Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця і фундатора української держави"

Предмет:

Історія

Мова:

Українська

Рік здачі:

2016

Сторінки:

100 грн.

ВСТУП
1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
2. БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ – ОЧІЛЬНИК ДЕРЖАВОТВОРЧОЇ ВІЙНИ СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ
3. ДЕРЖАВОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНУВАННЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
4. ДИПЛОМАТИЧНЕ МИСТЕЦТВО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Напередодні визвольної війни помітно зростає панщина, яка, наприклад у Східній Галичині та на Волині становила 5-6 днів на тиждень. Основна причина цих явищ полягала у зацікавленості великих землевласників у пришвидченні темпів розвитку фільваркового господарства, що зумовлювалося різким зростанням попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію на ринках Центральної і Західної Європи.
Унаслідок цього із середини XVI століття помітно пришвидшується процес зростання панщини, повинностей і податків, що супроводжувався обезземеленням селян, перетворенням їх на позбавлений будь-яких прав інструмент нарощування продуктивності фільварку, предмет дарування, продажу та купівлі.
Процес обезземелення українського селянина супроводжувався зміцненням позицій середнього й особливо великого (магнатського) землеволодіння. У цей період в Україні починається процес розкладу цехового ремесла, в багатьох промислах відбувається зародження мануфактурного виробництва. Особливо виразно це виявилося в сільськогосподарському виробництві Півдня України. Адже становлення козацького стану супроводжувалося розвитком якісно нового типу господарства – за своєю суттю фермерського [21, с. 215]. Протиріччя між ним і наступаючим фільварково-панщинним господарством, яке грунтувалося на праці закріпаченого селянина, стає одним з основних причин «вибуху» 1648 року. Козацтво виробило такі принципи соціальної організації, які докорінно відрізнялися від існуючих середньовічних суспільних відносин й вступили в антагоністичну суперечність з ними. Аналізуючи причини, які привели до революційного вибуху українського народу у 1648 році, варто звернути увагу й на психологічний фактор. Зокрема голодування переважної більшості людей, постійна втрата всіма прошарками української спільноти власності, репресії з боку державних структур, повзучий процес закріпачення створили в Україні складний вузол суперечностей, розв’язання якого міг вирішити лише революційний вибух.
Також, важливими були й особисті причини повстання Хмельницького. Можна думати, що десь у другій половині 1640-их років він нав’язав ближчий контакт з автономістичними колами української шляхти й вищого православного духовенства. Вже віддавна польські можновладці в Україні, політичні противники короля Володислава, дивилися на Хмельницького кривим оком. Особливо вороже ставилися до нього нові власники Чигиринщини – Конєцпольські, коронний гетьман Станіслав і його син, коронний хорунжий Олександр. За допомогою свого чигиринського підстарости Чаплинського, який мав особисті рахунки з Богданом Хмельницьким, вони вирішили позбавити його маєтку в Суботові. Чаплинський вчинив гвалтовий «заїзд» на Суботів (хоч Хмельницький мав на

ВСТУП

Актуальність теми. Усі цивілізовані країни в сучасному світі, незалежно від своїх природних відмінностей, сходяться в єдиній думці, що виховати високоосвічених індивідуумів, що мають власну громадянську думку, можна лише за рахунок глибокого та осмисленого вивчення історії, прищеплення гордості за діяння предків та глибокого патріотизму з малих літ. Цим пояснюється підвищена увага громадян будь-якої країни до визначних історичних особистостей, державних діячів і просто героїв своєї Батьківщини. Особливу увагу до проблем виявлення, вивчення та прославлення національних героїв виявляли громадяни держав, на чию долю випало чимало поневірянь, іноземного гніту, невизнання та нещадної експлуатації поневолювачами. Такими країнами у різні історичні періоди були Голландія, Італія, Сербія, Болгарія, Греція, Ізраїль, Індія, Корея, Таїланд. Є місце серед вище перерахованих держав і для України. Саме тому, у зв’язку із підняттям національного духу в багатьох країнах, вивчення теми національно-визвольної боротьби набуло особливої актуальності.
Актуальність досліджень доби та особи Богдана Хмельницького зумовлена сьогоденною політичною ситуацією в Україні, коли українським можновладцям необхідно обирати політико-економічний вектор розвитку країни. Необхідною умовою для цього, запорукою успішного вирішення поставленої задачі, в рамках будь-якого обраного напрямку є прискіпливий аналіз, розуміння історичних помилок, запозичення здобутків однієї із найвизначніших віх української історії – національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Орієнтуючись на циклічну концепцію розвитку історії, можна знайти відображення сьогоденної ситуації у добу «Хмельниччини»: орієнтування українських політиків на два ворожих табори, бажання Росії повернути території Автономної Республіки Крим і Східної України, проводження Росією імперської політики, сепаратистські рухи в Україні. Таким чином, дослідження поставленої проблеми має не тільки наукове, але й практичне значення для сучасного політичного життя.
Результати осмислення доби Богдана Хмельницького, його здобутків та прорахунків дають матеріали для пошуку можливих виходів із ситуації, яка склалась в Україні після подій початку 2014 року.
Об’єднані зусилля істориків та політологів чи не єдині здатні дати адекватну відповідь на виклики глобальних проблем, перед якими опинилася Україна, вступивши в XXI століття.
Сьогодні, коли Україна потребує мудрого та самовідданого лідера, надзвичайно актуалізуються дослідження з питань ролі особистості в історії. Важко переоцінити значення особистості та діянь Богдана-Зіновія Хмельницького у всесвітній історії загалом, і в українській зокрема. В історії України постать Богдана Хмельницького невід’ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов’язане становлення Української держави, формування української нації. Його внесок в історію рідного народу полягає у розбудові держави, закладанні основ української національної ідеї, збереженні мови і культури.
Богдан Хмельницький – досвідчений воїн і дипломат, визначний український діяч, один з найосвіченіших людей свого часу. Саме в особі Хмельницького український народ дістав того велетня духу, який чітко розумів історичну обстановку і бачив мету своєї діяльності в інтересах народу. 8 січня 2014 року у низці міст України відбулися урочисті заходи на честь святкування 360-річчя з дня Переяславської Ради. Ініціаторами проведення виступили Компартія України, рух «Український вибір», партії «Союз», «Руський блок» та інші політичні організації. До цієї події були приурочені круглі столи, лекції та виставки, на яких намагалися знайти відповідь на питання «Чи була в Богдана Хмельницького альтернатива Московському протекторату?» Розбудова нації вимагає формування і практичного втілення у життя національної ідеї. Народи, які не зуміли чітко усвідомити свою сутність, корінні інтереси, цілі та шляхи їх реалізації, зникали як самобутні спільноти. Український етнос у минулому неодноразово ставав на шлях творення власної держави, але так і не зумів утвердитися в якості самостійного політичного суб’єкта. Успіх нинішнього українського ренесансу в значній мірі залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно і критично проаналізувати власний історичний досвід, зокрема, усвідомити, як формувалася і функціонувала українська держава та національна ідея за доби Богдана Хмельницького.
Богдан Хмельницький, фундатор української державності та основоположник національної ідеї, помер 6 серпня 1657 року, але у серці кожного українця він буде жити вічно. Він та його діяння продовжують відігравати суттєву роль у духовному і політичному житті України, залишаються вагомою складовою нашої історичної свідомості, актуальною темою постійних історичних дискусій щодо місця створеної української національної держави в українській та всесвітній історії.
Об’єктом дослідження є постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця і фундатора української держави.
Предметом дослідження є діяльність Богдана Хмельницького у процесі побудови Української держави періоду визвольної війни українського народу сер. ХУІІ ст.
Метою роботи є висвітлення державотворчої діяльності Богдана Хмельницького − визначенням його ролі у створенні Української козацької держави сер. ХУІІ ст.
Відповідно до мети, формулюємо наступні завдання:
- проаналізувати основні концепції державотворчої діяльності Богдана Хмельницького в історіографії та дослідити стан джерельної бази;
- дослідити військову, політичну діяльність Богдана Хмельницького по розбудові козацької держави;
- розкрити напрямки дипломатичних зусиль Богдана Хмельницького.
Методологічну основу роботи складають методи наукового дослідження. В роботі застосовується принцип об`єктивності та конкретно-історичний підхід, діалектичний метод, використані такі основні наукові методи як проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний.
Практичне значення дослідження визначається тим, що результати проведеного дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання про характер становлення та сутність політичної свідомості та політичної думки на переломному етапі розвитку українського суспільства − в добу Хмельниччини. Висновки роботи можуть бути використані для подальшого наукового аналізу процесу розбудови Богданом Хмельницьким Української козацької держави.
Структура роботи: робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел.

ВИСНОВКИ

Результатом виконаної роботи виступають наступні висновки:
Джерельна база та стан наукової розробки теми особистості та діянь Богдана Хмельницького є достатньою для повноцінного наукового аналізу. Саме наявністю значної джерельної бази пояснюється той факт, що Богдан Хмельницький та його доба залишаються чи не найвивченішими темами в історії України. Історіографічна база є достатньою стосовно різнобічного розкриття теми особистості та діянь Богдана Хмельницького. Якщо спробувати виділити спільні риси, властиві більшості досліджень різних авторів, то передусім слід відмітити широкий міжнародний контекст, в якому досліджуються події Національно-визвольної війни. Українська і російська історіографії протягом довгого історичного періоду залишалися політично заангажованими та, по суті, ідеологічною зброєю, яку створювали спочатку імперські, а згодом і радянські історики. Лише з 90-х років ХХ століття відбулися концептуальні зміни в українській і російській історіографії. Слід констатувати, що в сучасній українській, російській та польській історіографії сформовано певною мірою цілісну концепцію Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття та її ватажка Богдана Хмельницького, але у кожній національній історіографії і досі існують певні концептуальні недоліки. У сучасній російській історіографії помітним є прагнення пристосувати великодержавницьку концепцію зразка 50-80-х років ХХ століття до нових історіографічних умов. Українській історіографії властиве, здебільшого, надмірна героїзація та переоцінка значення Національно-визвольної війни середини XVII століття та створення своєрідного «культу особи»Богдана Хмельницького. У працях сучасних польських істориків можна простежити відбитки концепції «домової (громадянської) війни».
Богдан Хмельницький став став очільником національно-визвольної боротьби українського народу середини XVII століття. Невдоволення Богдана Хмельницького потураннями польською владою шляхтичам співпало із масовим невдоволенням українського народу політикою щодо православної церкви, закріпаченням, принципами соціальної організації і зменшенням реєстру для козаків. Усі ці фактори зумовили вибух соціального бунту, що переріс у визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького. Національно-визвольна війна 1648-1657 років характеризувалася значним культурним та національним піднесенням, порівняно високим рівнем організованості, охопленням більшої частини територій України в її етнічних межах та задіянням більшості соціальних станів населення України. Богдан Хмельницький проявив себе відважним полководцем, військовим реформатором, послідовним стратегом, тактиком і виваженим лідером. Ця війна мала безліч наслідків не тільки позитивних, але й негативних. Серед останніх слід зазначити, що українцям не вдалося ні створити власну державу в етнічних межах України, ні відстояти свою автономію; втрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир були величезні; великої шкоди було завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі. Позитивним наслідком війни є те, що вона зумовила появу національної державної ідеї, відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти, стала потужним імпульсом для розвитку національної самосвідомості, зумовила закріплення за витвореною державою назви «Україна», пробудила волю нації до самоутвердження й самовираження, сприяла зародженню початкових форм мануфактурного виробництва та служила каталізатором розвитку усної народної творчості, мови, освіти, літописання, літератури, привела до створення національної держави.
Найголовніша заслуга Богдана Хмельницького у тому, що він втілив мрії українського народу на створення власної держави в етнічних межах у реальність – незалежна і соборна держава Військо Запорізьке.
З початку свого формування українська держава мала основні ознаки: органи публічної влади, які виконували свої функції на визначеній території; територію, яку охоплювала державна організація, і населення, що на ній проживало; податки, що збиралися на утримання органів публічної влади; правові норми, як регулятор суспільних відносин.
В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорізької Січі. Як фундатор і архітектор, оборонець і господар нової української держави, Хмельницький виявив себе великим полководцем, талановитим дипломатом і першорядним державним діячем.
Богдан Хмельницький став одним із основоположників української національної ідеї. Богдан-Зиновій Хмельницький, творячи свою державницьку концепцію, стоїть на засадах захисту давніх державницьких традицій на теренах України. Для нього національна ідея полягала не у завоюванні чужих земель, а у чесній праці на своїй «Богом даній» Україні. Ідеалом державного устрою для гетьмана були порядки у Запорізькій Січі, що базувалися на принципах свободи та демократизму. Важливим для Богдана Хмельницького був і статус православної церкви на теренах України. Гетьман Богдан Хмельницький зробив свою справу. Він показав сучасникам і наступним поколінням, що український народ є, що він прагне визволитись з-під іноземного ярма і будувати власну державу, що цей народ спроможний піднятись до рівня великих націй Європи і світу. Це головний вклад Хмельницького у вітчизняну історію, в Українську Національну ідею.
Богдан Хмельницький показав себе блискучим дипломатом. Саме завдяки своєму політичному таланту він зміг створити сильну державу, добитися її визнання на європейській політичній арені.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 100.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Макарова Тетяна (Wroslava)

(4.72)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця і фундатора української держави"

0 (800) 357-234