Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Тимчасове вилучення та арешт майна як заходи забезпечення кримінального провадження"

Предмет:

Кримінальний процес

Мова:

Українська

Рік здачі:

2019

Сторінки:

200 грн.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
1.1. Поняття, види, підстави та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ ТА АРЕШТУ МАЙНА ЯК ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
2.1. Особливості тимчасового вилучення майна
2.2. Процесуальний порядок прийняття рішення про долю тимчасово вилученого майна
2.3. Загальні положення накладення арешту на майно
2.4. Процесуальний порядок накладення та скасування арешту на майно
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1. Поняття, види, підстави та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження

У першому підрозділі ми окреслимо поняття, види, підстави та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так у державі головним заходом забезпечення належної поведінки громадян є переконання. Заходи примусу застосовуються, як правило, в тих випадках, коли метод переконання є недостатнім для виконання покладених обов’язків на особу.
Науковець зазначає В. Н. Батюк, хоча переконання має неабияке значення в державі, примусові заходи все ж таки виконують значну роль у сфері боротьби зі злочинністю. Вимоги органів розслідування, які спрямовані у провадженні кримінальних справ до посадових осіб і громадян, в основному виконуються добровільно [3, с. 5]. Однак у низці випадків виконання ухвалених рішень у справі забезпечується примусом із боку держави. Застосування в кримінальному судочинстві кримінально-процесуального примусу забезпечує вирішення завдань, що закріплені в статті 2 КПК України [17].
Звернемося до проблеми процесуального примусу, яка за своєю природою багато аспектна та охоплює різні сторони правового регулювання поведінки громадян, а також інших суб’єктів правовідносин.
Застосування заходів процесуального примусу, що є особливо актуально на сучасному етапі державотворення, пов’язане також із гарантуванням прав і свобод громадян у Конституції України. Особливо гостра ця проблема стосується обмеження прав і свобод громадян. Тому для мотивованого і правильного застосування заходів процесуального примусу необхідно знати їх правову природу, підстави, умови і порядок застосування.
Ознайомившись з правовою літературою з цієї тематики, можна зробити висновок, що у трактуванні змісту заходів кримінально-процесуального примусу серед правознавців немає однієї загальноприйнятної точки зору.
Окремі науковці, наприклад Ф. С. Іванов, Б. І. Літкевич, М. Я. Сазонов, до заходів кримінально-процесуального примусу відносять застосування зброї щодо особи, яка вчинила злочин; інші до заходів кримінально-процесуального примусу зараховували обшук, виїмку, освідування та інші слідчі дії, що можуть і не супроводжуватись застосуванням примусу, факт притягнення особи до кримінальної відповідальності та слідчий огляд, виклик для дачі показань свідка і для дачі висновку експертом [10, c.5].
Ці погляди неодноразово критикували правознавці. На нашу думку, заходи кримінально-процесуального примусу – це передбачені кримінально-процесуальним законом заходи примусового характеру, які застосовуються тільки уповноваженими на те посадовими особами та державними органами до підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, а також до інших осіб, що приймають участь у процесі, з метою недопущення дійсних та можливих перешкод, що виникають і не дають можливості реалізувати задачі кримінального судочинства.
Необхідною складовою державного примусу є примус у сфері кримінального судочинства. Зауважимо, що примус у кримінально-процесуальному праві, на відміну від інших галузей права, має трохи інший характер, а саме – пов’язаний із серйозним обмеженням законних прав та свобод громадян.
У загальному примус як владно-правове явище застосовується державою через державні органи та посадових осіб із метою забезпечення належної поведінки громадян, а якщо говорити про сферу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин, то суб’єктів кримінального процесу.
Відповідно кримінально-процесуальний примус є правовим явищем, то для більшого розуміння його змісту необхідно з’ясувати його ознаки:
– по-перше, він застосовується на підставі визначених норм права, відповідно є нормативно врегульованим;
– по-друге, застосовується щодо визначеного кола суб’єктів кримінального процесу (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка, експерта);
– по-третє, застосовується компетентними державними органами та посадовими особами від імені держави;
– по-четверте, кримінально-процесуальний примус застосовується щодо суб’єктів кримінального судочинства незалежно від їхньої волі;
– по-п’яте, він направлений на виконання задач кримінального судочинства [10, с. 6-7].
Обов’язковими умовами застосування кримінально-процесуального примусу є їх законність та обгрунтованість. Ці умови виражаються у наступних положеннях:
1) нормативному визначенні заходів примусу;
2) визначенні суб’єктів, спеціально уповноважених і наділених правом застосування процесуального примусу;
3) визначенні кола осіб, щодо яких можна застосовувати визначені види примусу;
4) закріпленні процедури застосування процесуального примусу.

ВСТУП

Кримінальний процесуальний кодекс України закріпив низку інститутів, що суттєво змінили кримінальне процесуальне законодавство України. Кримінальне провадження неможливе без застосування у випадках, визначених законом, певних заходів примусу. Таким чином відбулися певні зміни в кримінальному судочинстві, зокрема це стосується розділу «Заходи забезпечення кримінального провадження»  це поняття вводиться вперше. Ці заходи застосовуються із метою досягнення дієвості цього провадження. Розширення видів заходів забезпечення кримінального провадження, що не пов’язані із позбавленням волі, є вимогою часу та світового співтовариства у напрямі наближення національного законодавства до європейських цінностей та стандартів.
Проблематику сутності і значення заходів забезпечення кримінального провадження розглядали такі вчені, як О.Н. Агакерімов, О. В. Авраменко, В.Н. Батюк, І.В. Гловюк, М.І. Гошовський, Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, Ю.Д.Лівшиць, М.А. Макаров, М.А.Погорецький, О.Ю. Татаров, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький, В.Ю.Шепітько та інші.
Актуальність теми дослідження. Питання, пов’язані із застосуванням заходів щодо забезпечення кримінального провадження, набувають дедалі більшої актуальності, оскільки обмежують права і свободи особи. Кримінальний процесуальний кодекс України відповідно до Конституції України відносить виключне повноваження застосування заходів забезпечення, які обмежують конституційні права та свободи, до компетенції судової гілки влади, а саме – до слідчого судді чи суду. В цьому контексті особливого значення набуває роль суду у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення, оскільки саме суд виступає гарантом дотримання законності їх застосування і подальшого здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні.
Зважаючи на новизну та відсутність достатньої правової бази та практики застосування деяких заходів забезпечення кримінального провадження в теорії кримінального процесу це питання потребує доопрацювання. Проблеми застосування є актуальними питаннями кримінального процесуального права, тому були, є і будуть предметом наукових досліджень.
Зміна кримінальної процесуальної політики в частині зменшення кількості випадків застосування тримання під вартою, як одного з найсуворіших запобіжних заходів, зумовило введення у кримінальний процес такого нового запобіжного заходу, як домашній арешт, а також розширення можливостей застосування застави.
Тема: «Тимчасове вилучення та арешт майна як заходи забезпечення кримінального провадження».
Предмет дослідження: тимчасове вилучення та арешт майна як заходи забезпечення кримінального провадження
Об’єкт дослідження: заходи забезпечення кримінального провадження.
Мета курсової роботи показати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасове вилучення та арешт майна.
Для досягнення поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню наступних завдань:
 окреслити поняття, види, підстави та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
 з’ясувати особливості тимчасового вилучення майна;
 розкрити процесуальний порядок прийняття рішення про долю тимчасово вилученого майна;
 проаналізувати загальні положення накладення арешту на майно;
 визначити процесуальний порядок накладення та скасування арешту на майно.
Структура роботи обумовлена метою дослідження і складається із вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел (27 назв). Загальний обсяг роботи становить 43 сторінки друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи вищерозглянуті питання ми можемо зробити наступні узагальнення.
1. Заходи забезпечення кримінального провадження (кримінально-процесуального примусу) – це передбачені кримінально-процесуальним законодавством процесуальні засоби примусового характеру, які застосовуються у сфері кримінального судочинства уповноваженими на те посадовими особами і державними органами за наявності підстав і в порядку, передбаченому законом, щодо обвинувачених, підозрюваних та інших осіб для попередження і припинення їхніх неправомірних дій з метою успішного розслідування та вирішенням задач кримінального судочинства.
2. Відповідно ч. 2 ст. 131 КПК, заходами забезпечення кримінального провадження є: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості провадження.
3. Тимчасове вилучення майна – це захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у фактичному позбавленні підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або про його повернення.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
5. Таким чином, ми в своїй курсовій роботі «Тимчасове вилучення та арешт майна як заходи забезпечення кримінального провадження» з’ясували, що сьогодні у КПК України відповідно заходів забезпечення кримінального провадження є значна кількість теоретичних питань та практичних проблем, що стосуються як визначення понять, класифікації, особливостей цих заходів, так і суто практичних питань застосування норм кримінального процесуального права у відповідності до основоположних принципів права, дотримання прав та свобод громадян, дотримання міжнародних норм та правил щодо розглянутих раніше питань. Відповідно загальні правила застосування мають базуватися на положеннях Конституції України та ратифікованих Україною міжнародних правових актах. Також при застосуванні заходів забезпечення не повинні порушуватися права не тільки підозрюваного чи обвинуваченого, а й права та свободи інших осіб, зокрема членів родин підозрюваного (обвинуваченого).

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 200.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Макарова Тетяна (Wroslava)

(4.72)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Тимчасове вилучення та арешт майна як заходи забезпечення кримінального провадження"

0 (800) 357-234