ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ, ЯКА ВЧИНИЛА ЗЛОЧИН, ЯК ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 6
1.1. Поняття правомірного затримання особи, яка вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння. 6
1.2. Затримання особи, яка вчинила злочин, в системі обставин, що виключають злочинність діяння. 9
РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ І ОЗНАКИ ПРАВОМІРНОГО ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ, ЯКА ВЧИНИЛА ПОЧИН, ТА ЗАПОДІЯННЯ ЇЙ ШКОДИ 15
2.1. Підстави та ознаки правомірного затримання особи, яка вчинила злочин. 15
2.2. Підстави та ознаки правомірного заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин. 22
2.3 Поняття та види перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин. 24
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

1.1. Поняття правомірного затримання особи, яка вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння.
З однієї сторони, найважливішою формою забезпечення прав і свобод людини у державі є ефективність запобігання злочинності з іншої — обов’язок держави захищати права і законні інтереси громадян, у тому числі й тих, хто вчинив злочин. У ч. 1 ст. 64 Конституції України [1] зазначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. На відміну від необхідної оборони (ч. 2 ст. 27 КК). Кримінально-правове затримання в Основному Законі нашої держави будь-яким чином не регламентоване, хоча за своїм змістом і передбачає як правомірні певні обмеження цих прав і свобод. Аналіз історії розвитку інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в українському кримінальному законодавстві дозволяє дійти висновку, що він, починаючи лише з радянського періоду (1922 р.), вперше сформувався як обставина, що виключає злочинність діяння, у кримінально-правових нормах і далі поступово уточнювався та вдосконалювався.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI (Редакція станом на 01.01.2014) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
4. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20.
5. Закон України «Про Державну прикордонну службу» від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 27, ст.208.
6. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 22, ст.303.
7. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. В 31 перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
8. Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронне джерело]. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/
9. Іванов Ю.Ф. , Піщенко Г.І Кримінальне право України. Загальна частина: Курс лекцій - Київ: Вид. центр «Просвіта», 2008. – 206 с.
10. Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — [Вид. 5-те, переробл. та доповн.]. — К.: Атіка, 2009. — 744 с.
11. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Бабій А. П., Доброход І. С., Кармазин Ю. А., Корнієнко В. О. та ін.; за заг. ред. Стрельцова Є. Л. — [4-е вид.] — X.: Одиссей, 2009. — 496 с.
12. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти M.I. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів І М.І. Бажанова. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер — Право, 2014. - 516 с.
13. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я, Тація. – Вид. третє, переробл. і доповнен. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1184 с.
14. Кримінальний кодекс України: постатейні матеріали та навчально- практичні завдання / І. П. Баглай, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова, К. Т. Кравченко, О. М. Литвинов, А. В. Савченко, Ю. Л. Сенін, О. І. Соболь; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. — К.: Атіка, 2011. — 640 с.
15. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.
16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін.; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [7-е вид., переробл. та допов.]. — К.: Юридична думка, 2010. — 1288 с.
17. Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. у-нт внутр. справ, 2006. — 80 с.
18. Примаченко В.Ф. Інститут затримання особи, яка вчинила злочин, та його місце в системі обставин, що виключають злочинність діяння // Юридична Україна. — 2005. — № 9. — С.79 — 82.
19. Примаченко В.Ф. Кримінальна відповідапьність за умисне вбивство у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця та при перевищенні меж необхідної оборони // Матер, всеукр. наук.-практ. конф. «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи», Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р. — Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаннка. 2005. – С. 94 — 96.
20. Примаченко В.Ф. Кримінально-правовий інститут затримання особи, яка вчинила злочин: юридична природа та поняття // Право і суспільство. — 2007. — № 1. — С. 48-51.
21. Примаченко В.Ф. Підстави затримання та заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин // Право і суспільство. — 2006. — № 3. — С. 49 — 54.
22. Примаченко В.Ф. Поняття та види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця //Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. — 2005. — Спеціальний випуск № 1 (23) «Актуальні питання кримінально-правових наук». — С. 41 — 49.
23. Примаченко В.Ф. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. — 2005. -№ 1 (20). — С 285 — 290.
24. Примаченко В.Ф. Проблеми, пов’язані з часом затримання особи, яка вчинила злочин за ст. 38 КК України // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. — 2004. — № 2 (15). – С. 238 — 243.
25. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть Общая. - Т. 1. М. - 1994. – 394 c.

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови правової та демократичної України особливого значення набуває забезпечення прав людини і громадянина та вдосконалення заходів запобігання злочинності. Рівень ефективності цих двох взаємопов’язаних видів діяльності, в свою чергу, потребує постійного наукового аналізу теорії і практики застосування кримінального законодавства. Особливо нагальна потреба в цьому виникла з моменту набрання чинності Кримінального кодексу України [2] (далі — КК), прийнятого у 2001 році.
Серед закріплених у КК України позитивних положень, які безпосередньо свідчать про пріоритетність забезпечення прав і свобод особи та запобігання злочинності, необхідно виділити оновлену і розширену систему обставин, що виключають злочинність діяння. Проте ступінь досконалості інститутів, що до неї входять, вимагає наукового осмислення і висвітлення, оскільки вони регулюють складні процеси відносин, що виникають між людиною, суспільством та державою, і їх реформування не вирішує всіх проблем, що існували, а навпаки, зумовлює нові.

ВИСНОВКИ

Таким чином, в даній курсовій роботі були розглянуті питання, які безпосередньо пов’язані з такою обставиною, що виключає кримінальну відповідальність, як затримання особи, що вчинила злочин. Підсумовуючі проведене дослідження доцільно б було зупинитися на його загальних висновках.
Правомірне затримання злочинця потерпілим або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, і доставлення її органам влади, якщо такі дії були необхідними для затримання і відповідали небезпечності вчиненого посягання та обстановці затримання злочинця.
Затримання особи, що вчинила злочин, і заподіяння їй шкоди під час затримання є правомірним за таких умов:
1) особа, що затримується, вчинила злочин (замах на злочин). Не може вважатися правомірним заподіяння шкоди при затриманні особи, яку помилково вважають такою, що вчинила злочин;
2) затримання здійснюється безпосередньо після вчинення злочину. Вжитий у законі термін «безпосередньо» не слід розуміти у тому сенсі, що особа, яка вчинила злочин, може бути затримана лише на місці вчинення злочину відразу ж після його вчинення;