Вступ.
Розділ 1. О. Олесь – поет-символіст і співець природи.
1.1. Творча біографія О. Олеся.
1.2. Оцінки творчості О. Олеся у критиці.
1.3. Особливості символізму О. Олеся.
Розділ 2. Збірка "З журбою радість обнялась" як гімн природі.
Розділ 3. Символізація в образах природи ідеї всепереможного кохання.
Розділ 4. Символізація в образах природи сили суспільного оновлення.
Розділ 5. Символізація в образах природи інших філософських ідей.
5.1. Контраст природи і людської долі.
5.2. Символізація ідеї відриву від рідного коріння.
Висновки.
Список використаних джерел.
"Чари ночі" (1904 р.) – найперша поезія, в якій автор співає справжній гімн природі. Символізм має тут винятково поетичний, художній зміст.
М. Неврлий назвав поезію "Чари ночі" "шедевром української лірики". Він пише: "Це свідчить, що Олесь уже в ранній своїй творчості піднісся як поет на найвищий щабель, з великим чуттям і артистизмом оспівав вселюдський мотив кохання" (посилання). За визнанням В. Яременка, ""Чари ночі" чарують кожного з нас легким присмаком суму за швидкоплинною молодістю, наповненістю думкою і образом, що навіяли Лисенкові мелодію, сповнену юнацької бентежності" (посилання). Йдеться про пісню на музику М. Лисенка "Сміються, плачуть солов'ї", що стала улюбленою народною піснею і сприймається як гімн юності, кохання, уславлення органічної єдності природи й життя людини, закликає влити струмінь власної душі в буйне, "шумляче" море життя природи. Сповнені музики рядки цієї поезії п'янять журбою за скороминущість людського життя, і в той же час юнацька душа поривається до життєвих радощів, і їй всміхається Всесвіт. Ці життєві радощі прямо асоціюються з образами природи, що зливаються в єдину неподільну картину радості:
Поглянь: уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні (посилання).
Аналогічне символічне значення має зображення природи в поезії "Гроза пройшла…" (1905 р.). Тут також через змалювання картини, в якій по закінченню грози "зітхнули трави, квітки голівки підняли", "здаля розвіялись тумани" символізується порив душі до життєвих радощів:
Літає радість, щастя світе,
Дзвенять пташки в садах рясних,
Сміються знову трави, квіти… (посилання) ...
Оригінальні тексти О. Олеся
1. Олесь О. І. Драматичні казки. [Упоряд., авт. вступ. ст. та приміт.
Р. П. Радишевський]. Київ: Мистецтво, 1990. 231 с.
2. Олесь О. І. Коли нема пророка на землі: Поетичні та драматичні твори. [Передм., упоряд. та прим. В. В. Яременка]. Київ: Веселка, 2007. 375 с.
3. Олесь О. І. Вибране. [Упоряд. текстів, підготов. комент., прим. та навч.-метод. матеріалів Т. С. Бакіної]. Київ: Школа, 2002. 352 с.
4. Олесь О. І. Сміються, плачуть солов'ї. Твори. [Уклад. Я. О. Паламар-
чук, Ю. М. Радянський]. Одеса: Маяк, 2000. 200 с.
5. Олесь О. І. Твори. Київ: Молодь, 1971. 344 с.
6. Олесь О. І. Чари ночі: Лірика. Київ: Радянський письменник, 1989. 224 с.
Інші видання
7. Бесараб О. Я. Творчість Олександра Олеся. Розкажіть онуку. 2011. № 11-12. С. 18-20.
8. Голомб Л. Г. Антеїзм лірики Олександра Олеся. У кн.: Голомб Л. Г. Новаторські тенденції в українській літературі кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ ст. Ужгород: Ґражда, 2006. 296 с. С. 140-154.
9. Голомб Л. Г. Слідами дискусій навколо творчості О. Олеся (До історії раннього українського модернізму). В кн.: Із спостережень над україн-
ською поезією ХІХ-ХХ століть: збірник статей. [Передмова В. Барчан]. Ужгород: Ґражда, 2005. 380 с. С. 49-62.
10. Гончарук В. А. Жанрово-стильові домінанти міфотворчості Олександра Олеся. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2015. Вип. 18. С. 22-24.
11. Грушевський М. С. Поезія Олеся. В кн.: Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Книга І. Київ: Рось, 1994. 704 с. С. 257-265.
12. Камінчук О. Неоромантик, символіст чи романтик? Естетичні тенденції творчості Олександра Олеся. Дивослово. 2004. № 12. С. 46-49.
13. Козловська Л. С., Терещенко С. І. Українська література: навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. Київ: КНЕУ, 2005. 132 с.
14. Неврлий М. Олександр Олесь: Життя і творчість. Київ: Дніпро, 1994. 173 с.
15. Петров В. Проблема Олеся. В кн.: Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Книга І. Київ: Рось, 1994. 704 с. С. 275-285.
16. Письменники Радянської України. 1917-1987: Біо-бібліографічний довідник. [Уклад. В. К. Коваль, В. П. Павловська]. Київ: Радянський письменник, 1988. 719 с.
17. Поет з душею вогняною. Олександр Олесь у спогадах, листах і матеріалах. Київ: Дніпро, 1999. 224 с.
18. Тургенев И. С. Отцы и дети. В кн.: Тургенев И. С. Избранные произведения. Москва-Ленинград: Гос. изд-во художественной литературы, 1946. С. 381-470.
19. Усі українські письменники. [Упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева]. Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. 384 с.
20. Яременко В. Вогненна журба поета. В кн.: Олесь О. І. Твори. Київ: Молодь, 1971. 344 с. С. 5-28.
21. Яременко В. Трагічний оптимізм Олександра Олеся. В кн.: Олесь
О. І. Коли нема пророка на землі: Поетичні та драматичні твори. [Передм., упоряд. та прим. В. В. Яременка]. Київ: Веселка, 2007. 375 с. С. 5-40.
Актуальність теми. Дану курсову роботу присвячено творчості видатного українського поета-лірика першої половини ХХ ст. О. Олеся. Незважаючи на чисельні дослідження його творчості (див. підрозділ 1.2.), чимало питань, пов'язаних із нею, залишаються нерозкритими. За словами української дослідниці творчості Олеся Л. Голомб, "величезний обсяг спадщини поета, повністю не виданої, труднощі методологічного характеру, на рідкість широка амплітуда оцінок від беззастережних захоплень до повної негації, розпорошеність, а часом і недоступність необхідних матеріалів, першоджерел стають на заваді до створення на сучасному рівні літературного портрета Олеся".
Серед багатьох конкретних питань, які пов'язані з творчістю Олеся й вимагають ретельного дослідження, є й питання символіки природи в першій збірці – "З журбою радість обнялась". Раніше ця тема окремо не досліджувалася, а питання ролі природи у творчості поета розглядалися лише на тлі його загального творчого шляху.
Мета роботи – розкрити ідеї, що символізуються в образах природи в поезіях збірки Олеся "З журбою радість обнялась".
Перед роботою ми ставимо наступні завдання:
1) розглянути творчу біографію Олеся й визначити стимули, що надихнули поета на створення численних образів природи;
2) простежити оцінки творчості Олеся в критиці ХХ ст.;
3) виявити специфічні особливості Олеся як поета-символіста;
4) ознайомитися з творами Олеся різних жанрів та зробити всебічний аналіз поезій збірки "З журбою радість обнялась";
5) розкрити загальне значення образів природи у збірці "З журбою радість обнялась";
6) дослідити питання символізації в образах природи цієї збірки ідеї всепереможного кохання в різних її варіантах;
7) дослідити питання символізації в образах природи цієї збірки сили суспільного оновлення;
8) дослідити питання символізації в образах природи цієї збірки інших філософських ідей (контрасту природи і людської долі, відриву від рідного коріння тощо).
Об'єкт дослідження – поезії, що входять до першої збірки Олеся "З журбою радість обнялась".
Предмет дослідження – образи природи в цих поезіях, які мають символічне значення.
Під час дослідження були застосовані методи переважно літературознавчого аналізу текстів і порівняння.
Джерельною базою роботи виступають твори Олеся різних жанрів, вміщені в українських виданнях різних років (1971-2007 рр.). При розв'язанні поставлених завдань також були використані: монографія М. Неврлия "Олександр Олесь: Життя і творчість"; збірка мемуарів і спогадів "Поет з душею вогняною. Олександр Олесь у спогадах, листах і матеріалах"; критичні статті М. Грушевського "Поезія Олеся", В. Петрова "Проблема Олеся", В. Яременка "Вогненна журба поета", "Трагічний оптимізм Олександра Олеся"; дослідницькі статті Л. Голомб "Слідами дискусій навколо творчості О. Олеся", "Антеїзм лірики Олександра Олеся"; бібліографічні довідники та збірки.
Структура курсової роботи відповідає поставленим завданням і передбачає її поділ на 5 розділів, окремі з яких поділяються на підрозділи. Відкриває її вступний розділ "О. Олесь – поет-символіст і співець природи", в якому розглядаються творча біографія та особливості символізму поезії Олеся. Наступні розділи розкривають смисл символіки образів природи в поезіях збірки "З журбою радість обнялась". У другому розділі природа розглядається як загальний образ радості душі, внутрішнього духовного храму поета. Інші розділи присвячені окремим ідеям, які символізуються в конкретних образах природи. Підсумки дослідження підведені у висновках, якими завершується курсова робота.
Початок творчості О. Олеся збігається із приходом в українську літературу т. з. символізму післяреволюційного ренесансу, але символізм Олеся, порівняно з традиційним, має свої особливості. Він виражається здебільшого в метафоричності (на межі поетичних порівнянь і образів) й алегоричності поезії, не містить складних символів, а тому природно поєднується з романтизмом і виконує здебільшого художньо-поетичну функцію.
Своєю першою збіркою "З журбою радість обнялась" Олесь, заперечивши практичне ставлення до природи, одразу підняв природу до рівня духовного храму, до якого слід входити з благоговінням, з молитовними поклонами душі, до рівня еталону земної краси. У багатьох поезіях автор персоніфікує сили природи, і за допомогою символіки передає в її образах малопомітні нюанси людських почуттів і настроїв, використовуючи при цьому артистичну, тонку, музикальну форму. Природа для Олеся – це справжня, безмежна радість душі, адже життєві радощі прямо асоціюються з образами природи, краса природи пробуджує до життя пісню, творчий дух поета. Тому пейзажну лірику збірки можна загалом охарактеризувати як суцільний гімн природі, її неповторній красі, незважаючи на її різноманітність як із символічної, так і з поетичної (поетичні акварелі, звукові образи природи тощо) точки зору. І серед усіх образів природи найулюбленішими для Олеся є образи природи рідного степу, хоча зустрічаються й морські, і гірські пейзажні картини.
Образи природи у збірці "З журбою радість обнялась" символізують різні ідеї. Насамперед гімн природі виявляється через кохання, закоханість у природу проецирується на кохання до милої. У деяких поезіях природа сприймається як сосуд, доверху сповнений любов'ю, як середовище, де найбільшою мірою відчувається сила кохання. Реальні образи природи (ніч, чарівні квітки, блакитне небо тощо) змінюються казковими, але всі вони символізують світ всепереможного кохання. Воно збільшує життєвий простір до неосяжності, оскільки не знає меж. Іноді сама природа своєю пишністю символізує красу коханої, яку ліричний герой не в змозі забути. В інших поезіях природа символізує в різних варіантах фон, на якому замальовується ідея всепереможного кохання, але цей фон вбачається як абсолютно необхідний: кохання без природи неможливе, і ліричний герой часто засвідчується в ньому на фоні ніжного проліску, що встає з-під снігу й радіє сонцю, полохливих кущів, бурхливих потоків, що спускаються зі скель, гаїв, вітрів, шовкових трав, щебету солов'їв і т. п.
У деяких поезіях збірки "З журбою радість обнялась" символізм природи полягає в тому, що її образи символізують т. з. силу суспільного оновлення, а іноді прямо революційну силу. Природа може втілюватися в образі бурі – природної стихії, яка на перший погляд робить руїну, символізує чорну руйнівну силу (пекло), але виявляється, що це пекло спалює душу ліричного героя, коли в піснях втілюється його думка, а буря несе очищення, звільняє від життя, позбавленого радості, а тому виступає як сила оновлення, що відбувається через знищення і трансформацію. Олесь використовує також образи жайворона, вільного орла, що асоціюються з буревісниками і символізують всепереможний дух, який має розтопити
сніг – подолати рабство й тугу, і навіть саму смерть. Але в різних поезіях "пробудження вулкану" сприймається поетом по-різному, трансформуючись через його суб'єктивні настрої – оптимізм зміняється песимістичними настроями і навіть зневірою в перемогу вільного духу.
У деяких поезіях ми спостерігаємо контраст природи, що символізує радість, і людської долі, що символізує журбу, і це засвідчує дуалістичне світовідчуття Олеся, яке проявляється в насиченості поезії антитезами. Образи природи іноді асоціюються з казкою, і ця казка контрастує з реальним життям. Шовкові трави і квіти можуть символізувати "вічну
весну" – світ щастя та справедливості, про який мріють люди, натомість холодний дощ, рясний сніг чи вітер, який плаче – сувору дійсність, яка щоранку нагадує про себе людям. Інколи й самі образи природи символізують невідворотну долю, час, який не можна зупинити навіть найпотужнішими зусиллями людського духу, молодість, що неминуче минає. В окремих поезіях природа може виступати засобом багатопланових символічних порівнянь, наприклад, протиставлення духовного творчого життя й ситого міщанського буття. Інший символічний смисл образів природи полягає у виразі ідеї відриву від рідного коріння, відриву митця від творчого середовища, і взагалі ненормальності перебування людини "не на своєму місці", не там, де вимагає її душа. Автор висловлює ідею, за якою для того, щоб життя було гармонійне, слід жити за взірцями природи, але якщо людина нерозумно, насильно втручається в життя чи природи, чи людського суспільства, це приносить лише сум, журбу й горе.
Отже, природа та її образи в поезіях збірки "З журбою радість обнялась" символізує різні ідеї, але загалом оспівування природи в Олеся ґрунтується на безмежній закоханості поета в природу, передусім степову природу рідного краю, на сприйнятті природи як святого храму, як того безцінного сосуду, в якому має відбуватися справжнє, духовно насичене життя людини.
