Зміст

1. Вступ...……………………………………………………….……..3
2. Сертифікація туристичних послуг…………………………………………5
3. Сертифікація та ліцензування готельних послуг………………………….6
4. Схеми сертифікації готельних послуг……………………………………...9
5. Висновок……………………………………………………………………..10
6. Список використаної літератури…………………………………………...12

Готельні послуги – діяльність з розміщування та надання тимчасового проживання споживачам в засобах розміщування, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.
Колективні засоби розміщування – засоби розміщування, що надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, у яких 10 або більше місць, для груп осіб, більших ніж одна сім’я, а всі місця підлягають єдиному керівництву та оплаті згідно з встановленими цінами.
Готелі та аналогічні засоби розміщування – колективні засоби розміщування, що складаються більше ніж з 7 номерів; мають єдине керівництво; надають готельні послуги, які включають обслуговування в номерах, щоденне заправляння ліжок та прибирання кімнат і санвузлів; згруповані в класи і категорії відповідно до переліку надаваних послуг та наявного обладнання і не входять до категорії спеціалізованих закладів (ДСТУ 4268).
Готель – підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надає готельні послуги, які не обмежуються щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів (ДСТУ 4269).
Категорію позначають символом - * (зірка). Кількість зірок збільшується відповідно до підвищення рівня якості обслуговування. Готелі класифікуються за п'ятьма категоріями. Вищу категорію готелю позначають - *****, нижчу - *.
Сертифікація готельних послуг Суб'єкти сертифікації - суб'єкти туристичної діяльності, які надають готельні послуги. Об'єкти сертифікації - готельні послуги, які надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, будинки відпочинку, місця для короткочасного проживання в інших приміщеннях), процес надання послуг.
Готельні підприємства, які здійснюють господарську діяльність без сертифіката відповідності, застосовують заходи фінансового впливу – штрафні санкції в обсягах, передбачених законом.
Ліцензування діяльності в готельній сфері, згідно зі законодавчою та нормативною базою України щодо засобів, котрі надають послуги з тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного обслуговування, розваг та інших туристських послуг, але не забезпечують розробку і комплексну пропозицію туристських послуг (туроператорська діяльність) і не здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту або реалізацію супутніх послуг (тур-агентська діяльність), не підлягають ліцензуванню.

Список використаної літератури
1. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм: Навчальний посібник. - М.: Аспект Пресс, 2001.
2. Балабанов І.Т., Балабанов А.І. Економіка туризму: Учеб. Посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
3. Биржаков М.Б. Введення в туризм. - СПб.: Видавничий Торговий дім «Герда», 2000.
4. Дехтяр Г.М. Ліцензування та сертифікація в туризмі. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
5. Ільїна Е.Н. Туроперейтинг: організація діяльності: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
6. Кабушкин Н.І. Основи менеджменту: Учеб. Посібник. - Мн.: Нове знання, 2002.
7. Квартальнов В.А. Туризм - М.: Фінанси і статистика, 2000.
8. Котлер Ф. та ін Маркетинг. Гостинність і туризм: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1998.
9. Лукичева Л.І. та ін Менеджмент туризму: Основи менеджменту: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
10. Мільнер Б.З. Теорія організації: Підручник. - М.: Инфра-М, 2000.
11. Моїсеєва Н.К. Стратегічне управління туристичною фірмою. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
12. Основи туристичної діяльності: Підручник / Г.І. Зорін, Є.М. Ільїна, Є.В. Мошняга и др. - М.: Радянський спорт, 2000.
13. Попов Є.В. Просування товарів і послуг. - М.: Фінанси і статистика, 1999.
14. Сапрун В.Б. Туризм: еволюція, структура, маркетинг. - М.: Ось-89, 1997.
15. Румянцева З.П. Менеджмент організації. - М.: Инфра-М, 1996.
16. Туризм і готельне господарство: Підручник / За ред. А.Г. Поршнева и др. - М.: Инфра-М, 1998.
17. Чудновський А.Д., Жукова М.А. Менеджмент туризму: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2003.

1. Вступ
Великий і різноманітний попит на туристичні послуги в усьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму.Найвищий рівень такого визнання - сертифікація, яка гарантує, що послуга (продукт) відповідає певним вимогам і має відповідну якість.
Сертифікація – це сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт або послуга відповідають певним стандартам чи технічним умовам.Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:
• само-сертифікація, яка проводиться самим підприємством - виробником продукції чи послуг;
• сертифікація, яка здійснюється споживачем;
• сертифікація, яка здійснюється третьою стороною - спеціальною організацією, незалежною від виробника і споживача.
Найбільшою довірою у міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація, яка здійснюється третьою стороною.
В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікації: 1)обов'язкова сертифікація - здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний нагляд за сертифікованими виробами;
2)добровільна сертифікація - проводиться з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов'язковими.
У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Правила обов'язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом Держкомстандарту України від 27.01. 99 р. № 37. Держстандарт України визначив термін введення обов'язкової сертифікації вказаних послуг - з 01.10. 99 р.
В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.

Висновок
На сучасному етапі якість обслуговування на підприємствах індустрії гостинності України є об'єктом вивчення й аналізу, планування та управління як на рівні підприємства, так і на державному та міжрегіональному рівнях. Одним з основних методів державного контролю якості послуг їх є стандартизація та сертифікація. Остання являє собою систему заходів, які засвідчують і документально підтверджують відповідність послуг встановленим стандартам. Досвід інших країн, зокрема Росії, свідчить про те, що цей метод державного контролю є досить ефективним, адже вже під час підготовки до сертифікації послуг керівництво й персонал підприємства докладають максимальних зусиль до вдосконалення показників якості обслуговування, ставлячи за мету отримання сертифікату вищого рівня.
На основі положень Закону України «Про туризм». Указу Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року», Постанови Кабінету Міністрів України «Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року» та Постанови Кабінету Міністрів заходи щодо подальшого розвитку туризму», Мінюстом України (15 квітня 1999 р. були зареєстровані «Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг», якими запроваджена обов'язкова сертифікація готельних послуг, що надаються суб'єктами туристичної індустрії, 1 жовтня 1999 р.
Обов'язкову сертифікацію готельних послуг в Україні мають право проводити підприємства (організації, установи) державної форми власності, акредитовані як органи сертифікації готельних послуг в системі УкрСЕПРО. Ці органи детально поінформовані про порядок проведення сертифікації на основі довідника УкрСЕПРО, виданого Держкомстандартом України в 1997 р. Довідник призначений для суб’єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних готельних послуг в Україні, а також для фахівців органів з сертифікації послуг та випробувальних (соціологічних) лабораторій. У довіднику наведені необхідні документи, які створюють передумови введення в Україні з 1998 р. обов'язкової сертифікації туристичних та готельних послуг та регламентують процеси її здійснення. Довідник містить загальні відомості про державну систему сертифікації України - УкрСЕПРО, доповнення до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації у частині туристичних та готельних послуг, а також інформацію про акредитовані в УкрСЕПРО на час опублікування довідника органи сертифікації послуг та випробувальні (соціологічні) лабораторії.
Отже, великий і різносторонній попит на туристичні послуги в усьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму. Найвищий рівень такого визнання - сертифікація, яка гарантує, що послуга (продукт) відповідає певним вимогам і має відповідну якість.