Зміст
1. Вступ...……………………………………………………….…….3
2. Фінансова надійність страховика………….………………..……6
2.1 Поняття фінансової надійності…..………………………..……..8
3. Страхування професійної відповідальності…………..………...12
3.1 Страхування професійної діяльності……………………….…..14
4. Визначення ризику, його місце в страхуванні……………….….18
4.1 Поняття та види ризиків…………………………………….…...27
5. Висновок……………………………………………………….…..36
6.Список рекомендованої літератури………………………….……
Фінансова надійність страховика — це його здатність виконати страхові зобов'язання, які прийняті за договорами страхування та перестрахування внаслідок впливу несприятливих чинників. Вона дає змогу страховикові виконати всі зобов'язання за будь-яких обставин.
Існують законодавчо визначені вимоги до власних коштів страховика, які мають бути сформовані за рахунок внесків засновників та прибутку. Статутний фонд — головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою внесків засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним законодавством і статутними документами. Законодавством забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, отримані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності (ст. ЗО Закону України «Про страхування»).
Ще один фактор фінансової надійності страховика — достатність страхових резервів, які відповідають обсягу страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. їх виконання забезпечується достатнім розміром страхових резервів (при їх формуванні слід враховувати вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу ризику), а також правильно визначеного основою для страхової премії.
Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Значна вартість об'єктів, які можуть прийматися на страхування, можуть негативно вплинути на фінансову надійність страхової компанії, проте метою перестрахування є те, що страховик, приймаючи на страхування великий ризик, передає його частку перестраховикові і далі не несе відповідальності перед страхувальником у повному обсязі.
Забезпечення фінансової стабільності страхових організацій, посилення їх позицій на страховому ринку передбачає виконання принципів фінансового менеджменту страхових операцій. Метою фінансово-економічного аналізу страхових операцій є об'єктивна оцінка їх прибутковості та перспективності, виявлення резервів подальшого зміцнення страхового захисту й прийняття на цій основі ефективних управлінських рішень. Результати аналізу впливають на прийняття тактичних та стратегічних завдань у практичній діяльності страховика.
1. Конституція України // Голос України. — 1996. — 13 липня.
2. Податковий кодекс України № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.
3. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. № 86\96 - ВР.
4. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. // Україна-бізнес. — 2001.
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523 "Про порядок здійснення діяльності страховими посередниками".
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1997 р. № 132 "Про затвердження тимчасового положення про товариства взаємного страхування".
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. №8 "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів".
8. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 лютого 1994 року № 13 «Про затвердження Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 травня 1994 р. за N 100/309.
9. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 жовтня 1999 року № 78 „Про затвердження Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності«, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2000 р. за N 95/4316.
10. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 17 лютого 2000 року № 12 «Про кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, що здійснюють актуарні розрахунки».
11. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 січня 1998 р. N 1, яким затверджено Положення про централізований страховий резервний фонд страхових гарантій.
12. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 9 листопада 1994 року N 39 «Про спеціалізовану річну бухгалтерську звітність страхових організацій».
13. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 25 липня 1997 р. N 55 «Про виготовлення та облік бланків цінних паперів і документів суворого обліку».
14. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26.05.1997 р. №41 "Про затвердження Положення про порядок формування, розміщення і обліку страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя".
15. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 1 липня 1998 р. № 32 "Про затвердження Інструкції про бухгалтерський облік операцій страхування (крім страхування життя)".
16. Наказ Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 15 липня 1996 р. "ЛП-18\78 "Про затвердження інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови та правила її здійснення та контроль за їх дотриманням".
17. Базилевич В. Д., Базилевич К . С. Страхова справа. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 2003. — 250 с.
18. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. — Л.: Новий Світ-2000, 2004. — 480 с/
19. Історія страхування: Підручник / За ред. С. К. Реверчука. — К.: Знання, 2005. — 213 с.
20. Клапків М. С, Клапків Ю. М . Витоки національного страхового ринку України: Монографія. — Тернопіль: Карт-бланш, 2003. — 275 с.
21. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика. — К.: Знання України, 2006. — 284 с.
22. Плиса В. Й.. Страхування: Навч. посібник. — К.: Каравела, 2006. — 392 с.
23. Страхування: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: Знання, 2008. — 1019 с
24. Страхування : Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.
25. Соціальне страхування : підручник / С. І. Юрій, М. П. Шаварина, Н. В. Шаманська. - К. : Кондор, 2009. - 464 с.
На початку 90-х років усунення монополії держави і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.
Перший спеціальний нормативний акт, що регламентує страхування, був прийнятий в 1993 році - Декрет Кабінету Міністрів "Про страхування”. В 1993 році - створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку – Укрстрахнагляд.
В першій половині 90-х років відбувалося бурхливе зростання кількості страхових компаній в Україні. У 1994 році у країні було зареєстровано 700 страхових компаній. Проте в 1995—1997 роках спостерігався значний спад активності і ліквідація багатьох компаній внаслідок погіршення загальноекономічної ситуації в країні та підвищення вимог до обсягу статутного фонду, платоспроможності і резервів страхових компаній після прийняття 07 березня 1996 року Закону України «Про страхування». Законом були також підвищені вимоги до страхових резервних фондів компаній та детально урегульовані окремі види страхування. Поступово стала формуватися підзаконна нормативна база. З розвитком законодавства також почала розвиватися інфраструктура страхування. У 1997 році була створена Ліга страхових організацій. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно зменшилась - налічувалося 220 компаній.
У 1998 році на український страховий ринок заходить перша міжнародна страхова компанія QBE Insurance Group - міжнародна австралійська страхова група, що спеціалізується на корпоративному страхуванні великого та середнього бізнесу – та створює український підрозділ QBE Україна.Наприкінці 2001 року прийнятий у новій редакції Закон України "Про страхування" встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн. євро для тих, хто займається ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. євро для страховиків, які здійснюють страхування життя.
Починаючи з 2002 року спостерігається суттєве посилення конкуренції. З'являється новий регулятор - наприкінці 2002 року створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. У 2011 році Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг ліквідовано та створено Національну комісію, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).
На початку 2008 року в Україні діє 469 страхових компаній . За підсумками 2008 року страхові компанії демонструють високі темпи зростання - сумарний статутний капітал українських страховиків щорічно зростав у середньому на 25 %. Середній розмір сплаченого статутного капіталу українських СК у 2008 році. дорівнює 28,2 млн. грн., або 3,5 млн. дол.
У 2009 році зросла присутність іноземного капіталу в чотири рази у порівнянні з 2001 р з 20 до 82 СК. На початок 2009 року кожна 5-та страхова компанія мала частку іноземного капіталу, у 25 компаній вона перевищувала 51 % і вище. Загалом частка іноземного капіталу в статутних фондах страховиків склала 17,9 %.
Фінансово-економічна криза призвела до скорочення обсягу залучених страховими компаніями премій. За результатами діяльності страхового ринку за перше півріччя 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008 р. надходження страхових премій скоротилися на 16%, на 10% знизилися чисті страхові виплати, також на 11% знизився рівень перестрахування. Під час фінансової кризи в Україні загострилась конкуренція, знизились можливості щодо якісного відбору привабливих ризиків до власного страхового портфелю, що призвело до створення незбалансованого портфеля страхових компаній та зниження платоспроможності.
У 2010 році спостерігається збільшення кількості укладених договорів, страхових премій, виплат, обсягів страхових резервів. Страхові компанії України в 2010 році зібрали чисті платежі на суму 13,328 млрд. грн., що на 5,29% більше, ніж в 2009 році (12,658 млрд. грн.). Валові страхові премії страховиків за 2010 рік склали 23,082 млрд. грн., що на 12,9% більше, ніж роком раніше (20,442 млрд. грн.). Частка чистих страхових премій, зібраних страховиками України в 2010 році, в структурі валового внутрішнього валового продукту (ВВП) склала 1,2% (Дані Держфінпослуг). Сукупні активи страхових компаній України в 2010 році склали 43,9 млрд. грн .
Сьогодні на страховому ринку України спостерігається тенденція оптимізації структури і управління, та переходу від докризового ажіотажного зростання і кризового падіння до фази стабілізації та концентрації. В таких умовах компанії змушені конкурувати за рахунок скорочення витрат: страховим компаніям доводиться йти з найбільш збиткових сегментів ринку, закривати неприбуткові відділення. Зважаючи на такі ринкові обставини страхові компанії починають розвивати онлайн-страхування. В цілому онлайн-страхування становить лише приблизно 1% від усієї кількості продажів на ринку, проте в різних компаніях цей показник різниться: так в компанії QBE Україна он-лайн продажі становлять 10%. Основною проблемою українського ринку страхування залишається недорезервованість.
Отже, страхува́ння — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, пожеж, крадіжок, страхування життя та ін.). З другого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.
У країнах вільної ринкової економіки існують тепер головно два роди страхування:
• обов'язкове публічно-правове, організація якого зосереджена в руках публічно-правових, а подекуди й державних страхових організацій (усе соціальне страхування, а в деяких країнах також страхування будівель від вогню тощо);
• приватне, яким опікуються акціонерні товариства й товариства взаємного страхування (страхування майна, життя та ін.) на базі приватної угоди між застрахованим і страхувальною організацією, якій застрахований зобов'язаний вплачувати встановлені угодою внески, а страхувач при виникненні зазначеного у договорі випадку відшкодувати застрахованому втрату або виплатити обумовлену договором суму. З уваги на те, що страховий ризик не можна передбачити, страхувальні організації мусять творити відповідні резерви, встановлюючи належну висоту внесків. Т. ч. вони перетворюються часто на великі фінансові підприємства.