ВСТУП 3
1. Законність, як категорія і суспільне багатоаспектне явище 5
2. Співвідношення феноменів: суспільний порядок, правопорядок і громадський правопорядок 12
3. Законність і дисципліна 16
4. Проблеми зміцнення законності 19
ВИСНОВКИ 24
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 26

1. Законність, як категорія і суспільне багатоаспектне явище

Закони є обов’язковими для всіх. І держава приймає їх для того, щоб вони виконувалися, втілювалися в життя. Коли органи держави, службові особи, громадяни та їх об’єднання виконують закони, тоді у суспільстві панує законність. При цьому слід особливо підкреслити, що дотримуватись законів повинні всі суб’єкти суспільного життя. Всі рівні перед законом і ніхто не може бути звільнений від безумовного підкорення його вимогам. Що ж таке законність?
Сьогодні українська державність і її правова система розвиваються у напрямку інтеграції з правовими системами і державністю сучасного цивілізованого світу. У цих умовах необхідно ґрунтовно переглянути практично всі найважливіші юридичні категорії, до яких відноситься і законність. Крім того, законність слід розглядати не тільки як інструмент юридичної науки, але і як широку суспільствознавчу категорією. На сучасному етапі питання законності тісно пов'язані з проблемою праворозуміння в цілому, а в даній області у вітчизняній юридичній науці склалися вельми суперечливі уявлення. Сучасне наукове роз’яснення категорії законності спрямоване по трьох основних напрямках його розуміння. З одного боку це поняття що може бути охарактеризоване як правовий принцип, як основоположна ідея права. Друга система поглядів на законність відображає її сутність крізь різні форми прояву способів реалізації державної влади, що свідчить про розуміння законності як режиму. Третій підхід розкриває зміст законності шляхом ототожнення її з сукупністю прийомів та способів вирішення юридичних справ на підставах та у відповідності до діючого законодавства у правозастосувальній практиці, що дає підстави розуміти її як метод правозастосування [24, c. 97].
У науковій літературі відповідно зустрічається різноманітне тлумачення категорії законності. Законність – це стан суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням і виконанням законів всіма суб’єктами [8, c. 207]. О.Ф. Скакун зазначає, що законність - це комплексне (принцип, метод, режим) соці¬ально-правове явище, що характеризує організацію і функціо¬нування суспільства і держави на правових засадах [22, c. 446].

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 (із змінами та доповненнями).
3. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. - М. : БЕК, 1994. - 224 с.
4. Альчук М.П. Богдан Кістяківський про реальність об’єктивного права / // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 73-78.
5. Антологія української юридичної думки : в 6 т. ; редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. - Том 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / упорядники В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко. - К. : Видавничий дім «Юридична книга», 2002. - 568 с.
6. Бачинін В. А. Філософія права: Підручник. -К.: Ін Юре, 2003. - 472 с
7. Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 333 с.
8. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В, Петришин, Л.В. Авраменко, та ін.; За ред. доктора, юрид. наук, професора, академіка АПрН України М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2012. – 583 с.
9. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1998.-736с.
10. Історія вчень про державу і право: Підручник / за ред. проф. Г.Демиденка, проф. О.В. Петришина. - X.: Право, 2009. - 256 с.
11. Кельман М.С. , Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 609 с.
12. Кириченко В,М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб. — К.: Центр учбо¬вої літератури, 2010. — 264 с.
13. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208с.
14. Кулапов В. Л., Малько А. В. Теория государства и права: Учебник. - М.: Норма, 2008. – 394 с.
15. Лившиц Р. З. Теория права : [учеб.] / Лившиц Р. З. - [2-е изд.]. - М., 2001. - 200 с.
16. Машков А. Д. Теорія держави і права : підручник. К.: ВД «Дакор», 2015. - 492 с.
17. Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник / Л. А. Морозова. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 624 с.
18. Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. – М.: НОРМА – ИНФРА, 1999.- 372 с.
....
28. Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження. // за ред.. С.В. Бобровника — К.: Видавництво «Юстініан» 2004. — 186 с.

ВСТУП
Питання законності мають пріоритетне значення в правовому житті суспільства. Законність виступає необхідною умовою відродження економіки, функціонування всіх соціальних сфер, стабілізації життєвих процесів і становлення справжнього народовладдя. Дана курсова робота являє собою, на мій власний погляд, цілий комплекс наукових думок, досліджень різних теорій, думок практиків, оскільки законність та правопорядок – основна запорука існування правового громадянського суспільства, а отже – і не тільки сфера вивчення теорії держави і права, а й інших юридичних та й навіть деяких економічних наук.Для того, щоб визначити основні поняття по даній темі, необхідно перш за все визначити об’єкт та мету мого дослідження, сформулювати основні методи.
Об’єкт дослідження. З позиції теорії держави і права виступає комплекс суспільних відносин, які виникають у сфері дотримання законності та правопорядку в суспільстві, а також той державний вплив (примус), який застосовується в разі недотримання чи порушення встановлених норм, правил поведінки.
Мета написання роботи. Основною метою цього дослідження є теоретико-правовий і науково-прикладний аналіз суспільного стану існуючої системи правового державного регулювання у сфері дотримання законності та встановлення правопорядку в державі зокрема, а також подальшого розвитку та удосконалення національного законодавства в досліджуваній сфері.
Методи дослідження. Методологічну основу даної курсової роботи складають загально визнані методи наукового пізнання, в першу чергу -формально-логічний, нормативний, порівняльно-правовий, системно-структурний.
Питання забезпечення законності були предметом наукових досліджень В. Б.Авер’янова, М.А. Антоновича, О.М. Бандурки, В. М. Гаращука, М.І. Козюбри, А.М. Колодій, Р. С. Мельника, О.Ф. Скакун, С.М. Стахівський, В. В. Цвєткова, В.С. Стефанюка, В.Я. Тація та інших науковців.
В даній курсовій роботі я намагатимуся здійснити всебічний аналіз організаційно-правових питань, що стосуються поняття законності та правопорядку, принципів законності, вплив на суспільство, тощо.
Отож, розпочинаючи розгляд роботи, необхідно сказати, що законність – це певне правове явище, за допомогою якого можна дати характеристику стану суспільства, рівню законності в державі.
Про законність та правопорядок можна говорити дуже і дуже багато, оскільки – це є таке поняття, з яким ми зустрічаємося майже повсякденно, вступаючи в ті чи інші суспільні, правові, економічні чи фінансові відносини та ін.
Необхідно зазначити, що законність та правопорядок, як соціальні інститути тісно пов’язані з правом.
Законність - це принцип функціонування суспільства та його підсистем у певному режимі, для якого характерні: по-перше, вимо¬га суворого й неухильного додержання законів держави усіма гро¬мадянами, посадовими особами, державними органами, об'єднан¬нями громадян та всіма іншими суб'єктами права, а також, по-друге, реальне виконання цих законів.
Отже, дотримання законності - це необхідна умова створення такого соціального середовища, за якого тільки й можлива повна реалізація права.
У кінці курсової роботи будуть підведені узагальнюючі висновки виконаної роботи.

ВИСНОВКИ

Отже, законність як вимога звернена до всіх суб'єктів права; й саме їх сукупними зусиллями і створюється згадане соціальне середовище. Водночас законність виступає передумовою реалізації їх власних суб'єктивних прав та законних інтересів.
Ця думка концентровано виражена в словах, що належать ста-родавньому римському політичному діячеві, оратору й філософу Марку Туллію Цицерону: «Щоб бути вільним, необхідно підкорятися законам».
Режим законності забезпечує правопорядок. Правопорядок - це такий стан суспільних відносин, який є сукупним результатом фак¬тичного здійснення юридичних норм в умовах законності. Правопо¬рядок - це законність у дії, це реалізована законність.
Правопорядок - ємне поняття. Його різновиди багатоманітні: гро-мадський правопорядок (у громадських місцях), виробничий, трудо¬вий, військовий, навчальний та ін.
Правопорядок виключно важливий у будь-якій сфері виробничо¬го й взагалі суспільного життя. Не є винятком комерційна й банківсь¬ка діяльність, торгівля й громадське харчування тощо. Хоча ці галузі, як раніше, в умовах колишньої «соціалістичної» країни, так і тепер, були і є особливо уразливими саме з погляду законності й правопо¬рядку.
Правопорядок своїми неодмінними, необхідними передумовами має:
1. Досконале законодавство, що відображає потреби й інтереси громадян і суспільства, регулює відповідно до них суспільні відносини.
Сучасна практика парламенту - Верховної Ради України - як законодавчого органу переконливо й яскраво свідчить, наскільки це складна справа - законотворення, яке адекватно відбивало б нові умови життя суспільства;
2. Неухильне виконання чинного законодавства усіма й повсюдно. Лише у єдності ці передумови можуть створити надійні засади для правопорядку. Прийняття відповідного закону - це лише поча¬ток, лише одна з умов законності і правопорядку. Закон тільки тоді виконує свою соціальну службову роль (функцію), коли він виконуєть¬ся всіма без винятку і повсюдно. Не тільки історія тоталітарного сус¬пільства, а й посттоталітарна дійсність переконливо це доводять. Нормальний стан суспільного буття немислимий без найсуворішого дотримання законів, що охороняють права громадян й інтереси сус¬пільства, себто без правопорядку. На відміну від тоталітаризму, де законність відігравала роль ідеологічної прикраси, в нових умовах вона має підтримувати й зберігати демократію. Демократія без за¬конності - річ неймовірна, бо законність - це принцип, глибинна сутність якого полягає у рівності всіх перед законом. Що стосується державної влади, то дія цього принципу поширюється на всі її відга¬луження - виконавчу, судову, а рівно й законодавчу владу.
У теоретико-правовій літературі значне місце приділяється оп-рацюванню проблеми гарантій забезпечення законності та правопо¬рядку. Ці гарантії, серед яких розрізняють об'єктивні та суб'єктивні гарантії, поділяються на такі групи: економічні, політичні, ідеологічні, юридичні, соціальні, організаційні.
Отже, пройшовши весь матеріал, можна для себе почерпнути нові знання, нові уявлення про законність і правопорядок, її роль для розвитку суспільстві та економічної та політичної стабільності, підвищення авторитету держави на світовій арені.