Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Проблема державного боргу в Україні"

Предмет:

Бюджетна система

Мова:

Українська

Рік здачі:

2018

Сторінки:

300 грн.

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ 5
1.2. Механізм формування державного боргу України 11
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОБЛЕМ ПОГАШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В Україні у 2016-2017 р.р. 14
2.1. Аналіз динаміки та стану державного боргу України 14
2.2. Оцінка складу та структури державного боргу України 18
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 24
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

Проблема державних видатків шляхом державних запозичень викликала полеміку ще за часів «Дослідження про природу і причини багатства народів» А.Сміта та «Принципів політекономії і оподаткування» Д. Рікардо. Саме в XVIII ст. А.Сміт, а пізніше в XIX ст. Д. Рікардо вперше в історії світової економічної детально проаналізували проблематику запозичень та державного боргу. Класики дотримувалися концепції «здорових фінансів», що передбачала обов’язкове збалансування бюджетних видатків і доходів. Цією концепцією виключалась сама можливість фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень. Було сформовано однозначну позицію недоцільності позикових фінансів. На думку класиків політичної економії державний борг призводить до відпливу капіталу з країни, бюджетні дефіцити скорочують приватні заощадження, а заборгованість передбачає виплату відсотків. Д. Рікардо робить висновок, що для блага людства «необхідно зробити велике зусилля аби позбутися національного боргу». Він закликав до негайної виплати всіх боргів, накопичених Англією у війнах з Наполеоном, і його безкомпромісність у цьому питанні коштувала йому парламентської кар'єри. А. Сміт висловлюється ще жорсткіше: «нагромадження величезних боргів, в кінцевому результаті, розорить всі великі нації Європи». Послідовники Сміта також вважали, що державне споживання не є продуктивним і не створює нових цінностей, а тому залучені державою кошти будуть втрачені [4, с. 9].
Т. Мальтус допускав використання державних позик під час війн, але зазначав, що великий борг – це рак, який підточує політичне життя народу та його добробут [13].
Ж.Б. Сей вважав, що державні позики – це нова зброя самознищення, жахливіша за порох, зброя, якою держави повинні користуватися лише під страхом політичного знищення [22].
Якщо підсумувати погляди представників «класичної» школи економіки, то держава могла звертатися до запозичень лише у випадках гострої потреби, оскільки виплата боргів зв'язує ресурси, необхідні для розвитку економіки.
Погляди на питання державного боргу та запозичень дещо урізноманітнюються та диференціюються протягом XX століття. Це пов’язується передусім із розвитком соціальних і економічних функцій держави та її фінансів. Відбувається розвиток фінансового ринку. Держава, як суб'єкт кредитних відносин, також починає виступати активним учасником на фінансовому ринку, розміщуючи свої боргові зобов’язання. Вони стають найбільш високоліквідними та найменш ризиковими інструментами фінансового ринку, адже гарантуються урядом та забезпечуються майном держави. Ці обставини мали суттєвий вплив на виникнення нових поглядів на природу державних запозичень [4, с. 203].
Цілком протилежна класичній, фінансова концепція Дж. Кейнса заперечує повне саморегулювання економіки, основним інструментом державного регулювання вона вбачала бюджетну політику. Базовою ідеєю Кейнса є ідея про ефективний попит. Кейнс вважав, що урядовий попит, забезпечений податками і позиками, здатен суттєво «оживити» підприємницьку активність, особливо в кризові періоди, і привести до зростання національного доходу і зайнятості.
Новою думкою є запропоноване Кейнсом положення про необхідність зростання державних витрат, які б фінансувалися за допомогою позик. Послідовники Дж. Кейнса назвали це принципом дефіцитного фінансування, а сам підхід отримав назву компенсаційних боргових фінансів. На думку Дж. Кейнса, державні інвестиції і поточні витрати можна фінансувати у борг. В цьому разі урядові інвестиції, акумульовані шляхом позик, стимулюватимуть інших суб’єктів економіки до розширення їх схильності до інвестування, а фінансування поточних витрат збільшить схильність до споживання. Гіпотеза про обов’язкове збалансування бюджетних видатків і доходів вважалася свого роду анахронізмом.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Економічна безпека будь-якої країни залежить від ефективного управління державним боргом. Подолання економічних труднощів та нестабільна ситуація в економіці потребує вирішення нагальних потреб, з-поміж яких однією з ключових видається забезпечення достатньої фінансової бази для функціонування економіки. Досягнення стратегічних цілей може потребувати залучення коштів ззовні держави, які утворюють зовнішню державну заборгованість. Значні обсяги зовнішньої державної заборгованості та проблеми, що пов’язані з ними, стосуються більшості країн світу на фінансовому ринку.
Проблема державної заборгованості в нинішніх умовах розвитку України є однією із найбільш серйозних причин полемічних дискусій. Так, боргове забезпечення бюджету може або зумовлювати економічне зростання, або призводити до економічної кризи, зниження рівня фінансової безпеки, часткової втрати політичного суверенітету. Особливою біполярністю відрізняються погляди вчених щодо ролі державного боргу в розвитку країни, частина яких обґрунтовує необхідність залучення боргових ресурсів нарощенням фінансового потенціалу, інша – репрезентує такий спосіб збалансування бюджету як невиправданий ризик та загрозу економічній безпеці.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням проблеми державного боргу займалися і займаються як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. В опублікованих працях висвітлено погляди авторів на сутність та економічну природу державного боргу, розглянуто теоретичні та практичні проблеми виникнення, обслуговування державного боргу та його наслідки на розвиток економіки країни, досліджено тенденцію його розвитку, розроблено пропозиції щодо вирішення нагальних проблем тощо. Вагомий внесок у розроблення теоретичних і прикладних аспектів сучасного боргового стану держави зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені: В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик, З.І. Ватаманюк, С.М. Панчишин, С.К. Ревенчук, Т.П. Вахненко, Н.І. Дубницька, А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко, Л.М. Капаєва, М.С. Лях, Р. Макконелл, С. Брю та інші.
Відзначаючи цінність і значимість проведених вище зазначеними авторами досліджень з питань державного боргу, розглядаючи його як один із методів мобілізації фінансових ресурсів до державного бюджету, інструментом регулювання грошово-кредитної сфери та платіжного балансу країни, слід відзначити, що великі розміри державного боргу України, а також, відповідно, зростання витрат на його обслуговування стають основним тягарем для державного бюджету та одним із чинників економічної й фінансової нестабільності. За наявності великої кількості конструктивних думок, пропозицій, висновків і узагальнень визначена проблематика ще не має однозначного вирішення. Тому аналіз сучасного боргового стану держави, визначення сутності й економічної природи державного боргу, чинників впливу на його виникнення, ефективна боргова політика потребують більш ретельного дослідження задля удосконалення основних складових та шляхів щодо попередження загроз для економічної безпеки України.
Метою роботи є дослідження теоретичних основ та прикладних проблем сучасного боргового стану держави.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- дослідження економічної сутності та класифікаційних знак державного боргу;
- вивчення механізму формування державного боргу;
- аналіз стану та динаміки державного боргу України;
- аналіз структури державного боргу України;
- визначення пріоритетних напрямків оптимізації державного боргу України.
Інформаційною базою дослідження виступають: статті з періодичних фахових видань; підручники; посібники, тощо

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження на тему: «Проблема державного боргу в Україні» варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
Аналіз даних Міністерства фінансів України свідчить, що впродовж 2012-2017 рр. зовнішня державна заборгованість України зростала. При цьому спостерігалось значне переважання зовнішнього над внутрішнім боргом особливо у 2014-2017 рр.
У 2017 р. виплати за зовнішніми боргами та на їх обслуговування сягнули 30% видатків держбюджету. Також за зовнішніми та внутрішніми боргами у 2017-2019 рр. держава повинна сплатити близько 12,5 млрд. дол. . Порівнюючи Україну з іншими країнами, які мають великі боргові навантаження, наприклад Японія, США і Греція, варто звернути увагу, що позики високорозвинених країн мають інвестиційно-інноваційне спрямування. Так, в Японії коштом державного боргу фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв’язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих. Тому і обслуговування боргових кредитів таким країнам обходиться значно дешевше, ніж Україні. Адже, внаслідок проведення недалекоглядної валютної політики Україна втрачала велику кількість міжнародних резервів, поклавши на майбутнє покоління тягар обслуговування зовнішнього боргу.
Важливим питанням боргового регулювання для України видається вибір найбільш ефективних моделей управління із врахуванням міжнародного досвіду. Видається доцільним застосувати в Україні агентську модель, оскільки вона має цілеспрямованість та може забезпечити високий рівень прозорості. Для цього може бути створено Агентство з управління державним боргом. Проте варто зважати на те, що створення агентства потребуватиме окремих фінансових витрат, що будуть пов’язані з утриманням апарату правління, витрат на здійснення постійного моніторингу ринків капіталу та хеджування ризиками. Тому альтернативним варіантом може бути розширення повноважень Департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів України. Особливу увагу при цьому слід приділити забезпеченню відкритості і прозорості боргової політики для інвесторів і кредиторів. За будь-якої моделі необхідна оптимізація обліку державного боргу шляхом впровадження новітніх ІТ-систем. Вибір оптимальної моделі для України можна вважати запорукою зростання економічної стабільності, а також підвищення кредитного рейтингу держави. Однак слід врахувати досвід інших країн, зокрема труднощі в скороченні бюджетних витрат і нарощуванні доходів, посилення небезпеки інфляційного фінансування бюджетного дефіциту, зниження курсу національної грошової одиниці щодо твердих валют, перепони на шляху розміщення державних позик та інших форм мобілізації внутрішніх фінансових потоків.
Хоча Україна не вважається світовим лідером із зовнішнього державного боргу, проте її заборгованість є значною і такою, що має тенденцію до зростання. Тому актуальними видаються завдання щодо ефективного управління зовнішньою державною заборгованістю, адже таке управління передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держави з використанням різних методів та моделей, насамперед, через зміну політики щодо внутрішнього запозичення фінансових ресурсів, удосконалення законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення зовнішнього боргу урядом, впровадження по можливості агентської моделі управління держав- ним зовнішнім боргом.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 300.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Якименко Олена (kiruha2007)

(4.8)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Проблема державного боргу в Україні"

0 (800) 357-234