ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОХОРОНИ ПРАЦІ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 5
1.1. Поняття охорони праці в Україні 5
1.2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні 9
1.3. Правова основа з охорони праці в Україні 12
РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ 15
2.1. Правове регулювання організації охорони праці на підприємстві 15
2.2. Навчання з питань охорони праці. Види інструктажу 19
2.3. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій 22
2.4. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій 24
РОЗДІЛ 3. ГАРАНТІЇ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ ПІД ЧАС УКЛАДАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ТА ПІД ЧАС РОБОТИ 27
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

1.2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні
На жаль, загальний стан умов і безпеки праці в Україні лишається низьким. Щороку в Україні з'являється близько сімох тисяч працівників із професійними захворюваннями. Мета законодавства у сфері охорони праці - створення таких правових норм, які будуть не тільки сприяти збереженню життя та здоров'я працівників у процесі їх трудової діяльності, а й гарантувати його. Для її досягнення потрібен механізм, за допомогою якого буде впроваджуватися в життя весь комплекс заходів щодо створення умов праці, які відповідають вимогам збереження життя та здоров'я працівників. Щоб такий механізм діяв, необхідно виробити державну політику в галузі охорони праці, в основу якої було б покладено турботу про життя та здоров'я працівника, й уповноважити відповідні державні й інші органи її реалізовувати. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;
- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [28, c. 161]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. - 1996. - № ЗО. -Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс] // Верховна рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=322-08&p=1294570014862093
3. Кодекс цивільного захисту України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 34-35, ст.458).
4. Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49, ст.668.
5. Закон України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 27, ст.218.
6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Комітету по нагляду за охороною праці від 29 січня 1998 р. № 9 «Про затвердження Положення про розробку інструкцій з охорони праці» – Законодавство «ЛІГА».
7. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам та порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559– Законодавство «ЛІГА».
8. Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 – Законодавство «ЛІГА».
9. Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України від 11 серпня 2011 року № 826 – Законодавство «ЛІГА».
10. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Кабінетом Міністрів України 8 травня 1993 р. – Законодавство «ЛІГА».
11. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 р.№246 – Законодавство «ЛІГА».
12. Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 – Законодавство «ЛІГА».
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту» – Законодавство «ЛІГА».
14. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26 січня 2005 р. № 15 – Законодавство «ЛІГА».
15. Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270 – Законодавство «ЛІГА».
16. Указ Президента України «Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України» від 6 квітня 2011 року N 403/2011 – Законодавство «ЛІГА».
17. Указ Президента України «Про положення про Міністерство надзвичайних ситуацій» від 6 квітня 2011 року № 402/2011 – Законодавство «ЛІГА».
.....
28 Яремко З.М., Тимошук С.В., Третяк О.І., Ковтун Р.М. Охорона праці: Навч. посіб. за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 69 с.

ВСТУП

Упродовж багатовікової історії людства проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших галузей вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці.
В умовах сучасного виробництва вирішення проблеми забезпечення безпеки праці бачиться в реалізації принципу управління безпекою праці як однієї із складових поняття «якість життя людини», а також у визначенні рівня допустимого ризику як інтегрального критерію досяг¬нутого рівня техніки, технології, організації і управління виробництвом.
Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення. Це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Так в Україні щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами; кількість пенсіонерів унаслідок трудового каліцтва перевищила 160 тис. осіб; щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, сягає понад 2,5 млрд грн.
Загалом нині в Україні склалася така ситуація стосовно кількості загиблих і травмованих унаслідок нещасних випадків і аварій, що створюється враження, ніби у нас відбувається тиха, прихована війна, яка за своєю суттю аморальна. Адже для мирного часу така кількість людських втрат є непомірно високою. Тому питання охорони праці та здоров'я наших громадян у процесі їх трудової та будь-якої іншої діяльності повинні стати пріоритетними та увійти до розряду найвищого державного рівня, оскільки саме люди, їх життя та здоров'я є найбільшим багатством будь-якої держави.
Метою даної курсової роботи є аналіз сутності та особливостей правового регулювання охорони праці в Україні. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи:
• надати поняття охорони праці в Україні;
• визначити основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні;
• проаналізувати правову основу з охорони праці в Україні;
• охарактеризувати правове регулювання організації охорони праці на підприємстві;
• визначити порядок навчання з питань охорони праці;
• проаналізувати обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій;
• дослідити порядок розслідування та облік нещасних випадків,професійних захворювань і аварій;
• визначити гарантії прав працівників на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи.
Об’єктом курсової роботи є правові відносини з приводу охорони праці в Україні. Предметом – теоретичні розробки, висновки науковців з приводу сутності та особливостей реалізації державної політики охорони праці в Україні.
Джерелами курсової роботи є чинне законодавство з правового регулювання охорони праці в Україні, а також монографічні дослідження науковців з цього приводу.
Структура курсової роботи відповідає меті та поставленим завданням і складається зі вступу, трьох взємопов`язаних розділів, висновків і списку використаних джерел.
В кінці роботи будуть зроблені узагальнюючі висновки.

ВИСНОВКИ

Охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя - те й інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що внаслідок нещасних випадків та аварій на виробництві гинуть не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди - годувальники сімей, батьки та матері, доньки та сини, родичі та друзі.
Інспектори праці, реалізуючи планомірну діяльність по контролю й нагляду, все більшою мірою повинні відходити від детального й глибокого контролю, на користь оцінки готовності й здатності контрольованого роботодавця до самоконтролю, у рамках системи управління фірмою, що враховує питання безпеки й охорони прав працюючих у ній осіб. В цілому, при реалізації завдань, метою інспекторів має бути не максимальна кількість перевірок і протоколів про порушення, а одержання ефекту у вигляді сталого поліпшення стану безпеки праці й дотримання правопорядку в трудових відносинах.
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.