Вступ
1. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки шпигунства
2. Специфіка відповідальності за вчинення шпигунства
3. Відмінність кримінальної відповідальності за шпигунство в Україні та країнах Європи
Висновки
Список використаних джерел
Ч. 1 ст. 17 Конституції України [1] задекларовано, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. З огляду на це існування, прогресивний розвиток України як суверенної, демократичної і правової держави залежить від проведення ефективної, цілеспрямованої політики щодо захисту національних інтересів [15, с. 5].
Розвиток законодавства національної безпеки України, основними складовими якого є КК України і закони у сфері охорони важливої для держави інформації, щодо якої встановлений особливий порядок її створення та поширення, обумовлює необхідність уточнення деяких теоретичних позицій та обґрунтування відповідних змін до законодавчих положень. Одним таким аспектом, що стосується важливої для держави інформації, є захист такої інформації від будь-якого роду посягань. Зокрема, ст. 114 КК України передбачено кримінальну відповідальність за такий злочин як шпигунство.
Під терміном «шпигунство» розуміють дії, що спрямовані на розвідування і збір важливої інформації всередині держав, компаній, організацій тощо в інтересах інших держав чи організацій. О.М. Омельчук визначає шпигунство як передачу або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства [12, с. 19]. На нашу думку, визначення О.М. Омельчука є більш точнішим і включає ті дії, які потрібно кваліфікувати за ст. 114 КК України.
У більшості країн шпигунство на користь іншої держави вважається небезпечним державним злочином. До таких країн відноситься і Україна, адже такий злочин як шпигунство віднесено законодавцем до саме до першого розділу особливої частини КК України – «Злочини проти основ національної безпеки». Дане злочинне посягання відноситься до особливо тяжких злочинів і розслідуванням цих злочинів займається виключно Служба безпеки України. Згідно ст. 1 Закону України «Про Службу Безпеки України» Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України [5].
Список використаних джерел
1. Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради України . - № 30. - Ст. 141.
2. Кримiнальний кодекс України вiд 05.04.2001 р. № 2341-III. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
3. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. - Ст. 93.
4. Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 15. – Ст. 128.
5. Закон України «Про Службу Безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382.
6. Наказ Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» № 440 від 12 серпня 2005 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05.
7. Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.02.2016 року у справі № 466/7825/14-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55678408.
8. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 року у справі № 644/4196/13-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55831194.
9. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.05.2016 року у справі № 644/7212/15-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57553584.
10. Бантишев О.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (проблеми кваліфікації): монографія / О.Ф. Бантишев, О.В. Шамара. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. – 168 с.
11. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред.. О.О. Дудорова, Є.О. Письменного. – Т. 1. – Луганськ : видавництво «Елтон – 2», 2012. – 780 с.
12. Кримінальне право України. Особлива частина: навчальний посібник / За редакцією О.М. Омельчука. – К.: «Алерта»; КНТ ; ЦУЛ, 2010. – 496 с.
13. Кримінальне право. Загальна частина : Підручник для ВНЗ / за ред. В.С. Коміссарова, Н.Є. Крилової, І.М. Тяжкової. – М. : Статут, 2016. – 879 с.
14. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – Х. : «Одіссей», 2012. – 904 с.
15. Луценко Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України : монографія / Ю. В. Луценко. – Х. : Право, 2015. – 200 с.
16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 9-те вид., переробл. та до- пов - К.: Юридична думка, 2012. - 1316 с.
17. Скулиш Є.Д. Злочини проти основ національної безпеки України: навч. посіб. / Є.Д. Скулиш, О.Ю. Звонарьов. - К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2011. – 220 с.
18. Чорний Р.Л. Кримінально-правові проблеми матеріальності відомостей, що становлять державну таємницю / Р.Л. Чорний // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2014. - № 27. Т. 3. – С. 76-81.
19. Чорний Р.Л. Суспільно небезпечне діяння у складі шпигунства : проблемні питання тлумачення і вдосконалення законодавства / Р.Л. Чорний // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. - № 8. – С. 188 – 192.
20. Чорний Р.Л. Теоретико-прикладні аспекти удосконалення закону України про кримінальну відповідальність за шпигунство і державну зраду / Р.Л. Чорний // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. - № 2. – С. 295 – 298.
21. Шлапаченко В. М. Кримінальна відповідальність за шпигунство в Україні : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Шлапаченко Володимир Миколайович. – К., 2008. – 299 с. в
22. Шлапаченко В.М. Шляхи удосконалення кримінальної відповідальності за шпигунство у формі збирання (ст. 114 КК України) / В.М. Шлапаченко // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2014. - № 1 (14). – С. 84-94.
Одним з важливих завдань будь-якої держави є протидія злочинності, яка є не лише негативним явищем у сучасних умовах, а й загрозою національній безпеці, охоронюваним суспільним інтересам будь-якої країни світу. У зв’язку із зростанням суспільної небезпеки перед державою постає питання щодо забезпечення ефективної охорони як окремого громадянина, так і всього суспільства в цілому. Розвиток та вдосконалення заходів кримінально-правової охорони державної таємниці передбачає ґрунтовне дослідження та вдосконалення диспозиції відповідних норм Кримінального кодексу України (далі – КК України), зокрема й шпигунства. Правильне застосування правоохоронними органами норм кримінального законодавства України є дієвим засобом протидії суспільно небезпечним проявам сьогодення.
Інтереси забезпечення безпеки політичної й економічної систем України вимагають активізації та подальшого вдосконалення діяльності її правоохоронних органів, спрямованої не лише на запобігання та припинення ворожих акцій з позиції чинного кримінального законодавства, їх відмежування від суміжних суспільно небезпечних діянь, але й на вдосконалення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за ці злочини.
Таким чином, питання щодо кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України, зокрема шпигунство, залишаються актуальними у кримінально-правовій науці і потребую більш детального вивчення.
Шпигунство - одне з найбiльш небезпечних злочинiв, яке може спричинити великi збитки державним iнтересам України. Держави, якi проводять шпигунську дiяльнiсть проти України нiколи не жалкували сил та засобiв на проведення розвiдувально-пiдривної дiяльностi. Ось чому законодавець придiляє велику увагу питанням охорони державної таємницi.
Мета курсової роботи – дослiдження особливостей квалiфiкацiї злочинного посягання у формі шпигунства, визначення ознак складу злочину, передбаченого ст. 114 КК України, визначення особливостей вiдмежування цього злочину вiд сумiжних складiв злочину, а також дослiдження умов звiльнення вiд кримінальної вiдповiдальностi за злочин. Мета обумовлена постановкою таких завдань:
- вивчення складу злочину шпигунства, передбаченого ст. 114 КК України та дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак шпигунства
- вивчення особливостей кримiнально-правової вiдповiдальностi за шпигунство, у тому числi квалiфiкуючих ознак злочину та вiдмежування вiд сумiжних складiв злочинiв;
- аналiз пiдстав звiльнення вiд вiдповiдальностi;
- визначення відмінностей кримінальної відповідальності за шпигунство в Україні та країнах Європи.
Об’єктом вивчення в роботi є суспiльнi вiдносини, що виникають у сферi застосування кримiнально-правової вiдповiдальностi за шпигунство.
Предметом дослiдження є кримiнальна вiдповiдальностi за вчинення злочину шпигунство.
Використана методика дослiдження головним чином виявляється в конструктивному та детальному аналiзi складу злочину шпигунства. У курсовiй роботi використана значна кiлькiсть спецiальних джерел, на основi яких була здiйснена спроба проаналiзувати передбачену Кримiнальним кодексом України кримiнально-правову вiдповiдальнiсть за вчинення злочину, передбаченого ст. 114 КК України.
Питання предмета складу шпигунства досі залишається дискусійним, особливо з огляду на концептуальні зміни в законодавстві у сфері охорони важливої для держави інформації.
Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 22 найменувань. Загальний обсяг роботи 28 сторінок.
Дослiдження кримiнально-правової характеристики шпигунства, його об’єктивних, суб’єктивних та квалiфiкованих ознак, кримiнально-правового та процесуального аспекту звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi за шпигунство дає можливiсть зробити наступнi висновки:
1. Шпигунство — розвідування і збір важливої інформації всередині держав, компаній, організацій тощо в інтересах інших держав чи організацій.
2. Кiлькість особливо небезпечних злочинiв проти держави у сучасних умовах зовсiм незначна, однак величезна реальна і потенційна їхня небезпека обумовлюється тим, що навiть єдиний факт здiйснення особливо небезпечного злочину проти держави може спричинити великi збитки суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi обороноздатностi чи державнiй безпецi, а також полiтичнiй та економiчнiй системi України, мирному співіснуванню держав. Інтереси забезпечення національної і державної безпеки України, військової безпеки України, її політичної й економічної систем вимагають активізації і подальшого удосконалювання діяльності підрозділів Служби безпеки України, спрямованої не тільки на попередження і припинення цих ворожих акцій з позицій діючого закону, їх відграничення від суміжних злочинів, але також і на подальше поліпшення кримінально-правових норм, предбачаючих відповідальність за ці злочини.
3. Безпосереднім об’єктом злочину виступають охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення зовнішньої безпеки держави, тобто державні інтереси у тих сферах державної діяльності, де зосереджені відомості, що становлять державну таємницю. Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, які визначаються у Законі України «Про державну таємницю» та конкретизуються у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю.
4. Об’єктивна сторона шпигунства виявляється у таких діях як передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю або збирання із метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
5. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 114 КК України, є тільки іноземець або особа без гро¬мадянства, які досягли 16-річного віку. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, причому особа повинна усвідомлювати, що такі відомості збираються та/або передаються іноземній державі, організації або їх представникам і становлять державну таємницю.
6. КК України передбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду, зокрема встановлено такі умови, якщо особа припинила діяльність, передбачену ч. 1 ст. 114 КК України, добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, а також якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.
7. Існує суттєва відмінність в законодавстві Франції стосовно кримінальної відповідальності. На відміну від України, у Франції за шпигунство дозволяється притягувати до кримінальної відповідальності юридичних осіб як суб’єктів скоєння злочинних посягань, адже Кримінальний кодекс Франції дозволяє відповідальність юридичних осіб щодо широкого кола злочинів.
8. Підтримуємо думку Р.Л. Чорного, який пропонує диспозицію ч. 1 ст. 114 КК України після слів «відомостей, що становлять державну таємницю» доповнити словами «а так само предметів, які містять такі відомості, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю» [Чорний крим-прав, с. 80]. Адже даний підхід сприятиме більш чіткому розумінню працівниками правоохоронних органів і суду предмета складу шпигунства, правильній кваліфікації вчиненого, а також забезпечуватиме системність і послідовність положень закону про кримінальну відповідальність у сфері охорони державної таємниці кримінально-правовими засобами.
З усього вище сказаного можна зробити висновок що знання складу такого злочину як шпигунство просто необхідно на сьогоднішній день так як шпигун однією своєю дією може завдати великої шкоди нашій державі і по друге розслідуванням цих злочинів займається виключно Служба Безпеки України.