Вступ……………………………………………………………………………….
Розділ 1. Теоретичні основи педагогічної майстерності А.Макаренка……………………………………………………………………..
1.1. Педагогічні ідеї А.Макаренка в контексті світової педагогіки…………...
1.2. Складові майстерності А.Макаренка-вихователя…………………………..
Розділ 2. Шляхи реалізації методів, прийомів і засобів педагогічного впливу на вихованців в сучасних умовах…………………………………….
2.1. Методи, прийоми і засоби педагогічного впливу на вихованців в практичній діяльності сучасних загально-навчальних закладів……………….
2.2. Застосування прийомів педагогічного впливу в умовах шкільного виховання…………………………………………………………………………..
2.3. Рекомендації щодо використання методів, прийомів і засобів педагогічного впливу……………………………………………………………...
Висновки...........................
Резюме……………………………………………………………………………..
Список використаної літератури………………………………………………

1.1. Педагогічні ідеї А.Макаренка в контексті світової педагогіки


Загальновідомо, що XVII ст. дало світові Я. Коменського, XVIII – Ж.-Ж. Руссо і Й. Песталоцці. У XX ст. було створено нову педагогіку, автором якої був А.Макаренко. Його ідеї та досвід привернули увагу багатьох педагогів світу. За кількістю публікацій, присвячених його педагогічній системі, жоден педагог світу не може з ним зрівнятися.
Видатні вчені-макаренкознавці: Д. Благоєв, Б. Ілієв (Болгарія), З. Зринський, Ф. Патоки (Угорщина), В. Кинігц, Г. Хілліг (Німеччина), М. Библюк, А. Левін (Польща), Т. Богдан, А. Косма (Румунія), Л. Пеха, А. Павлик (Чехія), Л. Маркевич (Югославія), І. Гудмен (Великобританія), Д. Бертоні, Д. Біні (Італія), Янь Гоцай (Китай), Нгуен Тхань Бінь, Хуан Туя (В'єтнам), Р. Хотц, І. Нязеленя (Швейцарія), С. Лерман, Р. Едвардс (США) та інші активно досліджують проблеми творчої спадщини класика світової педагогіки.
У Німеччині макаренкознавство – це самостійна галузь досліджень. Тут майже 30 років діє науково-дослідний центр вивчення життя і творчості А. Макаренка – лабораторія «Макаренко – реферат», яка опублікувала сотні робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Амонашвілі Ш.О., Лисенкова С.М., Волков І.П., Шаталов В.Ф. Педагогічний пошук. – К.: Радянська школа, 1989.
2. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2002.
3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.
4. Гмурман В. Е. Изучение теории й практики А. С. Макаренко сегодня. – Челябинск, 1990.
5. Гриценко Л.І. Ціннісні орієнтації в педагогіці А.Макаренка: ґенеза і сутність // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 45.
6. Державна національна програма "Освіта" / Освіта. Україна XXI століття – К., 1994.
7. Зязюн А., Кривонос І.Ф., Тарасович Н.М. Гуманістична сутність майстерності А. Макаренка-вихователя // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 22.
8. Козлов И. Ф. Педагогический опыт А. С. Макаренко. – Москва, 1987. -159 с.
9. Кривонос І. Ф. педагогічні ідеї та досвід А.Макаренка в контексті світової педагогіки // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 18.
10. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005.
11. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.
12. Лутфуллін В.С. Наступність педагогічних ідей К. Ушинського і А. Макаренка // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 65.
13. Макаренко А. С Прапори на баштах. – К.: Веселка, 1981.
14. Макаренко А.С. Педагогічна поема. – К., 1973.
15. Макаренко А.С. Теорія і практика виховання: До 90-річчя від дня народження. –Львів, 1978.
16. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания // Педагогические сочинения. – Т.4. – М., 1974.
17. Макаренко А. С. Сочинения: В 8 т. – М., Педагогика, 1983 – 1985.
18. Макаренко А. С. Твори: В 7 т. – К.: Рад. шк, 1954., – Т. 4.
19. Макаренко А. С. Твори: В 7 т. – К.: Рад. шк, 1954., – Т.5.
20. Мойсею Н.Є Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007.
21. Натанзон Э.Ш. Трудный школьник и педагогический колектив. – Москва: Просвещение, 1984.
22. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. // Освіта України. – № 29. – 2001. – С. 67.
23. Окса М.М. А Макаренко про цілісність змісту педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 77.
24. Педагогика. Учебник / Под. общ. ред П.И. Пидкасистого. – М.: Высшее образование, 2008.
25. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр Владос, 1999. – Общие основы. Процесс обучения.
26. Развитие идей А. С. Макаренко в теории и методике воспитания / Под ред. В. М. Коротова. – М., 1989.
27. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2006.
28. Фролов А.А. Концепція педагогіки А.Макаренка // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 95
29. Харламов И.Ф. Педагогика. Учебное пособие. – М.: Гардаринки, 2007. – 520
30. Ярманенко Н.Д. Педагогическая деятельность й творческое наследие А. С. Макаренко. — К.: Рад. шк., 1989.
31. Ярмаченко М.Д. А. Макаренко і світова педагогіка ХХ ст. // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичні та інформаційний журнал АПН України. – 1998 – №1(18). – С. 5

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Радикальні зміни, що відбуваються в Українській державі, спричинені ними гуманістичні й демократичні зрушення у світогляді, ідеології, науці та культурі, зумовлюють необхідність вивчення та впровадження у навчально-виховний процес прогресивних ідей наших попередників, зокрема відомих педагогів і психологів (Ш. Амонашвілі, Д.Ананьєв, Л.Виготський, Д.Ельконін, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К. Ушинський). Одним із важливих джерел розв’язання нових освітньо-виховних завдань є історичний та психолого-педагогічний аналіз теорії та практики виховання підростаючого покоління. Це зумовило потребу звернутися до педагогічної спадщини А. Макаренка у пошуку шляхів розв’язання сучасних освітніх проблем.
Прогресивні ідеї відомого педагога потребують переосмислення та висвітлення у контексті сучасних культурно-освітніх змін. Педагогічну спадщину А. Макаренка досліджувала значна кількість учених, які аналізували різні аспекти його виховної системи, творчої та практичної діяльності (Г. Журановський, І. Зязюн, В. Кумарін, М. Красовицький, М. Ніжинський, М. Ярмаченко й ін). Його педагогічні ідеї також стали предметом дослідження й відомих зарубіжних науковців: Б. Бейкер (США), Дж. Данстен (Великобританія), Г. Хілліг (Німеччина) та ін. Вони підтримували актуальність і світове значення його ідей. Ці та інші аспекти відображені у Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні.
Отже, актуальність теми “Майстерність А.С.Макаренка у використанні прийомів педагогічного впливу на вихованців та можливі шляхи їх реалізації у сучасних умовах” для сьогодення полягає в тому, що інтегрування педагогічного досвіду, в контексті сучасної педагогічної науки, такого видатного педагога-діяча, як А. Макаренка, є досить важливим для подальшого формування педагогічної теорії та практики сучасного виховання.
Об’єкт дослідження: теоретичний та практичний досвід А. Макаренка, застосування методів, прийомів і засобів педагогічного впливу на вихованців у сучасних умовах.
Предмет дослідження: застосування методів, прийомів і засобів педагогічного впливу в контексті сучасної педагогічної науки.
Мета дослідження полягає в узагальнені методів, прийомів і засобів педагогічного впливу в контексті сучасної педагогіки на всіх її рівнях.
Завдання дослідження:
• проаналізувати педагогічні ідеї А. Макаренка;
• розглянути складові діяльності А. Макаренка-вихователя;
• розкрити методи, прийоми і засоби педагогічного впливу, як потребу практики виховання;
• визначити оптимальні шляхи застосування прийомів педагогічного впливу на вихованців;
• сформулювати рекомендації щодо використання методів, прийомів і засобів педагогічного впливу.
Методи дослідження: теоретичні методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.
Значення для теорії та практики педагогічної науки полягає в осмисленні й переосмисленні теоретичних ідей А. Макаренка, його практичного досвіду, можливих варіантів інтегрування в контексті сучасної педагогічної науки. Формування теоретичних уявлень, які сприятимуть глибшому усвідомленню й ефективному використанню новацій в контексті сучасних теорій та педагогічній практиці.
Структура: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, резюме (іспанською та українською мовами), списку використаної літератури.

ВИСНОВКИ


Отже, А.С. Макаренко зробив великий внесок у розвиток педагогіки. Розроблені та випробувані ним на практиці у багаторічній педагогічній діяльності педагогічні основи формування особистості людини нового суспільства, визначення ролі колективу та праці в цьому складному та тривалому процесі, лягли наріжними каменями до фундаменту нашої педагогіки.
А.С. Макаренко створив найефективнішу педагогічну систему ХХ століття. В його творах глибоко і всебічно показана теорія і практика виховання нової людини, охарактеризована цілісна система науково-педагогічного знання, системотворчим елементом якої є принципи доцільності і єдності розвитку особистості і колективу.
У нашій роботі ми комплексно розглянули проблему використання прийомів педагогічного впливу на учнів, ми дійшли таких висновків.
Узагальнення прийомів педагогічного впливу й утворення відповідних понять доцільно проводити на основі ідей А. С. Макаренка.
Відправним положенням у використанні прийомів педагогічного впливу є констатація певної вади в поведінці учня і прагнення викорінити її, розвиваючи позитивні якості. У зв’язку з цим виникає необхідність в індивідуальному підході для боротьби з виявленими вадами вихованців, який вимагає від учителя глибокого вивчення особливостей кожного учня: його поглядів, інтересів, темпераменту, характеру, здібностей, а також умов його життя.
Прийом педагогічного впливу не виділяється як окремий захід, а органічно поєднується з повсякденною навчально-виховною роботою.
Вибір кожного прийому педагогічного впливу визначається, по-перше, особливістю створюваної педагогічної ситуації, по-друге, змістом тих почуттів, що народжуються в школяра в новій педагогічній обстановці і стають основою виникнення нових мотивів поведінки і подолання власних вад, по-третє, об’єктивними фізіологічними і психологічними закономірностями, на основі яких у школяра виникають ті або інші думки і почуття і позитивні зміни в його свідомості.
Прийоми педагогічного впливу сприяють або появі і зміцненню позитивних форм поведінки учнів (конструктивні прийоми), або придушенню негативних (гальмівні прийоми). У підході до вихованця необхідне розумне поєднання одних і інших прийомів. При цьому в процесі виховної роботи особливу увагу слід звертати на характер впливу учителя на учня (прямий чи непрямий), змін у свідомості вихованця (повільні чи стрімкі), змісту й емоційного забарвлення зароджуваних почуттів, а також на спосіб виникнення позитивних змін у поведінці учня.