ЗМІСТ
ВСТУП
1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. ПЕРЕДУМОВИ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ РЕФОРМ ПРЕЗИДЕНТА США Ф. Д. РУЗВЕЛЬТА
3. «НОВИЙ КУРС» ПРЕЗИДЕНТА США Ф. Д. РУЗВЕЛЬТА ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ В ДЕРЖАВНИХ РЕФОРМАХ
4. ПРАВОВІ РЕФОРМИ ПРЕЗИДЕНТА США Ф. Д. РУЗВЕЛЬТА ТА ЇХ НАСЛІДКИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вирішальне значення у виборах 1933 р. мав соціально-політичний чинник. Президентом США обрали Ф. Рузвельта (1882-1945), який запропонував для виходу з кризи комплекс реформ − "новий курс".
У світовій історії "новий курс" − одна з найбільш відомих і ефективних реформ. Ф. Рузвельт здійснив більше реформ, ніж обіцяв у передвиборній кампанії. 9 березня скликали спеціальну сесію конгресу США і протягом 100 днів започаткували політику "нового курсу". її принципова відмінність від попередніх антикризових заходів полягала в тому, що президент визнавав неспроможність ліберальної економічної доктрини А. Сміта, заперечував тезу про автоматизм ринкових процесів і визнавав потребу активного державного втручання у сферу господарських відносин. Це положення обґрунтовано в теорії Дж.М. Кейнса, а політика Ф. Рузвельта підтвердила обґрунтованість концепції вченого [6, с. 17].
Радикально протилежним, порівняно з попередниками, був погляд Ф. Рузвельта і на соціальний чинник антикризової політики. На відміну від Г. Гувера, який не підтримував введення виплат з безробіття, підвищення рівня заробітної плати, впровадження інших соціальних заходів, що полегшували б становище бідних громадян, президент здійснював реформи, спрямовані на "забуту людину". Саме так йому вдалося вирішити соціальний конфлікт і об'єднати націю з метою боротьби з кризою. "Новий курс" став початком становлення нової інституціональної моделі США [16, с. 409].
Потужним інструментом політики "нового курсу" і разом з тим його наслідком були формування й розвиток системи державного регулювання ринкових відносин. На відміну від початку 20-х років XX ст., відновлення етатизації відбувалося хоча і в кризовий, але мирний період. Тому вона мала не воєнно-політичний, а соціально-економічний характер, відновлена система досить ефективно розвивалась аж до кінця 60-х років.
"Новий курс" − не попередньо продумана система нововведень, а реакція на кризу; він мав емпіричний характер. Про це свідчать два факти:
1) теоретичне обґрунтування подібних заходів здійснено у праці Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", опублікованій лише в 1936 р.;
2) тільки через два роки антикризова політика набула певного послідовного характеру [16, с. 409].
Тобто, залишаючись на позиціях ринкової економіки, вихід із економічної кризи адміністрація президента віднайшла в соціально орієнтованій економіці, економіці з посиленням ролі держави та суспільних інститутів в її регулюванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев Ю.Н. Буржуазное государство в период 1918-1939 гг. / Авдеев Ю.Н., Струнников Н.В. – М., 1954. – 278 с.
2. Базів В. Президент / В. Базів // Політика і культура. – 2002. – № 39. – С. 18-20 ; Політика і культура. – 2002. – № 40. – С. 18-21
3. Бальсон Я.М. История государства и права США / Бальсон Я. М, Ливанцев К. Е. – Ленинград: Издво ЛенГУ. – 1982. – 337 с.
4. Бостон Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посібн. / Бостон Л.М., Бостон С.К – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.
5. Васильев Н. Реформы президента Франклина Делано Рузвельта в период «Великой депрессии» // ЭкосИнформ. – 2009. – № 2. – С. 17-34
6. Волинець Л.М. „Новий курс” Ф.Д. Рузвельта. Всесвітня історія / Л. М. Волинець // Історія та правознавство. – 2012. – № 8. – С. 17-19
7. Государство и управление в США / авт. кол. Л.И.Евенко, В.Е.Хруцкий, В.П.Аверчев и др.; отв. ред. Л.И.Евенко; Академия наук. СССР. Институт США и Канады. – М., Мысль 1985. – 303 с.
8. Дубинянский М. Франклин Рузвельт: Победитель депрессии / М. Дубинянский // Личности. – 2015. – № 5. – С. 63-82
9. Зельдич Ю. Президент Франклин Рузвельт – герой 20 ст. / Ю.Зельдич // Звезда. – 2000. – № 2. – С. 171-191
10. Иванян Э.А. Белый дом: политика и президенты. – М.: Издательство политической литературы, 1975. – 432 c.
11. Иванян Э.А. История США: пособие для вузов. – М.: Дрофа, 2006. − 571 с.
12. Кошкина М.Н. Ф.Рузвельт и социальное законодательство США / М. Н. Кошкина // Вопросы истории. – 2009. – № 12. – С. 152-154
13. Кухта Б. Основи політичної науки: курс лекцій. Част. 1. З історії політичної думки / Кухта Б., Романюк А., Поліщук М., Старецька Л. – Львів: Кальварія, 1996. – 238 с.
14. Левицький В. Франклін Рузвельт – неординарний, гнучкий політик / В. Левицький // Зовнішні справи. – 2012. – № 8. – С. 49-51
15. Ливанцев К.Е. История буржуазного государства и права: учебник / Ливанцев К. Е. – М., 1983. – 344 с.
16. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навч.посібник. Вид. 6-те. доп. / Макарчук В.С. – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
17. Мальков В.А. “Новый курс” США / Мальков В.А. – М., Политическая литература. 1980. – 301 с.
18. Мальков В.Л. Феномен Франклина Рузвельта / В. Л. Мальков // Новая и новейшая история. – 2012. – № 1. – С. 122-139
19. Мережко З.В. „Новий курс” Франкліна Рузвельта / З. В. Мережко // Історія та правознавство. – 2013. – № 25. – С. 19-24
20. Мишин А.А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США / Мишин А.А. – Ленинград: Наука, 1984. – 307 с.
21. Омельянченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2-х т. – Т.1 / Омельянченко О.А. – М.: ТОН. Острожье, 2001. – 528 с.
22. Омельянченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник: в 2-х т. – Т.2 / Омельянченко О.А. – М.: ТОН. Острожье, 2001. – 496 с.
23. Плотнікова Т.В. „Новий курс” Ф.Д.Рузвельта та еволюція цивільного права США: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 /Плотнікова Тетяна Валентинівна; Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 1998. – 156 арк. – арк. 144-156
24. Прудкий В. Франклин Делано Рузвельт / В.Прудкий // Персонал. – 2001. – № 2. – С. 40-43
25. Райхель Ю. Реформи: Новий підхід : Рузвельт Франклін / Юрій Райхель // День. – 2009. – 28 лютого. – С. 7
26. Ригіна О.М. Історія держави і права Сполучених Штатів Америки: Новітній час (1914-2008 рр.): Курс лекцій /О.М.Ригіна. – Дрогобич: Видавництво “Коло”, 2011. – 326 с.
27. Рогулев Ю.Н. Новое исследование о роли Ф. Рузвельта в истории США / Ю. Н. Рогулев // Новая и новейшая история. – 2012. – № 3. – С. 145-151
28. Ройфе А. Результат Рузвельта: (О книге А.Уткина „Рузвельт”) / А.Ройфе // Книжное обозрение. – 2000. – 26 июня. – С. 8
29. Согрин В. Три ключевые проблемы в исследовании истории нового курса Ф.Д.Рузвельта / В. Согрин // Новая и новейшая история. – 2007. – № 5. – С. 3-25
30. Сталин. Рузвельт. Черчилль. Де Голль: Полит. портреты / Сост., предисл. и пер. В.Велесько. – Минск : Беларусь, 1991. – 366 с.
31. Сюндюков І. Кінець страху: Франклін Рузвельт: штрихи до політичного портрета / І.Сюндюков // День. – 1999. – 26 червня. – С. 6
32. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. / Трофанчук Г.І. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 400 с.
33. Улунян А.А. Новейшая история зарубежных стран: Европа и Америка. –1917-1945. – 351 с.
34. Уткин А.И. Дипломатия Франклина Рузвельта / Анатолий Уткин. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 543 с.
35. Шевченко С. Президент последней надежды: Франклин Делано Рузвельт / С. Шевченко // Академия. – 2003. – № 9. – С. 130-135
36. Юнкер Детлеф. Франклин Рузвельт / Детлеф Юнкер, Дитрих Айгнер. Уинстон Черчилль / пер. с нем.: Л. Я. Вево, Т. В. Николаева. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 349 с.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Період Нового курсу займає в історії США особливе місце. Цей період широкомасштабного комплексу реформ, значною мірою змінив зовнішність традиційної Америки. В останній час інтерес до подій тих років не тільки не слабшає, але навіть, навпаки, посилюється. І це не випадково: державно-правові реформи, проведені адміністрацією Ф. Рузвельта в 30-ті роки, стали найбільшою перебудовою в історії США XX століття. По суті, вони сформували основну тенденцію соціально-економічної та політичної еволюції структур сучасного американського суспільства.
Проведені реформи безпосередньо пов’язані з особистістю Президента Ф.Д. Рузвельта – одного з найбільших реформаторів в історії США. Франклін Делано Рузвельт, який став 32-м президентом США, з юнацьких років перебував у гущі політичних змін, спостерігав їх з близької відстані і в різних географічних поясах. У себе на батьківщині в США, в Європі, в Центральній і Південній Америці. Він був їх учасником, а з певного моменту неодмінним ініціатором і виконавцем тих чи інших рішень, залежно від яких об'єктивно виявлялися мільйони людей, цілі народи, армії і флоти.
Метою роботи є дослідження державно-правових реформ Президента США Ф. Рузвельта.
Відповідно до поставленої мети окреслено наступні завдання:
1. Виявити передумови державно-правових реформ Президента США Ф. Д. Рузвельта.
2. Дослідити основні заходи «Нового курсу» в реформуванні фінансово-банківської системи та відновлення промисловості.
3. Проаналізувати адміністративну та судову реформи.
4. Встановити правове забезпечення проведення Ф. Д. Рузвельтом реформи сільського господарства.
5. Розглянути соціальну реформу Ф. Д. Рузвельта в рамках «Нового курсу».
Об’єктом дослідження є «Новий курс» Президента США Ф.Д. Рузвельта.
Предметом дослідження є державно-правові реформи Президента США Ф. Рузвельта.
Структура роботи: робота складається з вступу, чотирьох теоретичних розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (36 назв) та має загальний обсяг 36 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Таким чином, в результаті поставленої мети роботи, слід сформулювати наступні висновки:
1. У період між двома світовими війнами швидке зростання промислового виробництва, інтенсивне розширення основного капіталу, збільшення обсягів експорту у США - все це вселяло великий оптимізм, віру в те, що періоду процвітання не буде кінця. Однак, у 1929 р. в США починається світова економічна криза, що за свої масштаби отримала назву «Великої Депресії». Криза проілюструвала необхідність проведення ґрунтовних економічних та державно-правових реформ в країні та слабкість світової економічної системи в цілому. Криза розпочалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі й охопила банківську систему, промисловість і сільське господарство. Біржову паніку 23 жовтня 1929 р. зумовило катастрофічне падіння курсу акцій, ціну яких завищували біржові спекулянти. Величезна хвиля фінансово-економічних змін прокотилася по всьому Західному світові. Криза набувала всеосяжного характеру, проте найсильніше вразила США. Уряд США намагався зробити менш відчутними наслідки кризи. Президента Г. Гувер не став сподіватися на саморегулювання економіки і вирішив пом'якшити удари кризи за допомогою активного державного втручання. Однак спроби президента Г. Гувера застосовувати раніше випробувані способи боротьби з кризою – посилення політики торгового протекціонізму – не дали позитивних результатів. Стара державна система не змогла подолати кризові явища. Назрівала необхідність запровадження нових, більш рішучих та ґрунтовних заходів реформування, у тому числі й у державно-правовому секторі.
2. Рузвельт висловлював на ті часи дуже революційні ідеї про соціальну відповідальність держави. Якщо Гувер наполягав на збереженні індивідуалізму, то Рузвельт наполягав на зміні розподільного механізму, відмови від догм, руху до сміливих експериментів, закликаючи до обігу поглядів влади на «забутого американця у підніжжя економічної піраміди. Основний посил проведених реформ зводився до соціалізації капіталізму (конвергенції), посилення ролі держави, підвищенню державних витрат, застосування антимонопольних заходів. При здійсненні «Нового курсу» найважливішим завданням для Рузвельта був порятунок і стабілізація фінансової системи США. В основу політики нового курсу лягли заходи щодо посилення державного регулювання економіки, дефіцитного фінансування бюджету, найважливіші інституційні перетворення. «Новий курс» розпочався з реформування фінансової системи взагалі і банківської справи зокрема. Разом з тим нові закони та інші акти у сфері фінансової системи покликані були створити необхідні умови для виведення з кризи промислового та сільськогосподарського виробництва. Найважливіші рішення, прийняті за перші сто днів перебування при владі адміністрації президента Рузвельта, заклали фундамент системи державного регулювання економіки США. Масштаби цих рішень, їх дійсний характер сприяли переходу американської економіки до оздоровлення. Важливо підкреслити, що рішуча і послідовна політика адміністрації Рузвельта викликала психологічний настрій і в країні на зміну «катастрофічним настроям» підвищилася ділова активність і громадський інтерес до реформ. Політика генерувала відчуття підтримки і впевненості в тому, що уряд володіє ситуацією по позитивному впливу на економічне життя. І хоча період програми «100 днів» приніс цілий ряд труднощів і випробувань для економіки і населення, потенціал здійснених перетворень дозволив успішно продовжувати намічений курс. У перші сто днів реформи були спрямовані на укрупнення структури економіки – укрупнювалися банки отримали конкурентні переваги великі фермерські господарства, великі підприємства. Соціальні реформи були лише позначені. Складно сказати, чи були це свідомі кроки в бік великих монополій або вимушені заходи, сформовані під дією балансу політичних сил. Після реформування фінансової системи, Рузвельт розпочав відродження промисловості. Заходи, спрямовані на нормалізацію виробництва знайшли своє відображення в Національному законі про відновлення промисловості (НИРА NIRA) , прийнятому 16 червня 1933 р., яких Рузвельт охарактеризував як «найбільш важливий з тих, що коли-небудь прийняті американським Конгресом».
3. Рузвельт бачив головну мету адміністративної реформи в централізації виконавчої гілки влади. Він вважав, що в умовах економічної кризи саме виконавча влада повинна була зіграти вирішальну роль в порятунку держави. З цією метою Ф. Рузвельту конгресом були надані надзвичайні повноваження. Цілі адміністративної реформи Рузвельта були в принципі або безпосередньо досягнуті, або був даний імпульс розвитку таких тенденцій , які вели до реалізації задуманого в 1935-1937 рр.. А саме: число «незалежних агентств » тепер контролювалося главою виконавчої влади , було створено Виконавче управління при президенті, яке стало головним інструментом здійснення президентської волі, президент отримав практично законодавчі функції щодо адміністративного реформування. Таким чином, Рузвельт, провівши, на перший погляд, не дуже радикальну адміністративну реформу, на ділі заклав у неї колосальний потенціал трансформації і запустив, таким чином, механізм перманентного адміністративного реформування, який продовжує справно функціонувати до теперішнього часу, і який в значно мірою виявився відповідальним за формування інституту « імперського президентства». Однак Рузвельт не зумів домогтися прийняття закону про судову реформу. Судова реформа провалилася через побоювання конгресу, що вона порушить систему «стримувань і противаг», надавши президенту занадто великі повноваження, а також завдяки зміні позицій оновленого у своєму складі Верховного суду, який визнав конституційність Закону Вагнера та Закону про соціальне страхування , а до кінця 30 -х рр.. по суті перестав заперечувати проти будь-яких заходів економічного регулювання. Чимале значення в цьому мало і зміна лінії поведінки самого Верховного суду під час масової кампанії за судову реформу.
4. «Новий курс» Рузвельта започаткував перетворення США на соціально орієнтовану інституціональну модель розвитку. Соціальна спрямованість політики переважала вже на другому етапі реформ, коли під тиском народного руху в червні 1935 р. ухвалили Національний закон про трудові відносини – закон Вагнера. Визнали потребу колективного захисту з боку робітників їх інтересів через професійні спілки шляхом укладання з підприємцями колективних договорів, право на страйки. Адміністрації заборонялося застосовувати репресії за належність до профспілок і втручатись у внутрішні справи робітничих організацій. Суди зобов'язували розглядати скарги профспілок за порушення закону. Одним із результатів дії закону Вагнера стало об'єднання всіх робітничих організацій у Робітничий альянс Америки (1936), а також створення Ліги об'єднаних фермерів і Спілки пайовиків. Було прийнято також рід інших законів: про соціальне забезпечення, про надзвичайні допомоги, та ін., в результаті чого було створено систему соціального забезпечення, яка потім отримала подальший розвиток і в загальному вигляді збереглась й нині. Реформи «Нового курсу» заклали фундамент сучасного державного регулювання умов праці та взаємовідносин організованих робітників з підприємцями.
5. Для врегулювання ситуації в аграрному секторі економіки Конргес прийняв ряд законів, якими встановлена система заохочень у формі премій і компенсацій тим фермерам, які скорочували виробництво у своїх господарствах. За задумом уряду, така політика вже на мікрорівні сприяла не тільки зменшенню загальних обсягів товарної продукції, а й підтриманню цін на сільськогосподарські товари і збільшенню доходів фермерів. Враховуючи цей чинник, уряд за тим самим законом вжив надзвичайних заходів, аби знизити фермерську заборгованість. Однак вивести повністю сільське господарство з кризи не вийшло. Втім, позитивних результатів все ж вдалося добитися, і вони коштували тих величезних коштів, які були витрачені. За підсумками цих заходів склався стійкий розвиток аграрно-промислового комплексу при збільшенні кількості великих фермерських господарств і кооперативів, розвинена інфраструктура лізингових компаній з сільськогосподарської техніки, ремонтними майстернями, підприємствами первинної переробки сільськогосподарської продукції та її транспортування.
6. Кризові явища «Великої Депресії» багато в чому схожі з тими, які спостерігаються в Україні. На нашу думку, для всіх поколінь українських політиків залишиться гідним наслідування прикладу сильної антикризової політики – реформ «Нового курсу» президента США Франкліна Рузвельта. Вважаємо, що у видозміненому варіанті «Новий курс» може бути корисним досвідом для держав, що проходять через кризу, в тому числі і для України. Основне гасло Рузвельта – діяти швидко та ефективно є й ефективним й для українських реалій, а енергійності Рузвельта щодо порятунку фінансової системи країни варто було б повчитися вітчизняним політикам. Разом з тим не слід просто копіювати чужий досвід, необхідно враховувати своєрідні умови, за яких починаються процеси перетворень. Конкретні проблеми економічної кризи в нашій країні можуть бути розв’язані тільки для них придатними засобами, через гармонійне поєднання в межах єдиного творчого процесу використання вже реалізованих рішень з винайденням нових. Це стає можливим лише за умов критичного опанування історично-правовим досвідом державно-правових реформ «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта.