Вступ.
Розділ 1. Старослов'янська мова та старослов'янізми.
1.1. Поняття старослов'янізмів як запозичень зі старослов'янської мови.
1.2. Критерії визначення старослов'янізмів за головними ознаками.
Розділ 2. Використання старослов'янізмів у творах Т. Шевченка.
2.1. Проблемні питання визначення старослов'янізмів.
2.2. Статистична характеристика старослов'янізмів.
2.3. Характеристика старослов'янізмів за граматичними ознаками.
Розділ 3. Характеристика старослов'янізмів у творах Т. Шевченка за стилістичною віднесеністю.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
1. Пояснення до Додатків.
2. Додаток А. Результати аналізу використання старослов'янізмів у поезії "Осії. Глава XIV (Подражаніє)" Т. Шевченка.
3. Додаток Б. Результати аналізу використання старослов'янізмів у поезії "Юродивий" Т. Шевченка.
4. Додаток В. Результати аналізу використання старослов'янізмів у поемі "Марія" Т. Шевченка.
5. Додаток Г. Результати аналізу використання старослов'янізмів у циклі поезій "Псалми Давидові" Т. Шевченка.

... Як зазначає Я. Дзира, у творах Шевченка елементи давньої книжної української мови необхідно відрізняти від старослов'янізмів та офіційних канцеляризмів. У деяких випадках поет запозичає корені давніх слів і граматично оформляє їх за правилами сучасної йому орфоепії, тим самим лексично збагачуючи українську мову. Так, у поезії "Осії. Глава XIV (Подражаніє)", на думку Я. Дзири, є чимало прикладів, які за фонетичним оформленням слід вважати давніми книжними українськими словами, оскільки вони так і повинні були вимовлятися українськими читачами до XVIII ст. Можливо, якби такою мовою за часів Шевченка не писалися й не друкувалися старі українські книжки, поет не вживав би в мові своїх творів багато архаїчних елементів. Але ж у давній українській літературі широко вживалися цитати й уривки зі Святого Письма – Шевченко тут не оригінальний.
Зважаючи на подібні аргументи, нами не включені до старослов'янізмів деякі слова з поезії "Осії. Глава XIV (Подражаніє)", наприклад: матернього (22), огнем (34), пламенним (35). Слово злозачаті (19) ми не відносимо до старослов'янізму на підставі наявності структурного компоненту зло-; це авторське словотворення Шевченка із застосуванням традиційного старослов'янського способу словотворення. Слово невсипуща (37) утворене з використанням суфіксу -ущ-, але порівняльно-історичний аналіз не дає підстав зараховувати це слово до старослов'янських запозичень.
У поезії "Юродивий" зустрічаємо слова суєтний (26), (у) церкві (42), огнем (69), які також можемо вважати давніми книжними українськими словами. Слово гонителю (74) не є старослов'янським запозиченням, хоча й утворене за допомогою суфіксу -тель.
Далі декілька проблемних питань, що стосуються поеми "Марія". Нами не включені до числа старослов'янізмів слова пресвітлий (2), возлагаю (5), книжники (632). Слова пренепорочная (7), пророчить (110), пророчую (113) і т. п. семантично церковно-релігійні, церковнослов'янського походження, але їх можна віднести до давнього книжного українського слова. Чимало слів із коренем "благо" (наприклад: благая (7), благого (622)) ми відносимо до старослов'янізмів, але не відносимо слова благаю (15), благать (622), оскільки вважаємо, що дієслово благати словотвірно та морфологічно чисто українське, хоча лексично його можна визнати старослов'янським запозиченням. Так само не включаємо слова, які мають коріння свят- (наприклад: святий гость (505), святую силу (510), святої волі (519), святиє сльози (522), святую правду (649) та інші словоформи), якщо вони не підкріплюються морфологічними чи словотвірними ознаками, наприклад: пресвятая (357).
В "Марії" зустрічаються окремі слова, запозичені старослов'янською мовою з інших мов. Наприклад, слово фарисеї (631) є запозиченням з давньоєврейської (pārûš – "той, хто відокремився") через посередництво грецької (pharisaios), тому воно не є чистим старослов'янізмом. Так само: лепту (25) – це іудейський термін, у старослов'янській мові це, відповідно, запозичення з давньоєврейської; в українській мові це також запозичення з давньоєврейської через посередництво старослов'янської. Так само: апостолом, апостола (206, 269) – грецизм у старослов'янській мові.
У циклі "Псалми Давидові" спірних питань майже немає. Він складається з десяти поезій – переспівів псалмів, автором яких, згідно з Біблією, був цар стародавньої Іудеї Давид. Однією з цілей, що їх переслідував Шевченко, звертаючись до біблійних переспівів, було втілення в поезіях ідей та думок, які на той час переслідувалися імперською цензурою. Для цього він і використав безліч старослов'янізмів, що вживаються переважно для відтворення урочистого стилю (див. розділ ІІІ). Хоча вживання Шевченком архаїчних елементів у "Псалмах Давидових" не обмежується Біблією і також багато в чому пов'язане з давньою книжною українською мовою ...

1. Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навч. посібник. Київ: ВЦ "Академія", 2006. 368 с.
2. Ващенко Г. Мова Тараса Шевченка. Київ: Вища школа, 1963. 243 с.
3. Дзира Я. До питання про джерела архаїзмів у мові творів Т. Г. Шевченка. Українська мова у школі. 1961. № 5. С. 30-34.
4. Журавльова Н. М. Народнопоетична лексика в творчості Т. Г. Шевченка. Українська мова і література в школі. 1986. № 3. С. 33-36.
5. Корнієнко С. І. Лексичні старослов'янізми в українській літературній мові XIX століття (семантичний і стилістичний аспекти): автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01. [Світлана Іванівна Корнієнко]. Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2008. 19 с.
6. Кривчик В. Ф., Можейко Н. С. Старославянский язык. 3-е изд., испр. Минск: Высшая школа, 1985. 303 с.
7. Майборода А. В. Старослов'янська мова. Київ: Вища школа, 1975. 294 с.
8. Мацько Л. І. "Злоначинающих спини...": старослов'янізми в поезії Т. Г. Шевченка. Культура слова: зб. статей. Вип. 37. Київ, 1989. С. 25-30.
9. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ: Вища школа, 2005. 462 с.
10. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. [Упоряд., авт. передмови і коментарів М. С. Тимошик]. 2-ге вид., випр. Київ: Наша культура і наука, 2004. 436 с.
11. Русанівський В. М. Історія української літературної мови: підручник. Київ: АртЕк, 2001. 992 с.
12. Семиряк В. Д. Старослов'янська лексика крізь призму пізнавальної функції мови. Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. Запоріжжя, 2006. № 2. С. 228-230.
13. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень [Уклад. Л. О. Пустосвіт та ін.]. Київ: Довіра, 2000. 1018 с.
14. Словник лінгвістичних термінів. [Ганич Д. І., Олійник І. С.]. Київ: Вища школа, 1985. 360 с.
15. Сучасна українська літературна мова. [За ред. А. П. Грищенка]. 3-є видання, допов. Київ: Вища школа, 2002. 439 с.
16. Сучасна українська літературна мова. [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.: за ред. М. Я. Плющ]. Київ: Вища школа, 1994. 414 с.
17. Сучасна українська мова. [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за заг. ред. О. Д. Пономарева]. 2-ге вид., перероб. Київ: Либідь, 2001. 400 с.
18. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. [Уклад.: С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. С. Я. Єрмоленко]. Київ: Либідь, 2001. 222 с.
19. Українська мова: Енциклопедія. [Редкол.: Русанівський М. В. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Вид-во "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
20. Черторизька Т. К. Лексикографічне вивчення української і російської спадщини Т. Г. Шевченка. Мовознавство. 1976. № 1. С. 38-45.
21. Шевченко Т. Г. Кобзар. [Вступ. стаття О. Гончара]. Київ: Дніпро, 1980. 613 с.

Т. Шевченко належить до числа найбільших народних поетів, яких знає всесвітня історія літератури. Історичний вклад Шевченка у формування нової української літературної мови загальновідомий; поет подав такий зразок мовної практики, що здійснив поворот в організації мовних відносин. Мова Шевченка – це саме той тип, який став основою літературно-національної мовної норми й відкрив шлях розвитку мови до сучасного рівня.
Відомо, що мовна практика Шевченка спирається переважно на народнопоетичні зразки, а разом з тим і на все те спільне для українських говорів, що відкладалося у фольклорі, відшліфовувалося століттями. Але не слід забувати, що Шевченко вміло і в достатній кількості використовував у своїй творчості архаїзми й запозичення. Згідно з результатами дослідження Г. Ващенка, в поезіях Т. Шевченка загалом використано 7065 слів (загальних і власних, повнозначних і службових) (посилання). На жаль, ми не маємо даних про долю й конфігурацію запозичень у згаданому арсеналі.
Немає сумнівів у тому, що питання про використання тих чи інших слів у мові Шевченка, про їхнє життя й дію в контексті творення поезії надзвичайно могутньої сили має величезне значення для вивчення творчої лабораторії поета.
Необхідно констатувати, що ще й досі є чимало прогалин у дослідженні творчості Шевченка як знавця давньої мови. Так, наявність багатьох архаїчних елементів у його творах традиційно пояснюється впливом Біблії. На думку дослідників, запозичаючи архаїзми з біблійних джерел, Шевченко переусвідомлював їх і вводив у власні твори для глибшого розкриття своїх ідей, але, якщо уважно придивитися до цих джерел, ми не знайдемо в них тієї різноманітності й багатства давньої лексики та фразеології, яку зустрічаємо в мові творів Шевченка. Отже, були інші джерела, з яких поет черпав велику кількість елементів старої мови. В цьому аспекті останнім часом дослідники звернули увагу на чотиритомний козацький літопис Самійла Величка, з якого Шевченко запозичив для своїх творів окремі сюжети, художні образи, порівняння, метафори; поет переусвідомлював їх, надавши широкого узагальнення та сучасного політичного звучання. Це твердження наочно ілюструє поезія "Осії. Глава XIV (Подражаніє)". В цьому ж аспекті надзвичайно важливим є вивчення питань, що стосуються використання Шевченком старослов'янізмів у своїх творах.
Це питання вивчене недостатньо глибоко. Народнопоетичній лексиці в творчості Шевченка присвячені дослідження Н. Журавльової. Я. Дзира вивчав питання використання Шевченком архаїзмів, причому як запозичень, так і власне українського походження. Але комплексне дослідження використання старослов'янських запозичень у творчості Шевченка – це поки що значною мірою "біла пляма" в українському мовознавстві. З огляду на це обрана тема курсової роботи є важливою і актуальною.
Мета курсової роботи – виявити і проаналізувати старослов'янізми в поезіях і поемах Шевченка "Осії. Глава XIV (Подражаніє)", "Юродивий", "Марія", "Псалми Давидові". Для досягнення цієї мети ми ставимо перед роботою основні завдання, а саме:
 опрацювати наукову літературу з обраної теми, уважно розглянувши питання розвитку старослов'янської мови та впливу старослов'янізмів на українську літературну мову;
 з'ясувати всі проблемні питання визначення та ідентифікації старослов'янізмів у художніх текстах;
 здійснити аналіз художніх текстів відповідних творів Шевченка і скласти картотеку старослов'янізмів;
 опрацювавши результати аналізу виявлених старослов'янізмів, з'ясувати кількість і частоту їх використання;
 на підставі лінгвістичного аналізу охарактеризувати виявлені старослов'янізми за граматичними ознаками;
 визначити стилістичні функції старослов'янізмів, використаних у відповідних творах.
Об'єкт дослідження – зазначені вище художні твори Шевченка. Предмет дослідження – конкретні лексичні одиниці та їхні варіанти старослов'янського походження, використані Шевченком у відповідних творах.
У процесі дослідження були застосовані загальні методи аналізу і синтезу, порівняння, зокрема порівняльно-історичний метод, а також статистична обробка опрацьованого матеріалу.
Джерельною базою курсового дослідження виступають поетичні твори видатного українського поета Т. Шевченка зі збірки "Кобзар". Докладно базу джерел дослідження відображено в табл. 1.
ТАБЛИЦЯ 1.
Огляд літератури. У процесі дослідження нами було опрацьовано низку посібників, словників, наукових праць, матеріалів періодичних видань. Це, зокрема, посібники зі старослов'янської та української мови, робота з історії української літературної мови І. Огієнка, Словник лінгвістичних термінів та Енциклопедія української мови, праці Г. Ващенка, Я. Дзири, Т. Черторизької та інших дослідників. При визначенні та ідентифікації старослов'янізмів у творах Шевченка ми, крім іншого, користувалися: 1) словниками старослов'янської мови (посилання); 2) українським словником іншомовних слів (посилання).
Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і чотирьох додатків, до яких на початку додається пояснення.
Перший розділ ("Старослов'янська мова та старослов'янізми") носить теоретичний (реферативний) характер. У ньому дається визначення поняття старослов'янської мови та старослов'янізму, розглядаються питання розвитку старослов'янської мови, її взаємодії з мовою староукраїнською та її впливу на літературну українську мову, окреслюються найголовніші граматичні (фонетичні, морфологічні, словотвірні) ознаки та семантико-стилістичні властивості старослов'янізмів.
Дослідницька частина включає в себе другий і третій розділи роботи, в яких викладені підсумки опрацювання результатів аналізу зазначених творів Шевченка (самі результати подані в Додатках).
Другий розділ ("Використання старослов'янізмів у творах Т. Шевченка") складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. ("Проблемні питання визначення старослов'янізмів") пояснюються окремі аспекти визначення та ідентифікації старослов'янізмів у художніх текстах, проводяться паралелі з думками деяких дослідників, наводяться приклади з аналізованих творів Шевченка. Підрозділ 2.2. ("Статистична характеристика старослов'янізмів") присвячений кількості та частості вживання тих чи інших старослов'янізмів у відповідних творах. У підрозділі 2.3. ("Характеристика старослов'янізмів за граматичними ознаками") подаються підсумки опрацювання результатів лінгвістичного аналізу старослов'янізмів, використаних Шевченком.
У третьому розділі ("Характеристика старослов'янізмів у творах Т. Шевченка за стилістичною віднесеністю") старослов'янські запозичення характеризуються з точки зору належності до певного стилю або стилістичної забарвленості; за цими ознаками порівнюються різні твори, з'ясовується основна стилістична функція старослов'янізмів у творчості Шевченка.
Зауваження щодо оформлення роботи. У даній роботі посилання подаються підрядково, з окремою нумерацією на кожному аркуші. З огляду на величезну чисельність видань творів Шевченка кожний виділений старослов'янізм у Додатках супроводжується вказівкою на номер рядка в оригіналі твору. Якщо в тексті роботи після наведеного прикладу з твору Шевченка стоїть число в круглих дужках, воно також означає номер рядка. Усі виділені старослов'янізми та мовні елементи подаються курсивом.
Додаткові пояснення до Додатків див. на початку Додатків.

Старослов'янізми – це давні лексичні, фонетичні, фразеологічні та інші запозичення зі старослов'янської мови, що сформувалася у ІХ ст. на основі македонського діалекту давньоболгарської мови й була зафіксована в пам'ятках Х-ХІ століть. Вони визначаються за фонетичними (неповноголосні звукосполучення, звукосполучення ра- на початку слова, звукосполучення -жд- та інші), морфологічними та словотвірними ознаками (іменникові суфікси -знь, -тель, -ств-, дієприкметникові суфікси -ащ-, -ущ- та інші), а також семантико-стилістичними ознаками (церковно-релігійна семантика). З точки зору стилістики старослов'янізми можуть мати піднесене (урочисте) чи знижене (наприклад, іронічне) забарвлення або ж бути нейтральними. З функціонального погляду старослов'янізми розглядаються здебільшого як важливе лексичне джерело стилізації у художніх і публіцистичних текстах.
При аналізі творів Шевченка нами було враховано, що деякі архаїзми, які зустрічаються в художніх текстах, можуть бути визначені як елементи давньої книжної української мови й за фонетичним оформленням та словотвірними особливостями ідентифіковані як давні книжні українські слова.
Далі подаємо основні висновки, зроблені на підставі результатів практичного дослідження.
1. У чотирьох аналізованих творах зафіксовано 133 випадки вживання старослов'янізмів, використано 79 слів старослов'янського походження (найбільша кількість – 32 – в поемі "Марія"). Більшість слів вживається один раз, однак деякі часто повторюються і використовуються в різних творах. Найбільш уживаними старослов'янізмами є слова зьрєти (оузьрєти), глагол, муж, раб, ректи, кроткий.
2. У всіх творах, окрім "Юродивого", переважають лексичні старослов'янізми (15 в "Марії", 14 у "Псалмах Давидових"). В "Марії" широко використовуються старослов'янізми, що мають характерні морфологічні та словотвірні ознаки (12). Загалом морфологічні та словотвірні ознаки мають 22 слова, фонетичні – 13.
3. Серед фонетичних ознак у більшості старослов'янізмів зустрічаються неповноголосні звукосполучення, переважно -ла-, -ре-. В цілому вживано 10 слів з неповноголоссям, інші фонетичні ознаки зустрічаються лише в одиничних випадках. Щодо морфологічних та словотвірних ознак, у творах Шевченка переважають старослов'янізми з префіксами воз-, вос-, пре- (9 слів), слова зі структурним компонентом благо- та з дієприкметниковими суфіксами -ащ-, -ущ-.
4. В "Марії", "Псалмах Давидових" та поезії "Осії. Глава XIV (Подражаніє)" більшість старослов'янізмів мають піднесене, урочисте стилістичне забарвлення (відповідно 32, 35, 8 випадків уживань), особливо це відчувається у "Псалмах Давидових". В "Юродивому" стилістична забарвленість насамперед знижена, сатирично-гумористична. В цілому ж основна функція старослов'янізмів в аналізованих творах (крім "Юродивого") полягає у створенні піднесеного, урочистого настрою. Стилістична віднесеність старослов'янізмів використовується поетом з різною метою, часто спостерігається протиставлення протилежних стилістичних ознак в рамках одного твору і навіть однієї поетичної фрази.
На підставі проведеного аналізу можемо зробити висновок про те, що Шевченко часто і вміло користується старослов'янізмами, вводячи їх у власні твори для характеристики персонажів (Марія, Йосип), глибшого розкриття своїх ідей (критика сучасного суспільно-політичного ладу), викриття особистих та суспільних пороків, тому не дивно, що старослов'янізми у Шевченка виконують різні стилістичні функції.
Перспективи подальшого вивчення даної теми ми вбачаємо у двох основних напрямках: а) залучення до аналізу інших творів поета, в першу чергу менш досліджених (тобто розширення джерельної бази дослідження); б) поглиблення аналізу окремих питань, насамперед питання стилістичної різноманітності.