Зміст

Вступ………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Науково-методологічні засади нормативно-правового регулювання передвиборної агітації
1.1. Теоретико-правові засади поняття та сутності передвиборної агітації як стадії виборчого процесу…………………………………………7
1.2. Нормативно-правове регулювання передвиборної агітації в Україні
1.3. Інститут передвиборної агітації в зарубіжних країнах
1.4. Інститут передвиборної агітації в Україні: історико-правовий аспект
Розділ 2. Мітинги, походи, демонстрації як основна форма передвиборної агітації
2.1. Нормативне закріплення форм передвиборної агітації у вітчизняному законодавстві
2.2. Мітинги, походи, демонстрації як форми передвиборчої агітації в Україні
2.3. Особливості проведення масових акцій в ході передвиборчої агітації парламентсько-президентських кампаній останніх років
Розділ 3. Основні проблеми та шляхи вдосконалення виборного законодавства в Україні щодо порядку організації та проведення зборів, мітингів, демонстрацій в ході передвиборної агітації
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

1.1. Теоретико-правові засади поняття та сутності передвиборної агітації як стадії виборчого процесу
Сучасні глобальні зміни у вітчизняній політичній системі, що транслюють давно анонсований владою перехід до інституційної моделі цивілізованого публічного управління на засадах народовладдя, гуманізму, верховенства закону і права, створюють відповідно і якісні передумови для остаточного оформлення цивілізованих, по справжньому демократичних відносин між владою та суспільством, конкретним громадянином та державою. В цьому контексті реалізація повноважень інститутів прямої (безпосередньої) та представницької демократії має вкрай важливе значення, оскільки саме вибори є дієвим та надійним засобом як формування владних інституцій, так і конструювання належних взаємовідносин між всіма громадянськими інститутами та групами населення держави. А ключове місце в структурі виборного процесу займає передвиборна агітація, яка не лише здійснює важливий вплив на динаміку сучасних електоральних уподобань виборців, але й є чинником формування певної політичної поведінкової установки у свідомості виборців, служить формуванню електоральних симпатій чи антипатій. Ступінь же свободи передвиборної агітації зрештою визначає рівень демократизму всього інституту виборів і безпосередньо практики його реалізації.
Поняття виборів сучасна юридична наука розглядає як в першу чергу особливу форму реалізації громадянами своїх суб’єктивних виборчих прав та одночасно особливий механізм формування органів державної влади в країні, що являє собою найважливішу складову організації суспільства і держави, а також найбільш важливу засаду існуючого конституційного ладу.
Беручи до уваги аналізовані нами наукові джерела, можна вважати, що саме поняття виборів слід аналізувати, виходячи з трьох основних складових аспектів:
1) політичний – як спосіб формування органів влади представницького рівня та наділення них владними повноваженнями завдяки вільному голосуванню громадян держави;
2) організаційний – як сукупність регламентованих чинним законодавством процедур та дій для кінцевої легітимізації влади;
3) юридичний – як забезпечення на законодавчому рівні виборних процедур і кампаній.
Тому й не дивно, що вибори являють собою один із найважливіших інститутів сучасного громадянського суспільства, спрямований на:
- підвищення соціальної активності громадян;
- покращення їх політичної культури;
- забезпечення впливу громадян на організацію та функціонування державної та муніципальної політики [13, 12].
На думку М.Ф. Головатого, вибори – це не лише формальна процедура голосування людей, їх волевиявлення, але в першу чергу складна і багатогранна система суспільних відносин щодо організації та проведення виборчого процесу, який ґрунтується на вільній участі громадян у висуненні та обговорені кандидатів та їх політичних платформ у демократичних дискусіях. Це у свою чергу забезпечує рівні можливості для реалізації кожним громадянином активної громадянської позиції щодо існуючих напрямів розвитку держави, вільного вираження думок і переконань на основі доступу до політичної інформації [21, 15].

Список використаних джерел


1. Конституція України: Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 15.03.2022).
2. Виборчий кодекс України: Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст. 48. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text (дата звернення: 15.03.2022).
3. Кодекс адміністративного судочинства : Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст. 446.
4. Про вибори народних депутатів : Закон України від 17.11.2011 р. № 4061-VI. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/4061-17 (дата звернення: 13.01.2022)
5. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. № 474-XIV в ред. Закону № 1630-IV від 18.03.2004 р. зі змін., внес. Законом № 2683-VIII від 07.02.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-14 (дата звернення: 11.01.2022).
6. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 10.07.2010 р. № 2487-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35–36. – Ст. 491 (зі змінами).
7. Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР : Закон УРСР від 27.10.1989 р. № 8305-ХІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 627.
8. Про вибори до Верховної Ради Української РСР : Закон УРСР від 19.12.1978 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1979. – № 1. – Ст. 9.
9. Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад : Закон України від 24.02.1994 р. № 3996-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 8. – Ст. 38.
10. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст. 170.
11. Про рекламу : Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 39, ст. 181.
12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) // Справа N 1-30/2001 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-01#Text (дата звернення: 11.02.2022).
13. Афанасьєва М.В. Виборча інженерія в Україні : монографія. Одеса : Юридична література, 2014. 384 с.
14. Бакумов, О. С. Конституційне право громадян України на участь у виборах і референдумах та проблеми його реалізації [Текст] : монографія / О. С. Бакумов. – Х. : Право, 2015. – 248 с.
15. Большакова, О. Критерії розмежування передвиборної агітації та іншої інформації, пов’язаної з виборчим процесом [Текст] / О. Большакова // Вісник Центральної виборчої комісії України. – 2006. − №1(3). – С. 63–71.
16. Виборче право України : навчальний посібник / за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 383 с.
17. Виборчий кодекс: Закон Боснії та Герцеговини від 19.09.2001 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 73–112.
18. Виборчий кодекс Республіки Албанія: Закон Республіки Албанія від 08.05.2000 р. № 8609 // Збірник виборчих законів країн Центральної та 171 Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 3–38.
19. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Радченка Є.В. – К.: Факт, 2003. – 258 с.
20. Ганжуров Ю. Політична реклама чи політична пропаганда? / Ю. Ганжуров // Віче. – 2004. – № 9 (150). – С. 16–18.
21. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності : навч. посіб. / Головатий М. Ф. – К. : МАУП, 2002. – 176 с. – (Бібліогр. : С. 164–174).
22. Гряде В. Як політична реклама діє на свідомість виборця / В. Гряде // Віче. – 2006. – № 1–2. – С. 21–22.
23. Гудзь Л. В. Гарантії виборчих прав громадян України і досвід їх реалізації в зарубіжних країнах / Л. В. Гудзь // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 33. – С. 50–58.
24. Дмітрієв, Ю. А., Ісраєлян В. Б. Виборче право: Посібник. – М.: Юстийінформ, 2008. – 311 с. Жуков К. С. Азбука избирательной кампании / К.С. – 568 с.
25. Долежан В. В. Проблеми правового регулювання організації і проведення масових публічних акцій / В. В. Долежан // Право України. – 2003. – № 7. – С. 84–89.
26. Дробуш І. В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності у сфері реалізації виборчих прав громадян України / І. В. Дробуш // Часопис Київського університету права. – 2016. – № 4. – С. 58–63.
27. Журавський В. С. Новий Закон про місцеві вибори: переваги і недоліки / В. С. Журавський // Юридичний вісник України. – 2005. – № 13. – С. 1,5.
28. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Голос України. – 1998. – № 236.
29. Князевич Р. П. Теоретичні основи виборів Президента України / Р. П. Князевич // Держава і право. Юридичні і політичні науки : з6. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – № 15. – С. 113–119.
30. Коваленко Р.О. Передвиборна агітація на виборах президентів України та США: конституційно-порівняльне дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 ; Нац. ун-т «Од. юр. акад.». Одеса, 2017. 200 с.
31. Коментар до Закону України «Про вибори народних депутатів України» / За ред. М. І. Ставнійчук, М. І. Мельника. – К.: Атіка, 2002. – 384 с.
32. Королько В. Передвиборча комунікаційно-агітаційна кампанія: політичний феномен, структура, функції / В. Королько // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. – С. 80 – 86.
33. Куян, І. А. Конституційно-правові проблеми розвитку України як демократичної держави [Текст] / І. А. Куян // Часопис Київського університету права. – К.: – 2015. – №3. – С. 66–70.
34. Лазніков, В. М. Передвиборна агітація: проблеми визначення та обмеження [Текст] / В. М. Лазніков // Право вибору. – 2005. – № 1. – С. 78– 80.
35. Лашкіна, М. Взаємодія органів державної влади і засобів масової інформації в демократичних країнах (на прикладі Польщі та ФРН) [Текст] / М. Лашкіна // Вісник Нац. акад. держ. управління при Президентові України. – 2007. – № 2. – С. 138–149.
36. Магера, А. Й. Правове забезпечення проведення передвиборної агітації [Текст] / А. Й. Магера // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1. – С. 30–31.
37. Максакова Р. М. Основні стадії та механізм організації і проведення місцевих виборів в Україні / Р. М. Максакова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 94 – 96.
38. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика : навчальний посібник. Харків : ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2008. 636 с.
39. Мішура, В. Д. Політична реклама у виборчій кампанії // Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення (збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції). – К., 2003. – 343 с.
40. Мохончук Б., Бінус А. Правове регулювання передвиборчої агітації в Україні: на межі вільних виборів, свободи вираження поглядів і правової визначеності (поняття, правовий режим, обмеження щодо місць, форм і засобів) // Публiчне право. 2020. – № 4 (40). – с. 14 – 31.
41. Мягков, М. О. Національна традиція українського права у формуванні законодавства України про вибори / М. О. Мягков // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 29. – К. : Ін-т д-ви і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 510–514.
42. Овчар, І. Міжнародний контекст та політичний підтекст виборчого права України / І. Овчар // Наукові записки. – 2010. – № 6(50). – С. 82–92.
43. Павшук К.О. Передвиборна агітація - 2019: традиційний виклик українській демократії // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. № 87 (2019). Том 3. – с. 59-70.
44. Поспєлова І.М. Конституційно-правове регулювання передвиборної агітації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 ; Інститут законодавства ВРУ. Київ, 2016. 192 с.
45. Поспєлова, І. М. Поняття та особливості передвиборної агітації як стадії виборчого процесу [Текст] / І. М. Поспєлова // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Одеса. : 2014. – №9-2. – С. 61– 66.
46. Проблеми сучасної конституціоналістики [Текст] : навч. посіб. / М. П. Орзіх, В. М. Шаповал, А. Р. Крусян [та ін.] ; за ред. М. П. Орзіха. Випуск 2: Конституційні перетворення в Україні: К. : Юрінком Інтер. 2012. – 432 с. – Бібліогр.: с. 416-430
47. Про вибори Президента Республіки Польща : Закон Республіки Польща зі змін. 2000 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 328–349.
48. Про вибори Президента Української РСР : Закон України від 05.07.1991 р. № 1297-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 448
49. Про вибори членів парламенту: Закон Болгарії від 09.04.2001 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 41–62.
50. Про вибори до Палати Представників і Сенату : Закон Румунії від 1992 р. № 68/1992 // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної 182 Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 353–372.
51. Про вибори членів Парламенту Республіки Угорщина: постанова Угорщини від 1989 р. № XXXIV, зі змін. Закону від 1998 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 415– 418.
52. Про вибори до Парламенту Чеської Республіки та про зміни до інших законів : Закон Чеської Республіки від 01.01.1996 р. № 247 // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 509– 536.
53. Про вибори до Сейму Польської Республіки та до Сенату Польської Республіки : Закон Польської Республіки від 12.04.2001 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 279– 327.
54. Стеценко С. Обмеження права на свободу зібрання в законодавстві зарубіжних країн. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : зб. наук. пр. за матер. ХІІІ регіон. наук.-практ. конф., 8-9 лют. 2007 р. Львів : Вид-во юр. ф-ту Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2007. С. 246–248.
55. Стефанчук, М. О. До проблем законодавчого регулювання передвиборної агітації / М. О. Стефанчук // Вибори – 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 31 жовт.–1 лист. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С. 372–376.
56. Стешенко Т.В. Кодифікація виборчого законодавства: зарубіжний досвід та перспективи її впровадження в Україні. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2011. Вип. 21. С. 33–40.
57. Федоренко, В. Виборче право і виборчий процес як складники системи сучасного конституційного права України (теоретико-методологічні аспекти) / В. Федоренко // Вибори та демократія. – 2007. – № 4(14). – С. 18– 25.
58. Чемсак Ю.В. Основні тенденції та напрями правового регулювання виборчого процесу на сучасному етапі державотворення. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2016. Вип. 32. С. 227–237.
59. Шеверєва В. Є. Проблеми правового регулювання передвиборної агітації в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Віталіна Євгенівна Шеверєва ; кер. роботи С. Г. Серьогіна ; Нац. ун-т «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого». – Харків, 2011. – 254 с.
60. Ясочко Ю.О. Реалізація права на мирні зібрання як спосіб проведення передвиборної агітації в Україні // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2015. – Вип. 213. – Ч. 1. – с. 23-30.

Актуальність дослідження. Становлення суспільно-державних інститутів демократії в Україні, яке супроводжується тотальною інформатизацією, застосуванням новітніх технологій та способів комунікації сьогодні неможливе без еволюції виборчого законодавства, його конституційно-правових та організаційних засад і електоральних процедур. В таких умовах вкрай важливий вплив на розвиток та динаміку суспільних електоральних уподобань виборців здійснює передвиборна агітація. Саме вона сьогодні займає чільне місце в системі виборчого процесу, а нормативно-правові норми, що її регулюють, є ключовими для забезпечення ефективності, дієвості, справедливості передвиборної боротьби кандидатів за голоси виборців.
В таких умовах саме інститут передвиборної агітації як найважливішої стадії виборчого процесу стає сьогодні важливим фактором формування належної свідомої поведінкової установки електорату, слугує найточнішим індикатором електоральних симпатій чи антипатій виборців. Тому міра свободи, врегульованості та забезпечення передвиборної агітації в сучасному вітчизняному виборчому законодавстві визначає рівень демократії не лише самого інституту виборів та практичних засад його реалізації, але й рівень цивілізованості та демократизму усього сучасного українського суспільства.
Разом з тим в умовах належного розвитку політико-правової культури виборців соціально-функціональне призначення передвиборної агітації в сучасному вітчизняному виборчому процесі реалізується тільки при умові неухильного дотримання ключових засад та норм її організації. На цей процес впливають постійна перманентна модифікація та трансформація виборчого законодавства, що вилилася зрештою у прийняття довгоочікуваного Виборчого кодексу України, і нестабільність виборчої системи держави, і постійні інформаційно-агітаційні війни між різноманітними політичними силами та окремими кандидатами, активне застосування адміністративного ресурсу, «чорного піару», неефективності впровадження інституту юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства тощо.
В самій же структурі передвиборної агітації її основними формами практичної реалізації є масові акції, які реалізуються у вигляді передвиборних походів, мітингів та демонстрацій. Саме такі агітаційні заходи, за статистикою, мають найбільший спонукальний ефект для електорату, оскільки дають можливість не тільки з різних позицій оцінити передвиборну програму політичної сили чи окремого кандидата, але й виявити головні спонукальні моменти виборців-прихильників даної політичної сили.
Тому ґрунтовне вивчення та аналіз нормативно-правових засад проведення мітингів, походів, демонстрацій як важливих форм передвиборної агітації є вкрай важливим та актуальним.
Отже, мета даного дослідження полягає у аналізі правових засад проведення мітингів, походів, демонстрацій як важливих форм передвиборної агітації в сучасних умовах функціонування політико-правової системи України.
Виходячи з окресленої мети дослідження, для її досягнення були поставлені такі завдання:
- проаналізувати основні теоретико-правові засади поняття та сутності передвиборної агітації як стадії виборчого процесу;
- окреслити основні аспекти нормативно-правове регулювання передвиборної агітації в Україні;
- дослідити інститут передвиборної агітації в зарубіжних країнах;
- з’ясувати особливості історико-правових аспектів інституту передвиборної агітації в Україні;
- розкрити зміст нормативного закріплення форм передвиборної агітації у вітчизняному законодавстві;
- проаналізувати зміст та сутність мітингів, походів, демонстрацій як форм передвиборчої агітації в Україні;
- виявити особливості проведення масових акцій в ході передвиборчої агітації парламентсько-президентських кампаній останніх років;
- розглянути основні проблеми та надати пропозиції щодо шляхів вдосконалення виборного законодавства в Україні в плані порядку організації та проведення зборів, мітингів, демонстрацій в ході передвиборної агітації.
Об’єкт дослідження – нормативно-правові засади та зміст мітингів, походів та демонстрацій як важливих форм передвиборної агітації.
Предмет дослідження – суспільні відносини, які виникають в процесі правової імплементації та практичного впровадження мітингів, походів, демонстрацій як форм передвиборної агітації.
Науково-теоретичну базу дослідження склали праці відомих вітчизняних дослідників проблематики нормативно-правового регулювання та практичного втілення виборчого процесу, передвиборної агітації та мітингів, походів, демонстрацій як її основних форм М.В. Афанасьєвої, О.С. Бакумова, А. Бінуса, О. Большакової, Ю. Ганжурова, М.Ф. Головатого, В. Гряде, Л.В. Гудзя, Ю.А. Дмітрієва, В.В. Долежана, І.В. Дробуш, В.С. Журавського, В.Б. Ісраеляна, Р.П. Князевича, Р.О. Коваленка, В. Королька, І.А. Куяна, В.М. Лазнікова, М. Лашкіної, А.Й. Магери, Р.М. Макскакової, О.В. Марцеляк, В.Д. Мішури, В.Ф. Мохончук, М.О. Мягкова, І. Овчара, Б. Погорілка, І.М. Поспєлової, Є.В. Радченка, М.І. Ставнійчук, С. Стеценка, М.О. Стефанчука, Т.В. Стешенка, В. Федоренка, Ю.В. Чемска, В.Є. Шеверєвої, Ю.О. Ясочко.
Проте, незважаючи на значну кількість науково-теоретичних та прикладних досліджень, питання нормативно-правових засад проведення мітингів, походів, демонстрацій як форм передвиборної агітації залишається сьогодні малодослідженим. Тому наявний нині рівень науково-методологічного опрацювання даної проблематики є недостатнім, що обумовлює науково-теоретичне та практичне значення даного дослідження.
Методологічна база дослідження.
В ході роботи були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Так, зокрема, з допомогою діалектичного підходу була з’ясована сутність поняття передвиборної агітації, а також мітингів, походів та демонстрацій як її особливих форм. Системно-структурний метод дав змогу визначити місце мітингів, походів та демонстрацій під час передвиборної агітації, з’ясувати їх ознаки та особливості практичного застосування. Історико-правовий метод був використаний для аналізу історико-правових аспектів інституту передвиборної агітації в Україні, порівняльно-правовий метод дозволив провести порівняльний аналіз інституту передвиборної агітації в зарубіжних країнах, а формально-юридичний метод обумовив детальний аналіз правового змісту мітингів, походів та демонстрацій як форм передвиборної агітації, особливостей нормативно-правового забезпечення їх проведення тощо.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, Виборчий кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства, закони України, які стосуються актуальних проблем виборчого законодавства, та нормативні акти інших держав.
Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, 3 розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 60 найменувань, загальна кількість сторінок - 90

Висновки

Проблематика нормативно-правового регулювання проведення мітингів, походів демонстрацій як форм передвиборної агітації в Україні сьогодні стоїть особливо гостро та актуально. Незважаючи на прийняття Виборчого кодексу України, який уніфікував більшість існуючих раніше розбіжностей та суперечностей вітчизняного виборчого законодавства, в тому числі в плані регулювання організації та практичного здійснення передвиборної агітації, все ще залишилося чимало суперечливих та неоднозначних моментів пов’язаних як з унормуванням змісту масових акцій в вході виборчого процесу, так і окремих питань дозволу їх проведення. Все це і зумовлює необхідність подальших досліджень даної проблематики у вітчизняній юридичній науці.
Отже, в ході дослідження було здійснено глибокий та всесторонній аналіз нормативно-правових засад проведення мітингів, походів, демонстрацій в сучасному вітчизняному правовому полі та було отримано такі результати:
1. Передвиборна агітація є складним комплексним багатоелементним науковим поняттям, яке являє собою систему окремих, відносно самостійних правових категорій та характеристик, які через різнопланові психологічні, соціально-філософські, політологічні та інші явища розглядають окремі процеси та процедури політичної агітації. Вона також виступає як важливий чинник впливу політичних сил на виборців в процесі боротьби за владу, що реалізується на практиці через різноманітні агітаційні, психологічно-суб’єктні, медійні, інформаційно-комунікаційні ресурси та ресурси мережі Інтернет.
2. Нормативно-правове регулювання засад здійснення передвиборної агітації в Україні закріплює сьогодні розділ VIII Виборчого кодексу України, який чітко розмежував передвиборну агітацію та інформаційне забезпечення виборів, упорядкував існуючі законодавчі вимоги до діяльності ЗМІ в період виборів, уточнив зміст, поняття передвиборної агітації та її основні форми реалізації, строки проведення, виготовлення і розповсюдження агітаційних матеріалів, порядок використання електронних та аудіовізуальних ЗМІ в процесі здійснення передвиборної агітації, ухвалив обмеження ведення агітації тощо. Проте все ж не були вирішені всі питання та суперечливі моменти правового регулювання передвиборної агітації – наприклад, співвідношення вимог Закону України «Про рекламу» та Виборчого кодексу в плані регулювання політичної реклами.
3. Нормативно-правове регулювання передвиборної агітації в зарубіжних країнах здійснюється в судовому чи претензійному порядку, причому є чимало розбіжностей як в способі та формі регулювання, так і нормативних підходах до реалізації форм передвиборної агітації. Проте важливим спільним моментом законодавчої бази переважної більшості держав є дотримання демократичних принципів та норм – рівності всіх учасників, справедливості, вільного волевиявлення ЗМІ та ін.
4. В історії українського державотворення інституту передвиборної агітації завжди була постійна увага з боку державно-правових інституцій та простого населення. З’явившись ще в часи Давньоруської держави та активно розвиваючись в період України-Гетьманщини, інститут передвиборної агітації фактично припинив на тривалий час своє існування під засиллям Російської імперії аж до початку ХХ ст., коли стали відбуватися вибори до Державних дум. Проте в радянські часи, незважаючи на демократичні гасла та прокламації, реального впливу передвиборна агітація в умовах однопартійної системи та висування тільки одного провладного кандидата не мала. І лише після проголошення незалежності України передвиборна агітація зайняла своє важливе місце в системі виборчого законодавства.
5. Вітчизняне законодавство закріплює основні форми передвиборної агітації у Виборчому кодексі України (ст. 185). Безпосередньо під формами передвиборної агітації розуміються певні прояви дій та процедур, які проводяться в період виборів для спонукання електорату голосувати чи не голосувати за певну політичну силу чи окремого кандидата. Перелік форм передвиборної агітації не є вичерпним, оскільки динаміка змін виборчого законодавства вказує на можливість появи нових форм.
6. Мітинги, походи, демонстрації є одними із важливих форм практичного здійснення передвиборної агітації. Право на їх проведення закріплене Конституцією України (ст. 39), Виборчим кодексом України, міжнародними актами в сфері захисту прав людини. Головною умовою їх проведення є отримання дозволу від місцевої влади та дотримання законності при їх реалізації. Разом з тим існують конституційні обмеження проведення мітингів, походів та демонстрацій, які повинні враховуватися як самими організаторами, так і місцевою виконавчою владою та органами місцевого самоврядування.
7. Розвиток практичних засад реалізації походів, мітингів та демонстрацій в незалежній Україні можна прослідкувати ще з 1991 року, коли відбулися перші вибори Президента України. З того часу інститут передвиборної агітації суттєво трансформувався, стали активно застосовуватися новітні технології, ідеї та способи подачі інформації (наочні, вербальні, медійні, засоби інтернету та ін.). Були розроблені своєрідні методичні рекомендації щодо практичного втілення походів, мітингів, демонстрацій за ту чи іншу політичну силу, проте широкого поширення набули і так звані технології «чорного піару», масові порушення виборчого законодавства тощо.
8. Серед основної проблематики вітчизняного виборного законодавства в плані порядку та способів організації і проведення мітингів, походів, демонстрацій як форм передвиборної агітації слід назвати відсутність врегулювання строків подачі заявки та отримання дозволу на проведення, відсутність нормативного узгодження рішень місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування з положеннями Конституції України та Виборчого кодексу України щодо заборони чи обмеження проведення зборів, мітингів, демонстрацій в період передвиборної агітації, недосконалість судової практики при розгляді позовів органів місцевої влади на заборону чи обмеження мирних зібрань тощо. Вирішення даних суперечливих та проблемних моментів лежить у площині нормативного закріплення точного встановлення терміну подачі заявки на проведення масових передвиборних акцій в 2 дні, прийняття спеціального законодавчого акту про врегулювання питання заборон і обмежень передвиборної агітації, більш чіткого та зрозумілого розмежування владних повноважень між всіма державними органами та ін.