Вступ 3
1. Поняття та ознаки правопорушень 6
2, Склад правопорушень 12
3, Проступки та злочини як види правопорушень 18
4. Інші класифікаціі правопорушень 24
Висновки 31
Список використаної літератури 33

1. Поняття та ознаки правопорушень

З метою належного виконання громадянами своїх обов'язків та забезпеченням законності у всіх сферах суспільного життя, законодавчо закріплені засоби правового впливу, серед яких особливе місце відведено засобам юридичної відповідальності.
Більшість вчених пов'язують юридичну відповідальність виключно з протиправною поведінкою, правопорушенням, яке тягне за собою певні негативні наслідки - покарання, санкції, державний примус. Саме реакція держави на правопорушення і є мірою державного примусу, яка іменується юридичною відповідальністю і полягає в засудженні правопорушень (правопорушника), встановленні для правопорушника певних негативних наслідків. Тому необхідно, передусім, визначити поняття «правопорушення», як однієї з вихідних категорій, що підлягають дослідженню. На сьогодні відсутні однозначні підходи до теоретичного визначення поняття «правопорушення», що зумовлює різноманітність його тлумачень, змісту і ознак.
Так, на думку А. Ф. Скакун, правопорушення - суспільно шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що тягне юридичну відповідальність [19, c. 420].
С. С. Алєксєєв визначає правопорушення як суспільно шкідливе винне діяння дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм [5, c. 469].
В. Н. Хропанюк дає наступне визначення правопорушення: правопорушення - це винна поведінка право і дієздатного індивіда, яка суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність [24, c. 329] .
На думку О. В. Зайчука та Н. М. Оніщенко., правопорушенням є неправомірне (протиправне), суспільно шкідливе, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке в чинному праві передбачена юридична відповідальність [21, c. 268].
М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко під правопорушенням розуміє суспільно небезпечне, винне діяння, що суперечить нормам права, за вчинення якого передбачена правова відповідальність [8, c. 359-360].
Р. Л. Хачатуров вважає, що правопорушення - це винне протиправне дію або бездіяльність деліктоздатної особи, що призвело до заподіяння шкоди суспільству, державі або окремим особам, яке тягне юридичну відповідальність [23, c. 245].

Список використаної літератури
Нормативно-правові акти
1. Кодекс законів про працю України.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1483958756913188
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/80731-10
3. Кримінальний кодекс України.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1480142694527883
4. Цивільний кодекс України. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1481114924240292
Наукова та навчальна література

5. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Проспект, 2008. – 576 с.
6. Вереша Р. В. Злочинна недбалість як вид необережної форми вини / Р. В. Вереша // Часопис цивільного і кримінального судочинства. - 2014. - № 6. - С. 113-121.
7. Витрук Н.В. Общая теория юридической ответственности / Н.В. Витрук. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Норма, 2009. – 286 с.
8. Зальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2011. — 584 с.
9. Ільєнок Т. В. Адміністративне правопорушення: доктринальний аспект / Т. В. Ільєнок // Юридична наука. - 2012. - № 11. - С. 34-41.
10. Кириленко Є.В. Поняття та склад адміністративних правопорушень / Є.В. Кириленко // Порівняльно-аналітичне право. - № 1-3. – 2013. – С. 219-222.
11. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук за спец.: 12.00.07 - теорія управління; адміністра¬тивне право і процес; фінансове право; інформаційне право / В.К. Колпаков - Київ, 2005. - 37 с.
12. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - М., 1985. - С. 7-9.
13. Манжула А. А. Ґенеза поняття «проступок» у законодавстві України // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. – Випуск 4. – С. 113-119.
14. Мирошниченко Н. М. Неповнолітній суб'єкт злочину / Н. М. Мирошниченко // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - Вип. 47. - С. 157-161.
15. Орловська Н. А. Соціальна шкідливість та суспільна небезпека: концептуальні аспекти співвідношення у контексті побудови кримінально-правових санкцій / Н. А. Орловська // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 672-680.
16. Сакали М. Я. Правова природа юридичної відповідальності за вчинення податкових правопорушень / М. Я. Сакали // Актуальні проблеми держави і права. - 2010. - Вип. 56. - С. 91-97.
17. Самбор М. А. Правопорушення та проступок: до питання співвідношення понять в умовах розвитку законодавства про адміністративні та кримінальні правопорушення / М. А. Самбор // Юридична наука. - 2013. - № 8. - С. 39-48.
18. Сініцина С. В. Об'єкт адміністративного правопорушення як сукупність суспільних відносин, що врегульовані нормами права та охоронювані заходами адміністративної відповідальності // Наука і сучасність. – 2015. - № 35. – С. 173-177.

Вступ

Проблема правопорушень та юридичної відповідальності за них небезпідставно займає одне з провідних місць у правовій науці. Будь-які правопорушення є закономірним наслідком розвитку суспільства. Протиріччя і конфлікти між людьми і соціальними групами, нескінченні в будь-якому суспільстві і завжди здатні викликати різні посягання на суспільний і державний лад. Зрозуміти природу і причини правопорушень можна тільки в соціально-історичному аспекті, розглядаючи їх як породження суспільства на різних етапах його розвитку.
Але, незважаючи на значний масив досліджень, дотепер не існує єдиної концепції для розуміння цих складних і, безперечно, багатовимірних явищ.
Така ситуація багато в чому пояснюється порівняльної «молодістю» термінології понять інститутів правопорушень і юридичної відповідальності. Традиційно століттями вони ототожнювалися з категоріями злочину і покарання. З урахуванням досягнень дожовтневої правової науки, як надгалузевими явищами вони стали розглядатися тільки на рубежі 50-60-х років ХХ ст.
Актуальність цієї проблематики полягає в тому, що право і його функціонування в суспільстві є досить складною системою різних взаємодіючих юридичних явищ і елементів механізму правового регулювання. Серед них можна назвати норми права, закон та інші нормативно-правові акти, їх реалізацію і застосування, правопорушення і юридичну відповідальність і т. д.
Правопорушення, спільно з юридичною відповідальністю відіграють свою важливу, чітко визначену роль у механізмі правового регулювання. Взаємодіючи між собою, вони спрямовані на досягнення єдиної мети - забезпечення дотримання принципів і норм права всіма громадянами, підприємствами, установами і організаціями, органами держави і місцевого самоврядування і посадовими особами. Саме на сторожі цього і стоїть законність.
Загальнотеоретичні і спеціальні галузеві прояви правопорушення досліджували такі вчені, як: С. С. Алєксєєв, З. А. Астеміров, Б. Т. Базилєв, М. І. Байтин, Д. І. Бернштейн, Н. А. Боброва, С. М. Братусь, В. М. Ведяхін, Н. С.Т. Вітрук, Ю. І. Гревцов, В. А. Галаган, К. І. Грядунова, Т. Д. Зражевська, М. А. Краснов, Н. М. Карпачов, В. А. Кучинський, В. О. Лазарєв, О. Е. Лейст, Е. А. Лукашева, Н. С. Малеїн, А. В. Малько, Н. В. Матузов, В. Р. Назаров, А. В. Оріховський, B. C. Прохоров, В. С. Самощенко, Б. В. Сидоров, В. І. Сперанський В. П. Тархов, А. Н. Тарбагаев, М. Х. Фарукшина, Р. Л. Хачатуров, В. А. Хохлова,. Р. Ягутян та ін. Можна стверджувати, що всі ті, хто вивчав будь-які питання юриспруденції, так чи інакше торкалися проблем правопорушень.
Мета і завдання дослідження. Основна мета курсової роботи полягає у проведенні комплексного теоретико-правового аналізу правопорушення у правовій системі, розкриття особливостей складових елементів його характеристики.
Досягнення зазначеної мети сприяло вирішення наступних завдань:
- проаналізувати поняття правопорушення;
- встановити ознаки, характерні для правопорушення;
- визначити підстави для класифікації правопорушень;
- охарактеризувати різні види правопорушень;
- проаналізувати проступки і злочини як окремих види правопорушень.
Об'єктом курсової роботи є правопорушення як основне поняття сучасної юриспруденції.
Предметом даної курсової роботи є наукові розробки, доктринальні положення та дослідження правопорушення в теорії права.
Методологічною основою дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, форма і зміст, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які були використані.
Вибір методології дослідження зумовлено специфікою теми. Обрана методологія включає в себе загальнонаукові принципи історизму та об'єктивності розгляду, а також конкретно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, формально-логічний, юридично-догматичний, критичний тощо. Основні методи, що використовувалися:
- діалектичний, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв'язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив дослідити юридичну природу правопорушення в теорії права;
- історичний - з метою аналізу та обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку теорії правопорушення;
- порівняльно-правовий - для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів в Україні і зарубіжних країнах з метою пошуку подібності та відмінності між ними в умовах світової глобалізації;
- системно-структурний, спрямований на вивчення організаційно-структурного та організаційно-функціонального вимірювань структури правопорушення та аналіз його окремих елементів.
Вимоги формальної логіки були дотримані при формулюванні висновків.
Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та складається з вступу, чотирьох взаємопов’язанихглав, висновків та списку використаної літератури.

Висновки

Таким чином, на основі проведеного дослідження юридичної природи правопорушення, можна зробити наступні висновки:
1. Проблематика правопорушень була і залишається однією з провідних тем для досліджень, як вітчизняної, так і зарубіжної юридичної наукової думки. Питання правопорушень були предметом наукових пошуків у рамках загальної теорії права. Однак найбільшого свого поширення вивчення актуальних питань правопорушень знайшли в галузевих юридичних науках, зокрема у кримінальному, адміністративному, цивільному, трудовому праві. Правова теорія і юридична практика завжди привносили в наукові дослідження з питань розуміння суті правопорушення свої особливості, які обумовлювалися історичними, соціальними, політичними, економічними трансформації, що позначалися на суспільному житті.
2. Правопорушення являє собою правовідношення, в якому реалізується суспільно шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що виражається в заборонних нормах у відносинах загальнодозволеного типу правового регулювання, або у недотриманні прямо передбачених у законі типів і правил поведінки у відносинах спеціально дозволеного типу правового регулювання, в результаті яких суб'єктам заподіюється шкода, а норми права передбачають застосування до осіб відповідних видів юридичної відповідальності.
3. Склад правопорушення – це система об'єктивних і суб'єктивних елементів діяння. Структура складу правопорушення традиційно являє собою сукупність чотирьох елементів - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів чи якогось із його ознак означає відсутність підстави для притягнення особи до юридичної відповідальності.
4. Особливості суб'єктивних і об'єктивних ознак правопорушень, їх юридичних характеристик дають змогу класифікувати ці правопорушення за різними підставами.
Правопорушення класифікуються:
- за ступенем суспільної небезпеки - на злочини і проступки;
- за належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства тощо);
- по колу осіб – індивідуальні і колективні;
- за характером правових приписів - нормативно-правові і дисциплінарні;
- в залежності від характеру цивільно-правового порушення - договірні і позадоговірні правопорушення;
- правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).