Зміст с.
Вступ 3
1. Учасники вексельного обігу в Україні 4
2. Протест та нотифікація як спеціальні умови вексельної відповідальності 5
3. Солідарна відповідальність учасників вексельного обігу 9
Висновки 12
Список літератури 13

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» [4] вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Векселі можуть бути прості або переказні. Сторонами операцій з простим векселем виступають дві особи: векселедавець - особа, яка виписує вексель і є платником за векселем; векселедержатель - перший одержувач векселя, перед яким платник бере зобов'язання про платіж.
Сторонами операцій з переказним векселем виступають: векселедавець (трасант) - особа, що виписує вексель, в якому міститься вимога до іншої особи сплатити суму, передбачену у векселі; платник (трасат) - особа до якої трасант звертає свій наказ про платіж за векселем; ремітент - перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.
До інших суб'єктів, які впливають на формування вексельних відносин на наступних етапах, можна віднести: акцептанта - особу, яка взяла на себе зобов'язання платника по пред'явленому векселю; індосанта - особу, яка передала право по векселю шляхом вчинення передавального напису; індосатора - особу, на користь якої здійснюється індосамент.

1. Цивільний кодекс України, затверджений Верховною Радою України від 16.01.03 р. № 435-IV / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_009
3. Закон України «Про обіг векселів в Україні», затверджений Верховною Радою України від 05.04.2001 р. № 2374-III / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2374-14
4. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок», затверджений Верховною Радою України від 23.02.2006 р. № 3480-IV / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
5. Закон України «Про нотаріат», затверджений Верховною Радою України від 02.09.1993 р. № 3425-XII / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
6. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-п
7. Григоровська-Якубівська Л.В. Цивільно-правові аспекти вексельного обігу в Україні. Дис. … канд..юрид.наук: 12.00.03. – Львів, 2007. – 217 с.
8. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Учебное пособие. (2-е изд.). – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 712 с.

Соціально-економічні перетворення, що мають місце на сучасному етапі в Україні, обумовлюють необхідність у докорінному реформуванні законодавства нашої держави. У першу чергу, сказане стосується цивільного законодавства, яке покликане бути основою для формування громадянського суспільства та функціонування ринкової економіки в Україні. Неодмінним інститутом сучасної економічної системи є цінні папери. Відповідно, виникає необхідність у подальшому удосконаленню нормативно-правових актів, що регулюють обіг цінних паперів, зокрема векселів. Вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Правові основи вексельного обігу в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні». У Законі наведено особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 р. з урахуванням відповідних застережень та умов...

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Усіх учасників операцій з векселями пов'язують правовідносини, кінцевим предметом яких є сплата вексельної суми.
2. На практиці актуальним є питання щодо місця вчинення протесту векселя. Основне призначення протесту – збереження прав регресних вимог держателя векселя проти індосантів та інших зобов‘язаних осіб. У разі відсутності протесту держатель вправі вимагати оплати векселя лише з прямих боржників – векселедавця простого векселя та акцептанта переказного векселя. У цьому аспекті позитивним моментом є закріплення у чинній зараз Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами на території України положення про те, що протест векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи). Водночас, з метою підвищення ефективності вексельного законодавства векселедержателеві слід надати більше можливостей у виборі місця вчинення протесту в неоплаті.
3. Усі особи, що видали, акцептували, індосували вексель чи поставили на ньому аваль, відповідно до ст. 47 УВЗ, є солідарно зобов’язаними перед векселедержателем. Було досліджено що, у вексельному праві не існує солідарної відповідальності всіх вексельних боржників, а є лише відповідальність основних боржників (векселедавця простого і акцептанта переказного векселів) і зобов’язання другорядних вексельних боржників (індосантів, авалістів, векселедавця переказного векселя), яке по своїй природі не є вексельною відповідальністю.