ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНИХ ВИСНОВКІВ У СПРАВАХ ПРО ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНІ ПРИГОДИ
2. ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ
2.1. Поняття та види експертиз
2.2. Етапи експертизи і висновок експерта
3. ПОРІВНЯННЯ ПРОВЕДЕННЯ ТА ВИМОГИ ДО ЕКСПЕРТИЗ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНИХ ВИСНОВКІВ У СПРАВАХ ПРО ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНІ ПРИГОДИ
Відповідно до ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи [23]. Встановлення ж таких даних здійснюється на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Але оскільки у процесі доказування часто застосовуються спеціальні знання, то розглянемо особливості здійснення експертизи за чинним цивільним процесуальним законодавством України.
Насамперед потрібно зауважити, що експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань [9, с. 32].
Права та обов’язки судового експерта визначені Законом України “Про судову експертизу” [16], Цивільним процесуальним кодексом [23], Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень [15]. Експертом може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу”[16], і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Відповідно до Закону України “Про судову експертизу”, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ [9, с. 32].
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України [9, с. 33].
Визначившись з вибором експерта чи експертної установи, суддя чи сторона процесу повинна сформулювати питання, що ставляться на вирішення експертизи. Зрозуміло, що існування типових питань, що містяться у Науково-методичних рекомендаціях, але інколи справа, що призначена до розгляду, є складною і тут зрозумілим є те, що потрібно залучити призначеного вже експерта до формулювання питань. Процесуальне законодавство не забороняє такі дії, а їх застосування надає можливість позбавитися зайвих питань, виключити такі, що мають правовий характер, і, зрештою, скоротити терміни проведення експертизи. Консультації з експертом на одному етапі дають змогу правильно визначити кількість та спеціалізацію експертів, тобто вчасно прийняти рішення про призначення комісійної або комплексної експертизи. Саме в результаті таких консультацій, як правило, встановлюється необхідність залучення до проведення експертизи фахівців, які не є атестованими експертами, але мають спеціальні знання, необхідні для проведення дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза. Курс общей теории. М.: Норма, 2006. - 477 с.
2. Гончаренко В. Г. Організаційні та правові проблеми судової експертизи в України // Часопис академії адвокатури України. Том 4. N 1 (10). 2011. С. 1–7
3. Антіпова О. І. Використання можливостей судових експертиз при розслідуванні дорожньотранспортних пригод. Форум права. 2014. № 2. С. 17–21. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2014_2_5.pdf
4. Гетманцев М. Правова природа висновку есперта в галузі права //Підприємництво, господарство і право. – 2018. № 6. С. 333-336
5. Глушкова Д. Г. Співвідношення понять «спеціаліст» та «судовий експерт» за новим процесуальним законодавством України //Вісник Харківського національного університету. Вип. N 30. 2005. С. 103-111
6. Еленюк Г. А., Ищенко П. П., Ярослав Ю. Ю. Использование специальных знаний при расследовании ДТП. Караганда, 1987. 93 с.
7. Иларионов В. А. Экспертиза дорожно-транспортных происшествий. Москва, 1989. 255 с.
8. Ізарова І. О., Ханик-Посполітак Р. Ю.Цивільний процес України: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищих навчальних закладів / І. О. Ізарова, Р. Ю. Ханик-Посполітак. – Київ : ВД «Дакор», 2018. – 276 с.
9. Кармаза О., Кущерець Д. Експерт з питань права в судовому процесі: новели законодавства України //Підприємництво, господарство і право. N 10. 2017. С. 32–36
10. Клименко Н. І. Судова експертологія: курс лекцій для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. Київ, 2007. 528 с.
11. Красюк І. П. ДТП: експертно-криміналістичний аспект /І.П. Красюк //Міліція України. 2017. № 5. C. 4-10
12. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012. № 4651-VI. URL:zakon.rada.gov.ua/go/4651-17
13. Ольховенко С. І. Призначення судових експертиз під час розслідування випадків залишення потерпілого у небезпеці внаслідок ДТП. URL: www.info-library.com.ua/libs/stattya/214-priznachennja-sudovihekspertiz-pid-chas-rozsliduvannja-vipadkiv-zalishennja-poterpilogo-u-nebezpetsi-vnaslidok-dtp.html
14. Про наукову та науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995 N 51/95-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/51/956/2018%D0%B2%D1%80?nreg=51%2F95%E2%F0&find=1&text=%E2%E8%F1%ED%EE%E2&x=0&y=0#w11
15. Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: Інструкція від 08.10.1998 N 53/5. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98?nreg=z070598&find=1&text=%E2%E8%F1%ED%EE%E2&x=8&y=10#w11
16. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 N 4038-ХІІ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12
17. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М.: Норма, 1996. 376 с.
18. Сахнова Т.В. Доказательственное значение специальных познаний. URL: www.consultant.ru/review/ez2004-05-31.html#art19310
19. Селіванов А. Проблеми запровадження в судовий процес правової експертизи //Право України. 2002. N 8. С. 32-34
20. Семчик В., Полівода О. Науково-правова експертиза, як форма доктринального тлумачення законодавства //Право України. 2013. N 5. С. 409-415
21. Цивільне процесуальне право України: підручник / М. М. Ясинок, М. П. Курило, О. В. Кіріяк, Ю. В. Білоусов, О. О. Кармаза, С. І. Запара та ін..; за заг. ред.. д.ю.н. проф. М. М. Ясинка. К.: Алерта, 2016. 576 с.
22. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356
23. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492
24. Шевцов С. А., Дубонос К. В. Расследование обстоятельств дорожно-транспортных происшествий: метод. реком. Харків, 2002. 171 с.
25. Шипшин С. С. Новый взгляд на систему судебно-физиопсихологической экспертизы. ВостокЗапад: партнерство в судебной экспертизе: сб. материалов междунар. конф. «Актуальные проблемы теории и практики судебной экспертизы». Нижний Новгород, 2004. С. 222–225
ВСТУП
В процесі розвитку автомобільного транспорту кількість постраждалих при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) постійно зростало і на початку ХХІ століття досягло катастрофічної величини. Щорічно в ДТП гине близько 1,2 млн. осіб, з них близько 1 млн. в країнах з низьким і середнім рівнем розвитку. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я у 2020 році дорожньо-транспортний травматизм буде являти собою більш серйозну загрозу, ніж малярія, туберкульоз і СНІД. Об’єктивною причиною зростання кількості ДТП є зростання кількості легкових автомобілів. В розвинутих країнах на 1000 жителів приходиться понад 500 автомобілів. В Україні на 1000 жителів приходиться близько 120 автомобілів і ця кількість швидко зростає.
Для розслідування ДТП потрібні добре підготовлені фахівці, які повинні вміти проводити огляд місця пригоди і огляд технічного складу транспортного засобу, відновлювати і досліджувати механізм ДТП, аналізувати технічну можливість його попередження.
Під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) абсолютно однозначна на перший погляд ситуація іноді може спричинити велику кількість суперечностей та непорозумінь. Намагаючись уникнути відповідальності, водії часто спотворюють реальний механізм розвитку ДТП. Якщо додати до цього ще й можливі неточності при оформленні початкових матеріалів на місці пригоди, то постраждалий у пригоді водій може обернутися на її винуватця. З’ясувати дійсну причину ДТП та відновити її перебіг можливо за допомогою проведення відповідних експертних досліджень. Однак, не зважаючи на те, що за останні роки можливості судових експертиз значно розширились, практика свідчить, що слідчі не завжди цілком обізнані щодо них та припускаються помилок, які впливають на правильність та повноту експертних висновків. Зокрема, у частині коректної фіксації обставин ДТП, виявлення і вилучення об’єктів зі слідовою інформацією, визначення об’єктів дослідження, формулювання запитань та визначення виду експертного дослідження.
Дана проблематика неодноразово ставала предметом вивчення як науковців, так і практичних працівників. Зокрема, питання, пов’язані з призначенням та проведенням судових експертиз під час розслідування ДТП, у різні часи розглядали О. І. Антіпова, П. В. Галаса, С. В. Данець, К. В. Дубонос, В. І. Дячук, В. І. Клименко, М. П. Климчук, І. П. Красюк, П. П. Луцюк, С. І. Ольховенко, О. В. Сараєв, А. М. Туренко, С. О. Шевцов, А. Р. Шляхов та інші.
Отже, дослідження напрямків та можливостей експертних досліджень під час розслідування ДТП залишається актуальним та визначає мету курсової роботи.
Тема: «Особливості доказування розміру матеріальних збитків у справах про дорожньо-транспортні пригоди».
Мета роботи: показати особливості доказування розміру матеріальних збитків у справах про дорожньо-транспортні пригоди.
Для досягнення поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню наступних завдань:
- визначити поняття та особливості експертних висновків у справах про дорожньо-транспортні пригоди;
- з’ясувати види експертиз;
- розкрити порівняння проведення та вимоги до експертиз;
Об’єктом дослідження є особливості експертних висновків у справах про дорожньо-транспортні пригоди.
Предметом дослідження є особливості доказування розміру матеріальних збитків у справах про дорожньо-транспортні пригоди.
Структура роботи обумовлена метою дослідження і складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (25 назв). Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене вище, необхідно зауважити, що чинне цивільно-процесуальне законодавство прямо передбачає і врегульовує таку форму застосування спеціальних знань як судова експертиза. Результат експертизи, а отже, і діяльності експерта має доказове значення, яке експерт оформляє та представляє суду у вигляді висновку.
Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми.
Значення експертизи у цивільному процесі зводиться до такого: висновок експерта є джерелом доказової інформації; за допомогою експертизи з’ясовуються ознаки, походження і причинні зв’язки окремих фактів та механізми їх утворення; експертиза дає змогу визначити час початку та перебіг окремих явищ; експертиза може вирішити питання про тотожність осіб, предметів, речовин, їх групову належність; а також виявити склад речовини, дати якісну й кількісну характеристику його елементів; експертиза дає можливість встановити факти, які мають юридичне значення; експертиза допомагає дати правильну юридичну оцінку факту, явищу, є засобом запобігання правопорушенням, а також слугує меті уникнення окремих судових помилок.
Залежно від відомчої приналежності організації, що досліджує ДТП, розрізняють два види експертизи:1) судова експертиза; 2) службова експертиза (службове розслідування).
За складом учасників судові експертизи діляться на: 1) одноособові; 2) комісійні; 3) комплексні.
Крім того, судова експертиза за черговістю проведення класифікується як: а) первинна; б) додаткова; в) повторна.
Аналіз слідчої, судової та експертної практики свідчить, що найчастіше під час розслідування ДТП призначаються: судово-медична, авто-технічна, транспортно-трасологічна, дактилоскопічна експертиза, а також експертиза матеріалів речовин та виробів.
Представлені у курсовій роботі можливості експертних досліджень не розкривають усіх напрямів використання отриманої під час проведення експертизи інформації для розслідування ДТП. Крім того, ураховуючи елементи слідової картини на місці конкретної пригоди, можуть призначатися й інші види експертиз. Однак дотримання криміналістичних рекомендацій щодо правильної фіксації обставин ДТП, коректне визначення і вилучення об’єктів зі слідовою інформацією, формулювання запитань та визначення виду відповідного експертного дослідження мінімізує можливість експертних помилок та сприяє отриманню достовірного експертного висновку. Використання під час здійснення експертних досліджень повної і точної інформації, наданої слідчим, дозволить встановити всі необхідні для успішного розслідування ДТП дані.