Вступ………………………………………………………………………

1. Особливості державного розвитку Англії в період раннього феодалізму:
А) суспільно-політичний розвиток Англії до середини 11 ст……
Б) Норманське завоювання Англії у 1066. Реформи Генріха 2....

2. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р…………………....

3. Правове становище різних груп населення Англії згідно з Великою хартією вольностей:
А) Права і привілеї великих баронів………………….....................
Б) Відображення в Великій хартії вольностей інтересів лицарства
і міського населення………………………………………………

4. Значення Великої хартії вольностей 1215 р. в історії феодальної держави та права Англії……………………………………………..

Висновок……………………………………………………………………..

Список використаної літератури

У період завоювання Британії англосакси проживали родо¬вими громадами. Основним їх заняттям було землеробство. У подальшому панівною формою стала сусідська громада. Пану¬вало громадське землеволодіння. У результаті феодалізації з'яв¬ляються наділи землі, що стають власністю сім'ї. Зустрічаються великі земельні володіння.
Найчисельнішим класом Англії були вільні керли — повно¬правні громадяни. До панівного класу відносились ерли, які мали чималі земельні наділи і навіть володіли рабами та мали напівзалежних людей — летів, які сидячи на їх землі, платили оброк.
Вільна людина могла стати рабом, продавши себе у рабство, а також заборгувавши. Рабство в Англії було досить розвине¬ним. Одні із рабів обробляли землю, інші знаходились при дворі. Раб міг викупитися на свободу.
Із зміцненням приватної власності земельні наділи подрібню¬вались. Економічне становище керлів почало погіршуватись (із-за воєн, тяжких повинностей, штрафів), і вони були неспро¬можні відбувати військову службу. Тому військова служба по¬ступово стає справою знатних осіб і таким чином виникає військовий стан населення. За свою службу вони одержують не тільки пустопорожні землі, але й заселені. Розвивається проте¬гування і держава його зміцнює. В одному з пам'ятників права — правді короля Ательтана (X ст.), ми знаходимо вимоги, щоб кожна вільна людина мала лорда. Разом з тим, лорд відповідає за поведінку людей, які знаходяться під його захистом. Закон короля Едмунда (біля 943 р.) встановлює, що кожен лорд “відпо¬відає за своїх людей і за всіх, хто знаходиться на його миру і на його землі”. До лордів переходить право юрисдикції. Отже, значна частина людей у результаті двох паралельних процесів
— комендації (знизу) і пожалування королівською владою тих або інших прав (зверху), а також надання земельних володінь у вигляді бенефіція (за умови відбування військової служби) — стала залежною. [11, c. 150]
На IX ст. англосаксонський державний устрій набув такого вигляду: село (вирішувались питання сівозміни, випасу тварин), сотня (розкладка податей між селами, розгляд судових справ, укладання угод), графство (розкладка податей між сотнями, питання оборони, розгляд цивільних і кримінальних справ). Вищою установою був вітенагемот — збори “мудрих”, які скла¬далися із короля, єпископів, вищих сановників двору, королів¬ських дружинників, представників знаті. Вітенагемоту належа¬ло право обрання і повалення королів. Не дивлячись на це, королівська влада залишалась досить сильною до кінця англо¬саксонського періоду.
Короля було визнано верховним власником землі, а землеволодільців — її держателями або безпосередньо від короля, або через інших держателів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кристофер Д. Англия: история страны. – М., 2007. – 480 с.;
2. Коробов А.И., Иванова Ю.А. Все о Великобритании. – Х.: Фолио, 2008. – 542 с.;
3. Бостан Л. М., Бостан С. К.Історія держави і права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб. й доп. : Навч. посібник.— К.: Центр учбової літератури, 2008 — 730 с.;
4. Шевченко О. О.Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. Посібник для студ. юр. вузів та фаукультетів. – К.:Вентурі, 1997. – 304 с.;
5. Ливанцев К. Е. История средневекового государства и права. – Санкт-Петербург, 2000. – 335 с.;
6. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчаль¬ний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004.- 616 с.;
7. Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів /В. І. Орленко, В. В. Орленко. -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 244 с.;
8. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Х.: «Право», 1999. – 416 с.;
9. Трофанчук Г. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 400 с.;
10. Крашенинникова Н.А. Великая хартия вольностей 1215 г. Современная интерпритация//Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право. – 2002. - №3. – С. 86 – 107;
11. Васильев Л.С. Феномен феодализма//Общественные науки и современность. – 2007. - №6. – С. 148 – 155;
12. Малець Л. Вторгенння Вільгельма Норманського до Англії//Історія України. – 2001. – черв (№21/24). – С. 11;
13. Велика хартія вольностей [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.zen.in.ua/index.php?option=com_content;
14. Прокопишина О. Велика хартія вольностей [Електронний ресурс]/Режим доступу:
http://www.dw-world.com/dw/article/0,,5197750,00.htmlВелика хартія вольностей;
15. Перший правовий документ Англії [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Велика_хартія_вольностей;
16. Гончаренко В.Д. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. – Том І: Навч. посіб. Для юрид. Вищих навч. закл. І фа культ.: У 2 т. – К.: Ін Юре, 1998. – 470 с.

Аналізуючи історичний, ретроспективний аспект практично будь-якого теоретичного терміну чи феномену сьогодення, що стосується розбудови держави і розвитку права, автори наукових праць не оминають в них своєю увагою подію, що відбулась в Англії на початку 13 століття, змінивши, без перебільшення, хід історії не лише однієї держави, а і всього західного світу. Прийняття аналізованого нормативно-правового акту хоч і не ознаменувало прихід нової епохи, проте значною мірою вплинуло на те, якою ця епоха стала в майбутньому.
Виникнення законності як правового феномена пов’язується з історією формування представницької влади державоутворювального народу, яка була б здатною нав’язувати державній владітволю народу, обмежувати діяльність монархів та інших правителів від імені народу за допомогою законів, які приймає представницька влада. Це явище, як вважається, з’явилося в Англії, і офіційно сформульоване у «Великій хартії вольностей» (1215 р.), де було встановлено, що жодна людина не може бути заарештована, ув’язнена, позбавлена власності, вигнана з країни не інакше, як згідно з законним вироком рівних їй на підставі закону країни. Всі ці обмеження були спрямовані проти влади короля, а вимоги були сформульовані від імені вільних жителів Англії, включно з представниками міст, а також селян. Така традиція застосування законності збереглася із деякими відмінностями і особливостями набула розвитку у західних правових системах, що актуалізує необхідність дослідження даного питання.
Не менш важливим дослідження даного питання є і з огляду на те, що демократія на сьогоднішній день є пріоритетним явищем у розбудові будь-якої країни, адже демократія, як зазначав В. Черчилль є найгіршою з відомих форм правління, проте кращої ще не придумано. Велика хартія вольностей була, можливо, і не першим, проте одним із найбільш значущих документів, джерелом, з якого в майбутньому черпався матеріал для розвитку і еволюції поняття демократії.
Дослідженню ВХВ 1215 р. присвячують свої праці і історики, і політологи, і юристи, які, як правило, посилаються на неї при розгляді актуальних сьогодні питань про цивілізаційні особливості розвитку соціонормативних культур окремих суспільств – західних і східних. Зокрема, дослідженням аналізованих в роботі питань займались такі вчені, як Макарчук В.С., Страхов М.М., Трофанчук Г.І., Шевченко О.О., Бостан Л.М., Бостан С.К., Крістофер Д., Коробов А.І., Іванова Ю.А. та інші, наукові надбання яких використані для написання даної роботи. Напрацювання згаданих вище науковців стали науковим підґрунтям до написання даної роботи.
Власне саме прийняття Великої хартії вольностей, причини та умови її прийняття, особливості суспільного ладу до і після прийняття аналізованого документу, права і інтереси окремих верств населення є об’єктом даної роботи, а наукові напрацювання в даній галузі, законодавчі документи, нормативно-правові та політико-правові акти є предметом даної роботи.

ВИСНОВОК

Давньогрецькі філософи-софісти проголосили ідею рівності всіх людей від народження, тобто те, що люди мають однакові зумовлені природою права, які мусять гарантуватися законом. Цей принцип знаходив підтвердження та доповнення на кожному етапі розвитку людства. Зробили, зокрема, свій внесок у розвиток уявлень про права людини представники християнства, які поширювали ідеї рівності й свободи всіх людей незалежно від майнового стану та державної належності. Проте за доби рабовласництва й феодалізму йшлося про боротьбу за права лише панівного прошарку суспільства. Першим досягненням на цьому шляху й стала англійська Велика хартія вольностей 1215 р. Вона обмежувала права монарха, захищала права на приватну власність, недоторканість та свободу особистості від абсолютизму. Згодом Реформація, пік якої припав на XVI ст., принесла ідеї віротерпимості і свободи віросповідання, які дістали закріплення у законодавстві ряду європейських країн.
«Пожалували ми також усім вільним людям королівства нашого за нас і за спадкоємців наших на вічні часи усі нижчеописані вільності, щоб мали їх і володіли ними вони і їх спадкоємці від нас і від наступників наших». Зазначену цитату із Великої хартії, а саме зі ст. 1, багато в чому можна вважати далекоглядною, адже цінність Хартії, як історична, так і реальна, як правового документа, не в тому, що вона обмежила права короля і розширила повноваження міщан та великих баронів, не в тому, що Велика хартія відбила співвідношення соціально-політичних сил в Англії початку XIII в., закріпила компроміс короля і баронів, не в тому, що барони прагнули зберегти частину своїх імунітету і привілеїв, поставивши здійснення окремих прерогатив центральної влади під свій контроль або обмеживши їх використання по відношенню до феодальної верхівки. Її цінність полягає першу чергу в тому, що Хартія вольностей вперше, на нормативному, практично на законодавчому рівні закріпила ряд основоположних демократичних принципів, без яких досить важко уявити собі конституцію будь-якої прогресивної держави сьогодення.
З огляду на зазначене вище, варто зробити загальний висновок про те, що Велика хартія вольностей 1215 р. відноситься до найбільш значущих політико-правових документів минулого, яка значною мірою вплинула на подальше становлення і розвиток інституту прав і свобод людини та громадянина, які займають центральне місце в сучасних правових системах демократичних держав та ідей лібералізму. Важливість дослідження даного документу, зокрема в аспекті конституційного права зарубіжних країн, зумовлена ще і тим, що він включений до списку діючих конституційних актів країни.
Історія ж прийняття цього політико-правового акту свідчить першу чергу про поступовий рух у напрямку необхідності і осмислення необхідності встановлення станово-представницької монархії, на що значною мірою вплинули як події до прийняття Великої хартії вольностей, пов’язані як із завоюванням норманами території Англії, зміною форми правління на цій території, встановлення нової влади та проведення реформ, так і події безпосередньо до прийняття Хартії.