Зміст

1. Вступ...……………………………………………………….……..3
2. Загальні міжнародні принципи і стандарти планів
рахунків БО………………………………………………………...5
3. Характеристика та особливості побудови міжнародних
планів рахунків……………………………………………………14
4. Особливості планів рахунків України……………………………16
5. Висновок……………………………………………………………17
6. Список використаної літератури………………………………….18

В основу національних систем обліку покладено принципи бухгалтерського обліку та стандарти, які регламентують правила здійснення бухгалтерських процедур.
До міжнародних (загальноприйнятих) принципів обліку належать:
1) принцип неперервності діяльності.
Припускається, що підприємство чи банк буде продовжувати свою діяльність постійно, тобто на момент складання звітності адміністрація не має ні намірів, ні потреб щодо його ліквідації чи скорочення обсягу операцій. У випадку, коли є рішення про ліквідацію чи часткове припинення діяльності, наприклад, продаж філії чи відділення банку в наступному звітному періоді, активи слід обліковувати за їх реальною вартістю продажу. Якщо реальна вартість продажу майна менше залишкової (початкова вартість за мінусом зношення), комерційному банку необхідно врахувати прихований збиток та відобразити його в звіті про прибутки та збитки.
2) принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (банк) розглядається як самостійна господарська одиниця, яка юридично відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки власника і фірми мають бути відокремлені, і відповідальність з зобов'язаннями враховується окремо. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт. Принцип автономності дотримується в усіх випадках незалежно від організаційно-правової форми діяльності підприємства. Цей принцип ще називають принципом одиниці обліку.
3) принцип двосторонності. Кожна господарська (банківська) операція повинна бути відображена двічі в однаковій сумі — за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Цей принцип полягає в тому, що засоби підприємства (банку) відображаються у двох напрямках: з одного боку — ресурси (гроші, основні засоби, надані кредити тощо), а з іншого — за джерелами їх формування. Джерелами формування, у свою чергу, можуть бути як залучені (зобов'язання), так і власні (власний капітал) кошти. Тому принцип двосторонності може бути виражений формулою:
Ресурси = Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П + К,
де А — актив; П — пасив (зобов'язання); К — власний капітал.
У зарубіжній бухгалтерській практиці під пасивами розуміють тільки зобов'язання.
Слід звернути увагу на те, що в основу вітчизняного балансу покладено рівняння:
Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П,
де під пасивами розуміють усі джерела — як залучені, так і власні кошти. Це обумовлено пострадянською спадщиною і може бути пояснене тим, що в умовах суспільної власності на засоби виробництва поняття власного капіталу не мало під собою ніякої економічної підстави. Формулу А = П + К ще називають основним бухгалтерським рівнянням або фундаментальною обліковою моделлю.
Баланс — основа бухгалтерського обліку, і подвійний запис випливає з умов балансового рівняння. Отже, статті активів і пасивів повинні оцінюватись окремо та відображуватись у розгорнутому вигляді, щоб запобігти завищенню або заниженню величини активів і пасивів.
У міжнародній практиці тільки поточні рахунки, відкриті в формі контокорентного рахунку, можуть виявитись активними чи пасивними за залишком, якщо існує право їх сальдування. Інші рахунки є виключно пасивними чи активними залежно від їх призначення (наприклад, залишки дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі повинні відображатися окремо); їх залишки не повинні сальдуватись.
4) принцип грошового вимірювання. Він означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені у грошовому вимірі (вітчизняний підхід передбачає як грошовий, так і натуральний засоби вимірювання). Згідно з принципом грошового вимірювання об'єктом бухгалтерського обліку визнають тільки рух цінностей, виражених у грошах. Це особливо важливо враховувати при обліку основних засобів і матеріалів.
5) принцип постійності правил бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом фірма повинна дотримуватися обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни вибраних методів обліку та оцінки мають бути обгрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зношення малоцінних предметів, створення резервів, методів оцінки майна тощо.
У випадку, якщо такі зміни мають місце, банк повинен забезпечити зіставлюваність даних обліку і звітності шляхом перерахування показників попереднього року відповідно до нових правил. Власне зміни правил обліку, а також наслідки їх впливу на прибуток банку повинні пояснюватись в окремій пояснювальній записці до звітності.
6) принцип обережності. За цим принципом: 1) доходи обліковуються, якщо можливість їх отримання стає цілком визначеною подією (фактом); 2) витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цієї концепції покладено оцінку об'єктів обліку, що дає змогу уникнути завищення активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Згідно з принципом обережності передбачені потенційні збитки (сумнівна дебіторська заборгованість; резерв для покриття кредитних ризиків; резерв під знецінення цінних паперів тощо) мають бути відображені за результатами звітного періоду. Для цього використовують контрактивні рахунки.
У міжнародній практиці проводки за всіма видами резервів складаються на момент визначення і виникнення ризиків незалежно від достатності чи наявності прибутку.

Список використаної літератури
1. Малькова Т.Н. Теория й практика международного бухгалтерского учета: Санкт-Петербург: Бизнес-преса, 2001.-336 с.
2. Соловьева О.В. Зарубежные стандарты учета й отчетности: Учебное пособие.-М.: Аналитика-Пресс», 1988. - 288 с.
3. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. Навчальний посібник.-Житомир: ПП „Рута „ , 2002.- 544 с.
4. Введение в бухгалтерское дело: К.: Торгово-издательское бюро ВН, 1994.-384с.
5. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку/ Пер. з англ..-К.: Основи, 1999.-943с.
6. Голов С.Ф, Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник.-К.: Лібра, 2001.-840с.
7. Джон Блейк., Оріол Амат. Европейский бухгалтерский учет : Довідник/ Пер. з англ.. -М.: ІВД"Філін”, 1997.-400с.
8. International Accounting Standards 2000. IASC 2000.
9. Ліннакс Е.С. Финансовый учет акционерного общества в США/ Пер. з англ.. -М.: Фінанси і статистика, 1991. -48с.
10. Лучко М.Р. Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом: зарубіжний досвід. -К.:Основи, 2006.
11.Миддлтон Дзвид. Бухгалтерський учет й принятие решений.-М.: Аудит,
ЮНИТИ, 1997.- 408 с.
12. Міхалкевич О.П. Бухгалтерский учет на предприятиях зарубежных стран:Посібник.-Мн.:ТОВ «Місанта", 1998.-109с.
13. Нідлз Б. та інш. Принцыпи бухгалтерского учета/ Б.Нідлз, X. Андерсон,
Д. Колдуелл/ Пер. з англ.. - М.:Фінанси і статистика, 1993. -496с.
14. Скоун Тони.Управленческий учет.-М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.-179 с.
15. Панков Д.А. Бухгалтерский учет й анализ в зарубежных
странах:Посібник. -Мн.: І П «Енергоперспектива», 1998.-238с.
16. Хедріксен Е.С., Ван Бред М.Ф. Теория бухгалтерского учета/ Пер. з
англ.. - М.: Фінанси і статистика, 2000. -576с.:іл..
17. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер, 1999
18. Бураковский І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 2000
19. Міжнародна економіка. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. /За ред. Ю.Г. Козака, К.І. Ржепішевського. – Київ, 2004
20. Міжнародні організації: Навчальний посібник /За ред. Козака Ю.Г, Ковалевського В.В. – К.: ЦУЛ, 2003
25. Хойєр Ф. Як робити бізнес в Європі, с. 84-86

Вступ
Важливу організуючу роль в бухгалтерському обліку має план рахунків. План рахунків — це впорядкована система рахунків бухгалтерського обліку, на яких відображаються однорідні за економічними ознаками господарські операції. Мета плану рахунків — поточне відображення наявності і руху окремих видів засобів, джерел їх утворення, господарських процесів і результатів...діяльності.
План рахунків бухгалтерського обліку в часі і просторі не є сталим, а змінюється в залежності від потреб господарювання та законодавчої бази.
Узагальнення підходів, що розроблені школами бухгалтерського обліку Італії, Франції, Ірландії, США, дозволило сформулювати базову концепцію, методологію обліку, або, іншими словами, загальноприйняті в світовій практиці принципи бухгалтерського обліку.
Застосування міжнародних принципів дає можливість складати фінансову звітність, яка в достатній мірі відтворює достовірну та чітку картину економіко-фінансової діяльності підприємства, у тому числі комерційного банку.
Національні системи обліку та звітності мають певні відмінності, які зумовлені політичними, економічними факторами. Перш за все це виявляється у різниці підходів до відображення активів, обліку доходів та витрат, способів визначення фінансових результатів. Незіставлюваність фінансових звітів, складність їх розуміння з боку іноземних інвесторів і кредиторів гальмує розвиток процесів інтеграції економік, міжнародного бізнесу. У світовій практиці це призвело до необхідності уніфікації та стандартизації обліку, який є засобом міжнародного ділового спілкування, тобто мовою бізнесу.
Уніфікація — це процес зменшення відмінностей між національними бухгалтерськими та господарчими системами і підвищення рівня постійності та порівняльності фінансових звітів. Мета уніфікації— усунення перешкод у переміщенні капіталів на міжнародних фінансових ринках та розумінні фінансових звітів.
Постійність означає використання одних і тих самих правил бухгалтерського обліку в усіх звітних періодах та для всіх однорідних і аналогічних операцій.
Порівняльність дає можливість проаналізувати та зіставити фінансові звіти без істотних коригувань і перерахунків.

Висновок

Нині бухгалтерським працівникам необхідно пристосовуватися до міжнародних норм і правил обліку та звітності. Утім, план рахунків, як і раніше, використовується для відображення змісту господарських операцій через кореспонденцію рахунків та накопичення інформації на рахунках за певний період.
План рахунків можна назвати свого роду бухгалтерською «конституцією», яка визначає засадні умови фінансової діяльності.
Для нової ідеології обліку план рахунків перестає бути технічним засобом ідентифікації фактів господарської діяльності. Він перетворюється на дійовий механізм впливу на характер здійснюваних в банку процесів та операцій.