Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Слідчі дії: проблеми процесуальної регламентації"

Предмет:

Кримінальний процес

Мова:

Українська

Рік здачі:

2015

Сторінки:

100 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 6
СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ ЗА НОВИМ КПК УКРАЇНИ 2012 РОКУ 6
1.1. Поняття слідчих (розшукових) дій 6
1.2 Правове регулювання проведення слідчих дій 9
1.3. Характеристика слідчих (розшукових) дій, які виконуються за рішенням суду та інші слідчі (розшукові) дії 12
РОЗДІЛ 2 14
НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ ) ДІЇ 14
2.1. Поняття негласних слідчих (розшукових) дій. 14
2.2 Порівняння негласних слідчих (розшукових) дій за КПК України 1960р. та КПК України 2012р. 18
2.3 Характеристика негласних слідчих (розшукових) дій, які виконуються за рішенням суду та інші негласні слідчі (розшукові) дії. 22
ВИСНОВКИ 31
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 33

1.1. Поняття слідчих (розшукових) дій

Для того, що сформулювати поняття слідчих (розшукових) дій, визначити зміст, умови та підстави їх проведення, дослідимо його історичний аспект. «Руській Правді» взагалі не було такого терміна. В цьому історичному нормативному акті вжито вислів «гоніння по сліду», який у всіх слов’янських країнах означав «переслідувати злочинця» з метою спіймати його, тобто – «йти за слідом», «збирати сліди злочину» тощо [30, c. 63].
У Статуті кримінального судочинства 1864 року термін «слідчі дії» згадано вже багато разів у сенсі засобів виявлення та фіксування слідів злочину. Наприклад, у ст. 292 Статуту вказано: «Коли у випадках, визначених законом, виявиться необхідним допитати обвинувачених або свідків, або ж провести іншу слідчу дію поза дільницею, де виникло слідство, то виконання цих дій покладається на того слідчого, в дільниці якого вони повинні бути проведені» У згаданій статті Статуту йдеться не лише про допит обвинувачених та свідків, а й про «інші слідчі дії» (огляд, освідування, обшук ст.ст. 105-107, 315-356; виїмка ст.ст. 110-111, 357-376, огляд і освідування через обізнаних людей ст.ст. 112, 325-335) [27, c. 34].
КПК УРСР 1927 р. (ст. 107) слідчі дії розумів інакше, це: пред’явлення для обвинувачення; допит обвинуваченого; оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства; складання обвинувального висновку. Таким чином законодавець в ті часи відносив поряд із пізнавальними також процесуальні дії, не пов’язані з виявленням або фіксацією доказів у справі [32, c. 104].
КПК України 1960 року не вніс ясності у розуміння поняття слідчих дій. Через це вчені вкладають різний зміст у цей термін, так С.А. Шейфер зазначає, що слідчі дії – це дії, які, як правило, іменуються збиранням доказів [43, c. 37]; М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко вказують на те, що слідчі дії, як частина процесуальних дій, пов’язані із виявленням, фіксацією та перевіркою доказів у кримінальній справі [32, c. 188]; Є.Г. Коваленко відзначає, що слідчими є процесуальні дії слідчого, спрямовані на виявлення, закріплення і перевірку доказів, змінюючи слово «фіксація» на «закріплення» [40, c. 300]. Подібне визначення дається В.М. Тертишником, з тією відмінністю, що слідчі дії спрямовані не тільки на збирання і перевірку доказів, а й на їх дослідження [39, c. 83].
На підставі аналізу наукової літератури можна дійти висновку, що до визначення поняття слідчих дій склалося два основні підходи. Перший характеризується широким розумінням цього поняття. Прибічники цього підходу вважають, що слідчими є будь-які процесуальні дії слідчого [18, с. 58]. Прибічником такої думки був О. М. Ларін, який навіть прийняття слідчим у межах порушеної кримінальної справи заяви про злочин (явки з повинною) вважав слідчою дією [30, с. 59], а саму слідчу дію визначав як «спосіб здійснення норм кримінально-процесуального законодавства» [30, с. 170].
З урахуванням кримінально-процесуальних завдань, що виконуються шляхом їх провадження, прибічники широкого підходу до розуміння слідчих дій класифікують їх на такі, що: 1) визначають виникнення та направлення кримінальної справи.....

ВСТУП

Актуальність теми. Однією із форм захисту прав і свобод людини є кримінальне судочинство. Кримінальний процес як галузь права є похідним від кримінального (матеріального) права, бо його функціональним призначенням є забезпечення реалізації норм останнього. Основними категоріями кримінального права є злочин і кримінальна відповідальність за його вчинення. Питання про те, чи мав місце злочин, якщо мав, то хто його вчинив і як застосувати до суб’єкта злочину покарання, вирішуються в просторово-часових межах кримінального процесу.
Вирішення зазначених вище питань здійснюється в ході пізнавальної діяльності, яка в кримінальному процесі іменується доказуванням і реалізується за допомогою спеціальних пізнавальних засобів. Порядок застосування таких засобів регламентується нормами кримінально-процесуального права. Перелік пізнавальних засобів і порядок їх здійснення є особливими на різних стадіях кримінального процесу.
Під кримінально-процесуальною дією в кримінальному судочинстві треба розуміти дію, передбачену та детально врегульовану нормами кримінально-процесуального права, що провадиться виключно органами, які уповноважені законом на здійснення кримінально–процесуальної діяльності, і тільки в межах чинності кримінально–процесуального закону, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу, результат якої має самостійне юридичне значення, котра спрямована на досягнення його мети та виконання завдань, факт, зміст і результати якої фіксуються у встановленому законом порядку.
Одним із різновидів кримінально-процесуальних дій, що мають пізнавальну спрямованість, і відносяться до основних засобів збирання і перевірки доказів є слідчі (розшукові) дії. Термін «слідча (розшукова) дія» є найбільш вживаним в практиці діяльності органів досудового слідства та прокуратури, вони проводяться кожного дня посадовими особами зазначених органів.
Метою даної курсової роботи є аналіз сутності та особливостей правового регулювання провадження слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування та виявити його недоліки.
Об’єктом курсової роботи є суспільні відносини, що виникають під час провадження слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.
Предметом - нормативне правове регулювання провадження слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язані із цим теоретичні та практичні проблеми реалізації діючого законодавства України, а також шляхи їх вирішення.
Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання:
• визначити поняття слідчих (розшукових) дій;
• провести порівняння систем слідчих (розшукових) дій за КПК України 1960 р. та КПК України 2012 р.;
• надати характеристику слідчих (розшукових) дій, які виконуються за рішенням суду та інших слідчих (розшукових) дій;
• провести порівняння негласних слідчих (розшукових) дій за КПК України 1960 р. та КПК України 2012 р.;
• надати характеристику негласних слідчих (розшукових) дій, які виконуються за рішенням суду та інших негласних слідчих (розшукових) дій;
• проаналізувати взаємодію слідчого та процесуального керівника при проведенні слідчих (розшукових) дій за КПК 2012 р.;
• проаналізувати взаємодію слідчого та процесуального керівника при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій за КПК 2012 р.

ВИСНОВКИ

Реформування кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю, подальша демократизація його положень та приведення у відповідність до Конституції й міжнародно-правових стандартів на сьогодні є одним з головних напрямків державної політики нашої країни. 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 №4651-ІV. У зв’язку із цим виникає низка важливих теоретичних і практичних питань його застосування, зокрема, що стосується правового положення слідчого та провадження ним слідчих (розшукових) та негласних слідчих дій.
Під слідчими (розшуковими) діями в кримінальному процесі слід розуміти врегульовані нормами кримінально-процесуального права процесуальні дії, спрямовані на збирання і (або) перевірку доказів, здійснювані в певних стадіях кримінального процесу уповноваженою на те особою, яка несе персональну відповідальність за їх проведення. Слідчі (розшукові) дії займають провідне місце в системі засобів пізнання обставин злочину у стадії досудового розслідування в кримінальному процесі України.
З урахуванням аналізу різноманітних визначень та сутнісних характеристик слідчих дій, нами запропонована система ознак слідчих (розшукових) дій, а саме: : 1) спрямованість цих дій на одержання фактичних даних про юридично значимі обставини кримінальної справи; 2) провадження слідчих (розшукових) дій особисто слідчим, який несе персональну юридичну відповідальність за їх обґрунтованість і законність. Відсутність однієї із цих ознак, робить неможливим включення процесуальної дії до системи слідчих (розшукових) дій. З цього слідує, що систему слідчих (розшукових) дій в кримінально-процесуальному праві складають: допит (ст.ст. 225, 352, 353, 351, 226, 354 КПК); пред’явлення особи для впізнання (ст.ст. 228, 229, 230 КПК); огляд (ст.ст. 237, 238, 239 КПК); ексгумація трупа (ст. 239 КПК); обшук (ст. 234 КПК); слідчий експеримент (ст. 240 КПК); освідування особи (ст. 241 КПК); проведення експертизи (ст. 242 КПК).
Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності правових та фактичних підстав з дотриманням процесуальних правил їх проведення. За своєю класифікацією всі слідчі (розшукові) дії можна поділити на: основні та додаткові, первинні та повторні, невідкладні (негайні) та інші, обов’язкові та необов’язкові. Зроблений висновок про те, що класифікація слідчих (розшукових) дій на вербальні, нон-вербальні та змішані розмежовує принципово різні шляхи одержання інформації і запобігає необґрунтованій підміні однієї слідчої (розшукової) дії іншою.
КПК України закріплює систему негласних слідчих (розшукових) дій, що забезпечуватимуть можливості ор¬ганам досудового розслідування прихованого здобуття інформації про підготовлюваний або вчинений злочин.
Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукові) дії, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню. Проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Актуалізовано увагу, що слідчі (розшукові) дії слід відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню. Негласні слідчі (розшукові) дії, закріплені главою 21 КПК України за сутністю та змістом проваджуваних дій корелюють із оперативно-розшуковими заходами, закріпленими ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Уведення до системи досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій, на нашу думку, є запорукою підвищення ефективності не лише розкриття та розслідування злочинів, але й їх профілактики, адже наявність широких проце¬суальних засобів, закріплених законодавством, забезпечує профілактичний вплив на потенцій¬них правопорушників уже на стадії формування умислу на вчинення злочину.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 100.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Добровольський Сергій (SERGEY_D)

(4.84)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Слідчі дії: проблеми процесуальної регламентації"

0 (800) 357-234