Зміст
1. Вступ…………………………………………………………………………….3
2.Поняття калькулювання та його принципи …………………………………..4
3. Методи калькулювання …………………………………………………….…9
4. Облік прямих витрат у складі собівартості продукції (робіт, послуг)…….14
5. Облік непрямих витрат у складі собівартості продукції (робіт, послуг)….17
6. Висновок ………………………………………………………………………20
7.Список використаної літератури…………………………………………….21
В українській мові слово «калькуляція» (лат. calculatio - обчислення) з'явилося в другій половині XIX століття і означає числення собівартості.
Поява калькуляції пов'язане із зародженням мануфактурного виробництва. Формування продуктивних сил суспільства, самого способу виробництва вдосконалювали прийоми і методи калькулювання. Найбільш стрімкий розвиток калькулювання як інструмент оцінки рентабельності товарів, як спосіб подолання конкуренції отримало в умовах промислового виробництва.
У сучасній економічній літературі калькулювання визначається, як система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). У процесі калькулювання порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції.
За видами продукції (робіт, послуг) витрати групують для обчислення їх собівартості. У процесі калькулювання собівартості одиниці продукції враховують всі витрати, пов'язані з виконанням одного замовлення або виробництвом одиниці продукції будь-якого виду. Об'єкти калькуляції це окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати, робота і послуги, собівартість яких визначається. Аналітичний облік витрат на виробництво ведеться, як правило, по об'єктах калькуляції. Дозволяється відкривати аналітичні рахунки не на кожен об'єкт, а на їх групу.
Визначення собівартості є основою для встановлення цін, є базою для обчислення податків на збут, а також для поточної оцінки результатів діяльності підприємства.
Завдання калькулювання - визначити витрати, які припадають на одиницю продукції (послуг), призначених для реалізації, а також на
одиницю продукції (послуг) для внутрішнього споживання.
Функції в процесі калькулювання витрат:
- визначення виробничої або заводської собівартості для оцінки запасів готової продукції або напівфабрикатів;
- визначення величини собівартості для встановлення та контролю цін;
- надання даних про собівартість продукції для оцінки результату діяльності підприємства і забезпечення процесу прийняття рішень керівництвом.
Кінцевим результатом калькулювання є складання калькуляцій.
Всі види калькуляції відображають витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.
Калькулювання дозволяє вивчити собівартість отриманих в процесі виробництва конкретних продуктів.
Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна підрозділити на три етапи. На першому обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги. Насправді процес калькулювання є більш складним.
Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.
Функціонували раніше калькуляційні системи переслідували одну мету - оцінити запаси готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Тим не менш колишні системи калькулювання не містили інформації, придатної для вирішення багатьох управлінських рішень.
Сучасні системи калькуляції більш збалансовані. Інформація, що міститься в них інформація дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій як:
а) доцільність подальшого випуску продукції;
б) встановлення оптимальної ціни на продукцію;
в) оптимізація асортименту продукції, що випускається;
г) доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;
д) оцінка якості роботи управлінського персоналу.
Сучасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або центром відповідальності плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань по собівартості. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обгрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів щодо підвищення якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій. Нарешті, калькулювання є основою трансфертного ціноутворення. Трансферна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного і того ж підприємства.
Таким чином, виробничий облік і калькулювання є основними елементами системи управління не тільки собівартістю продукції, але і виробництвом в цілому.
Калькулювання може здійснюватися як в рамках облікової системи, так і на вимогу.
Калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організується у відповідності з певними принципами.
Загальні правила формування, класифікації, оцінки та визнання витрат по звичайних видах діяльності встановлені Положенням по бухгалтерському обліку «Витрати організації». Необхідно відзначити, що у звичайній обліковій практиці витрати можна представити як сукупність витрат, включених у повну собівартість проданої продукції, товарів (робіт, послуг).
Об'єкти обліку витрат - це місця виникнення цих витрат: організація в цілому, виробництво, технологічні процеси, цеху, дільниці тощо На вибір об'єктів обліку витрат істотно впливають особливості технологічних процесів, технічні параметри продукції, що виготовляється, тип виробництва, організаційна структура організації та його виробничих підрозділів.
Об'єкт калькулювання - вид продукції, проте в багатопрофільних виробництвах, що виробляють певні моделі та модифікації, де виробництво може розвиватися тільки на базі уніфікації деталей і вузлів, об'єктом калькуляції стає однорідна група виробів.
Об'єкти калькуляції мають пряму економічну зв'язок з калькуляційними одиницями, які, по суті, є одиницею виміру калькуляційного об'єкта і відрізняються від останнього тим, що відображають споживчі властивості продукту праці. В якості калькуляційних одиниць використовуються:
- натуральні одиниці - штуки, метри, кіловат-години та ін;
- умовно-натуральні одиниці (знеособлені, укрупнені);
- одиниці робіт - одна тонна перевезеного вантажу;
- одиниці часу - машино-годину, машино-день тощо; і т.д.
З усього комплексу калькуляційних одиниць для калькулювання собівартості продукції використовується один вимірник, який розглядається як основний.
Вибір методу розподілу непрямих витрат надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Він проводиться підприємством самостійно, записується в обліковій політиці та є незмінним протягом усього фінансового року.
Розмежування витрат за періодами так само не маловажно, при цьому необхідно керуватися принципом обчислення. Його суть полягає в тому, що операції відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх здійснення і не ув'язуються з грошовими потоками. Доходи і витрати, отримані (понесені) у звітному періоді, вважаються витратами і доходами цього періоду незалежно від фактичного часу надходження (або виплати) грошових коштів. Доходи і витрати, не пов'язані до звітного періоду, не визнаються доходами (витратами) звітного періоду, навіть якщо гроші по них надійшли або перераховані в даному періоді.
Роздільний облік за поточними витратами на виробництво продукції і капітальних вкладеннях знайшов своє відображення у федеральному законі «Про бухгалтерський облік».
Вибір методу обліку витрат і калькулювання розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктів і прийомів обчислення калькуляційних одиниць. За об'єктами обліку витрат виділяються попроцессний, попередільний і позамовний методи. З точки зору повноти враховуються витрат можливе калькулювання повної та неповної собівартості.
Список використаної літератури
1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
2. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розра-хунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. №69.
4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджено наказом державного комітету промислової політики України від 2.02.2001р. №47.
5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - Житомир ПП „Рута”, 2000.
6. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік:- Навч. посібник. ПП «Рута», Житомир: 2000.
7. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. – К.: АСК, 2000. – 622 с.
8. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет.-Аудит, М.: 1997.
9. Индукаев В.П. Организация оперативного учета и контроля издержек производства.- М.: Финансы и статистика: 1986.
10. Кузьминський А.Н., Сопко В.В. Организация бухгалтерского учета, анализа хозяйственного учета и анализа хозяйственной деятельности. – К.: Вища шк. 1986.
11. Мурашко О.В. Методи обліку, калькулювання та узагальнення собівартості продукції: сучасний стан і шляхи удосконалення. Ірпінь “Науковий вісник” №3(21) 2003р.
12. Пушкар М.С. Фінансовий облік. Підручник для студентів вищих закладів освіти України. – Тернопіль: Карт- бланш, 2002. – 628 с.
13. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний Посібник – К.: 2000–578 с.
14. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економ. спец. – 5-те вид. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.
15. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. К.: Знання, 2002. – 375 с.
16 . Богаченко В.М. Бухгалтерський облік для менеджерів: Підручник. – Ростов н / Д: Фенікс, 2005 р. - 416 с.;
17. Бухгалтерський облік: Підручник для вузів / Під ред. проa. Ю.А. Бабаєва. - М., 2001-476 с.;
18. Бухгалтерський облік: Підручник для вузів / Під ред. проa. Ю.А. Бабаєва. - М., 2006-527 с.;
19. Васін Ф.П. Системи організації управлінського обліку: стандарт-кост, нормативний облік, директ-кост / Бухгалтерський вісник, 2006 р.;
20. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для вузів-М.: Омега-Л, 2003.-528 с.;
21. Вещунова Н.Л., Фоміна Л.Ф. «Бухгалтерський облік на підприємствах різних форм власності» - М.: «МАГІС», 2005.;
22. Воронова Є.Ю., Улітіна Г.В. Управлінський облік на підприємстві: навч. Посібник. - М.: ТК Велбі, 2006. - 248 с.;
23. Журнал: Бухгалтерський облік й оподатковування - січень 2007 р.;
24. Каверіна О.Д. Управлінський облік. М.: «Фінанси та статистика», 2006;
11. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2002.-350с.;
25. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Підручник. - Москва: ИНФРА - Москва,2007.-592с.;
26. Кондратова Н.Г. Основи управлінського обліку. М.: «Фінанси і статистика».
Вступ
В умовах переходу до ринкової економіки собівартість продукціїє найважливішим показником виробничо-господарської діяльностіпідприємств. Обчислення цього показника необхідно для: оцінки виконанняплану по даному показнику і його динаміки; визначення рентабельностівиробництва та окремих видів продукції; здійсненнявнутрішньовиробничого госпрозрахунку; виявлення резервів зниженнясобівартості продукції; обчислення національного доходу в масштабахкраїни; розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки,технології, організаційно-технічних заходів; обгрунтування рішень про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих. У вітчизняній практиці облік витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції є складовою частиною загальної єдиної системибухгалтерського обліку. Якщо раніше обліку витрат особливу увагу приділялилише на великих підприємствах, то зараз в умовах ринкової економіки,внаслідок посилення конкуренції, ускладнення виробничих процесів ценапрямок обліку стає все більш актуальним для малих і середніхпідприємств і організацій. Дедалі більшого значення для підприємства набуває вирішення таких завдань як: інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень; забезпечення бази для ціноутворення; контроль економічної ефективності діяльності підприємства; отримання даних про результати діяльності; розрахунок вартісної оцінки для статей балансу та інші.
Висновок
Відомо, що управляти витратами вигідніше, ніж збільшувати обсяг продажів. Тому управління витратами - найбільш розвивається область як економічної практики підприємств, так і західних теоретичних досліджень останніх десятиліть. Розуміння цієї проблеми вже спостерігається, але це лише поняття «витрати» і «собівартість як сума витрат» в обліку самі невизначені. Без додаткових пояснень кожен фахівець може мати на увазі під ними безліч всіляких значень.
Складовими елементами собівартості виробу є як матеріали, так і робота з послугами.
Теоретична основа калькуляції собівартості з повним розподілом витрат передбачає включення в собівартість всіх виробничих витрат незалежно від того, постійні вони чи змінні. В основі такої логіки - розуміння факту, що без постійних витрат випуск продукції неможливий.
Теоретична база калькуляції собівартості по змінним витратам полягає в тому, що постійні накладні витрати не включаються до собівартості продукції, а відносяться безпосередньо до звіту про фінансові результати на той період, коли вони відбулися. Даний метод відштовхується від відсутності безпосереднього відношення постійних витрат до випуску продукції: підприємства несуть їх у будь-якому випадку, незалежно від того, проводиться щось чи ні.
В цій контрольній роботі можна зробити висновок, що в бюджетних організаціях облік всіх витрат так само ведеться, і вимагає більш чіткого контролю за їх розподілом.
