Вступ.
1. Загальний огляд системи педагогічних наук.
2. Загальна педагогіка.
3. Інші педагогічні науки.
Висновки.
Список використаних джерел.

3. Інші педагогічні науки (фрагменти).

Історія педагогіки висвітлює процес розвитку теорії (педагогічна думка) та практики (розвиток навчальних закладів) навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів. Зрозуміло, що вона поділяється на багато підгалузей (наприклад, історії національних педагогічних думок, історія європейського шкільництва та педагогічної думки). Однією з таких підгалузей є історія українського шкільництва та педагогіки, основні етапи якої ми коротко охарактеризуємо.
Підмурок державної освіти й виховання в Русі було закладено князями Олегом, Ігорем, Ольгою, Святославом, які ввели перші "школи грамоти". З розвитком книгарства з'явилися "школи книжного вчення" (при дворах удільних князів) і монастирські школи (при монастирях). Унікальним явищем в історії української освіти була діяльність братських шкіл – елементарних і підвищеного рівня (80-і рр. XVI ст.), які утримувалися церковними братствами. Розквіт освіти, науки, культури й педагогічної думки в Україні, на думку багатьох вчених (наприклад, І. Огієнка), прийшовся на XVII ст. [1], незважаючи на проблеми співіснування католицької і православної освіти. Чимало фахівців використовують термін "козацька педагогіка" (полкові школи тощо), яка існувала в Січі з метою підготовки фізично загартованих, мужніх захисників України від чужоземного поневолення. Видатними діячами української освіти XVI-XVII століть були П. Могила (1597-1647), І. Вишенський (біля 1550-після 1620), Кирило-Ставровецький Транквіліон (помер 1646), І. Гізель (біля 1600-1683), Ф. Прокопович (1681-1736), Г. Сковорода (1722-1794) та інші. Серед тих, хто розвивав педагогічну думку в більш пізні часи, коли територія України опинилася у складі двох імперій, слід відзначити К. Ушинського (1823-1881), Х. Алчевську (1841-1920), Б. Грінченка (1863-1910), Т. Лубенця (1855-1936), С. Русову (1856-1940), Г. Ващенка (1878-1967), А. Макаренка (1888-1939), В. Сухомлинського (1918-1970) та багатьох інших. Розглядаючи педагогічні вчення цих та інших діячів, історія педагогіки робить неоцінний внесок у розвиток сучасних педагогічних наук...

...Спеціальна педагогіка (або корекційна, або дефектологія) вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від типу дефектів вихованців педагогічні знання цієї галузі поділяють на наступні напрями.
1) Сурдопедагогіка (гр. surdus – глухий) займається навчанням і вихованням дітей з різними вадами слуху, тобто глухонімих, глухих і туговухих.
2) Логопедія (гр. logos – слово, paideia – виховання, навчання) займається навчанням і вихованням дітей з порушеннями мовлення.
3) Тифлопедагогіка (гр. tuphlos – сліпий) займається навчанням і вихованням сліпих і слабозорих дітей.
4) Олігофренопедагогіка (гр. olygos – малий, phrēn – розум) займається навчанням і вихованням розумово відсталих дітей і дітей з уповільненим розумовим розвитком...

1. Волкова Н. П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 576 с.
2. Колесніченко Л. А., Борисенко Л. Л. Основи психології та педагогіки. – К.: КНЕУ, 2002. – 157 с.
3. Левківський М. В. Історія педагогіки. – Видання 2-е, доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 376 с.
4. Мазоха Д. С., Опанасенко Н. І. Педагогіка. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с.
5. Максимюк С. П. Педагогіка. – К.: Кондор, 2005. – 667 с.
6. Мардахаев Л. В. История и теория социальной педагогики. – М.: Моск. гос. соц. ун-т, 1998. – 104 с.
7. Фіцула М. М. Педагогіка. – Видання 2-е, виправлене, доповнене. – К.: "Академвидав", 2006. – 560 с.

Перед даним рефератом автор ставить мету викласти сучасну систему педагогічних наук і коротко охарактеризувати характерні особливості, принципи та функції найбільш важливих педагогічних галузей і напрямів сучасної педагогічної думки. При цьому акцент робиться на сучасній українській педагогіці, її найголовніших проблемах. Реферат складається з трьох розділів: у першому подається загальне поняття системи педагогічних наук і робиться її огляд; другий розділ присвячений характеристиці галузей загальної педагогіки; у третьому характеризуються інші педагогічні галузі (науки). Основними джерелами реферату є підручники і посібники з педагогіки та окремих педагогічних наук.

ВИСНОВКИ
Таким чином, систему педагогічних наук складають: загальна педагогіка (загальні основи педагогіки, дидактика, теорія і методика виховання, школознавство), історія педагогіки, вікова педагогіка, професійна педагогіка і галузеві педагогіки, спеціальна (корекційна) педагогіка, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка і національна педагогіка.