ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ВИБОРИ ЯК ДЕМОКРАТИЧНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 5
1.1. Виборче право: сутність та принципи. 5
1.2. Виборча система формування Верховної Ради України. 11
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 17
2.1. Загальна характеристика виборчого процесу як порядку формування Верховної Ради України. 17
2.2. Порядок встановлення результатів виборів до Верховної Ради України. 23
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

РОЗДІЛ 1. ВИБОРИ ЯК ДЕМОКРАТИЧНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
1.1. Виборче право: сутність та принципи.

Вибори – один з найважливіших інститутів демократії. Уся система представницьких органів влади в Україні ґрунтується на засадах виборності. Вибори є вихідним принципом організації державного механізму й системи місцевого самоврядування. Як слушно зазначає Г. Майєр, це «єдиний акт, у якому політична воля народу безпосередньо втілюється у владні політичні структури, найважливіший і єдиний акт, за яким народ може визначати, до того ж в обов’язковій з позиції права формі, державну волю»[36, c. 11].
Вибори мають глибокі історичні корені на території України. За сучасних умов вони є необхідним атрибутом життя суспільства, характеризують ступінь демократизму державного режиму і становлять собою основну форму волевиявлення народу.»
Конституція України 1996 р., ставши визначальним етапом на шляху державотворення, проголосила народ сувереном, єдиним джерелом влади в державі. А щоб таке проголошення не залишалося декларацією, повинні існувати реальні процедури виявлення і здійснення волі народу, перетворення народовладдя з формального атрибуту держави на реальний політико-правовий інститут і механізм. У Конституції закріплено широкий перелік демократичних прав та свобод людини і громадянина, що само по собі вже свідчить про обрання Українською державою демократичного вектору розвитку. Але однією з найскладніших проблем є гарантування й забезпечення дотримання цих прав на практиці.
Вибори є найважливішим інструментом легітимації державної влади, який забезпечує відбір політичної еліти, одним із «найбільш масових процесів, які знає право» [32, c. 137], формою самоорганізації суспільства. Обираючи, громадяни, за словами Ю.М.Тодики, «виражають своє ставлення до економічного і політичного курсу, який проводиться державними інституціями» [35, c. 9].
Виборче право являє собою систему правових норм, сформульованих у законодавчих та інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини, діяльність суб’єктів, встановлюють їхні права й обов’язки у сфері здійснення народовладдя – виборів в органи державної влади та виборні органи місцевого самоврядування [14, c. 37]. Усі міжнародні угоди згідно зі ст. 9 Конституції ратифікує Верховна Рада України. Зазначені міжнародні акти й Основний Закон закріплюють наступні засади демократичних виборів: а) вибори – вільні, справедливі, періодичні; б) виборче право – загальне, рівне, пряме; в) голосування – таємне, добровільне, особисте.
Виборчі закони України, базуючись на міжнародних стандартах, закріплюють такі принципи виборчого права в Україні: а) вільних виборів; б) загального виборчого права; в) рівного виборчого права; г) прямого виборчого права; д) таємного голосування; е) добровільності участі у виборах; є) особистого голосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
2. Закон України «Про вибори народних депутатів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 10-11, ст.73.
3. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 35-36,ст.49
4. Закон України «Про вибори Президента України» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 14, ст.81.
5. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 26, ст.892.
6. Алехичева Л.Г., Постников А.Е. Признание недействительными итогов голосования и результатов выборов: правовые проблемы // Журн. рос. права.– 2001. – № 6 – С. 25-36.
7. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 488 с.
8. Барабаш О.,Воробйов О. Коли починається виборча кампанія, або як правильно рахувати строки у виборчому процесі // Дзеркало тижня. — 2001. — № 45 (369). -17—23 листоп.
9. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Зб./ Ред. кол. Рябець М.М. та ін. – К.: Центрвиборком, 2001. – 360 с.
10. Виборчі комісії – організатори підготовки та проведення виборів народних депутатів України // Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформ.-аналіт. зб.-к. – Книга 1. – К., 2006. – С. 253–292.
11. Давидович Я. В. Досвід застосування пропорційної виборчої системи в Україні // Вибори та демократія: наук. просвіт.-правничий журн. – К., 2007 – № 2 (12). – С. 121–124.
12. Дмитриев Ю.А. Избирательное право и процесс в РФ / Дмитриев Ю.А., Исраелян В.Б. // Серия «Высшее образование». – Р-н-Д : Изд-во «Феникс», 2004. – 238 с.
13. Ерофеев Д.В. Голосование в избирательном процессе // Право и власть. – 2002. – № 3. – С. 34-49.
14. Иванченко А.В. Избирательные комисии в РФ: история, теория, практика / А. Иванченко. – М. : «Весь мир», 1996. – 483 с.
15. Козлова Е.И., Кутафин О.Е Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
16. Козодой Л.М. Конституційно-правова відповідальність суб’єктів ви-борчого процесу //Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: ПЦ «Фоліант» , 2005. – С. 152-158.
17. Конституційне право України. Повний курс: навч. посіб. / О.В.Совгиря, Н.Г.Шукліна. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 544 с.
18. Конституційне право України: навч. посіб. / Н.К. Шаптала, Г.В. Задорожня. - Дніпропетровськ.: TOB «ЛізуновПрес», 2012. - 472 с.
19. Лавринович О. В. Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку / О. Лавринович // Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : тези доп. – К. : Вид-во ЦВК, 1999. – С. 48–51.
20. Лазор О.Д. Проблема актуалізації демократичних принципів у виборчому законодавстві України // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 31 жовт. – 1 лист. 2006 р. – К., 2007. – 552 с.
21. Масловская М.В. Избирательный процесс в Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Волгоград, 1999. – 19 с.
22. Матейкович М.С., Серков С.В.. Проблемы совершенствования института голосования на выборах и пути их законодательного решения // Правовая политика и правовая жизнь. – М.: Саратов, 2007. – № 3. – С. 81-86.
23. Мельник М. І. Проблеми організації підготовки та проведення парламентських і місцевих виборів 2006 року // Вісник ЦВК. – № 3 (5). К., 2006. – С. 24–29.
24. Мусіяка В. Нічого особистого, або про резони виборів в один рік // Дзеркало тижня. - 2003. - № 17 (442). - 8-16 трав.
25. Пилипиши В. Принцип рівності виборчого права: формальна та матеріальна складова //Юрид. Україна. – 2006. – №4. – С. 12-19.
26. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: підруч. / За заг. ред. проф. В. Л. Федоренка. — 4-вид., перероб. і доопр. — К. : Видавництво Ліра-К, 2012. — 576 с.
27. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми виборів як форми безпосередньої демократії / В. Погорілко // Україна. Вибори – 98: Лосвід. Проблеми. Переспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : тези доп. – К. : Вид-во ЦВК, 1999. – С. 25–28.
28. Речицкий В.В. Политическая активность. Конституционные аспекты. – К.: Сфера, 1999. – 496 с.
29. Рябець М. М. Центральна виборча комісія: віхи становлення та розвитку. Статті, доповіді, виступи, інтерв’ю // Практика реалізації законодавства про вибори та референдуми в Україні та шляхи його подальшого вдосконалення. – К., 2003. – C. 537–556.
30. Серков С.В. Конституционно-правовое регулирование голосования на выборах в Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук.– Тюмень, 2007. – 218 с.
31. Співак В. І. Правова культура виборів в Україні: теорія і практика / Інст. держ. і права ім. В. М. Корецького НАНУ. – К.: «Юрид. думка», 2006. – 156 с.
32. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К.: Факт, 2001. – 156 с.
33. Стешенко Т. Взаємовідносини виборчих комісій з органами місцевого самоврядування // Теорія та практика державного управління: III Матер. Міжнар. наук. конгресу, 26 лют. 2003 р. – Х., 2003. Вип. 2. – С. – 57–60.
34. Татарнікова Л. А. Виборчий процес і виборчі комісії: досвід парламентських виборів 2006 року // Вибори-2006. Досвід. Проблеми. Перспективи. Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. 31 жовт.–1 лист. 2007 р. – К., 2007. – С. 413–417.
35. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Харьков: Факт, 2000. – 608 с.
36. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспект. - Харьков: Факт, 1998. – 176 с.
37. Україна. Вибори–2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (доповіді, виступи, рекомендації) / Гол. ред. Рябець М.М. – К.: Центрвиборком, 2006. – 231 с.
38. Федорченко Ф. Інститут позачергових виборів до Верховної Ради України в системі національного конституційного права / Ф. Федорченко // Вісник ЦВК. – 2007. – № 3. – С. 42–46.
39. Чемсак Ю.В. Завершальна стадія виборчого процесу й місце в ній інституту голосування \\ Проблеми законності. – Вип.. 101. – 2009. – С. 240-246.

ВСТУП

Конституція України у ст. 1 наголошує, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Верховна Рада України працює сесійно. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України.
Парламентські вибори в Україні 2014 — позачергові вибори народних депутатів Верховної Ради України, які відбулися 26 жовтня 2014 року відповідно до ст. 90 Конституції України, виявили певні недоліки законодавчого врегулювання проведення виборів. Відповідно, актуалізується дослідження правового регулювання проведення виборів, як порядку формування Верховної Ради України.
Метою даної роботи є аналіз функцій Верховної Ради України. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи:
• проаналізувати принципи виборчого права;
• дослідити виборчу систему Верховної Ради України;
• надати загальну характеристику виборчому процесу як порядку формування Верховної Ради України;
• визначити порядок встановлення результатів виборів до Верховної Ради України.
Об’єктом курсової роботи є суспільні відносини, які виникають в процесі формування та діяльності Верховної Ради України. Предметом - нормативне регулювання порядку формування Верховної Ради України та її органів.

ВИСНОВКИ

Україна зараз знаходиться на складному й відповідальному етапі розвитку своєї державності, що характеризується прагненням до реалізації загальновизнаних міжнародних виборчих стандартів. Одним з найважливіших завдань цього періоду є перетворення народовладдя з формального атрибуту держави на реальний політико-правовий інститут.
Вибори за своєю суттю не є кінцевим етапом, проте важливим кроком на шляху демократичного процесу країни. Виборча кампанія – це прояв основних принципів демократії за умови участі громадян на всіх її етапах.
Виборчі закони України, базуючись на міжнародних стандартах, закріплюють такі принципи виборчого права в Україні: а) вільних виборів; б) загального виборчого права; в) рівного виборчого права; г) прямого виборчого права; д) таємного голосування; е) добровільності участі у виборах; є) особистого голосування.
Причинами неналежного застосування виборчого законодавства є перш за все недосконалість самих законів, їх невизначеність з окремих досить важливих питань, особливо відсутність юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства. Але наскільки б досконалим не був виборчий закон, як детально не регулював би він усі основні процедурні питання, при кризовому стані правосвідомості та правової культури суб`єктів і учасників виборчого процесу він може залишатися тільки приписом, який існує для того, щоб його порушувати.
Підвищення ж рівня правової культури учасників виборчого процесу можливе лише за умови спільних дій організаторів виборів - виборчих комісій усіх рівнів, центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, а також політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації, наукових установ і навчальних закладів.