Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема"

Предмет:

Англійська мова

Мова:

Українська

Рік здачі:

2018

Сторінки:

200 грн.

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТВОРАХ СОМЕРСЕТА МОЕМА
1.1. Феномен людської особистості в творах С. Моема
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРІВ СОМЕРСЕТА МОЕМА
2.1. Лексико-стилістичні особливості прози С. Моема
2.2. Зовнішність літературного персонажа в творах Сомерсета Моема
2.3. Своєрідність образу митця в творчості В. С. Моема
2.4. Особистість автора в творах Сомерсета Моема: мовна характеристика
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

2.2. Зовнішність літературного персонажа в творах Сомерсета Моема

Зовнішність літературного персонажа є своєрідною авторською системою мовного вираження, мета якої – ідентифікації героя. Портрет у художній літературі один із засобів конкретизації художньої розповіді, індивідуалізації героя. Великою увагою до зовнішнього образу героя позначена вся творчість Сомерсета Моема. Для письменника портрет – важливий інструмент у соціальній і психологічній типохарактеристиці персонажів твору, не кажучи вже про індивідуалізацію персонажів [18].
У С. Моема опис зовнішності персонажа відбувається наближено до природного розглядання людини. В основному прозаїк виокремлює ті елементи зовнішності, які, на думку автора, найточніше підкреслять його сутність. Серед них виокремити: очі та погляд, усмішку, волосся, загальний вигляд. Спочатку автор подає загальні враження: зріст, колір волосся, одяг, а потім уже – наводяться дрібніші елементи портрета: кучері, обличчя, брови, вії, усмішка [18].
Першочерговим в оповіданнях письменника є опис власне обличчя: fine and clean-cut face, handsome sensitive face, a pleasant, amiable face. Естетичний вплив на читача відбувається через багатство епітетів, уміло підібраних автором. Сомерсет Моем акцентує увагу на аристократичному походженні героя: her delicate features, an English face, the same fine, ascetic features, perfectly regular features. Риси обличчя вказують на особливості життєдіяльності персонажа: neat, prim face), her face was white with fear. Колір обличчя вказує на стан здоров’я: her red and swollen face, pale face, a sallow face, his pale, sharp face, sallow face, his red and blotchy face [25].
Створюючи словесний портрет людини, опис її зовнішності і визначення функціональних ознак, С. Моем в першу чергу підкреслює якісь особливі індивідуальні риси, що вирізняють героя серед інших: his clean-shaven strong face, а pinched face, painted face, red-faced energetic man, a nice, good-humoured face a large, fat, clean-shaven, red face. Опис підборіддя вказує на ведення дивного способу життя персонажа: with a week's growth of grey beard on his chin, чи його характер: а weak, small chin. Варто відзначити вислів: a Victorian cheek, який вжитий автором для вказівки на манірність героїні: блідий, а не рум’яний вигляд, вказує на особливості зовнішності, які були характерні для суспільства за часів правління королеви Вікторії [18].
У ході розвитку сюжетних ліній в оповіданнях С. Моем вдається до деталізації портретної характеристики героїв: особливий вигляд бороди: a small beard, now somewhat grey; характерна будова носа: a great hooked nose; вуса: his handsome moustache, a grey toothbrush moustache; обриси черепа: his large skull. Читачеві важливо звернути увагу описи запалих щік, що розкривають душевний стан персонажа: hollow cheeks, his thin cheeks, вказують на особливості людського організму: a network of little purple veins on the cheeks [25].
Непродуктивними вербалізаторами у художньому світі С. Моема є лексеми, що характеризують губи, рот та зуби персонажа. Малюнок губ розповідає про смаки й уподобання героїв: scarlet lips, painted lips, full and

ВСТУП

Новелістика Сомерсета Моема цікава перш за все особливостями його творчого методу, де примхливо переплелися риси реалізму, натуралізму, неоромантизму. Майстерно застосовуючи найрізноманітніші засоби і прийоми образотворення, письменник спромігся створити самобутній та оригінальний художній світ. Для індивідуальної творчої манери Моема характерне філігранне володіння словом – головною “зброєю” кожного літератора. Зокрема, викликає інтерес уміння прозаїка точно й доречно застосовувати стилістичне багатство англійської мови.
Малій прозі Сомерсета Моема притаманна реалістичність, що яскраво виявилася в умілому застосуванні влучної деталі. Зокрема, мова йде про новели “Міраж”, “Джейн”, “Друзі пізнаються в біді”, “Видимість і реальність”, “Щаслива людина”, “Людина, яка жила собі на втіху”, “Мейх’ю” та “Жиголо і жиголета”. За п’ятдесят років творчої діяльності С. Моем написав понад сто оповідань та новел. За життя митця в Англії вийшло дванадцять збірок його прозових текстів, серед яких справжні шедеври “Дощ”, “Безволосий мексиканець”, “Нескорена”.
Особливо виразно майстерність Сомерсета Моема-стиліста реалізувалася саме в малій прозі, тому ми спробуємо розкрити лексико-стилістичні особливості новел та оповідань англійського літератора.
Тема: “Лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема”.
Об`єктом дослідження проза Сомерсета Моема.
Предмет дослідження − лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема.
Мета роботи показати лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема.
Завдання роботи:
- окреслити феномен людської особистості в творах Сомерсета Моема;
- з`ясувати лексико-стилістичні особливості прози Сомерсета Моема;
- здійснити аналіз зовнішності літературного персонажа в творах Сомерсета Моема;
- визначити своєрідність образу митця в творчості Сомерсета Моема;
- охарактеризувати мовну особистість автора в творах Сомерсета Моема.
Методи дослідження. Під час дослідження проблеми були використані теоретичні методи: пошук та аналіз потрібного матеріалу, аналіз і синтез вивченої інформації, систематизація дослідженого та його узагальнення.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 назв). Загальний обсяг курсової роботи 35 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Таким чином, дослідивши лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема ми можемо зробити наступні узагальнення.
1. Все своє життя Сомерсет Моем намагався зрозуміти складність і суперечність людської натури, та феномен людини так і залишився для нього нерозгаданим. Сомерсет Моем писав про звичайних людей, з якими відбувалися незвичайні речі. Його цікавили контрасти людської природи, які гармонійно зливалися в людині. Головні герої його творів – люди, що поєднують у собі такі цілком протилежні риси, як щирість і підступність, доброта і жорстокість, відданість і зрада.
2. У своїх новелах та оповіданнях Уїльям-Сомерсет Моем активно застосовує різні лексико-стилістичні пласти англійської мови. За нашими спостереженнями, стилістично маркована лексика зниженого тону відображає образів героїв через їх мовлення й діалоги. Використання слів зниженого тону вказує читачеві на приналежність персонажа до відповідного низького соціального прошарку населення. Автор звертається до такої лексики з метою створення більш яскравого портрету героїв і передачі їх емоційного стану.
3. Для Сомерсета Моема портрет – важливий інструмент у соціальній і психологічній типохарактеристиці персонажів твору, не кажучи вже про індивідуалізацію персонажів. У письменника опис зовнішності персонажа відбувається наближено до природного розглядання людини. В основному прозаїк виокремлює ті елементи зовнішності, які, на думку автора, найточніше підкреслять його сутність. Серед них виокремити: очі та погляд, усмішку, волосся, загальний вигляд. Спочатку автор подає загальні враження: зріст, колір волосся, одяг, а потім уже – наводяться дрібніші елементи портрета: кучері, обличчя, брови, вії, усмішка.
4. У другій половині XIX ст. зафіксовано радикальну зміну у трактуванні теми художника: місце недосяжного образу митця доби романтизму приходить звичайна людина у своїй «життєвій достовірності, контексті оточення та доби, що її виховали». Нове трактування образу митця знайшло своє вираження у специфіці образів художників Сомерсета Моема, кожен з яких наполегливо працює задля досягнення конкретної мети. Усі, без винятку, герої-митці в романах письменника – сильні, незалежні люди, внутрішня воля й характер яких зумовлюють динаміку сюжетного руху. Наступним засобом драматизації образу художника виступає гіперболізація або афектована поведінка персонажів, що водночас справляє незабутнє враження на читача та створює потужну за своїм художнім впливом дистанцію. Суттєво, що застосувавши на практиці нову модель художника, В. С. Моем, з одного боку, наблизив митця до читача, а, з іншого боку, завдяки театралізовано-експресивній поведінці віддалив героя, для того, щоб читач мав нагоду побачити та оцінити величну особистість на відстані. Наближаючи та віддаляючи «об’єктив камери», письменник вже вкотре реалізує вихід з однієї закріпленої площини, а відтак – драматизує.
5. Як оповідач у своїх романах С. Моем не нагадує про себе, тому загалом йому не властива тенденція до самовиявлення ні через інтроспективне зображення, ні через актуалізацію комунікативних ситуацій “суб’єкт мовлення – герой”, “суб’єкт мовлення – реципієнт”. Він веде розповідь через оповідача. Як певна форма вираження авторської свідомості, “суб’єкт мовлення” (оповідач) у його творах є точкою зору, через яку передається і певним чином оформлюється зображувана автором дійсність. Його слово, позиція беруть участь у творенні художнього світу, образу і виступають нараторами в тексті. Отже, художній текст має значний потенціал засобів і прийомів виокремлення авторської концепції, виявляє особливу логіку розвитку думки. Стиль письменника – це конкретна модифікація загальних законів мови, її ресурсів, чинників передусім художньої форми – в індивідуалізованому підході до слова: «Стиль проявляється у власному мистецькому почерку, в незарегламентованій творчій манері».
Ідіостиль В. С. Моема – це творчий вияв літературної мови, що ґрунтується на ідейно-художній своєрідності, зумовленій особливостями письменницького таланту, світогляду, життєвого досвіду, характеру, культури. Вибір мовних засобів – вербалізаторів для змалювання зовнішності героїв вказує на своєрідну історично, тематично і естетично виправдану індивідуальну систему. Кожен образ, змальований письменником у творах, майже завжди означає щось більше, ніж здається на перший погляд, щось значніше та знаковіше. Цього ефекту митець домагається використанням мовних засобів, зокрема у зображенні зовнішності персонажів. Його герої вражають багатим внутрішнім світом чи своєю убогістю. Письменник художніми засобами майстерно творить настрій радості, святковості, закоханості, моторошності й жаху, що ними наповнене їхнє життя. Герої, як правило, намагаються вирішити якусь важливу проблему, часто особистого характеру. Саме це відчутно впливає на їхнє світосприйняття, вони готові до самовдосконалення для побудови гармонії у стосунках з коханими, батьками, друзями чи знайомими.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 200.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Макарова Тетяна (Wroslava)

(4.72)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема"

0 (800) 357-234