ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТВОРАХ СОМЕРСЕТА МОЕМА
1.1. Феномен людської особистості в творах С. Моема
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРІВ СОМЕРСЕТА МОЕМА
2.1. Лексико-стилістичні особливості прози С. Моема
2.2. Зовнішність літературного персонажа в творах Сомерсета Моема
2.3. Своєрідність образу митця в творчості В. С. Моема
2.4. Особистість автора в творах Сомерсета Моема: мовна характеристика
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
2.2. Зовнішність літературного персонажа в творах Сомерсета Моема
Зовнішність літературного персонажа є своєрідною авторською системою мовного вираження, мета якої – ідентифікації героя. Портрет у художній літературі один із засобів конкретизації художньої розповіді, індивідуалізації героя. Великою увагою до зовнішнього образу героя позначена вся творчість Сомерсета Моема. Для письменника портрет – важливий інструмент у соціальній і психологічній типохарактеристиці персонажів твору, не кажучи вже про індивідуалізацію персонажів [18].
У С. Моема опис зовнішності персонажа відбувається наближено до природного розглядання людини. В основному прозаїк виокремлює ті елементи зовнішності, які, на думку автора, найточніше підкреслять його сутність. Серед них виокремити: очі та погляд, усмішку, волосся, загальний вигляд. Спочатку автор подає загальні враження: зріст, колір волосся, одяг, а потім уже – наводяться дрібніші елементи портрета: кучері, обличчя, брови, вії, усмішка [18].
Першочерговим в оповіданнях письменника є опис власне обличчя: fine and clean-cut face, handsome sensitive face, a pleasant, amiable face. Естетичний вплив на читача відбувається через багатство епітетів, уміло підібраних автором. Сомерсет Моем акцентує увагу на аристократичному походженні героя: her delicate features, an English face, the same fine, ascetic features, perfectly regular features. Риси обличчя вказують на особливості життєдіяльності персонажа: neat, prim face), her face was white with fear. Колір обличчя вказує на стан здоров’я: her red and swollen face, pale face, a sallow face, his pale, sharp face, sallow face, his red and blotchy face [25].
Створюючи словесний портрет людини, опис її зовнішності і визначення функціональних ознак, С. Моем в першу чергу підкреслює якісь особливі індивідуальні риси, що вирізняють героя серед інших: his clean-shaven strong face, а pinched face, painted face, red-faced energetic man, a nice, good-humoured face a large, fat, clean-shaven, red face. Опис підборіддя вказує на ведення дивного способу життя персонажа: with a week's growth of grey beard on his chin, чи його характер: а weak, small chin. Варто відзначити вислів: a Victorian cheek, який вжитий автором для вказівки на манірність героїні: блідий, а не рум’яний вигляд, вказує на особливості зовнішності, які були характерні для суспільства за часів правління королеви Вікторії [18].
У ході розвитку сюжетних ліній в оповіданнях С. Моем вдається до деталізації портретної характеристики героїв: особливий вигляд бороди: a small beard, now somewhat grey; характерна будова носа: a great hooked nose; вуса: his handsome moustache, a grey toothbrush moustache; обриси черепа: his large skull. Читачеві важливо звернути увагу описи запалих щік, що розкривають душевний стан персонажа: hollow cheeks, his thin cheeks, вказують на особливості людського організму: a network of little purple veins on the cheeks [25].
Непродуктивними вербалізаторами у художньому світі С. Моема є лексеми, що характеризують губи, рот та зуби персонажа. Малюнок губ розповідає про смаки й уподобання героїв: scarlet lips, painted lips, full and
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бахтін М. Проблема тексту у лінґвістиці, філології та інших гуманітарних науках // М. Бахтін Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицької. – Львів : Літопис, 2002. – С. 416 – 422
2. Валюкевич Т. В. Концепт внешность в английской языковой картине мира XIX века /Т. В. Валюкевич // Ученые записки ХГУ «НУА». – 2001. – Т. 7. – С. 409–415
3. Гарасимів Т., Вологіна А. Концепція людської особистості в філософсько-правових школах http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/aug/5647/vnulpurn201685527.pdf
4. Гаращук К.В. Лексико-стилістичні особливості малої прози Уїльяма-Сомерсета Моема в лінгвокультурній площині [Електронний ресурс] / О. М. Пода. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/22881/1PDF
5. Грижак Л.М. Мовні особливості портретних описів в англійській художній прозі 16 століття / Л.М. Грижак // Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної заочної конференції, (Острог, 17 жовтня 2014 р.). – Острог : Національний університет «Острозька академія», 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://naub.oa.edu.ua/2014/movni-osoblyvosti-portretnyh-opysiv-v-anhlijskij-hudozhnij-prozi-16-stolittya
6. Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія / А. П. Загнітко. – Вид. 2-ге, випр. І доп. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – 219 с.
7. Зинин А. М. Особенности изготовления субъективных портретов / А. Зинин, Г. Мамедов. – Киев : РИО МВД УССР, 1990. – 44 с.
8. Кисельова А. Л. Реалізація концепту «жіночість» у портреті літературного персонажу /А. Л. Кисельова // Нова філологія: Зб. наук. пр. – Запоріжжя : Вид-во Запоріз. ун-ту, 2005. – № 1 (21). – С. 76–82.
9. Колдер Р. Сомерсет Моэм: жизнь и творчество / Колдер Р. – М., 2001. – 157 с.
10. Комолова М. О. Літературно-естетичні погляди Сомерсета Моема / Комолова М. О. //Іноземна філологія. – 1981. – В. 6
11. Ліщук Т. Вербалізація концепту «зовнішність людини» в мовному просторі Ю. Андруховича та П. Хюлле (компаративний аспект) / Т. Ліщук // Język polski w ukraińskiej edukacji – perspektywy w aspekcie integracji europejskiej=Польська мова в українській освіті – перспективи в аспекті європейської інтеграції: зб. наук. пр. / за ред. Н. Торчинської, І. Сашко. – Кельце Хмельницький : ХмЦНІІ, 2014. – Вип. 1. – С. 73–82.
12. Мельничук О. Д. Концепти як елементи семантики тексту [Електронний ресурс] /О.Д. Мельничук. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/8783/97
13. Морган Т. Сомерсет Моэм. Биография. – М.: Захаров, 2002. – 445 с.
14. Мороховский А. Н. Стилистика английского языка / А. Н. Мороховський. – К. : Вища школа, 1991. – 272 с.
15. Насалевич Т.В. Портретний опис у різних типах тексту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Т.В. Насалевич. – Одеса, 2003. – 16 c.
16. Невінчана Н. Теорія літератури в школі : у 2 ч. / Н. Невінчана. – К. : Редакції загально-педагогічних газет, 2004. – Ч. 2. – 128 с.
17. Переломова О.С. Авторська стилістика: навчальний посібник / О.С. Переломова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2014.– 108 с.
18. Осіпчук Г. В. Концепт “зовнішність людини” в мовній картині світу Вільяма Сомерсета Моема. – Режим доступу: https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/bitstream/6789/7117/1/Conchept%20zovnichist%20ludunu%20v%20Moema.pdf
19. Савка І. Функціонування мовної особистості автора в романах Сомерсета Моема [Електронний ресурс] / О. М. Пода. – Режим доступу: file:///C:/Users/k309-1/Downloads/Nzvdpu_filol_2013_17_51%20(1).pdf
20. Сингаївська А. В., Гаращук Л. А. Уїльям Сомерсет Моем. Вибрані твори : навч. посіб. / А. В. Сингаївська, Л. А. Гаращук. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – 287 с.
21. Старикова Г.В. Лексика портретных описаний : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / Г.В. Старикова. – Л., 1985. – 21 с.
22. Ткаченко А. Стиль. Напрям. Метод. Тип творчості / А. Ткаченко // Слово і час. – 1997. – № 4. – С. 41–49.
23. Ткаченко Т. В. Засоби стилізації розмовності в прозі Михайла Стельмаха : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. Наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / Т. В. Ткаченко. – К., 2006. – 23 с.
24. Чайковська О.В. Образ митця в романах Сомерсета Моема [Електронний ресурс] / О. М. Пода. – Режим доступу:file:///C:/Users/k309-1/Downloads/Npkpnu_fil_2013_33_89.pdf
25. W. Somerset Maugham. Rain and Other Short Stories / W. Somerset. – Moscov : Progress Publishers, 1997. – 408 с.
ВСТУП
Новелістика Сомерсета Моема цікава перш за все особливостями його творчого методу, де примхливо переплелися риси реалізму, натуралізму, неоромантизму. Майстерно застосовуючи найрізноманітніші засоби і прийоми образотворення, письменник спромігся створити самобутній та оригінальний художній світ. Для індивідуальної творчої манери Моема характерне філігранне володіння словом – головною “зброєю” кожного літератора. Зокрема, викликає інтерес уміння прозаїка точно й доречно застосовувати стилістичне багатство англійської мови.
Малій прозі Сомерсета Моема притаманна реалістичність, що яскраво виявилася в умілому застосуванні влучної деталі. Зокрема, мова йде про новели “Міраж”, “Джейн”, “Друзі пізнаються в біді”, “Видимість і реальність”, “Щаслива людина”, “Людина, яка жила собі на втіху”, “Мейх’ю” та “Жиголо і жиголета”. За п’ятдесят років творчої діяльності С. Моем написав понад сто оповідань та новел. За життя митця в Англії вийшло дванадцять збірок його прозових текстів, серед яких справжні шедеври “Дощ”, “Безволосий мексиканець”, “Нескорена”.
Особливо виразно майстерність Сомерсета Моема-стиліста реалізувалася саме в малій прозі, тому ми спробуємо розкрити лексико-стилістичні особливості новел та оповідань англійського літератора.
Тема: “Лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема”.
Об`єктом дослідження проза Сомерсета Моема.
Предмет дослідження − лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема.
Мета роботи показати лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема.
Завдання роботи:
- окреслити феномен людської особистості в творах Сомерсета Моема;
- з`ясувати лексико-стилістичні особливості прози Сомерсета Моема;
- здійснити аналіз зовнішності літературного персонажа в творах Сомерсета Моема;
- визначити своєрідність образу митця в творчості Сомерсета Моема;
- охарактеризувати мовну особистість автора в творах Сомерсета Моема.
Методи дослідження. Під час дослідження проблеми були використані теоретичні методи: пошук та аналіз потрібного матеріалу, аналіз і синтез вивченої інформації, систематизація дослідженого та його узагальнення.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 назв). Загальний обсяг курсової роботи 35 сторінок друкованого тексту.
ВИСНОВКИ
Таким чином, дослідивши лексичні та стилістичні особливості зображення феномену людської особистості в прозових творах Сомерсета Моема ми можемо зробити наступні узагальнення.
1. Все своє життя Сомерсет Моем намагався зрозуміти складність і суперечність людської натури, та феномен людини так і залишився для нього нерозгаданим. Сомерсет Моем писав про звичайних людей, з якими відбувалися незвичайні речі. Його цікавили контрасти людської природи, які гармонійно зливалися в людині. Головні герої його творів – люди, що поєднують у собі такі цілком протилежні риси, як щирість і підступність, доброта і жорстокість, відданість і зрада.
2. У своїх новелах та оповіданнях Уїльям-Сомерсет Моем активно застосовує різні лексико-стилістичні пласти англійської мови. За нашими спостереженнями, стилістично маркована лексика зниженого тону відображає образів героїв через їх мовлення й діалоги. Використання слів зниженого тону вказує читачеві на приналежність персонажа до відповідного низького соціального прошарку населення. Автор звертається до такої лексики з метою створення більш яскравого портрету героїв і передачі їх емоційного стану.
3. Для Сомерсета Моема портрет – важливий інструмент у соціальній і психологічній типохарактеристиці персонажів твору, не кажучи вже про індивідуалізацію персонажів. У письменника опис зовнішності персонажа відбувається наближено до природного розглядання людини. В основному прозаїк виокремлює ті елементи зовнішності, які, на думку автора, найточніше підкреслять його сутність. Серед них виокремити: очі та погляд, усмішку, волосся, загальний вигляд. Спочатку автор подає загальні враження: зріст, колір волосся, одяг, а потім уже – наводяться дрібніші елементи портрета: кучері, обличчя, брови, вії, усмішка.
4. У другій половині XIX ст. зафіксовано радикальну зміну у трактуванні теми художника: місце недосяжного образу митця доби романтизму приходить звичайна людина у своїй «життєвій достовірності, контексті оточення та доби, що її виховали». Нове трактування образу митця знайшло своє вираження у специфіці образів художників Сомерсета Моема, кожен з яких наполегливо працює задля досягнення конкретної мети. Усі, без винятку, герої-митці в романах письменника – сильні, незалежні люди, внутрішня воля й характер яких зумовлюють динаміку сюжетного руху. Наступним засобом драматизації образу художника виступає гіперболізація або афектована поведінка персонажів, що водночас справляє незабутнє враження на читача та створює потужну за своїм художнім впливом дистанцію. Суттєво, що застосувавши на практиці нову модель художника, В. С. Моем, з одного боку, наблизив митця до читача, а, з іншого боку, завдяки театралізовано-експресивній поведінці віддалив героя, для того, щоб читач мав нагоду побачити та оцінити величну особистість на відстані. Наближаючи та віддаляючи «об’єктив камери», письменник вже вкотре реалізує вихід з однієї закріпленої площини, а відтак – драматизує.
5. Як оповідач у своїх романах С. Моем не нагадує про себе, тому загалом йому не властива тенденція до самовиявлення ні через інтроспективне зображення, ні через актуалізацію комунікативних ситуацій “суб’єкт мовлення – герой”, “суб’єкт мовлення – реципієнт”. Він веде розповідь через оповідача. Як певна форма вираження авторської свідомості, “суб’єкт мовлення” (оповідач) у його творах є точкою зору, через яку передається і певним чином оформлюється зображувана автором дійсність. Його слово, позиція беруть участь у творенні художнього світу, образу і виступають нараторами в тексті. Отже, художній текст має значний потенціал засобів і прийомів виокремлення авторської концепції, виявляє особливу логіку розвитку думки. Стиль письменника – це конкретна модифікація загальних законів мови, її ресурсів, чинників передусім художньої форми – в індивідуалізованому підході до слова: «Стиль проявляється у власному мистецькому почерку, в незарегламентованій творчій манері».
Ідіостиль В. С. Моема – це творчий вияв літературної мови, що ґрунтується на ідейно-художній своєрідності, зумовленій особливостями письменницького таланту, світогляду, життєвого досвіду, характеру, культури. Вибір мовних засобів – вербалізаторів для змалювання зовнішності героїв вказує на своєрідну історично, тематично і естетично виправдану індивідуальну систему. Кожен образ, змальований письменником у творах, майже завжди означає щось більше, ніж здається на перший погляд, щось значніше та знаковіше. Цього ефекту митець домагається використанням мовних засобів, зокрема у зображенні зовнішності персонажів. Його герої вражають багатим внутрішнім світом чи своєю убогістю. Письменник художніми засобами майстерно творить настрій радості, святковості, закоханості, моторошності й жаху, що ними наповнене їхнє життя. Герої, як правило, намагаються вирішити якусь важливу проблему, часто особистого характеру. Саме це відчутно впливає на їхнє світосприйняття, вони готові до самовдосконалення для побудови гармонії у стосунках з коханими, батьками, друзями чи знайомими.