ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З ОНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ…..5
1.1. Поняття про фразеологізм. Класифікація фразеологізмів………………5
1.2. Предмет вивчення ономастичної фразеології………………………….8
1.3. Джерела ономастичних фразеологізмів у польській мові……………...10
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЛЬСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З ОНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ ……..………………………………14
2.1. Фразеологізми, до складу яких входять власні імена та антропоніми……………………………………………..………………...14
2.2. Фразеологізми, до складу яких входять географічні назви (топонім) та етнонім………………..…...........................................................................22
2.3. Фразеологізми з ономастичним компонентом біблійного та міфологічного походження…………………………………………..26
ВИСНОВКИ...........................................................................................................30
БІБЛІОГРАФІЯ……………………………………………………......................32

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ
1.1. Поняття про фразеологізм. Класифікація фразеологізмів
Термін "фразеологія" (від грец. phrasis – вираження, logos – вчення) мовознавці вживають у двох значеннях:
1. сталі вирази і фрази певної мови;
2. розділ лінгвістики, що займається вивченням сталих виразів і фраз, характерних для певної мови. [1]
Фразеологізмам властиві певні закономірності як історичного, та і синхронічного розвитку, що свідчать про системність фразеологічних явищ. Саме тому у широкому плані об’єктом фразеології є фразеологічна система, тобто фразеологічний склад мови разом із закономірностями його формування та розвитку.
До завдань фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного фонду того чи іншої мови. Важливими аспектами дослідження цієї науки є: стійкість фразеологічних одиниць, системність фразеології і семантична структура фразеологічних одиниць, їх походження та основні функції.
Загальноприйнятою у польському мовознавстві є триступенева семантична класифікація ФО, запропонована С.Скорупкою.
Семантичний поділ. За семантичною класифікацією С.Скорупка вирізняє ФО трьох типів [2]:
1. стійкі словосполучення ("związki stałe");
2. словосполучення з лексично зв’язним значення ("związki łączliwe");
3. вільні словосполучення ("związki luźne").
Związki stałe (стійкі словосполучення) – це свого роду лексичні одиниці, які функціонують в мовленні так, як окремі слова, тобто вони можуть замінюватися відповідниками у вигляді одного слова, або, за його відсутності, відповідною фразеологічною одиницею. Вони виконують семантичні функції як єдине ціле, а не як окремі складники, інакше кажучи, значення таких зв'язків не є сумою значень їх складників.

БІБЛІОГРАФІЯ
1. Słownik wyrazów obcych, Wydawnictwo Naukowe PWN, wyd. 1995 i nn.
2. Skorupka S.Typy połączeń frazeologicznych // Poradnik Językowy. 1952. №6.; Skorupka S. Podstawy klasyfikacji jednostek frazeologicznych // Prace Filologiczne (Warszawa: Uniwersytet Warszawski). 1969. №19.
3. Skorupka S.Słownik frazeologiczny języka polskiego. Warszawa, 1967–1968. T.1.
4. Виноградов В.С. Введение в переводоведение / В.С. Виноградов. - М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. - 224 с.
5. Bożena Dereń. Pochodne nazw własnych w słowniku i w tekście. UNIWERSYTET OPOLSKI. STUDIA I MONOGRAFIE NR 348// OPOLE 2005.
6. Nauka o jкzyku dla polonistуw / Pod red. S. Dubisza. - Warszawa: Książka i wiedza, 1999. - 624s.
7. Krzyżanowski J. Mądrej głowie dośćdwie słowie: Pięćcenturyj przysłów polskich i diabelski tuzin z hakiem: W 2 t. Warszawa, 1994. T.2: Od Niedźwiedzia do Żywca.
8. А. Кравчук. ПОЛЬСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ З ОНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ// Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: Київ, 1999.
9. А. Кравчук. СЕМАНТИКА АНТРОПОНІМІВ У ПОЛЬСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ.// Київ – 2003 рік.
10. Франко І. Галицькоруські народні приповідки : Етнографічний збірник / [авт.-упоряд. І. Я. Франко] – Львів : Наукове Товариство імени Шевченка, 1901 – Т. 1. – 1901 – Вип. 1 (А-Відати). –200 с.; Т. 1. – Вип. 2 (Відати-Діти). – 195 с.; Т. 2. – 1097. – Вип. 1 (Діти-Книш). – 300 с.; Т. 2. – Вип. 2 (Кравець-Пять). – С. 301–612; Т. 3. – 1910. – Вип. 1 (Рабунок-Час). – 300 с.; Т. 3. – Вип. 2 (Час-Ячмінь). – С. 301–541.
11. Заваринська І.Ф. Етнолінгвокультурологічне зіставлення мотиваційної основи фразеологізмів з топонімним компонентом неблизькоспоріднених мов.// 2013 рік.
12. Słownik języka polskiego. Wydawnictwo Naukowe PWN. http://sjp.pwn.pl/.
13. Заваринська І.Ф. Лінгвокультурна мотивація фразеологізмів з онімним компонентом в англійській, польській та українських мовах Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук/ Київ – 2009.

ВСТУП
Однією з основних проблем сучасної лінгвістики є вивчення та класифікація фразеологічних одиниць. Оскільки фразеологія як галузь наукового знання сформувалася на початку ХХ століття, а семантичний аналіз фразеологічних одиниць почався лише у 50-ті рр. ХХ ст., доцільно говорити про велику кількість актуальних питань, пов’язаних з функціонуванням фразеологічних одиниць.
Ономастична фразеологія, предметом вивчення якої є фразеологізми з ономастичним компонентом, є яскравим виразником ментальності народу, особливостей культурних надбань, інтелектуальних цінностей, побуту та історії певної нації.
Зокрема, ономастичну фразеологію вивчали такі польські, українські та російські вчені, як Е. Гродзінський, Г. Гурнович, І. Домбська, Е. Жетельська-Фелєшко, А. Заремба, Ю.О. Карпенко, А.П. Критенко, П.П. Чучка, В.І. Болотов, О.В. Суперанська; значення та роль компонента ФО аналізували М. Гроховський, А.М. Левицький, А. Пайдзінська, М.Ф. Алефіренко, В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк, В.П. Жуков, Т.В. Мітіна, А.Д. Райхштейн; питання національно-інтернаціональних відношень у фразеології торкалися М. Басай, Й. Мацкевич, О.І. Чередниченко, Ю.П. Солодуб, Е.М. Солодухо.
Актуальність даного дослідження визначається потребою комплексного вивчення ономастичного компоненту у фразеологічних одиницях сучасної польської мови. Зважаючи на наукові розробки з даної теми, можна також говорити як про подальшу систематизацію знань про теоретичні особливості ономастичної фразеології, так і про класифікацію фразеологізмів з ономастичним компонентом з метою якнайбільш адекватного їх відтворення при перекладі.
У зв’язку з цим метою роботи є всебічне висвітлення семантичних, структурних, етнокультурних особливостей польських фразеологічних одиниць.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
̶ дослідити зміст понять "фразеологізм" та "фразеологічна одиниця";
̶ проаналізувати існуючі класифікації фразеологічних одиниць;
̶ з'ясувати предмет вивчення ономастичної фразеології;
̶ дослідити класифікацію фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у польській мові.
Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом у сучасній польській мові.
Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості відображення мовно-культурних реалій у польських фразеологізмах з ономастичним компонентом.
Методи дослідження. Для реалізації окреслених завдань застосувались такі методи: прийом суцільної вибірки – на етапі добору матеріалу; описовий метод та метод порівняльного аналізу – з метою опису, систематизації, класифікації та інтерпретації структурно-семантичних ФО з ономастичним компонентом. У процесі роботи використовувалися також польські фразеологічні словники: Słownik języka polskiego. Wydawnictwo Naukowe PWN, Słownik wyrazów obcych, Wydawnictwo Naukowe PWN, wyd. 1995 i nn.
Теоретичне та практичне значення роботи. В нашій роботі здійснено аналіз фразеологізмів польської мови з ономастичним компонентом, зроблено дослідження їхніх структурно-семантичних особливостей.
Структура робота. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та бібліографії.

ВИСНОВКИ
Написавши курсову роботу на тему "Фразеологізми з ономастичним компонентом у польській мові", ми дійшли наступних висновків:
- фразеологія – це наука, присвячена дослідженню стійких виразів і фраз.
- фразеологія у польській мові зазвичай класифікується за триступеневою семантичною класифікацією ФО, в якій С.Скорупка вирізнює три типи фразеологізмів – стійкі словосполучення ("związki stałe"), словосполучення з лексично зв’язним значення ("związki łączliwe"), вільні словосполучення ("związki luźne").
- для класифікації ФО застосовують також формальний поділ: вирази (wyrażeniа), звороти (zwrotу), фрази (frazу).
- ономастична фразеологія як галузь загальної фразеології досліджує власні імена та географічні назви, що входять до складу ФО. До власних назв мовознавці зараховують особові імена, прізвища, прізвиська, різного роду псевдоніми, а також назви народів і племен. До географічних входять найменування місцевостей, гір, рік, країн, островів, а також частин світу.
- збагачення фразеологічного фонду польської мови відбувається за допомогою утворення нових мовних одиниць, надання вже існуючим мовним одиницям нового значення і запозичення цих одиниць з інших мов.
- у польській антропонімній фразеології найширше представлені прізвища, дещо вужче – імена, епізодично – андроніми та прізвиська і лише винятково – псевдоніми.
- найчастіше у польських ФО використовуються імена єврейського походження. Найтиповішим способом прояву імен у фразеології є семантично ослаблене значення "людина", виражене зазвичай звертанням. У тавтологічних конструкціях ім’я означає "той самий", "такий самий".
- прізвища переважно потрапляють до фразеології завдяки денотату – реальному носію прізвища. Рідше представлені прізвища й у римованих зворотах. Прізвища також негнучкі в плані диференціації форми.
- у ФО, утворених шляхом каламбурного обігравання антропоніма, набагато частіше виступають прізвища, ніж імена.
- важливим компонентом при формуванні фразеологічних одиниць є власні назви, що позначають будь-які географічні об’єкти, тобто топоніми.
- образність багатьох фразеологізмів, до складу яких входять топоніми, ґрунтується на реальній інформації, а деякі – на символічності оніма. Значну роль у процесах фразеотворення відіграє метонімія. ФО із топонімним компонентом ґрунтуються на образах Людини та всесвіту, трансформуючи лінгвокультурну інформацію про її вік, розумові здібності, соціальний стан, відстань, час і простір.
- аналіз польської біблійної фразеології показує, що ФО можуть бути повністю ідентичними з українськими фраземами і за структурою і за семантикою, а також такі, що при семантичній ідентичності мають різну структуру, і навпаки – однакові за складом компонентів, але відрізняються семантично.
- у польській фразеології біблійного та міфологічного походження представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини і Всесвіту. Натрапляємо на фразеологізми, що містять імена святих, сакральні компоненти, агіонімні компоненти, переосмислене значення яких пов’язується з певною календарною датою або біблійною подією.