Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Диплом

"Міграційна політика в Україні"

Предмет:

Міжнародне право

Мова:

Українська

Рік здачі:

2019

Сторінки:

110

350 грн.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Міграційна політика в дослідженнях вчених
1.2. Поняття та завдання міграційної політики
1.3. Історичний досвід міграційної політики
РОЗДІЛ 2. МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК
2.1. Міжнародна трудова міграція: аналіз ситуації та наслідків для України
2.2. Політика України у сфері міграції після здобуття незалежності
2.3. Розвиток міграційної політики України на початку ХХІ ст.
РОЗДІЛ 3. ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дослідження міграційної політики, як і дослідження міграції, зазвичай відбуваються на двох рівня – міжнародному та національному. За першого з них міграційна політика розглядається в рамках міжнародної системи. Вона трактується як наслідок невідповідності між потребами глобального ринку і територіально обмеженими державними утвореннями. Отже, відображає боротьбу між двома групами інтересів: потребами глобальної економіки у широкій пропозиції робочої сили та намаганнями зберегти диференційовані умови оплати праці, соціального забезпечення, культурну однорідність у рамках окремих держав.
Прихильники міжнародного підходу наголошують, що ефективність заходів національних держав залежить від існуючого міжнародно-правового режиму, міжнародних угод та домовленостей між ними, зокрема щодо прав людини. Тобто дії держав обмежуються закріпленими у міжнародно-правових документах принципами, правами та обов’язками. Однак такий підхід, як зазначав Кристиано Коданьоне, дає змогу визначити передусім рамки прийняття рішень щодо міграції, проте не їх зміст, оскільки, попри декларування більшістю держав світу принципів лібералізму та поваги до прав людини, вони значно відрізняються як щодо їх інтерпретації, так і готовності чи здатності вповні їх дотримуватися [89, с. 11].
Дослідники, які використовують національний підхід, вивчають внутрішні чинники формування та еволюції міграційної політики держав, такі як соціально-економічна ситуація, демографічна ситуація, етнічний склад населення та його динаміка тощо. Зазвичай вони розглядаються у двох вимірах – загальнодержавному та ситуативно-політичному [89, с. 12].
Ситуативно-політичний вимір пов’язаний із дослідженням національної безпеки і загроз, спричинених міграціями. Мігранти та їхні об’єднання розглядаються як політичні актори, які беруть безпосередню участь у політичному житті держави, а також є суб’єктами впливу політичних сил у країнах як походження, так і перебування. У рамках цього виміру вивчаються політичні ролі діаспор та транснаціональних соціальних мереж, сформованих завдяки міграції, що на сьогодні відіграють значну роль і у країні проживання, і на батьківшині мігрантів, можуть лобіювати інтереси рідної країни, підтримувати певні політичні сили в ній, впливати на електоральний вибір тощо.
Загальнодержавний вимір досліджень передбачає вивчення впливу міграційних процесів на соціально-політичне становище держави та ідентичність її громадян, систему внутрішньодержавних відносин, політичну культуру тощо. У центрі уваги – контроль над міграційними потоками, встановлення правил в’їзду, виїзду, перебування, тобто державна міграційна політика у вузькому сенсі.
Як і міграція в цілому, міграційна політика вивчається на полідисциплінарній основі. Внаслідок тривалого панівного становища в дослідженнях міграцій економічної науки найбільшого поширення набуло вивчення міграційної політики з позиції політичної економії, де основним питанням є вигоди і втрати від міграції і, звідси, політичні рішення, що приймалися в результаті їх оцінки [48, с. 30].
При аналізі міграційної політики в політології найчастіше застосовуються плюралістична, інституційна та неокорпоративістська моделі. Соціологія та психологія зосереджуються на поясненні міграційної політики з позиції національної ідентичності. Сфера міжнародних відносин пропонує такі підходи, як реалістичний, ліберальний, конструктивістський. Усі ці теоретичні моделі доповнюють одна одну, хоча жодна з них не здатна забезпечити вичерпне пояснення міграційної політики [48, с. 31].
Політекономія трактує міграційну політику як похідну від економічних інтересів та економічної ситуації. Як і економічні теорії пояснення міграцій, що зосереджуються передусім на економічних чинниках переміщень (неокласична економіка, нова економіка міграції, теорія подвійного ринку праці), політекономія міграції розглядає мігранта як економічного актора, який взаємодіє з іншими економічними акторами, а міграційну політику – як результат узгодження економічних інтересів різних соціальних груп [89, с. 14].
Помітне місце в політекономії належить марксистським та неомарксистським поглядам, згідно з якими економічні чинники є вирішальними для формування міграційної політики, а політичний процес загалом визначається класовими суперечностями. В центрі уваги – трудова міграція. Міграційна політика розглядається як реакція на випадкове відхилення економічного циклу та рівня безробіття. Вона спрямована на забезпечення необхідної капіталу резервної армії праці, з її допомогою здійснюється тиск на місцевих працівників, гальмується зростання їхньої зарплатні, забезпечуються надприбутки працедавців. За допомогою міграції капіталісти послаблюють єдність робітничого класу, розбавляючи його чужоетнічними елементами і одночасно провокуючи расизм та ксенофобію. Водночас, оскільки мігранти займають найменш престижні робочі місця, це забезпечує висхідну соціальну мобільність місцевих робітників, які дедалі рідше виконують фізично важкі роботи і дедалі менше відчувають свою належність до робітничого класу [89, с. 14].
Марксистські моделі успішно використовувалися для пояснення нелегальної міграції як стратегії забезпечення легкокерованою робочою силою певних сегментів капіталістичного виробництва. Відповідно до них, нелегальна міграція не є наслідком слабкості держави у сфері забезпечення належного імміграційного контролю, а результатом зацікавленості працедавців у дешевих і безправних працівниках. Причому, якщо великі монополії більше зацікавлені в керованості міграційного процесу, дрібні власники, а також такі, які володіють підприємствами з нижчими нормами прибутку, охоче залучають нелегальних мігрантів з метою підвищення за їхній рахунок своїх доходів.
Згідно з марксистським підходом, трудова міграція притаманна капіталістичному способу виробництва, є формою експлуатації працівників і в довгостроковій перспективі невідворотно зростатиме. Прибічники неокласичної економіки згодні з марксистами у тому, що міграційна політика прямо залежить від економічної ситуації: під час економічного піднесення держави залучають більше іммігрантів, а в період спаду імміграцію обмежують. Вони пояснюють заходи із регулювання міграції позиціями різних економічних акторів, головні з яких – працедавці та профспілки. Перші отримують вигоди від прибуття дешевої робочої сили з-за кордону, другі, як виразники інтересів місцевих працівників, зазвичай перебувають в опозиції до неї, оскільки прибуття іноземців може призвести до зменшення заробітної плати і погіршення умов праці [89, с. 15].

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Питання міграції робочої сили є досить актуальними на сучасному етапі розвитку України. Адже міграція трудових ресурсів як економічне явище є одним з факторів формування суспільства, що безпосередньо впливає на його становлення та функціонування. Сьогодні міграція робочої сили стала одним з головних чинників соціально-економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів України. Тому така тенденція і спонукає досліджувати особливості та проблематику трудової міграції в Україні.
Значний внесок у розробку основних положень щодо нормативно-правових аспектів трудової міграції, зробили такі вітчизняні вчені, як: І. Гнибіденко, С. Гриневич, О. Заклекта, А. Кравченко, О. Малиновська, І. Рєліна, Ю. Римаренко, О. Піскун, В. Новик., С. Западнюк, Е. Лібанова, О. Малиновська, М. Ніколайчук, С. Пирожков, А. Платонов, О. Позняк, О. Пуригіна, М. Романюк, О. Хомра та інші. Але проблеми міграційних процесів в Україні змушують і надалі розглядати питання, пов’язані з міграцією робочої сили в Україні.
В умовах стрімкої активізації міжнародної мобільності населення України, що відбувається в руслі закономірного для доби глобалізації наростання світових міграцій, зростає значення регулювання міграційних процесів, надання їм організованого, безпечного та неконфліктного характеру. Адекватна міграційна політика необхідна, з одного боку, для мінімізації обумовлених міграцією ризиків, а, з другого, – для використання значного позитивного потенціалу міграції в інтересах розвитку. До цього треба додати, що спроможність національних урядів належним чином регулювати міграційні переміщення є передумовою успішного міжнародного співробітництва, без якого управління міграціями, як багатостороннім процесом, неможливе. Попри це, незважаючи на помітний прогрес у сфері розвитку міграційної політики України, що спостерігається останніми роками, чіткого, цілеспрямованого, комплексного регулювання міграціями все ще бракує.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дослідження склали загально-теоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузях теорії права, теорії управління, адміністративного права – В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Ю. Бузницького, П. Бурлаки, В. Казимірчука, О.В. Кузьменка, О. Малиновської, В. Никитського, В.О. Новік, Н Побєди, І. Прибиткової, Ю. Римаренка, С. Рубанова, І. Самощенка, О.Ф. Скакун, Р.О. Халфіної, С.Б. Чеховича, В.О. Шабаліна, А. Шлепакова, М. Шульги та інших.
Тема: “Міграційна політика в Україні”
Метою дослідження є аналіз міграційної політики в Україні на основі чинного національного законодавства та практики діяльності органів державного управління в частині виконання завдань, пов’язаних з міграцією населення.
Для досягнення поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню наступних завдань:
 проаналізувати міграційну політику в дослідженнях вчених;
 розкрити поняття та завдання міграційної політики;
 з’ясувати ситуацію та наслідки для України в напрямку міжнародної трудової міграції;
 окреслити історичний досвід міграційної політики;
 охарактеризувати політика України у сфері міграції після здобуття незалежності;
 показати розвиток міграційної політики України на початку ХХІ ст. ;
 євроінтеграція як чинник удосконалення міграційної політики України.
Об’єктом дослідження є міграція населення як суспільне явище.
Предметом дослідження є міграційна політика в Україні
Структура роботи обумовлена метою дослідження і складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (90 назв). Загальний обсяг роботи становить 110 сторінок.

ВИСНОВКИ

Таким чином, виходячи з мети нашого дослідження, ми можемо зробити наступні узагальнення.
Ситуація щодо міжнародної трудової міграції в Україні відображає загальні і типові для більшості держав головні причини, які пов’язані, насамперед, із високим рівнем безробіття та низькою заробітною платою. Специфічні національні особливості трудових міграцій в Україні пояснюються не лише внутрішньо-економічними, а й внутрішньополітичними, як позитивними (підписання Угоди про асоціацію з ЄС), так і негативними процесами, спричиненими анексією Криму, військовими подіями на Сході країни, що водночас активізують мотиви населення до міграції в інші країни.
Не зважаючи на беззаперечну цінність співробітництва України і ЄС у сфері мобільності працівників, на фоні низької конкурентоспроможності вітчизняної економіки, наднизького рівня оплати праці, безробіття, тіньової зайнятості і загального збідніння українців, відкритий європейський ринок праці створює і нові стимули та умови пошуків роботи за кордоном – умови для відпливу працівників з України. До того ж кризова соціально-економічна ситуація, зростання чисельності біженців з України внаслідок анексії АР Крим та військових дій на Сході України створюють високу ймовірність вибуху міграції в нашій країні.
Основними факторами, що визначили характер зовнішньої трудової міграції з України, стали анексія Російською Федерацією Криму, війна на Донбасі із загальним погіршенням інвестиційного клімату та скороченням виробництва. Унаслідок агресивних дій Росії Україна втратила значну частину промислового потенціалу, що вплинуло на структуру виробництва та зайнятість населення. Скорочення промислового виробництва, зниження рівня і якості життя населення України спричинили зростання масштабів зовнішньої трудової міграції. Іншим фактором, який вплинув на цей процес, стала зацікавленість окремих країн Європи, насамперед Польщі та Чехії. Ця зацікавленість стала причиною розширення міграційних квот і спрощення процесу працевлаштування. Важливим чинником, який зумовив зростання зовнішньої трудової міграції, стала глобалізація. Глобалізаційні процеси обумовили диференціацію працівників в Україні залежно від потреб світового ринку праці. Неможливість адаптуватися до зростаючих вимог якості підготовки фахівців, зниження зацікавленості роботодавців у спеціалістах певних професій, надмірна кількість підготовлених вузами фахівців окремих спеціальностей обумовили пошуки некваліфікованої роботи поза межами України. Порівняно невеликий рівень адаптації українських заробітчан до кваліфікаційних вимог низки країн Європи, а також певні обмеження щодо прийому на роботу іноземців у деяких галузях виробництва обумовлювали залучення українських працівників переважно до виконання низько кваліфікованої роботи. Зростання масштабів зовнішньої трудової міграції протягом останнього часу поставило цю проблему у низку загальнодержавних. Масштабне скорочення кількості працівників неминуче призведе до скорочення ВВП.
Зростання обсягів грошових надходжень від трудових мігрантів як засіб утримання курсу гривні, відтермінування різкого наростання соціальних проблем, забезпечення зростання купівельної спроможності населення і стабілізації внутрішнього ринку товарів і послуг не може вважатися доцільним на тривалу перспективу. Стимулювання праці українських трудових мігрантів у Польщі, яке дало змогу відчутно поліпшити макроекономічні показники, відсутність таких кроків в Україні для активізації економічної діяльності свідчать про проблеми в українській кадровій та міграційній політиці.
Масштаби зовнішньої трудової міграції свідчать про недосконалість сформованих в українському суспільстві соціальних ліфтів і недостатні умови для самореалізації працівників. Доказом цього є зростання кількості молодих людей, які виїздять у пошуках роботи за кордон, а також трансформація тимчасової трудової міграції на постійну. Збільшення частки переказів зовнішніх трудових мігрантів у ВВП України свідчить про зростання залежності держави від їхніх прибутків, а також про не виважену кадрову політику й непродуктивне використання трудового потенціалу українських працівників. Залежність економіки держави та стабільності національної грошової одиниці від переважно некваліфікованої праці українських зовнішніх трудових мігрантів свідчить про складну ситуацію на українському ринку праці. Такий стан може бути серйозним викликом національній безпеці держави.
Пріоритетними напрямами вдосконалення міграційної політики, на нашу думку, є: політика призупинення міграційних втрат; політика щодо створення умов для зворотної міграції.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 350.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Макарова Тетяна (Wroslava)

(4.72)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Міграційна політика в Україні"

0 (800) 357-234