1. Інстинкт як вроджена форма поведінки 3
2. Чинники та структура інстинктивної поведінки 12
3. Научіння та його роль в розвитку психіки 17
Використана література: 22

При вивченні будь-якої форми психічної діяльності перш за все встає питання про природжене і набуте, про елементи інстинкту і навчання в поведінці тварини. У широкому плані це питання про зовнішні і внутрішні чинники поведінки, про її генетичні основи і втілення видотипової поведінки в індивідуальному житті особини, про мотивацію поведінки.
Ще стародавні мислителі, намагаючись осягнути основи і рушійні сили поведінки тварин, замислювалися над тим, чи існує у тварин якийсь «духовний початок», і якщо так, то яка його природа. Так, Епікур і його послідовники, особливо Лукреций, відповідали на це питання позитивно, але при цьому з усією певністю відстоювали положення про матеріальність такої «душі». Стародавні філософи-ідеалісти виходили з уявлення про якийсь початковий «світ ідей», «світовому розумі», аналогічному поняттю Бога в пізніших церковних ученнях. Породженням цього універсального «розуму» є душа людини і тварин, яка, по Сократу, з'єднавшись з тілом, підпадає під вплив чутливості і прямує в своїх діях потягами і пристрастями. Платон вважав, що вся поведінка тварин визначається потягами. Це був ще тільки крок до уявлення про інстинкти.
Арістотель був першим справжнім природодослідником серед філософів. Людині Арістотель приписав безсмертну «розумну душу» - втілення божественного духу. Душа, по Арістотелю, пожвавила тлінну матерію, тіло, але тільки тіло здібне до плотських вражень і потягів. Тому на відміну від людини, наділеної розумом, здібністю до пізнання і вільною волею, у тварин є лише смертна «плотська душа». Але всією твариною з червоною кров'ю і що народжує живих дитинчат властиві ті ж п'ять відчуттів, що і людині. Поведінка тварин направлена на самозбереження і продовження роду, мотивується ж воно бажаннями і потягами, відчуттями задоволення або болю. Разом з цим поведінка тварин визначається, по Арістотелю, і розумом, представленим у різних тварин різною мірою. Розумних тварин Арістотель вважав за здібних до розуміння мети.......

1. Губко О.Т. Основи зоопсихології. Навчальний посібник / За ред. С.І.Болтівця. – К.: Світогляд, 2006, - 190с.
2. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. —М., 1981.
3. Туриніна О.Л., Сердюк Л.З. Порівняльна психологія. Навчальний посібник . – К.: МАУП, 2005. – 228 с.: іл.
4. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии. – 3-е изд. – М.: Учебно-методический коллектор “Психология”, 2001. – 464 с.
5. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психологія. — К., 1992.
6. Бертон Р. Чувства животных. – М., 1972.
7. Вопросы зоопсихологии, этологии и сравнительной психологии / под. Ред. К.Э.Фабри . – Изд.Моск.у-та, 1975.
8. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Этюды по истории поведения. – М., 1993.
9. Дарвин Ч. Происхрождение видов. – М.-Л., 1962.
10. Ладыгина-Котс Н.Н. Исследование познавательных способностей шимпанзе. – М., 1923.
11. Ладыгина-Котс Н.Н. Развитие психіки в процес се эволюции организмов. – М.: 1958, Гос.изд. «Советская наука», 1958.
12. Лоренц К. Агрессия. – М., 1994.
13. Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В.Калягиной. – СПб: Питер, 2001. – 416 с.: ил. – (Серия «Хрестоматия по психологии»).
14. Хайнд Р. Поведение животных. — М., 1975.