ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………………………..
Розділ 1. Поняття, наукові основи, види та об’єкти кримінальної ідентифікації……………………………………………………………….
1.1.Поняття, наукові основи й види криміналістичної ідентифікації…..
1.2. Об’єкти криміналістичної ідентифікації……………………………..
Розділ 2. Криміналістична фоноскопія: ідентифікаційні та діагностичні задачі при проведенні судової експертизи звукозапису………………………………………………………………...
2.1. Поняття криміналістичної фоноскопії……………………………….
2.2. Ідентифікаційні та діагностичні задачі при проведенні експертизи звукозапису…………………………………………………………………
Висновки……………………………………………………………………
Список використаних джерел…………………………………………...

1.1. Поняття, наукові основи й види криміналістичної ідентифікації

У слідчій практиці часто виникає необхідність у вирішенні різних ідентифікаційних завдань. Наприклад, потрібно встановити, чи даним предметом залишений слід на місці події, та з якого пістолета вистрелена куля, витягнута з трупа, чи даною людиною виконана рукописний текст, чи становили виявлені осколки (частини) предмета єдине ціле, чи ту людини бачила свідок на місці події й та ін. Такі питання дозволяються за допомогою криміналістичної ідентифікації. Ідентифікація (ототожнення) являє собою процес установлення тотожності об'єкта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Т.2. – М., 1997
2. Большая советская Энциклопедия. (В 30 томах) / Под общей ред. А.М. Прохоров. – М.: «Советская энциклопедия», 1974, Т.18
3. Большая советская Энциклопедия. (В 30 томах) / Под общей ред. А.М. Прохоров. – М.: «Советская энциклопедия», 1977, Т.27
4. Галяшина Е.И., Хуртилов В.О. Организация производства судебных фоноскопических экспертиз в ЭКЦ ОВД России. // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина В становлении современной криминалистики. Материалы Международной конференции, 2002
5. Колдин В.Я Идентификация при расследовании преступлений. – М., 1978
6. Колмаков В.П. Идентификационные действия следовательно. – М., 1977
7. Колдин В.Я. Судебная идентификация. – М.: ЛексЭст, 2002
8. Криминалистика / Под общей ред. Р.С. Белкина. – М.: Издательство НОРМА, 2000
9. Пахомов А.В. Криминалистика (конспект лекций). – М.: Московский психолого-социальный институт, 2001
10. Потапов С.М. Введение в криминалистику. – М., 1946
11. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. – М.: Норма, 2006
12. Рыбальский С.А., Жариков Ю.Ф. Современные методы проверки аутентичности магнитных фонограмм в судебно-акустической экспертизе. Монография. – К., 2003
13. Смирнова С.А. Судебная экпертиза на рубеже ХХІ века. Сотояние, развитие, проблемы. – СПб.: Питер, 2004
14. Физический энциклопедический словарь / Под общей ред А.М. Прохоров. – М.: Сов. энциклопедия, 1983
15. Шевченко В.О. Універсальний природний цикл. Загально-ентропійна концепція систем, що розвиваються. – К.: Вища школа, 1992
16. Юрчук О.Ф. Вербальна комунікація в ракурсі лінгвокриміналістики. Право і лінгвістика // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2004
17. Нобелевские премии 2000 года // Наука и жизнь – №1. – 2001. – с С.144

ВСТУП


Актуальність дослідження. Задачі криміналістики безпосередньо виходять з визнання її предметно-об’єктивної області та стосуються розробки такого інструментарію, що дозволяє поглибити знання щодо закономірностей виникнення джерел доказової інформації. Фоноскопія порівнянню з іншими галузями та підгалузями криміналістики є доволі молодим напрямком дослідження і переживає етап становлення, нарощування наукового прикладного потенціалу. Фонскопія вивчає спеціальну групу слідів, а саме сліди звуку. На індивідуальність голосу людини великий вплив роблять і шляхи формування навичок мовлення, які складаються із внутрішніх біологічних факторів, закладених у людині з моменту його народження, так і з зовнішніх.
Цю проблему у своїх працях досліджували такі вчені: М.В. Салтевський, Ю.Ф. Жаріков, Т.В. Авер’янов, О.Р. Россінська, О.І. Галяшина, Ю.П. Попов, А.Ш. Каганов, Ю.Ю. Орлов, І.О. Струк тощо
Об’єктом дослідження є проблема ідентифікації злочинця за особливостями мовлення.
Предметом дослідження є умови ідентифікації та діагностики за особливостями мовлення .
Мета дослідження полягає у визначенні основних задач ідентифікації та діагностики при проведенні експертизи.
Завдання дослідження.
• розглянути поняття, наукові основи й види криміналістичної ідентифікації;
• визначити об’єкти ідентифікації;
• розглянути поняття криміналістичної фоноскопії;
• проаналізувати ідентифікаційні та діагностичні задачі при проведенні експертизи звукозапису.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

ВИСНОВКИ


Найпоширенішим засобом спілкування людей є усна мова. Вона залишає зміна у матеріальному середовищі, які прийнято називати звуковими слідами. Звукові сліди нерідко використовуються для розкриття злочинів, розслідування та попередження злочинів, дозволяє встановити особу злочинця та інші обставини, що підлягають доказуванню. Роль звукових слідів людини суттєво збільшилася в останній час. Це обумовлено тим, що традиційні засоби фіксації – письмові документи – усе частіше замінюються звукозаписами.
Науковою основою ідентифікації людини за голосом є криміналістична фоноскопія, яка вивчає звукову, особливо мовну, інформацію в основному у вигляді магнітних та відео магнітних записів. У криміналістичній науці сформовані наступні теоретичні передумови ідентифікації особи за фонограмами усної мови. по-перше, голос людини індивідуальний. Це обумовлено специфічною формою та розмірами ротової та носової полості, горла, органів дихання. Тому фізичні характеристики звуків – у кожної людини суворо індивідуальні. По-друге, акустична характеристика голосу відносно стійка і залишається індивідуальною зокрема при морфологічних та патологічних змінах органів мови. по-третє, мова людини характеризується ознаками, які присущі тільки їй, та визначається соціальними і психічними факторами. Які були сформовані ще в юності (до 20 років) особливості мови, інтонації і загальна манера говорити стають звичними та не змінюються протягом усього життя.
В основу методики фоноскопічних досліджень покладені акустичні і лінгвістичні аналізи усної мови. лінгвістичний аналіз у цілому, який направлена на дослідження усної мови, що відображає соціальні, інтелектуальні, психофізичні та інші особистісні характеристики людини; акустичні – на вивчення характеристик, які визначаються анатомічними, фізіологічними і психофізичними особливостями індивіда. Комплексний лінгво-акустичний аналіз мови дозволяє проводити ідентифікацію людини зокрема за фонограмами низької якості і малою за тривалості.