Зміст

1. Вступ ……………………………………………………………………….….3
2. Договори, як передумова здійснення господарських операцій
в роздрібній торгівлі……………………………………………………..…….5
3. Облік торгівлі на замовлення ………………………………………….…….11
4. Облік торгівлі за зразками ……………………………………………….…..12
5. Облік реалізації товарів поштою ……………………………………………13
6. Облік іншого вибуття товарів ……………………………………………….14
7. Висновок…………………………………………………………………….…15
8. Список використаної літератури………………………………………….….18

Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.
На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок) тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору.
Товарообіг у роздрібній торгівлі забезпечується за допомогою договору роздрібної купівлі-продажу, укладення якого відбувається на підставі загальних правил про купівлю-продаж та спеціальних правил про захист прав споживачів, застосування яких має значні особливості.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» продавцем виступають підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу, а покупцем (споживачем) – громадянин, який придбаває ці товари.
Зміст поняття торгівлі досить широкий, адже її можна розуміти і як систему (мережу) всіх торговельних підприємств (у тому числі роздрібних) та їх інфраструктуру, і як процес товарообігу.
Законодавство чітко не визначило поняття «роздрібна торгівля», «роздрібне торговельне підприємство», «договір роздрібної купівлі-продажу». У Законі України «Про захист прав споживачів» ці терміни взагалі не застосовуються (у ньому вживаються поняття «торговельне підприємство», «торговельне обслуговування»). В інших законодавчих актах вживаються поняття «роздрібна торгівля», «роздрібний продаж». Це вносить певну невизначеність у правове регулювання торговельних відносин, ускладнює застосування чинного законодавства, адже визнання, наприклад, підприємства торговельним тягне за собою дещо інші правові наслідки у разі придбання у нього товарів громадянином, ніж визнання його неторговельним.
Учасниками торговельного обслуговування в роздрібній торгівлі з однієї сторони, як продавці, виступають суб'єкти підприємництва та громадяни-підприємці, а з другої – громадяни (покупці). Для продавців, однак, недостатньо бути суб'єктом підприємництва. В необхідних випадках вони повинні одержати спеціальний дозвіл (ліцензію).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво» без ліцензії, що її видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган, не могла здійснюватися, зокрема, торговельна діяльність у сфері оптової торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів. 23 грудня 1997 р. до Закону України «Про підприємництво» були внесені зміни про скорочення видів ліцензованої діяльності, у тому числі й у сфері торгівлі.
Відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. (зі змінами від 12 липня 1996 р. та від 10 лютого 1998 р.) для окремих видів торгівлі необхідно одержати торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому законі видами підприємницької діяльності.
Для продавців системи роздрібної торгівлі багатьма актами законодавства встановлюється ціла низка додаткових вимог та обов'язків, зокрема щодо правового режиму роботи господарюючих суб'єктів, організації продажу товарів, ціноутворення, санітарних вимог.
Іншою є ситуація у правовому становищі покупця, який володіє переважно правами, а обов'язки у нього можуть виникнути лише після укладення договору купівлі-продажу. Головною передумовою вступу громадянина-споживача у договірні відносини з торговельними підприємствами (громадянами-підприємцями) є наявність у нього необхідної дієздатності відповідно до цивільного законодавства. Згідно з п. 41 Порядку заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення продаж товарів окремим категоріям громадян здійснюється у встановленому порядку, а продаж товарів повсякденного попиту дітям – тільки у випадку, якщо вони можуть самостійно зробити покупку і розрахуватися за придбаний товар. Звичайно ж тут мають враховуватися відповідні положення ЦК України про обсяг дієздатності неповнолітніх (статті 13 і 14).
Оскільки договір купівлі-продажу в роздрібній торговельній мережі виконується, як правило, під час його укладення, закон не вимагає його обов'язкового письмового оформлення. Введення обов'язкового письмового оформлення угод у роздрібній торгівлі лише загальмувало б товарообіг у такій наймасовішій торговельній системі. На такі випадки розрахована ст. 43 ЦК України, зміст якої дає підстави для висновку про те, що громадянину-споживачу, який придбав у торговельного підприємства (громадянина-підприємця) за усною угодою товар, видається документ, що підтверджує одержання грошей та підставу їх одержання.
У роздрібній торгівлі таким документом, як правило, є касовий чек, який відповідно до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має бути виданий споживачеві разом з покупкою через електронний контрольно-касовий апарат, на якому зазначено повну суму покупки. Оскільки законодавством допускається можливість роздрібної торгівлі з використанням товарно-касових книг, постає питання про те, який документ може видаватися покупцеві на підтвердження покупки у даному випадку або в інших можливих випадках.
Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товарів продавець зобов'язаний видати споживачеві квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Це правило може стосуватися тих продавців, які за законодавством зобов'язані мати відповідні можливості для оформлення перелічених документів. Загальновідомо, що в дрібнороздрібній торгівлі через палатки, лотки, автомагазини, тощо таких документів продавці не видають, оскільки для цього немає відповідних технічних можливостей, а можливо й не потрібно на кожну покупку, зроблену за таких умов, видавати відповідний документ.
Порядок укладення договору роздрібної купівлі-продажу має й інші особливості, зумовлені характером і призначенням роздрібної торговельної мережі.
За загальним правилом цивільного законодавства існує дві стадії укладення будь-якого договору. На першій стадії зацікавлена особа направляє іншій особі пропозицію укласти договір на запропонованих умовах. Дача відповіді про прийняття пропозиції другою стороною – друга стадія. Договір вважається укладеним, коли між ними у належній формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (ст. 153 ЦК).
Як правило, продавець висловлює пропозицію у вигляді так званої публічної оферти, яка полягає в тому, що торговельне підприємство виставляє зразки товарів на спеціально обладнаних вітринах, прилавках, рекламних пристосуваннях і пропонує невизначеному колу осіб укласти договір. Незважаючи на це, така оферта має таке саме юридичне значення, як і оферта, запропонована конкретній особі. Другою стадією укладення договору роздрібної купівлі-продажу є прийняття покупцем пропозиції, тобто акцепт. Надзвичайно важливою є та обставина, що продавець не має права відмовити такому покупцеві в укладенні договору.
Своєрідно тут також проявляється акцепт покупцем. Він може самостійно відібрати товар у спеціальний кошик (при самообслуговуванні), вказати продавцеві щоб відклав товар тощо. Укладення договору вважатиметься завершеним у разі сплати обумовленої ціни, а якщо продаж здійснюється з використанням контрольно-касового апарату – з моменту касового оформлення.
Істотними умовами договору роздрібної купівлі-продажу є умови про предмет, ціну, а в деяких випадках і про строк. Умова про строк є істотною при здійсненні купівлі-продажу в кредит. Торгівля товарами в кредит здійснюється відповідно до Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р.
Існуючий порядок оформлення договірних відносин у роздрібній торгівлі є оптимальним і не потребує кардинальних змін, оскільки встановлення додаткових процедур щодо оформлення договору лише гальмувало б товарообіг. Водночас було б доцільно передбачити в Законі України «Про захист прав споживачів» правило про те, що при продажу товарів високої вартості на вимогу покупця продавець зобов'язаний укласти письмовий договір купівлі-продажу.
Договір роздрібної купівлі-продажу служить належною правовою гарантією захисту порушених прав громадян-споживачів.
Договір роздрібної купівлі-продажу має ознаки публічного договору, в якому за законом на продавця покладаються додаткові обов'язки, а покупцеві надаються певні привілеєві права.

Список використаної літератури
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p., №996-XIV. З наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. – № 40. – С. 365.
2. Закон України «Про захист прав споживачів» № 1024-XII від 12.05.91 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. – №30. – С. 379.
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 335/94-вр від 28.12.94. З наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. – № 4. – С. 28.
4. Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 508-XII від 03.12.90 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990. – № 52. – С. 650.
5. Інструкція про облік роздрібного товарообігу і товарних запасів, затверджена наказом Мінстату України від 28.12.96 р. №389.
6. Лист МВЕСіТ України від 17.03.98 р. №15-03/29-192 «Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення».
7. Наказ Мінфіну «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» № 291 від 30.11.99.
8. Номенклатура товарів народного споживання, які враховуються у роздрібній та оптовій торгівлі (товарний словник), затверджена наказом Мінстату України від 14.01.94 р. №12.
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.1999.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.
14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 246 від 20 жовтня 1999 р.
15. Порядок заняття торговою діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 08.02.95 р. №108.
16. Бакун Ю. Школа бухгалтера. Основи організації роздрібної торгівлі // Дебет-Кредит. – 2002. – №№ 36, 39, 42, 44, 48.
17. Бакун Ю. Школа бухгалтера. Основи організації роздрібної торгівлі // Дебет-Кредит. – 2003. – №№ 05, 10.
18. Буркун О., Овчаров В. Товари поштою // Дебет-Кредит, 2007. – №3. – С. 18 – 23.
19. Бухгалтерський облік в галузях економіки / В. Б. Захожай, М. Ф. Ба зась. – К.: МАУП, 2005. – 968 с.
20. Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник для студентів вузів / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 576 с.
21. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. / За ред. Ф.Ф. Бутинця. – 5-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП. «Рута», 2003. – 726 с.
22. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський Р.Ф., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. Навчальний посібник. –Тернопіль. -2005. -464 с.
23. Грабова Н. М. Бухгалтерський облік у галузях народного господарства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 203 с.
24. Губа Є. Продаж товарів на замовлення і «пірамідальна» торгівля // Школа бухгалтера, 2006. – №№ 11, 12.

Вступ
Питання основ бухгалтерського обліку в сучасних умовах є найактуальнішим і найважливішим в інформаційному забезпеченні підприємства. Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей висувають дедалі нові вимоги до бухгалтерського обліку як основного засобу контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств. Бухгалтерський облік є однією з основних функцій управління підприємством, що формує економічну інформацію для аналізу господарчої діяльності, складання бізнес-планів, прийняття управлінських рішень.
Торгово-посередницька діяльність займає особливе місце в народному господарстві України. Тому дуже актуально вивчення особливостей обліку операцій оптової і роздрібної торгівлі. Торгівля — це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.
Товар – це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість.
Торгова діяльність – це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері.
Бухгалтерський облік товарів і їх реалізації є основною ділянкою бухгалтерського обліку торговельного підприємства, яка забезпечує визначення і контроль за точністю і об’єктивністю основного показника діяльності підприємства – обсягу товарообороту та валового доходу торгівлі як джерела покриття витрат обігу та створення прибутку підприємства.
Теоретичні питання бухгалтерського обліку заслуговують теж на увагу. Нині існують потужні праці відомих у світі економістів, що займаються питаннями бухгалтерського обліку. У нинішній час випущено немало методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення економічної суті обліку торгівельних операцій, особливостей нормативного бухгалтерського обліку реалізації товарів у торгівельних підприємства в сучасних умовах.
Серед провідних учених світу є й українські фахівці, які багато років займаються вивченням специфіки обліку заробітної плати, формування статутних капіталів, і окремі праці присвячені саме специфіці бухгалтерського обліку в торгівлі. Найвідомішими на Україні вченими є Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Ткаченко, Ю.С. Цал-Цалко, В.В. Сопко та ряд інших відомих в Україні та за її межами фахівців.
Актуальність даної контрольної роботи полягає в змістовному аналізу обліку вибуття товарів на підприємстві роздрібної торгівлі, який має свої суто специфічні аспекти. Специфічною є система обліку руху товарів, тому що бухгалтерський облік роздрібного товарообороту ведуть тільки у вартісному вираженні за цінами реалізації. Ґрунтовне вивчення специфіки цієї галузі бухгалтерського обліку важливе для оптимізації обліку на підприємствах роздрібної торгівлі.

Висновки
В умовах формування ринкових відносин торгово-посередницька діяльність займає особливе місце в народному господарстві України. Тому дуже актуально вивчення особливостей обліку операцій оптової і роздрібної торгівлі.
Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згідно із законодавством України та національними стандартами бухгалтерського обліку. Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:
• у торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 «Витрати на збут» і 92 «Адміністративні витрати»;
• торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче — за цінами продажу. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу П(С)БО 9, якщо інші методи оцінки використовувати недоцільно.
Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.
Підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків. Обсяг реалізації товарів за готівку визначається за грошовою виручкою, що надійшла до каси за товари, показниками Реєстратора розрахункових операцій з одночасним підрахунком чеків у продавців.
Підставою для відображення в обліку операцій по реалізації товарів служать звіти касира і товарні звіти матеріально відповідальних осіб з доданими прибутково-видатковими документами.
Що стосується особливих форм роздрібної торгівлі, то операції з продажу товарів на замовлення відображаються в обліку за загальноприйнятими для роздрібної торгівлі правилами. У цьому зв’язку можна виділити лише найбільш характерні особливості торгівлі на замовлення, які пов’язані з порядком оплати замовленого товару: оплата відразу при одержанні товару, покупцем робиться попередня оплата за товар, покупцю робиться відстрочка оплати товарів.
Специфіка торгівлі за зразками полягає в тому, що покупець, зробивши вибір та оплативши товар, отримує не той товар (зразок), який він оглядав, а ідентичний йому. Особливості обліку будуть стосуватися витрат на зразки товарів – вони включаються до витрат тільки у частині суми уцінки. При відображенні в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з уцінкою товарів, що втратили свою первісну якість за час експонування зразків, слід додержувати вимог Положення. Уцінені товари відображають у балансі за чистою вартістю реалізації.
Особливість торгівлі поштою заклечається в тому, що між продавцем та підприємством поштового зв’язку укладається договір, відповідно до якого продавець доручає, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання із приймання від покупців заяв-замовлень, направлення їх на адресу продавця, пересилання поштових із замовленими товарами та вручення цих поштових відправлень замовнику або одержувачу. Специфіка бухгалтерського обліку у цьому випадку буде в способі оплати товарів покупцем: передоплата, оплата при одержанні товари, та відмовлення від товару. Послуги поштового зв’язку оплачує замовник.
Крім реалізації, товари можуть вибувати внаслідок передачі товарів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства, безоплатної передачі іншим підприємствам, безоплатної роздачі зразків товарів з метою реклами, списання товарів у результаті надзвичайних подій тощо.
Безоплатна роздача зразків товарів здійснюється торговими підприємствами з метою реклами на товари, що пропонуються для продажу, привернення уваги покупців.
Безоплатна передача товарів вважається валовим доходом і підлягає оподаткуванню ПДВ. У бухгалтерському обліку операції по безоплатній передачі товарів іншим юридичним і фізичним особам відображаються в такому порядку: списується за обліковою вартістю, відображається сума податкового зобов’язання по ПДВ, що була віднесена до податкового кредиту при придбанні товарів, списання на фінансові результати витрати по безоплатній передачі товарів.
Отже, підсумовуючи вищесказане, ми можемо сказати, що засвоєння теоретичних знань, вивчення специфіки обліку деяких операцій реалізації товарів у роздрібній торгівлі, придбання практичних навичок бухгалтерського і обліку в торгівлі та інших галузей і сферах народного господарства України допоможе бухгалтеру у його подальшій діяльності.