Вступ…………………………………...…...……………………..……3
1. Основні типи акцентуаційних рис характеру, аналіз їхнього впливу на поведінку і діяльність людини……………………………4
Висновки………………..……..……...…………..………....…..….…22
Список використаних джерел………..…………………………....…24

Акцентуації - поняття, введене К. Леонгардтом, яке означає надмірний прояв окремих негативних рис характеру та їх поєднання, що виходять за межі загальноприйнятого [10, с. 316].
Загальна акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження. Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадничими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.
К. Леонгардт виділяв 9 типів акцентуацій: гіпертимність, збудливість, емотивність, тривожність, циклотимність, демонстративність, неврівноваженість, дистимність, екзальтованість [10, с. 316].
Виділяють два основних типи характеру гармонійний і дисгармонійний. Гармонійний характер включає багатогранність розвитку особистості, її придатність до багатьох видів діяльності та легку адаптованість до соціальних умов. Дисгармонійний характер визначається нерівномірністю розвитку негативних рис, та їх різким проявом, чутливістю до несприятливого соціального середовища, дезадаптивними моментами. В спеціальній психолого-медичній літературі такі властивості визначаються спеціальним терміном – “акцентуація”.

1. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р.; зі змін. і доповн. - К.: Атіка, 2012.
2. Волков Б. С., Волкова Н. В., Губанов А. В. Методология и методи психологического исследования. - М.: Мир, 2005. - 349 с.
3. Загальна психологія. Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. та ін. Підручник. - К.: Каравела, 2012. - 464 с
4. Загальна психологія. Хрестоматія.Навчальний посібник. Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. Видавництво: К.: Каравела. – 2008. – с. 608.
5. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464 с
6. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Каравела, 2009. - 275 с.
7. Зеер Э. Ф. Психология профессиональных деструкций : Учебное пособие для вузов / Э. Ф. Зеер, Э. Э. Сыманюк. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. – С. 94–98.
8. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2007. – 256 с.
9. Киричук О. В., Роменець В. А., Кириленко Т. С., Маноха І. П., Пискун В. М., Татенко В. О., Титаренко Т. М. Основи психології. – К.: Либідь, 2006. – 632 с.
10. Леонгард К. Акцентуированные личности / К. Леонгард. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 316 с.
11. Русинка І. І. Психологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007. – 367 с.
12. Собчик Л. Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. – СПб.: Изд-во «Речь», 2003. – 624 с.
13. Современный психологический словрь / Сост. и общ. ред Б. Г. Мищеряков, В. П. Зинченко. – М.: АСТ; СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2007. – 490 с.

Вступ
У психолого-педагогічній літературі проблемі впливу структури особистості на процес її діяльності присвячено багато досліджень. Розробки в основному концентруються навколо двох груп питань. Так в загально – теоретичному і прикладному аспектах проаналізовані проблеми впливу мотиваційної сфери на ефективність діяльності індивідуума.
У роботах другого напрямку розглядаються аспекти, пов’язані зі спеціальними здібностями, що забезпечують ефективність діяльності і можуть бути використані при професійному відборі. Так досліджувались психомоторні здібності, пізнавальні процеси, емоційно-вольова сфера особистості та їх роль в спорті і фізичному вихованні.
Проблема акцентуації майже не розроблена в психолого-педагогічній і медичній літературі. В сучасних джерелах визначені: типи акцентуацій; їх основні ознаки; зв’язок з неврозами і психопатіями, фактори, що детермінують появи акцентуації, їх вплив на процес адаптації. Але вищевказані питання розглядаються в основному в руслі медичної психології. В прикладних психологічних науках ці аспекти майже не розроблені.

На основі аналізу літературних джерел можна зробити висновок, що кожен з учених-психологів висловлює свою точку зору щодо визначення компонентів структури особистості.
Однак за всієї різноманітності підходів до вирішення проблеми структури особистості більшість дослідників визнають компонентами структури особистості її мотиви, потреби, цінності, інтереси, установки, здібності та задатки, властивості характеру і темперамент.
Проведений аналіз теоретичних розробок та отриманих практичних результатів з проблеми вивчення акцентуацій в структурі характеру особистості дозволяє зробити наступні висновки:
1. Під характером розуміється сукупність індивідуально-психологічних рис особистості та системи її відносин до себе інших людей та діяльності.
2. Домінуючі негативні риси характеру, які заважають індивіду формувати позитивні взаємовідносини з людьми та процес життєдіяльності називається акцентуаціями.