ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ 7
1.1. Сутність та співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість"……………………………………………………………………….7
1.2. Генетична концепція особистості 11
1.3. Фактори формування та розвитку особистості 14
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИВЧЕННЯ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ 16
2.1. Характеристика структури особистості у вітчизняній психології 16
2.2. Структура особистості у зарубіжній психології 20
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФУНКЦІЛНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ 33
3.1. Біологічні функціональні особливості особистості 33
3.2. Характеристика особливостей психічних процесів особистості 38
3.3. Характеристика соціального досвіду як функціональної особливості особистості 40
3.4. Соціально обумовлені функціональні особливості особистості 43
ВИСНОВКИ 46
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 50

За глибиною інтереси поділяють на поверхові і глибокі. За широтою - на широкі і вузькі. Широкі інтереси розподілені між багатьма об'єктами; вузькі сконцентровані в одній галузі. Цінна риса особистості - багатофокусність інтересів у кількох, не пов'язаних одна з одною сферах діяльності. Багатофокусність інтересів особливо сприятлива для зміни видів діяльності - кращого засобу відновлення затраченої в ході роботи енергії. Отже, вузькість чи широту інтересів оцінюють за їхнім змістом [2].
За стійкістю інтереси поділяються на стійкі і нестійкі. Стійкість інтересу зумовлює тривалість збереження його інтенсивності. Стійкий інтерес є сигналом, показником здібностей людини. Інколи інтерес до чогось не згасає все життя, наприклад, захоплення професією. Нестійкість інтересів, коли вони набувають характеру пристрасних, але короткочасних захоплень, є віковою особливістю, яка стимулює пошук покликання й допомагає виявити здібності.
Трапляються різні поєднання інтересів: в одних індивідів вони широкі, різнобічні, глибокі, в інших - широкі, але поверхові, ще в інших глибокі, але вузькі. У цьому плані оптимальним є такий тип людини, в якої на тлі широких, різноманітних інтересів є центральний, основний.
Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу.
Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характеру намірів.
Прагнення набирають різних психологічних форм. Одна з них - мрія як створений фантазією образ бажаного майбутнього. Мрія підтримує і посилює енергію людини. Прагнення виявляються і в пристрастях, тобто мотивах і відповідних потребах, що мають непереборну силу, котра відсуває на задній план усе, не пов'язане з пристрастю. Пристрасті протягом тривалого часу визначають напрям думок і вчинків людини. Незадоволена пристрасть породжує бурхливі емоції.
Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конкретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І.Д. Психологічні механізми сходження особистості до духовних цінностей // Педагогіка і психологія. – 2011. - №2(7). – 159 с.
2. Бодалев А.А. Психология о личности / Бодалев А.А. – М.: МГУ, 1988 – 210 с.
3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте / Л.И. Божович – М., 1968 – 198 с.
4. Варій М. Й. Психологія особистості : підручник / М. Й. Варій ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т ”Львів. політехніка”. — Львiв : Вид-во Львів. політехніки, 2016. — 605 с.
5. Дуткевич Т. В. Загальна психологія : теоретичний курс : навч. посіб. для студентів галузі знань 0101 Педагогічна освіта / Дуткевич Т. В. ; М-во освіти і науки України, Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім.І. Огієнка, Фак. корекційної та соціальної педагогіки і психології, Каф. психології освіти. — Кам’янець-Подільський : Зволейко Д. Г., 2015. — 431 с.
6. Ільїна Н. М. Загальна психологія: теорія та практикум : навч. посіб. / Н. М. Ільїна, С. О. Мисник. — Суми : Унів. кн., 2011. — 352 с. :
7. Ковалев А.Г. Психологическая структура личности // Общая психология / Под ред. В.В.Богословского. – М.: Просвещение, 1981. – С.70-73.
8. Ковалев А.Г. Психология личности / А.Г. Ковалев – М., 1970 – 342 с.
9. Козубовский В.М. Общая психология: личность / В.М. Кзубовський – Минск, 2006 – 232 с.
10. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. Т.2. / А.Н. Леонтьев – М.: Педагогика, 1983. – 250 с.
11. Логинова Н.А. Разработка проблемы биологического и социального в комплексных исследованиях человека в целях психологического познания / Н.А. Логинова // Мир психологии. – 2006. - №1. – С.85-95.
12. Максименко С.Д., Мул С.А. Структура особистості: теоретико-методологічний аспект / С.Д. Максименко, С.А. Мул // Проблеми сучасної психології. - 2009. - Випуск 6. Частина 1. – С.3-13.
13. Москалець В. П. Психологія особистості : [навч. посіб. для студентів навч. закл.] / В. П. Москалець ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. — Київ : Центр учб. літ., 2013. — 415 с.
14. Павелків Р. В. Загальна психологія : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Р. В. Павелків. — Вид. 3-є, допов. — К. : Кондор, 2012. — 570 с.
15. Платонов К.К. Структура и развитие личности / К.К. Платонов – М.: Наука, 1986 – 376 с.
16. Психологія особистості : хрестоматія : [навч. посіб. для студ.-практ. психологів / упоряд.: О. Б. Мельничук та ін.]. — К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. — 531 с.
17. Рибалка В.В. Психологічна структура особистості // Психологія /За ред.. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – С. 116-122.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Споконвічно притаманний психологічній науці дискурс структури особистості та її функціональних особливостей набуває особливого сенсу та актуальності за нових конкретно-історичних умов. Саме докорінні зрушення в економічній та духовній сферах українського суспільства потребують не просто теоретичного осягнення людського виміру суспільного буття, а ґрунтовного, цілісного аналізу найістотнішого чинника його оновлення - особистості, онтологічних засад та функціональних алгоритмів її становлення, формування. Своєчасність досліджуваної проблеми увиразнюється ще й тим, що попри свою загальновживаність, поняття та проблема особистості опинились на периферії соціогуманітарних досліджень. То ж визріла нагальна потреба в заповненні виразних "білих плям" в сучасному осягненні особистості як соціокультурного феномену, заснованому на критичному переосмисленні існуючого теоретичного та практичного спадку та розумінні особистості та її психологічних особливостей.
Кожен дослідник, який намагається остаточно визначити науковий зміст поняття "особистість", а також понять тісно пов'язаних із ним, неодмінно приходить до усвідомлення того, що незважаючи на численні наукові розвідки вчених у різні історичні періоди, досі немає загальновизнаного підходу до питання суті та структури, а також функціональних особливостей особистості.
Наукові витоки проблеми особистості закладено ще в роботах стародавніх мислителів Арістотеля, Платона, Шопенгауера, Сократа, Ксенофонта та ін. Станом на теперішній час дослідженням питання особистості займаються ряд таких вчених як: Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, І.Д. Бех, Л.К. Балицька та ін. Однак, питання структури особистості та її функціональних особливостей потребують систематизації та більш повного всебічного висвітлення, що й послужило актуальністю обрання теми дослідження. Водночас поняття особистість чи не найактивніше експлуатують науковці та практиканти, як поняття апріорі зрозуміле й функціонально, структурно визначене. Не заглиблюючись у причини труднощів, які зумовлюють неоднозначність наукових підходів до потрактування цього поняття, зауважимо, що для розв’язання прикладних завдань виховання і навчання підростаючого покоління вкрай важливе наближення до сутнісних глибин особистості на основі знань про закони та законо- мірності її функціонування, принципи побудови особистісно орієнтованої взаємодії з дитиною, окремі парадокси та конфлікти такої взаємодії на основі спрямованості тощо. Отже, на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки дослідження методологічних питань спрямованості особистості актуальне
Об'єктом роботи є особистість.
Предметом роботи є вивчення структури та функціональних особливостей особистості.
Метою роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів структури особистості та її функціональних особливостей.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- вивчення сутності структури особистості;
- дослідження вітчизняної літератури щодо питання структури особистості;
- дослідження зарубіжної літератури щодо питання структури особистості;
- характеристика основних функціональних особливостей особистості.
Інформаційною базою дослідження виступають:
- статті з періодичних фахових видань;
- підручники;
- посібники;
- монографії.

ВИСНОВКИ

На основі виконаного дослідження на тему: «Структура особистості та її функціональні особливості» варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
По-перше, варто відзначити, що особистість - це складна система, в якій диференціюються та інтегруються всі психічні явища, що розвиваються в індивіді під впливом різноманітних факторів. Тому особистість можна визначати системою систем, і це буде правильно. У свою чергу, індивідуальність кожної людини визначається і характеризується психологічною структурою її особистості.
Сучасні дослідження свідчать, що окремі риси та властивості особистості не просто об'єднані в єдину суцільну структуру, а ще й утворюють певну ієрархію. Вся структура, у свою чергу, визначається кожною її складовою.
По-друге, характеризуючи структуру особистості варто розуміти її:
- як цілісності - є об'єктивною реальністю, що втілює внутрішні особистісні процеси. Крім того, структура відображає логіку цих процесів і є підпорядкованою їм. Водночас, з погляду генетичної психології, вона є результатом діяльності цих процесів;
- виникає як втілення функції, як орган цієї функції. Звісно, виникнення структури, у свою чергу, призводить і до зміни самих функцій і тісно пов'язана з процесом її становлення: структура є одночасно результатом становлення, його умовою і фактором подальшого розвитку особистості;
- являє собою цілісність, що включає в себе всі психічні (свідомі і несвідомі) і непсихічні складові особистості. Але вона - не є їхня проста сума, а являє собою нову особливу якість, форму існування психіки людини. Це - особлива упорядкованість, новий синтез;
- є суперечливою відносно фактору стабільності. З одного боку, вона є стабільною і сталою (включає в себе однакові компоненти, робить поведінку прогнозованою). Але водночас структура особистості є плинною, змінною, ніколи до кінця не завершеною.
Аналіз вітчизняних і зарубіжних теорій засвідчує величезне різноманіття поглядів вчених на проблему структури особистості: від практичної відмови розглядати це питання (К. Роджерс, А. Маслоу, у нас — представники теорії діяльності), до дуже ретельних і скрупульозних спроб, які, однак, є вельми довільними, відображаючи логіку авторів, а не логіку об'єкта вивчення (Б. Г. Ананьев, А. К. Ковальов, С. Л. Рубінштейн, 3. Фрейд, Р. Кеттелл та ін.).
По-третє: особистість розглядається як інтегральна цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. Водночас особистість є індивідуальною сукупністю рис, які зумовлюють стиль мислення, переживань і поведінки кожної людини.
В основі особистості лежить її структура - зв’язок і взаємодія відносно стійких компонентів (сторін). Формування особистості здійснюється як розгортання цілісної органічної системи, в якій кожна сторона передбачає іншу і зумовлюється цілісною системою. У результаті формується особливий тип системних від¬носин всередині цілісної психологічної організації особистості. Однак структура особистості набуває гармонії не на основі про-порційного розвитку всіх її сторін, а в результаті максимального розвитку здібностей, які створюють домінуючу спрямованість людини в діяльності.
Особистість людини розглядається як складна динамічна функціональна система. В її структурі виділяються чотири групи, або підструктури, властивостей, які знаходяться в певній ієрархічній залежності і різняться особливостями і способами формування.
Нижчий рівень — біологічно зумовлені властивості, які представ¬лені темпераментом, задатками, властивостями нервових процесів та патологічними властивостями психіки. Ці властивості, будучи даними від природи, служать основою для розвитку здібностей і пізнавальних процесів, формування характеру і комунікативних особливостей. Другу групу властивостей особистості утворюють психічні процеси як форми відображення і пізнання навколишнього світу. Вони не тільки біологічно обумовлені, а й розвиваються в процесі активної діяльності індивіда, набуваючи індивідуальних особливостей.
Більш високий рівень властивостей особистості пов’язаний з її соціальним досвідом і представлений знаннями, навичками, вмін¬нями. Ця група властивостей розвивається на основі пізнавальних процесів шляхом навчання. Четверта група властивостей особистості, які характеризують її вищий рівень, представлена соціально обумовленими властивостями (інтереси, ідеали, світогляд, ціннісні орієнтації, переконання тощо). Ці елементи структури особистості формуються в процесі виховання.
Таким чином, структура особистості це складна система з багатьма підрівнями, котрій притаманні біологічні, психічні та соціальні функціональні особливості.