Вступ 3
1. Суть продуктивності праці 4
2. Види показників продуктивності праці 6
3. Критичний аналіз методів вимірювання продуктивності та продуктивності праці 10
Висновки 17
Список використаних джерел 18

Вимірювання – важлива річ, однак вимір не є кінцевою метою; це – засіб досяг¬нення мети. Наша кінцева мета полягає в тому, щоб домогтися підвищення продуктив¬ності.
Вимірювання найчастіше дійсно допомагає розібратися в ситуаціях, з якими ми маємо справу, і визначити відповідні напрямки дій, що дозволяють досягти поставленої мети. У той же час нерідко тільки вимірювання без реалізації інших функцій управління продуктивністю дає дуже мало користі, а іноді й виявляється зовсім марним процесом.
Під вимірюванням стосовно трудової діяльності й підвищення продуктивності звичайно розуміють хронометрування або нормування праці. Це занадто обмежена точ¬ка зору, вона охоплює лише незначну частину вимірювання, яке є корисним для вирі¬шення питань продуктивності. Крім того, у сприйнятті багатьох людей вирази «хроно¬метрування» й «нормування праці» мають несприятливий емоційний відтінок
Виміряти – означає присвоїти об'єктам, що досліджуються або управляються, числа відповідно до деяких правил. Правила ці називаються шкалою виміру. У більш розгорнутій формі шкала – процедура, засіб, функція, відповідно до якої система емпіричних відносин реального світу перетвориться на систему числових відносин [3, с. 55].
Використання критеріїв для вимірювання ознак потребує визначення градацій якості: кращих, гірших та проміжних оцінок. Інакше кажучи, необхідними є шкали оці¬нок за критеріями.
На практиці прийнято розрізняти шкали безперервних і дискретних оцінок, шка¬ли кількісних і якісних оцінок. Так, для критерію «вартість» може бути використана безперервна кількісна шкала оцінок (у грошових одиницях). Для критерію «наявність досвіду роботи» може бути якісна двійкова шкала: є або немає. Крім категорій «якісні – кількісні», «безперервні – дискретні», щодо прийняття рішень застосовують такі типи шкал: шкалу порядку, шкалу рівних інтервалів та шкалу пропорційних оцінок – ідеаль¬ну шкалу [8, с. 133].
Останнім часом для оцінювання якості виконаних робіт та результатів праці, у вигляді послуг, все більше використовуються порядкові шкали.
Стан справ ускладнюється ще й тим, що характер сучасної праці недостатньо ві¬дбивають розповсюджені в нас показники продуктивності у вигляді випуску продукції за одиницю часу. Облік витрат робочого часу при цьому також мало що дає. Також майже немає способів кількісно виразити витрати праці тієї або іншої категорії інфраструктурного й управлінського персоналу під час виробництва певних одиниць конкретної продукції. Оскільки результати діяльності цих груп втілюються в серіях та комплек¬сах продуктів і послуг, оцінювати їх доводиться за допомогою якісних шкал оцінюван¬ня та механізму накладних витрат.

Список використаних джерел


1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2014. – 535 с
2. Головачук Т.І., Смірнова А.О. Наукові підходи до визначення сутності продуктивності праці / Т.І. Головачук, А.О. Смірнова // Економічна теорія. – 2017. – Вип. 5. – С. 56-59
3. Долюк А.В. Сутність продуктивності праці та шляхи її зростання / А.В. Долюк // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації. – 2014. – №2. – С. 54-61
4. Экономика труда: учебник / под ред. проф. П.Э. Шлендера и проф. Ю.П. Кокина. -М.: Юристь, 2002.- С. 203-271
5. Макаревич В.К., Бідзіля І.І. Продуктивність праці як квінтесенція ефективності трудової діяльності / В.К. Макаревич, І.І. Бідзіля // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2014. – Вип. 2 (43). – С. 58-62
6. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 951с.
7. Муха Р. Продуктивність праці на підприємствах та основні напрями її підвищення / Роксолана Муха // Галицький економічний вісник, — Т. : ТНТУ, 2015. — Том 48. — № 1. — С. 82-92.
8. Коробченко Г.В. Методи оцінювання продуктивності праці / Г.В. Коробченко // Вісник Уманського державного аграрного університету. – 2017. – Вип. 12. – С. 132-139
9. Сінк Д.С. Управління продуктивністю: планування, вимірювання та оцінка, контроль і підвищення / Д.С. Сінк. - М.: Прогрес, 1989. – 532
10. Сергійчук С.І. Дослідження методів вимірювання продуктивності праці / С.І. Сергійчук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/ekonom/60/7919-doslidzhennya-metodiv-vimiryuvannya-produktivnosti-praci.html

Вступ

В умовах ринкової економіки одним із найважливіших є поняття раціонального використання трудових ресурсів на усіх рівнях ведення господарської діяльності.
В Україні кілька десятиліть економічна думка перебувала у полоні ідеологізованих догм, тому показники розрахунку продуктивності праці були недосконалими, оскільки вони прирівнювались до матеріальносировиних факторів виробництва. Під впливом якісних змін в економіці, впровадження наукових досягнень у виробництво, подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба у підході до нових методів розрахунку продуктивності праці. У результаті чого почали з’являтися численні публікації, присвячені продуктивності населення і трудових ресурсів. Це було ознакою поступу економічної науки, який, однак, і досі ще обтяжений традиційними стереотипами мислення.
Об’єктом роботи виступає продуктивність та продуктивність праці.
Метою роботи є вивчення теоретико-методологічних аспектів вимірювання продуктивності та продуктивності праці.
Завданням роботи є:
- Встановлення сутності продуктивності праці;
- Вивчення характеристики основних показників продуктивності праці.
- Дослідження методик вимірювання продуктивності та продуктивності праці.

Висновки

На основі виконаного дослідження варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
Вивчення досвіду визначення сутності продуктивності праці показує, що вичерпної відповіді по зазначеній проблемі немає. Однак цілком можна відзначити, що показник продуктивності характеризує ефективність використання економічних ресурсів, є найкращим індикатором дослідження.
Основним недоліком вітчизняних методів виміру продуктивності праці є те, що показники встановлювалися державою чи адміністрацією, тобто метод «згори до низу». Ці показники рідко змінювалися та не відповідали динамічним умовам сучасної еконо¬міки, що призвело до відмови вимірювання продуктивності праці на більшості підпри¬ємств.
При оцінці праці повинна використовуватися сукупна продуктивність праці - це сукупність індивідуальної продуктивності праці і продуктивності організаційно-технічних засобів. Крім того, при визначенні подвійної природи продуктивності праці у практиці управління компаніями слід враховувати і рівень ефективності управління, оскільки інтелектуальна трудова діяльність управлінського персоналу стала продуктивною силою, що грає нині дуже значну роль.