Вступ
РОЗДІЛ 1 ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ КУЛЬТУРИ ТА БОЙОВОГО КОМПЛЕКСУ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА
(КІНЕЦЬ ХVIII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ ст.)
РОЗДІЛ 2 ЧОРНОМОРСЬКІ ПЛАСТУНИ У
СИСТЕМІ ОБОРОНИ СЕВАСТОПОЛЯ
(1854-1855 рр.)
Висновки
Список джерел та літератури.
Остання четверть ХVIII ст. в історії козацьких військ півдня України стала «точкою біфуркації», причина чому – зміна геополітичних координат існування козацтва. Після нейтралізації Османської імперії та Кримського ханства у ході російсько-турецької війни 1768–1774 рр., Запорізька Січ перестала бути бар’єром на шляху агресії мусульман. Навпаки – вона виявилися перепоною для централізаторської політики абсолютної монархії . Значення Січі як автономної військової організації фронтирного типу, необхідної для контролю над прикордонням, різко зменшилося після переміщення імперських кордонів з Дніпра на Кубань. Як відомо з указу Катерини ІІ, козаки, «…заводячи власне хліборобство, порушували... тим самим основу залежності їх» від російського престолу і «…подумували звичайно ж створить із себе посеред Вітчизни область зовсім незалежну під власним своїм несамовитим управлінням…» . Тому після закінчення російсько-турецької війни 1768–1774 років уряд вдався до рішучих заходів – ліквідував небезпечну для абсолютної монархії Січ. Однак знищення козацької військової організації на Дніпрі не поклало край історії козацьких формувань. Слід говорити про початок нового етапу розвитку українського козацтва.
Нейтралізація «козацької вольниці» на Дніпрі одразу поставила перед російським урядом декілька проблем. Так, швидко заселити та побудувати господарство у приєднаному регіоні виявилося нездійсненим завданням . Козацтво мало військовий та господарський досвід, здатне одночасно ефективно господарювати, а у разі воєнної загрози – виступити ар`єргардом армії, було найбільш ефективним колонізатором південних просторів імперії та військовим резервом, що не потребував значних фінансових вливань для підтримки боєздатності . Виникла парадоксальна ситуація: відразу після ліквідації, козацьке військо стало необхідним для освоєння прикордонних територій. Ф. Щербина із цього приводу писав: «Для обширного и открытого со всех сторон пространства требовалась военная защита, вполне соответствующая местным условиям: необходимо было легкое и неустрашимое войско. Казаки, в виду специфики службы, были надежным военным оплотом в борьбе с соседями и лучшей защитой границ» .
Запорізька Січ також була соціальним регулятором, концентруючи пасіонарну частину соціуму, невдоволені існуючим станом суспільні групи, антагоністичні імперській адміністрації та політиці. Зникнення цього акумулятора невдоволення могло супроводжуватися неконтрольованим викидом енергії мас, що сповідували протилежні централізаторській політиці цінності, мали «козацьку» історичну пам’ять та свідомість, і володіли зброєю . Неконтрольоване населення у прикордонній зоні перетворювалося на ненадійний для імперії соціальний кластер, але не стільки козацтво (як військова сила) загрожувало Російській імперії, як пам’ять про козацькі «вольності», інститути, організацію.
Перспективним, з огляду на популярність козацького способу життя на Півдні України, силу звичаїв та традицій серед населення, вважалося створення іррегулярних мілітарних спільнот, які б організацією, функціями, нагадували Запорізьку Січ . Князь Потьомкін – автор ряду моделей переформатування козацтва – у 80-х роках ХVIII cт. став набирати вихідців із козацтва на військову службу, поклавши початок здійснення курсу на створення боєздатних козацьких військ на прикордонні з Османською імперію . Реінкарнація козацьких військових організацій, здійснювалася з метою забезпечення безпеки кордонів на Півдні, поповнення імперських збройних сил для майбутніх військових кампаній . Протягом короткого проміжку часу на півдні України організовують декілька іррегулярних формувань: Бузьке, Катеринославське, Чорноморське козацькі війська.
Відродивши мілітарні організації козаків, вдалося сформувати боєздатні, рухливі, обізнані зі специфікою прикордонної служби загони для поповнення російської армії й посилення обороноздатності південного кордону, підпорядковані контрольованій старшині. Сам феномен козацького війська зазнав трансформації: із «козацької вольниці» воно перетворилося у контрольований владою інститут. Військова адміністрація переорієнтувала козацькі формування на розширення сфери підконтрольних територій, тому серед обов’язків козацтва домінантним продовжувало бути несення бойової служби , що заклало міцний фундамент для продовження розвитку козацтва як мілітарної організації.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Алабин П. Походные записки в войну 1853, 1854, 1855, 1856 гг. В 2 ч. / П. Алабин. – Ч. 2. – Вятка: Типография К. Блинова, 1861 – 451 с.
2. Андриевич П. Рассказ пластуна / П. Андриевич // Военный сборник. – 1859. – № 5. – С. 454-456.
3. Аничков Н. М. Военно-исторические очерки Крымской экспедиции. В 2 ч. / Н. М. Аничков. – Ч. 1. – СПб.: Военная типография, 1856. – 108 с.; Ч. 2. – СПб.: Военная типография, 1856. – 117 с.
4. Арбузов Е. Воспоминания о кампании на Крымском полуострове в 1854–1855 гг. / Е. Арбузов // Военный сборник. – 1874. – № 4. – С. 389-410.
5. Бабенчиков П. День и ночь в Севастополе: сцены из боевой жизни / П. Бабенчиков // Военный сборник. – 1875. – № 8. – С. 315-364.
6. Белл Д. Дневники пребывания в Черкессии / Д. Белл. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1820 1840/Bell_2/text1.htm. Доступ – 18.03.2014 р.
7. Берг Н. Записки об осаде Севастополя. В 2 т. / Н. Берг. – Т. 1. – М.: Типография М. Каткова, 1858. – 264 с.; Т. 2. – М.: Типография М. Каткова – 1858. – 244 с.
8. Вагнер М. Кавказ и земля казаков в 1843-1846 гг. / М. Вагнер. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Wagner_Moritz/text2.htm. Доступ – 13.03.2014 р.
9. Вейгельт Р. К. Осада Севастополя 1854-1855 с подробным описанием действий артиллерии / Р. К. Вейгельт. – СПб.: Типография Н. Тиблена, 1863. – 412 с.
10. Вобан С. Книга об атаке и обороне крепостей / С. Вобан. – СПб.: Печатано в императорской академии наук, 1774. – 75 с.
11. Воспоминания о Крымской войне // Артиллерийский журнал. – 1861. – № 9. – С. 404-407, 410-426.
12. Вроченский М. А. Севастопольский разгром. Воспоминания участника славной обороны Севастополя / М. А. Вроченский. – К.: Типография Корчин-Новицкого, 1893. – 256 с.
13. Герсеванов Н. Б. Несколько слов о действиях русских войск в Крыму / Н. Б. Герсеванов. – СПБ.: Русская типография, 1867. – 106 с.
14. Гончаренко С. К. Из кавказского прошлого / С. К. Гончаренко. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Goncarenko_S_K/text.htm. Доступ – 16.03.2014 р.
15. Движение горцев северо-восточного Кавказа в 20–50 гг. Сборник документов. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/ XIX/375.htm. Доступ – 21.03.2014 р.
16. Дельвиг А. И. Мои воспоминания / А. И. Дельвиг. – М.: Вольф, 1913. – 448 с.
17. Драгун. Несколько дней на Кубани (из путевых записок, ведённых на Кавказе в 1853–1856 годах) / Драгун // Военный сборник. – 1861. – № 3. – С. – 168-171.
18. Ерошевич К. Сведения об убыли в полках, составляющих севастопольский гарнизон с 20 апреля 30 мая 1855 г. / К. Ерошевич // Военный сборник. – 1903. – № 9. – С. 235-238.
19. Ермолов А. П. Записки / А. П. Ермолов. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo/russian/ermolov_ap/index.html. Доступ – 21.03.2014 р.
20. Ершов А. И. Севастопольские воспоминания артиллерийского офицера / А. И. Ершов. – СПб.: Военная типография, 1891. – 253 с.
21. Есаул. Черноморцы-пластуны в Севастополе / Есаул // Военный сборник. – 1874. – № 1. – С. 5-28.
22. Жадовский П. А. На бастионах Севастополя: воспоминания. События из времен осады 1855 г. / П. А. Жадовский. – М.: Вольф, 1894. – 40 с.
23. Жолли В. Ложь и действительность Восточной войны / В. Жолли. – СПб.: Типография К. Дмитриева, 1853. – 171 с.
24. Журнал военных действий в Крыму: сентябрь – декабрь 1854 г. – Симферополь: Антиква, 2010. – 192 с.
25. Журнал генерал-лейтенанта Липранди о событиях в Крыму со дня прибытия его дивизии туда до конца Инкерманского сражения // Военный сборник. – 1902. – № 5. – С. 213-220.
26. Записки о кавказских делах. Письма с Кавказа / Под. ред. Р. А. Фадеева. – СПб.: Типография В. В. Комарова, 1899. – 208 с.
27. Защита Севастополя по запискам князя В. И. Васильчикова // Военный сборник. – 1892. – № 2. – С. 125-142.
28. Зиссерман А. Л. Двадцать пять лет на Кавказе: 1842-1867 г. / А. Л. Зиссерман. – СПб.: Типография В. Д. Смирнова, 1894. – 424 с.
29. Зиссерман А. Л. Отрывки их моих воспоминаний / А. Л. Зиссерман. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Zissermann/text1.htm. Доступ – 11.04.2014 р.
30. Из воспоминаний и записок севастопольца // Русский архив. – 1903. – № 1. – С. 49-88.
31. Из истории происков иностранной агентуры во время кавказских войн. Собрание документов. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/18201840/Agentura/frametext.htm. Доступ – 12.04.2014 р.
32. Из переписки князя А. С. Меншикова и князя М. Д. Горчакова о войне 1855 г. // Военный сборник. – 1904. – № 11. – С. 183-186.
33. Из писем участника войны 1854–1855 гг. // Военный сборник. – 1904. – № 11. – С. 25-32.
34. Именной список генералам штаб- и обер-офицерам, нижним чинам и жителям Кубанского казачьего войска убитым, умершим от ран и без вести пропавшим в сражениях, стычках и перестрелках с 1788 по 1908 г. / Сост. И. И. Кияшко. – Екатеринодар: Типография кубанского областного правления, 1911. – 341 с.
35. Колчак В. Война и плен. Из воспоминаний о давно прожитом. 1853-1856 гг. / В. Колчак. – Севастополь: Телескоп, 1999. – 186 с.
36. Корибут-Кубитович К. Воспоминания о Балаклавском деле 13 октября 1854 года / К. Корибут-Кубитович // Военный сборник. – 1859. – Т. 7. – С. 147-166.
37. Кокрен Д. Замечания о Восточной войне / Д. Кокрен. – СПб, 1858. – 349 с.
38. Корзин-Павловский И. Из воспоминаний севастопольца / И. Корзин-Павловский // Военный сборник. – 1873. – № 5. – С. 3-16.
39. Кухаренко Я. Г. Пластуны / Я. Г. Кухаренко // Курень. Антология кубанской литературы конца XVIII – начала XX веков. – Краснодар: Маклер, 1994. – С. 17-20.
40. Крыжановский Н. А. Замечания, сделанные в течении войны 1854–1856 г. по снабжению войск огнестрельными припасами и оружием /
Н. А. Крыжановский // Артиллерийский журнал. – 1857. – № 4. – С. 226-294.
41. Крымская война в воспоминаниях маршала Канробера // Военный сборник. – 1903. – № 1. –¬ С. 253-270.
42. Крымская экспедиция. Рассказ очевидца, французского генерала / Пер. с фр. – СПб.: Военная типография, 1855. – 87 с.
43. Лугинин В. Севастопольские воспоминания. 1855 г. / В. Лугинин // Русская старина. – 1910. – № 9. – С. 489-496.
44. Мариньи В. Путешествие в Черкессию / В. Мариньи. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1800 1820/Marigni/text1.htm. Доступ – 13.044.2014 р.
45. Материалы для обороны Севастополя и для биографии В. А. Корнилова / Под ред. А. Жандра. – СПб.: Типография 2-го отделения собственной его императорского величества канцелярии, 1859. – 397 с.
46. Материалы для истории Крымской войны и обороны Севастополя. В 5 т. / Под ред. Н. Ф. Дубровина. – Т. 1. – СПб.: Печать департамента уделов 1871. – 572 с.; Т. 2. – СПб.: Печать департамента уделов 1871. – 612 с.; Т. 3. – СПб.: Печать департамента уделов 1872. – 494 с.; Т. 4. – СПб.: Печать департамента уделов 1872. – 496 с.; Т. 5. – СПб.: Печать департамента уделов 1874. – 543 с.
47. Меньков П. К. Записки. В 3 т. / П. К. Меньков. – Т. 3.: Дневник. – СПб.: Типография В. Березовского, 1898. – 370 с.
48. Мигрин И. Похождения или история жизни Ивана Мигрина, черноморского казака. 1770 –1850 гг. / И. Мигрин // Русская старина, 1878. – Т. 23. – № 9. – С. 2-32.
49. Милошевич Н. С. Из записок севастопольца / Н. С. Милошевич.– СПб.: Типолитография С. Н. Цепова, 1904. – 145 с.
50. Оборона Севастополя. Письма князя А. С. Меншикова и князя М. Д. Горчакова // Русская старина. – 1875. – Т. 12. – С. 174-196.
51. Обзор военных действий на Кавказе в 1845 г., составленный при генеральном штабе Отдельного Кавказского корпуса. – Тифлис: Типография штаба Отдельного Кавказского корпуса, 1846. – 118 с.
52. Описание Севастополя и осада его англо-французами – М.: Типография Т. Смирновой, 1855. – 68 с.
53. Осада Кавказа. Воспоминания участников Кавказской войны ХІХ в. – СПб.: Звезда, 2000. – 689 с.
54. Остен-Сакен Д. Оборона против нападающих на оборону Севастополя / Д. Остен-Сакен // Военный сборник. – 1861. – Т. 17. – С. 353-362.
55. Острогорский К. 1855-й год. (Крымская кампания) / К. Острогорский. – М.: Бережливость, 1912. – 96 с.
56. Переписка генерал-адъютанта князя А. С. Меншикова с генерал-адъютантом В. А. Корнилова по поводу военных действий в Крыму // Военный сборник – 1907. – № 10. – С. 238-254.
57. Переписка государя императора Николая Павловича с князем А. С. Меншиковым в 1853–1855 гг. // Военный сборник. – 1904. – № 10. – С. 169-178.
58. Пестов Г. Из воспоминаний о войне 1854 г. / Г. Петров // Военный сборник. – 1873 – № 9. – С. 25-30.
59. Пирогов Н. И. Севастопольские письма / Под ред. Ю. Малиса. – СПб.: Типография Ю. Малиса, 1907. – 231 с.
60. Письма протоиерея Лебединского / В. Лебединцев. – К.: Типография Корчин-Навицкого, 1896. – 185 с.
61. Положение о первом Кавказском казачьем пешем батальоне. – СПб.: Типография департамента военных поселений, 1849. – 27 с.
62. Положение о Черноморском казачьем войске. – СПб.: Типография Департамента военных поселений, 1842. – 233 с.
63. Правила для состава построений и движений в войсках казачьих и иррегулярных частях из мусульман. – СПб.: Типография Департамента военных поселений, 1849. – 407 с.
64. Рассказ пластуна // Современник. – 1856. – Т. 57. – С. 269-272.
65. Рескрипты и письма императора Николая І к князю А. С. Меншикову за время Севастопольской обороны. – М.: Бережливость, 1908. – 107 с.
66. Сборник донесений о военных действиях и дипломатических бумаг и актов, относящихся до войны 1853-1856 гг. – СПб.: Военная типография, 1858. – 550 с.
67. Сборник рукописей, предоставленных его императорскому высочеству государю цесаревичу наследнику о севастопольской обороне севастопольцами. В 3 т. – Т. 1. – СПб.: Типография Траншеля, 1872.– 476 с.; Т. 2. – СПб.: Типография Траншеля, 1872. – 488 с.; Т. 3. – СПб.: Типография Траншеля, 1873. – 446 с.
68. Сборник сведений о георгиевских кавалерах и боевых знаках отличия кавказских войск / Под ред. А. Л. Гизетти. – Тифлис: Типография Я. И. Либермана, 1901. – 461 с.
69. Смоленский С. Воспоминание кавказца. Год на казачьем посту / С. Смоленский. –Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/18601880/Smolenskij_S/text1_1.htm. Доступ – 14.04.2014 р.
70. Спенсер Г. Путешествие в Черкессию / Г. Спенсер. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/18201840/Spenser/text1.htm. Доступ – 14.04.2014 р.
71. Записки начальника штаба северного гарнизона В. И. Васильчикова // Русский архив. – 1891. – № 6. – С. 166-257.
72. Степанов Н. А. Иллюстрированный альбом: карикатуры в бытность Крымской войны / Н. А. Степанов. – СПб: Типография Траншеля, 1877. – 116 с.
73. Степанов С. И. Севастопольские заметки / С. И. Степанов // Военный сборник. – 1905. – № 4. – С. 45-93.
74. Тимм В. Русский художественный листок. 1855 г. / В. Тимм. – Режим доступу: http://www.grafika.ru/cat/6979. Доступ – 15.04.2014 р.
75. Торнау Ф. Ф. Воспоминания кавказского офицера / Ф. Ф. Торнау. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo/russian/tornau/index.html. Доступ – 05.12.2013 р.
76. Толстой Л. Н. Севастопольские рассказы / Л. Н. Толстой. – М.: Воениздат, 1952. – 134 с.
77. Туренко А. М. Исторические записки о Войске Черноморском / А. М. Туренко. – К.: Типография А. Давыденко, 1887. – 144 с.
78. Устав о строевой пехотной службе для Черноморских казачьих батальонов. – СПб.: Типография Департамента военных поселений, 1842. – 474 с.
79. Урусов С. С. Очерки Восточной войны. 1854 – 1855 гг. / С. С. Урусов. – М.: Типография Н. Грачева, 1866. – 351 с.
80. Ушаков Н. И Записки очевидца о войне России против Турции и западных держав в 1853-1855 гг. / Н. И. Ушаков. – СПб.: Типолитография С. Н. Цепова, 1891. – 242 с.
81. Хроника современных военных действий: осень 1854 – лето 1855 г. – СПб.: Военная типография, 1855. – 308 с.
82. Хрущев А. П. История обороны Севастополя. Записки генерал-адъютанта А. П. Хрущев /А. П. Хрущев. – СПб.: Типография Комарова, 1889. – 170 с.
83. Шестаков И. А. Воспоминания 1826-1888 / И. А. Шестаков. – СПб.: Типография Комарова, 1889. – 174 с.
84. Щербачев Г. Д. Воспоминания о начале Крымской кампании в 1854 г. / Г. Д. Щербачев // Артиллерийский журнал. – 1858. – № 1. – С. 17-30.
85. Шпаковский А. Записки старого казака / А. Шпаковский. – Режим доступу: http://www.a-u-l.narod.ru/Shpakovskiy-A_Zapiski_starogo_kazaka.html. Доступ – 17.03.2014 р.
86. Colonel R. Sebastopol trenches and five months in them / R. Colonel. – Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=uc1.$b81661. Доступ – 19.02.2014 р.
87. Letters from the Black Sea during the Crimean War, 1854–1855. – London: Richard Bentley and son publishers, 1897. – 313 p.
88. Roger Fenton. Crimean War Photographs. – Режим доступу: http://humus.livejournal.com/1502982.html. Доступ – 19.04.2014 р.
89. Report on the art of war in Europe in 1854, 1855, and 1856. / R. Delafield– Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=loc.ark:/13960/t1rf6g54m. Доступ – 19.03.2014 р.
90. Powell H. Recollection of a young soldier during the Crimean war / H. Powell. – Okford: Printed by Upstone, 1876. – 40 p.
91. Russel W. The war from the death of lord Raglan to the evacuation from Crimea / W. Russel. – London: G. Routledge publishing company, 1856. – 506 p.
92. Somerset J. Letters from head-quarter / J. Somerset. – L.: John Murray, 1856. – 437 p.
93. Sterling А. Letters from the army in the Crimea, written during the years 1854, 1855, & 1856, by a staff officer who was there / А. Sterling. – Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=uc1.$b319382. Доступ – 19.04.2014 р.
94. The military opinions of General Sir John Fox Burgoyne / Collected and ed. by George Wrottesley. – Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=nyp.33433009416177;view=1up;seq=7. Доступ – 20.04.2014 р.
95. The powers of Europe and fall of Sebastopol / British officer. – Режим доступу: http://catalog.hathitrust.org/Record/000096992. Доступ – 21.04.2014 р.
96. Абаза К. К. Казаки. Донцы, уральцы, кубанцы, терцы / К. К. Абаза. – СПб.: Типография Березовского, 1899. – 368 с
97. Агафонов О. В. Казачьи войска Российской империи / О. В. Агафонов. – М.: АОЗТ «Русская книга», 1995. – 560 с.
98. Александров С. Г. Традиционные рукопашные состязания черноморских казаков / С. Г. Александров. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/calture/alexandrov_rukopash.htm. Доступ – 11.03.2014 р.
99. Асвацатурян Э. Оружие народов Кавказа. История оружия / Э. Асвацатурян. – СПб.: Атлант, 2004. – 432 с.
100. Аусский С. Казаки. Особое сословие / С. Аусский. – М.: ОЛМА-ПРЕСС; СПб.: Нева, 2002. – 447 с.
101. Балаклава – 1854 г. // 100 битв, которые изменили мир. – 2012. – № 52. – С. 2-30.
102. Бачинська О. А. Із історії козацьких формувань півдня України / О. А. Бачинська. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/doc/bachinska.htm. Доступ – 12.03. 2014 р.
103. Бестужев И. В. Крымская война 1853–1856 / И. В. Бестужев. – М.: Издательство АН СССР, 1956. – 172 с.
104. Блиев М. Черкесия и черкесы ХІХ в. Краткий очерк истории / М. Блиев. – М.: Международный институт новейших государств, 2011. – 192 с.
105. Богданович М. И. Восточная война 1853–1856 гг. В 4 т. / М. И. Богданович. – Т.1. – СПб.: Типография Сущинского, 1876. – 318 с.; Т.2. – СПб.: Типография Сущинского, 1876. – 448 с.; Т.3. – СПб.: Типография Сущинского, 1876. – 551 с.; Т.4. – СПб.: Типография Сущинского, 1876. – 525 с.
106. Богданович М. И. Описание экспедиции англо-французов в Крым. 1854–1855 / М. И. Богданович. – СПб.: Типография штаба отдельного корпуса внутренней стражи, 1856. – 218 с.
107. Богданович М. И. Первая бомбардировка Севастополя / М. И. Богданович // Русская старина. – 1875. – № 6. – С. 240-258.
108. Васильев Е. Черноморская береговая линия в 1854–1855 гг. / Е. Васильев // Военный сборник. – 1874. – № 9. – С. 5-26.
109. Васильев И. Ю. Роль горцев Северного Кавказа в формировании системы культурных ценностей кубанских казаков / И. Ю. Васильев. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?0. Доступ – 15.03.2014 р.
110. Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого, А. В. фон Шварца и др. – СПб.: Типография И. Д. Сытчина, 1911. – Т. 10. – 375 с.
111. Военный лексикон Кубанских казаков: словарь-справочник / Под ред. Б. Е. Фролова. – Краснодар: Администрация Краснодарского края, 2007. – 192 с.
112. Висковатов А. В. Историческое описание одежды и вооружения российских войск. В 14 ч. / А. В. Висковатов. – Ч. 14. – Режим доступу: http://www.memorandum.ru/viskowatov/T18/pic/index.php. Доступ – 19.02.2014 р.
113. Герсеванов Н. Б. О причинах тактического превосходства французов в компанию 1855 и 1856 г. / Н. Б. Герсеванов. – СПб.: Военная типография, 1858. – 53 с.
114. Гейрот А. Описание Восточной войны 1853–1856 гг. / А. Гейрот. – СПб.: Типография Э. Гопне, 1872. – 546 с.
115. Голобуцкий В. А. Черноморское казачество / В. А. Голобуцкий. – Киев: Издательство АН УССР, 1956. – 415 с.
116. Гомзяков М. М. Кубанские казаки – лихие джигиты и пластуны / М. М. Гомзяков // Военно-исторический журнал. – 2007. – № 2. – С. 36-42.
117. Гнеденко А. М. За други своя или все о казачестве / А. М. Гнеденко, В. М. Гнеденко. – М.: Международный фонд славянской письменности и культуры, 1993. – 272 с.
118. Гордин Я. А. Кавказ. Земля и кровь. Россия и Кавказ в войне ХІХ в. / Я. А. Гордин. – СПб.: Звезда, 2000. – 463 с.
119. Горев Л. Война 1853–1856 гг. и оборона Севастополя / Л. Горев. – М.: Издательство АН СССР, 1955. – 521 с.
120. Гудаков В. В. Этногенез кубанского казачества / В. В. Гудаков. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/population/ethnogenesis/detail.php?ID=137. Доступ – 19.02.2014 р.
121. Дагоев В. В. Большая игра на Кавказе: история и современность / В. В. Дагоев. – М.: Русская панорама, 2003. – 513 с.
122. Дебу И. О Кавказской линии и присоединенном к ней Черноморском войске или общие замечания о поселенных полках, ограждающих кавказскую линию, и о соседственных с ней горских народах / О. И. Дебу. – СПб.: Типография К. Края, 1829. – 464 с.
123. Дубровин Н. М. Черкесы (адыге) / Н. М. Дубровин. – Режим доступу: http://sochived.info/ books/566рh8120/. Доступ – 11.02.2014 р.
124. Дубровин Н. Ф. История войны и владычества русских на Кавказе. В 2 т. / Н.Ф. Дубровин. – Т.2. – СПб.: Типография департамента уделов, 1886. – 324 с.
125. Дубровин Н. Ф. История Крымской войны и обороны Севастополя. В 3 т. / Н. Ф. Дубровин. – Т.1. – СПб.: Издательство товарищества «Общественная польза», 1900. – 440 с.; Т.2. – СПб.: Издательство товарищества «Общественная польза», 1900, 517 с.; Т.3. – СПб.: Издательство товарищества «Общественная польза», 1901. – 481 с.
126. Дубровин Н. Ф. 349-ти дневная защита Севастополя / Н. Ф. Дубровин. – СПб.: Русская симфония, 2005. – 348 с.
127. Дударев С. В. К вопросу об особенностях менталитета и обычаев казачества в свете взаимоотношений с горцами / С. В. Дударев. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id. Доступ – 19.02.2014 р.
128. Дельбрюк Г. История военного искусства в рамках политической истории. В 8 т. / Г. Дельбрюк. – Т. 5. – М.: Воениздат, 1987.– 398 с.
129. Дьячков-Тарасов Н. Черноморская кордонная береговая линия и правый фланг Кавказа перед Восточной войной в 1853 г. / Н. Дьячков-Тарасов // Кубанский военный сборник. – 1878. – Т. 10. – С. 260-265.
130. Желиховский В. Кавказ и Закавказье / В. Желиховский. – СПб.: Типография М. А. Хана, 1885. – 118 с.
131. Жигарев С. Русская политика в восточном вопросе / С. Жигарев. – М.: Университетская типография, 1896. – 552 с.
132. Зайончковский А. М. Восточная война 1853–1856 гг. в связи с современной ей политической обстановкой. В 2 т. / А. М. Зайончковский. – Т.1. – СПб.: Экспедиция изготовления государственных бумаг, 1908. – Ч.1. –759 с., Ч.2. –642 с.; Т.2. – СПб.: Экспедиция изготовления государственных бумаг, 1908. –1248 с.
133. Зайончковский А. М. Оборона Севастополя. Подвиги защитников / А. М. Зайончковский. – СПб.: Экспедиция заготовления Государственных Бумаг, 1904. – 78 с.
134. Захарченко В. Г. О самоидентификации кубанских казаков / В. Г. Захарченко. – Режим доступу: http://ryaboshtan.ru/note_8.htm. Доступ – 17.03.2014 р.
135. Ибрагимбейли Х. М. Кавказ в Крымской войне 1853–1856 гг. / Х. М. Ибрагимбейли. – М.: Наука, 1971. – 402 с.
136. Иванова Е. А. О защите кордонных линий / Е. А. Иванова. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id=5388. Доступ – 21.03.2014 р.
137. История внешней политики России. От войн России против Наполеона до Парижского мира 1856 г. / Под ред. О. В. Орлика, В. Н. Виноградова и др. – М.: Международные отношения, 1999. – 448 с.
138. История народов Северного Кавказа / Под ред. А. Л. Нарочницкого. – М.: Наука, 1998. – 542 с.
139. История русской армии и флота / Под ред. А. С. Гришинского, В. П. Никольского, Н. Л. Кладо. – М.: Образование, 1913. – 170 с.
140. Казин В. Х. Казачьи войска. Хроника казачьих частей / В. Х. Казин. – СПб.: Типография В. Д. Смирнова, 1912. – 447 с.
141. Каминский Л. С. Потери в прошлых войнах / Л. С. Каминский, С. А. Новосельский. – М.: Медгиз, 1947. – 209 с.
142. Керсновский А. А. История русской армии / А. А. Керсновский. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/h/kersnovsky1.html. Доступ – 21.03.2014 р.
143. Клаузевиц К. О войне / К. Клаузевиц. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/science/clausewitz/index.html. Доступ – 19.12.2013 р.
144. Ковалевский Е. Война с Турцией и разрыв с западными державами в 1853 и 1854 гг. / Е. Ковалевский. – СПб.: Типография Траншеля, 1861 – 295 с.
145. Короленко П. П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска / П. П. Короленко. – К.: Типография Кубанского областного правления, 1896. – 97 с.
146. Кримська Іліада: Східна війна 1853-1856 рр. очима сучасників. Події і судження / Л. О. Орєхова, Д. К. Васильєва, В. В. Орєхов. – Сімферополь: Таврія, 2004. – 447 с.
147. Крымская (Восточная) война по материалам частной коллекции семьи Шереметьевых. В 2 ч. – Ч.1. – К.: София, 2008. – 148 с.
148. Кулинский А. Н. Русское холодное оружие 1800-1917 гг. / А. Н. Кулинский. – СПб.: Олимп, 1994. – 182 с.
149. Куценко И. Я. Кубанское казачество / И. Я. Куценко. – Краснодар: Советская Кубань, 1990. – 381 с.
150. Лаговский А. Н. Оборона Севастополя: Крымская война 1854–1855 гг. / А. Н. Лаговский – М.: Воениздат, 1939. – 228 с.
151. Лапин В. А. Стратегия русской армии в кавказских войнах ХVIII – XIX вв. / В. А. Лапин // Военно-исторический журнал. – 2007. – № 12.– С.19-20.
152. Лиддел-Гарт Б. Стратегия непрямых действий / Б. Лиддел-Гарт. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/science/liddel_hart1/index.html. Доступ – 11.03.2014 р.
153. Лукашевич К. Оборона Севастополя и его славные защитники / К. Лукашевич. – М.: Типография И. Сытина, 1901. – 289 с.
154. Ляновский П. Очерки быта войск в военное время: 1854-1856 гг. / П. Ляновский // Военный сборник. – 1859. – № 4. – С. 461-473.
155. Ляшук П. М. Герои «Севастопольской страды»: кавалеры орденов святого Георгия за оборону Севастополя в 1854–1855 гг. / П. М. Ляшук. – Симферополь: Таврия-Плюс, 2001. –126 с.
156. Ляшук П. М. Мартиролог офицеров российской армии, погибших при защите Севастополя и Крыма в 1854–1856 гг. / П. М. Ляшук. – Севастополь: Телескоп, 2008 – 211 с.
157. Маленко Л. М. Південноукраїнське козацтво у Кримській війні / Л. М. Маленко. Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/m/malenko_pivdenkozak.pdf. Доступ – 18.12.2013 р.
158. Малукало А. Н. Казачество Росси как социокультурный феномен / А. Н. Малукало. Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/m/malukalo_fenomen.htm. Доступ – 18.12.2013 р.
159. Малукало А. Н. Кубанское казачье войско в 1860-1914 гг.: организация, система управления и функционирования, социально-экономический статус / А. Н. Малукало. Режим доступу: http://www.cossackdom.com/book/bookkuban.html. Доступ –11.12.2013 р.
160. Маслов А. Н. История крепостной войны. Севастополь 1854-1855 г. / А. Н. Маслов. – СПб.: Типография А. С. Суворина, 1900. – 335 с.
161. Матвеев О. В. «Все станичники на него смотрели с восторгом…» / О. В. Матвеев. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id=157. Доступ – 28.02.2014 р.
162. Матвеев О. В. Очерки форменной одежды ку¬банских казаков (конец XVII века – 1917 г.) / О. В. Матвеев, Б. Е. Фролов. – Краснодар: Парабеллум, 2000. – 218 с.
163. Николаев Н. Н. Великая страда. Иллюстрированная история обороны Севастополя / Н. Н. Николаев. – СПб.: Типография АО «Слово», 1904. – 520 с.
164. Никольский А. И. Столетие военного министерства. 1802-1902 гг.: Главное управление казачьих войск / А. И. Никольский. – СПб.: Типография М. О. Вольфа, 1902. – 463 с.
165. Никольский А. И. Столетие военного министерства. 1802-1902 гг.: Военная повинность казачьих войск / А. И. Никольский. – СПб.: Типография М. О. Вольфа, 1907. – 679 с.
166. Обозный Н. Кубанские пластуны / Н. Обозный. – Режим доступу: http://www.nevchronograph.ru/publications/14. Доступ – 24.03.2014 р.
167. Окипняк В. М. Клинковое оружие Черкессии, Осетии и Чечни в XIX –начале XX веков / В. М. Окипняк. – Режим доступу: http://www.ruslanka.ru/hist/kavkaz/oruzhie.php. Доступ – 19.03.2014 р.
168. Ольшевский М. Я. Кавказ с 1841 по 1866 г. / М. Я. Ольшевский. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts//181860/Olsevskij/frametext8.htm. Доступ– 14.02.2014 р.
169. Орда А. Несколько слов о системе обороны Севастополя / А. Орда // Военный сборник. – 1859. – № 8. – С. 307-354.
170. Островерхов М. О ручном огнестрельном нарезном оружии / М. О. Островерхов // Военный сборник. – 1859. – № 6. – С. 530-540.
171. Попко И. Д. Боевое снаряжение и типы черноморских казаков в исходе 18 и начале 19 века / И. Д. Попко // Кубанские областные ведомости. – 1873. – № 48. – С. 14-17.
172. Попко И. Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту / И. Д. Попко. – Краснодар: Советская Кубань, 1998 – 189 с.
173. Протопопов И. Очерк обороны Севастополя / И. Протопопов. – Одесса.: Типография Окружного штаба Одесского военного округа, 1885. – 170 с.
174. Рахматуллин М. А. Воины в Крымской кампании / М. А. Рахматуллин // Вопросы истории. – 1972. – № 8. – С. 94-118.
175. Рерберг П. Ф. Севастопольцы. Участники 11-месячной обороны Севастополя и потери, ими понесенные / П. Ф. Рерберг. – СПб.: Экспедиция изготовления государственных бумаг, 1905. – 352 с.
176. Салчинская А. Р. Эволюция боевых качеств черноморских, линейных и донских казаков в условиях Кавказской войны / А. Р. Салчинская. – Режим доступу: http://fstanitsa.ru/php?f=38&t=1034. Доступ – 18.03.2014 р.
177. Семанова С. Крымская война ХІХ в. / С. Семанова. – М.: Вече, 1999. – 639 с.
178. Сень Д. В. Воображение региона как колонизация: Кубань-Черномория-Кубань (практики Российской империи на Северо-Западном Кавказе в конце XVIII – середине XIX в.) / Д. В. Сень. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/s/sen_vobrreg.htm. Доступ – 17.12.2014 р.
179. Сень Д. В. Дискурс империй, казачество и региональные особенности управления Россией пограничными территориями: «Фанагория–Черномория–Кубань» (конец XVIII в. – середина XIX в.) / Д. В. Сень. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/s/sen_diskurs.htm. Доступ – 13.12.2014 р.
180. Сень Д. В. «Черномория» versus «Кубань»: некоторые аспекты дискурса империй и теоретические проблемы изучения истории Северо-Западного Кавказа конца XVIII в. – первой половины XIX в. / Д. В. Сень. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_institut.htm. Доступ – 13.12.2014 р.
181. Сергеев-Ценский С. Н. Севастопольская страда / С. Н. Сергеев-Ценский. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/prose/russian/sergeev-tsensky/index.html. Доступ – 26.03.2014 р.
182. Скориков Ю. А. Севастопольская крепость / Ю. А. Скориков. – СПб.: Стройиздат, 1997. – 336 с.
183. Скрицкий Н. В. Крымская война 1853-1856 гг. / Н. В. Скрицкий. – М.: Вече, 2006. – 414 с.
184. Тарле Е. В. Город русской славы Севастополь в 1854-1855 гг. / Е. В. Тарле. – М.: Воениздат, 1954. – 241 с.
185. Тарле Е. В. Крымская война. В 2 т. / Е. В. Тарле. – Т.1. – М.: Издательство АН СССР, 1950. – 567 с.; Т.2. – М.: Издательство АН СССР, 1950. – 655 с.
186. Тотлебен Э. И. Описание обороны города Севастополя. В 2 т. / Э. И. Тотлебен. – Т. 1. – СПб.: Типография Тиблена и компании, 1863. – 796 с.; Т. 2. – СПб.: Типография Тиблена и компании, 1863. – 884 с.
187. Троицкий Д. И. Севастополь. Очерки и рассказы из истории Крымской войны / Д. И. Троицкий. – СПб.: Типолитография С. Н. Цепова, 1910. – 348 с.
188. Троицкий Н. Крымская война. Планы сторон / Н. Троицкий. – Режим доступу: http//www.scepsis.ru/library/io/-1454.html. Доступ – 25.03.2014 р.
189. Федосеева Л. Г. Кубанское казачество в конце ХVШ – первой половине XIX вв.: историография проблемы / Л. Г. Федосеева. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id=3181. Доступ – 14.12.2013 р.
190. Фадеев Р. Шестдесят лет Кавказской войны / Р. Фадеев. – Тифлис: Военная типография главного штаба Кавказского, 1860. – 159 с.
191. Федоров В. Г. Вооружение русской армии в Крымскую кампанию / В. Г. Федоров. – СПб.: Типолитография С. Н. Цепова, 1904. – 210 с.
192. Федоров В. Г. Вооружение русской армии за ХІХ ст. / В. Г. Федоров – СПб.: Главное артиллерийское управление, 1911. – 432 с.
193. Филиппов М. М. Осажденный Севастополь / М. М. Филиппов. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/prose/russian/filippov_mm/index.html. Доступ – 25.02.2014 р.
194. Фелицын Е. Д. Кубанское казачье войско 1696-1888. Сборник кратких сведений о войске / Е. Д. Фелицын. – Вятка: Типография С. Исаева, 1888. – 438 с.
195. Фролов Б. Е. Институт наемничества в Черноморском казачестве / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id=5702. Доступ – 14.02.2014 р.
196. Фролов Б. Е. Военный лексикон кубанских казаков: словарь справочник / авт.-состав. Б. Е. Фролов. – Краснодар: Краснодарские известия, 2007. – 192 с.
197. Фролов Б. Е. Национальный состав Черноморского войска (1787–1860 г.) / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_natschek.pdf. Доступ – 18.03.2014 р.
198. Фролов Б. Е. Оружие кубанских казаков / Б. Е. Фролов. – Краснодар: Традиция, 2009. – 128 с.
199. Фролов Б. Е. Переселение казаков Черноморского войска на Кубань / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.ryaboshtan.ru/kazaky.htm. Доступ – 16.03.2014 р.
200. Фролов Б. Е. Первые образцы форменной одежды черноморских казаков / Б. Е. Фролов. Режим доступу: http://www.yuga.ru/articles/society/4359.html Доступ – 26.03.2014 р.
201. Фролов Б. Е. Попытка введения шашек на вооружение черноморских казаков в начале 20-х годов XIX века / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_shashki.htm. Доступ – 12.03.2014 р.
202. Фролов Б. Е. Реформа строевого состава Черноморского казачьего войска в начале XIX века / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_reforma.htm. Доступ – 22.03.2014 р.
203. Фролов Б. Е. Ручное огнестрельное оружие кубанских казаков / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_roruzhie.pdf. Доступ – 11.03.2014 р.
204. Фролов Б. Е. Традиционная форма терских и кубанских казаков / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://xn--b1amdkt1fb.xnp1ai/index.php?option=com_content&view=article&id=73:2012-07-15-19-29-34&catid=50:2012-06-15-13-18-30&Itemid=76. Доступ – 12.02.2014 р.
205. Фролов Б. Е. Формирование Черноморской гвардейской сотни / Б. Е. Фролов. Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/f/frolov_sotnia.htm. Доступ – 26.03.2014 р.
206. Фролов Б. Е. Холодное оружие кубанских казаков / Б. Е. Фролов. – Краснодар: Диапазон-В, 2009. – 320 с.
207. Фролов Б. Е. Черноморское казачье войско / Б. Е. Фролов. – Режим доступу: http://www.slavakubani.ru/read.php?id=132. Доступ – 28.03.2014 р.
208. Хорошхин М. Казачьи войска. Опыт военно-статистического описания / М. Хорошхин. – СПб.: Типография Суворина, 1881. – 375 с.
209. Хибберт К. Крымская кампания 1854-1855 гг. Трагедия лорда Раглана / К. Хибберт. – М.: Вече, 2004. – 848 с.
210. Ченнык С. В. Вторжение: военно-исторический очерк / С. В. Ченнык. – Севастополь: Телескоп, 2010. – 320 с.
211. Ченнык С. В. Крымская кампания 1854-1856 гг. Восточная война / С. В. Ченнык. – Севастополь: Гала, 2010. – 320 с.
212. Чернышевский Н. Г. Рассказ о Крымской войне по Кинглеку / Н. Г. Чернышевский. – М.: Изд-во всесоюзного общества политкаторжан и ссыльно-переселенцев, 1935. – 354 с.
213. Шавшин В. Г. Бастионы Севастополя / В. Г. Шавшин. – Севастополь: Телескоп, 2000. – 210 с.
214. Шавшин В. Г. Долина смерти / В. Г. Шавшин. – К.: Правь, 2005. – 184 с.
215. Шавшин В. Г. Севастополь в истории Крымской войны / В. Г. Шавшин. – К.: Правь, 2004. – 284 с.
216. Шишов А. В. Казацкие войска России / А. В. Шишов. – М.: Вече, 2007. – 337 с.
217. Шишов А. В. Полководцы кавказских войн / А. В. Шишов. – М.: Центрополиграф, 2001. – 551 с.
218. Щербина Ф. А. История Кубанского казачьего войска. В 2 т. / Ф. А. Щербина. – Т. 2.: История войны казаков с закубанскими горцами. –Екатеринодар, 1913. – 849 с.
219. Щербина Ф. А Колонизация Кубанской области / Ф. А. Щербина // Киевская старина. – 1883. – Т. 7. – № 12. – С. 538-552.
220. Щербина Ф. А. Кубанское казачество и его атаманы / Ф. А. Щербина. – М.: Вече, 2007. – 320 с.
221. Шиян Р. Черноморское казацкое войско. 1788 – 1792. / Р. Шиян. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/articles/s/shiyan_chernomvoisko.htm. Доступ – 14.03.2014 р.
222. Яковлев А. Ф. Крымская война 1853–1856 гг. / А. Ф. Яковлев. – М.: Паломник, 2007. – 192 с.
223. Badem C. The Crimean War (1853–1856) / C. Baden. – Leiden: Brill, 2010. – 432 pp.
224. Baddely Jn. The Russian conquest of the Caucasus: with maps, plans, and illustrations / Jn. Baddely. – Режим доступу: https://archive.org/details/russianconquest00baddgoog. Доступ – 25.03.2014 р.
225. Baumgart W. The Crimean war. 1853–1856 / W. Baumgart. – L: Oxford University Pres, 1999. – 244 pp.
226. Fletcher I. The Crimean war. A Clash of the empires / I. Fletcher.– Staplehust: Spelmount, 2004. – 527 pp.
227. Hamley E. The story of the campaign of Sebastopol / E. Hamley. – Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=uc1.$b81656. Доступ – 19.04.2014 р.
228. Hamley E. The war in the Crimea / E. Hamley. – L.: Seeley and CO., 1891. – 340 pp.
229. Kinglake W. The invasion of the Crimea: its origin, and an account of its progress down to the death of Lord Raglan / W. Kinglake. – L.: Blackwood and sons, 1876. – 474 pp.
230. McClellan G. Armies of Europe: military systems of England, France and Russia in the Crimean war / G. McClellan. – Режим доступу: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=loc.ark:/13960/t9572338f. Доступ – 27.03.2014 р.
231. Markovits S. The Crimean War in the British Imagination / S. Markovits. – L.: Cambridge University Press, 2009. – 287 pp.
232. Massie A. The Crimean war. The untold stories / А. Massie. – L.: Sidgwich and Jackson, 2004. – 280 pp.
233. Ponting C. The Crimean War / C. Ponting. – L.: Chatto and Windus, 2004. – 361 pp.
234. Russell W. The Crimean War / W. Russell. – Baton Rouge: Louisiana State University Press, 2009. – 382 pp.
235. Thomas R. The Russian Army of the Crimean War 1854–56 / R. Thomas. – Режим доступу: http://www.ospreypublishing.com/store/ 1762_9781846039874. Доступ – 27.03.2014 р.
236. Tyrrell H. The history of the war with Russia / H. Tyrrell. – L.: The London printing and publishing company, 1856. – 436 p.
ВСТУП
Актуальність дослідження. Традиційним для козакознавчих студій залишається спектр тем, пов’язаних із різноманітними аспектами історії Запорізького козацтва та Гетьманської держави у ХVII – ХVIII cт. Січ, що протягом століть була свого роду «центром тяжіння» для пасіонарних, антагоністичних імперським реаліям елементів соціуму, як мілітарна структура фронтирного типу у другій половині ХVIII cт. виявилась перепоною на шляху централізаторських амбіцій уряду. Знищення «козацької вольниці» на Дніпрі (чим не обмежується існування феномену українського козацтва) поставило перед владою низку проблем, пов’язаних із необхідністю збереження бойового потенціалу козацтва для захисту імперських кордонів. Тому влада санкціонувала створення нових козацьких спільнот і, зокрема, Чорноморського козацького війська. Кооптоване із числа колишніх запорожців, волею імперської влади воно було переміщене на Кубань, подалі від Запорожжя та України. Поставлене під контроль військової та цивільної адміністрації козацтво переорієнтували на здійснення імперських геополітичних проектів на Кавказі, що заклало фундамент для продовження розвитку козацтва як мілітарної спільноти у ХІХ ст. Перманентна локальна війна на кавказькому порубіжжі, в яку було втягнене Чорноморське військо, визначала превалювання мілітаризованої культури над усіма соціально-побутовими гранями функціонування козацької організації. Зміна географічних та геополітичних координат існування козацтва вплинула на трансформацію його традиційної мілітарної справи, що викликало еволюцію соціально-побутових площин життя, культурного обличчя протягом ХІХ ст. Тому необхідною бачиться наукова рефлексія процесів, що охопили привнесену із Запоріжжя на Кубань військову культуру. Тим більше, що проблеми мілітарної історії козацького війська у ХІХ ст. перебувають на маргінесі наукових пошуків, досліджуються спорадично, безсистемно. Попри значний обсяг козакознавчої літератури, до цього часу не було проаналізовано трансформацію бойового комплексу, військового мистецтва Чорноморського козацтва, участь його у бойових діях за межами території Війська. Серед досліджень превалюють культурно-етнографічні розвідки, що без поєднання їх із військовою історію як основою формування культурного обличчя Чорноморського козацтва, не дозволяє створити об’ємну візію розвитку козацької військово-соціальної спільноти протягом ХІХ ст.
На тлі численних досліджень мілітарних аспектів козацької історії ХVII – XVIII cт., бойовий шлях козаків у збройних конфліктах першої половини ХІХ ст. є «білою плямою» в українській військовій історії. Вивчення вимагає проблема участі підрозділів українського Чорноморського козацького війська у Кримській (Східній) війні 1853-1856 рр. Козацька тактика, стратегія, озброєння та екіпірування у конфлікті 1853-1856 рр. не були предметом спеціального військово-історичного дослідження. Навпаки, на вичерпне висвітлення мілітарної історії чорноморських козаків претендують псевдонаукові розвідки, що не ґрунтуються на історичних джерелах, а тому далекі від реалій. На тлі політичних подій кількість фіктивних досліджень, автори яких діють, вочевидь, з огляду на політичну кон’юнктуру, різко зросла. Помітною є героїзація минулого та оправдання експансивної політики, що веде до тенденційного висвітлення подій програної Російською імперією Кримської війни, до накладення заборон на її вивчення навіть у провідних наукових інститутах країн, що використовують псевдопатріотичну риторику та конструюють неоімперські військово-політичні стратегії. Одним словом, відбувається політизація мілітарної історії Чорноморського козацтва силами радикального, українофобського спрямування, які намагаються спростувати вагому роль козацьких підрозділів у військових конфліктах ХІХ ст., затушувати домінантність етнічно українського компоненту у Чорноморському війську, змоделювати хибні уявлення про непричетність українства і українських бойових підрозділів до військових подій, що відбувалися на Кримському півострові. Вивчення мілітарної справи козацтва та участі його підрозділів у військових конфліктах дозволить знівелювати ефективність продукованих ненауковими дослідженнями стереотипів, що проникають в український суспільно-політичний континуум.
Об’єктом дослідження є Чорноморське козацьке військо як мілітарна організація, бойове мистецтво та військова справа, озброєння та екіпірування його підрозділів.
Предмет дослідження: ґенеза військової культури, збройного комплексу, традицій мілітарної справи та бойового мистецтва у підрозділах Чорноморського козацтва, особливості підготовки, озброєння, бойового мистецтва пластунів під час Кримської війни.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з кінця ХVIII – до 1860 р. Нижня часова грань обумовлена початком трансформації військової культури новоствореного Чорноморського війська, що у часовому вимірі співпадає із переселення його у межі кубанської етносфери, до імперського фронтиру в передгір’ях Кавказу. Верхня хронологічна межа пов'язана із утворенням на основі Чорноморського та Кавказького лінійного війська Кубанського козацького війська, що супроводжувалося принципово новими, відмінними від попереднього етапу процесами у військовій культурі козацтва. В указаних хронологічних рамках слід виокремити період Кримської війни – 1853-1856 років, що розглядається нами як зовнішній (для козацтва Кубані) військовий конфлікт, часові грані якого співпадають із закінченням активного етапу трансформації військової справи чорноморської мілітарної спільноти. До середини ХІХ ст. процес розмивання традиційної бойової культури чорноморців під впливом горської мілітарної справи у цілому завершився, а козацькі тактика, стратегія, озброєння набули сталих форм. Отже, дослідження участі підрозділів чорноморського козацтва у боях на Кримському півострові дозволить проаналізувати особливості козацької військової справи та мілітарної культури.
Методи дослідження. У ході дослідження застосовуються методи аналізу та синтезу, завдяки чому стало можливим сформувати теоретико-методологічні засади роботи. За допомогою системного методу проаналізовано козацький бойовий комплекс як цілісну структуру, складовими якої є озброєння та екіпірування. Історико-генетичний метод застосовано для дослідження еволюції та трансформації традиційного козацько-запорозького бойового мистецтва та військової культури. Використання історико-порівняльного (компаративного) методу зумовлене необхідністю виділити специфічні риси козацької мілітарної культури, тактики, збройного комплексу, що відрізняють козацтво від армії, інших іррегулярних формувань. Історико-описовий метод залучався для з'ясування чинників, які стали визначальними для виникнення особливостей козацького військового мистецтва та збройного комплексу.
Мета роботи – дослідження ґенези військової культури, бойового мистецтва, комплексу озброєння, а також – встановлення специфіки їх тактико-стратегічних дій та аналіз особливостей сформованої мілітарної культури, прийомів і методів ведення бою.
Завдання дослідження спрямовані на досягнення мети:
з’ясувати чинники, що вплинули на еволюцію традиційної бойового комплексу «запорізького» типу, причин його деструкції та заміщення козацько-горським типом бойового спорядження і тактичних дій;
дослідити кавказько-горські культурні впливи на трансформацію військової культури, вивчити специфіку їх засвоєння козацтвом;
описати адаптацію елементів горського комплексу козаками, причини та фактори, що впливали на цей процес, результати конфліктних і мирних міжетнічних зв’язків та інкультурації;
вивчити причини виникнення феномену пластунства, ґенезу його бойової культури та озброєння, військового мистецтва та військової психології;
дослідити специфіку військової служби пластунів, бойового застосування пластунських підрозділів, їх співпраці із регулярними частинами в умовах масштабного конфлікту;
проаналізувати наслідки трансформації традиційного козацької бойової культури та адаптації елементів горського бойового комплексу і прийомів ведення бою козацькими підрозділами;
вивчити тактику, стратегію та мілітарний комплекс козацтва у бойових діях Кримської війни 1853-1856 рр.
Для дослідження проблеми та виконання поставлених завдань, доцільним бачиться поділ масиву історичних джерел та історичних досліджень на дві тематично орієнтовані групи. Перша стосується процесу формування військової культури, бойового комплексу Чорноморського козацького війська. Другу групу складають джерела та праці, що висвітлюють військові реалії Кримської війни. Відповідно, ці два історіографічні та джерельні блоки необхідно аналізувати окремо, хоча їх використання в комплексі дозволяє вивчити ґенезу військового мистецтва Чорноморського козацтва, застосування бойової культури та озброєння в умовах збройних конфліктів.
Джерельна база. Комплекс джерел, що стосуються проблем ґенези та трансформації бойового комплексу, озброєння та екіпірування чорноморського козацтва обмежений. Збереглася невелика кількість офіційних джерел, оскільки процес еволюції бойового комплексу (переозброєння) документувався слабко, основний масив інформації присвячений соціальним та економічним процесам, що відбувалися у Війську. Обмежений пласт матеріалів, який можна використати для аналізу модернізації традиційної козацької бойової культури та військової справи міститься у джерелах, опублікованих І. Дмитрієнком . Окремі свідчення про еволюцію козацького озброєння, що описується у контексті протистояння кавказців та козаків Кубані, зібрані у «Сборнике материалов для описания местностей и племен Кавказ» . Ця ж збірка містять чимало даних про бойовий комплекс горців, особливості їх озброєння, екіпірування, тактичних дій, що необхідно для аналізу процесу проникнення елементів горського спорядження та військової справи у козацьку.
Більш значимими є джерела особового походження – мемуари козаків Війська і офіцерів , які брали участь у бойових діях разом із козацькими частинами. До цієї ж групи джерел входять щоденники та мемуари іноземців , які, виконуючи військові чи дипломатичні місії на Кавказі чи Кубані, описували озброєння козацтва, його методи ведення бою, елементи мілітарної культури. Для вивчення тактичних і стратегічних дій козацтва, особливостей організації Війська тощо, важливим джерелами є військові статути та положення .
Комплекс джерел, що проливають світло на участь батальйонів Чорноморського козацтва у бойових діях Кримської війни варто поділити на дві групи. Перша – це діловодна документація військового командування. Наказів, донесень, реляцій тощо, які стосувалися б суто козацьких батальйонів, командування не видавало, оскільки чорноморці брали участь у боях поряд із регулярними частинами і підпорядковувалися їх командирами. Свідчення про участь чорноморських козаків у бойових діях збереглися у діловодній документації, що стосується дій підрозділів регулярної армії. Як правило, інформація про дії козаків у документах є другорядною, фрагментарною, тому слід аналізувати увесь доступний комплекс офіційних документів, щоб мати об’ємну візію досліджуваних проблем. Значний масив діловодної документації командування регулярних частин і штабу Кримської армії опубліковано у документальних збірках . Участь чорноморських козаків у Кримській війні відобразилася також у журналах бойових дій, де занотовано повідомлення про операції, здійснювані гарнізоном . На жаль, частина журналів утрачена.
Другу групу історичних джерел формують матеріали особового походження. Для вивчення козацької тактики, стратегії, озброєння у боях Кримської війни, цей тип джерельних матеріалів грає винятково важливу роль, оскільки козацький мілітарний комплекс, тактичні дії, прийоми ведення бою разюче відрізнялися від армійських, що привертало увагу до пластунів і їхньої служби. Серед джерел особового походження чільне місце займають мемуари та матеріали особистої переписки учасників оборони . Спогади про події Кримської війни залишив учасник оборонних боїв генерал О. Хрущов , відомий письменник Л. Толстой , також артилерист-офіцер М. Анічков , щоденники вели П. Алабін , П. Меньков , та ін. Спомини нижчих офіцерів артилерійських та піхотних частин, жителів міста були опубліковані окремою збіркою . Очевидці реалій війни описують картини боїв і участь в них козаків, що фіксувалися в пам’яті сучасників через нестандартність пластунських тактико-стратегічних дій у порівняння з більшістю регулярних частин. Наближеність до подій, сприйняття їх людиною і ретрансляція в тексті формують інформаційний потенціал джерел особистого походження, багато площин якого перебувають у латентному горизонті і не відображені в джерелах інших типів.
У дослідженні використовувалися також листи і мемуари англійських солдат та офіцерів . Вони доповнюють комплекс джерел інформацією, що стосується бойових дій під Севастополем. Повідомлень про службу козаків-пластунів в англійських джерелах надто мало, вони обмежується свідченнями про найбільш масштабні бої та диверсійні операції, здійснювані гарнізоном міста. Однак англійські джерела особового походження сприяють уникненню однобокого висвітлення історичних реалій Кримської війни.
Доповнюють письмові джерела фотодокументи, відзняті англійськими фотографами , гравюри російських художників . Вагоме значення мають карти битв та плани оборонної лінії Севастополя, виконані російськими та французькими військовими, що проектують у географічній площині описувані бойові ситуації, текстові фрази наказів, диспозиції військ і напрямки їх дій.
Історіографія питання. Історією Чорноморського козацтва почали цікавитися у другій половині ХІХ ст. Перші розвідки і ґрунтовні праці писалися представниками військової адміністрації . У центрі уваги перебували аспекти козацької мілітарної історії, що пояснюється фаховими інтересами авторів і вело до професіоналізації викладення відповідних сюжетів . З’явилися праці синкретичного характеру, автори яких намагалися охопити, етнічні, географічні соціальні, культурі, військові аспекти існування козацтва . Автори були свідками зображуваних подій, які вони намагалися оформити в якості історичних досліджень, зробити предметом своїх наукових пошуків . Часто роботи не позбавлені романтичної, імперсько-патріотичної риторики та надмірної героїзації історії війська . Згадані праці заклали основи чорноморського козакознавства, а результати пошуків перших кубанських істориків, їх доступ до архівних матеріалів у сумі з особистим досвідом, втілилися у роботи, актуальність яких не зникла до сьогодні.
До початку ХХ ст. зберігалася традиція чорноморського історіописання, що орієнтувалася на роботи перших місцевих козакознавців. «Козацька» тематика зацікавила не тільки дослідників-кубанців, але й інших істориків на імперському просторі . Спостерігаються певні зрушення в методиці дослідження козацької історії. Були написані праці, в яких на основі компаративного аналіз описувалася історія усіх козацьких спільнот Російської імперії , з’явилися дослідження Чорноморського війська, написані з урахуванням статистики тощо .
Закінчення Кавказької війни актуалізувало вивчення цього конфлікту, що супроводжувалося зацікавленістю не тільки загальним описом військових подій, але і викликало потребу у вивченні ролі козацтва у довготривалій збройній кризі . Історики, працюючи над висвітленням протікання конфлікту, описували і Чорноморське козацьке військо, його військову організацію, боротьбу із горськими народами на Чорноморській кордонній лінії тощо . Дослідники приділяли увагу і горським народам, їх військовій справі , що дозволяє аналізувати природу трансформаційних процесів у середовищі козацької військової культури.
У радянський період дослідження мілітарної історії Чорноморського козацтва табуювалося, з огляду на протистояння козацтва та більшовиків у роки громадянської війни. Жодної праці, яка хоча б по дотичній стосувалася військової справи козацтва, радянськими істориками не було написано. Пріоритетним стало вивчення виключно соціально-економічних проблем розвитку Війська, у сфері чого успіху досяг В. Голобуцький . Політичне корегування окремих напрямків історичних пошуків в рамках «репресованої науки» спричинило маргіналізацію вивчення козацької історії у радянську добу. Науковий інтерес до козакознавчих студій перейшов у латентну фазу.
На користь останньої тези свідчить активізація вивчення козацтва у 90-х роках ХХ ст. Характерно, що історики продовжили вивчати усі козацькі війська, що існували в Російській імперії у ХІХ ст. , очевидно, продовжуючи перервану періодом радянських заборон історіографічну традицію. Особливо активізувалося дослідження історії Чорноморського козацького війська на початку ХХІ ст., що свідчить про актуалізацію козакознавчої тематики. Традиційно основний науковий центр вивчення чорноморського козацтва локалізувався на Кубані, де активно досліджується етнічні, соціальні та культурні аспекти козацької історії.
Останнім часом зросла кількість праць, що стосуються окремих аспектів мілітарної історії Чорноморського козацтва. Б. Фролов , О. Матвєєв досліджують озброєння та екіпірування чорноморців у першій половині ХІХ ст. Вони фіксують переозброєння підрозділів чорноморського козацтва, але не приділяють увагу горським мілітарно-культурним впливам, що спричинили трансформацію бойової культури козацтва. Серед вітчизняних фахівців вивченням південноукраїнських козаків (не тільки чорноморських) займаються Л. Маленко та О. Бачинська .
Активізувалися і дослідження подій Кавказької війни. Дослідники цього конфлікту не вивчають військову історію козацтва цілеспрямовано, а лише у контексті перманентного збройного протистояння між чорноморцями та горцями на фронтирі . Історики намагаються розглянути військові події конфлікту, проаналізувати політичний клімат, в яких він розвивався .
Історії Кримської війни 1853-1856 рр. і так званої першої оборони Севастополя стосується величезна кількість історичних праць. Попри це, участь козацьких частин у Кримському конфлікті і, зокрема, чорноморських пластунів, істориками не вивчалася, не зважаючи на солідну базу опублікованих джерел та глибокі історіографічні традиції вивчення значимого для Російської імперії конфлікту. Інформація про бойові операції за участю чорноморських пластунів міститься у багатьох монографічних дослідженнях, де комплексно розглядається весь спектр подій війни 1853-1856 рр. Однак такі свідчення є фрагментарними, описуються авторами ситуативно у контексті вивчення інших об’єктів дослідження, а тому цілісне уявлення про службу чорноморських пластунів у Кримській армії можна лише шляхом аналізу якомога ширшого кола праць істориків та історичних джерел.
Дослідження військових та політичних аспектів Кримської війни почалося відразу після її завершення. Перший історіографічний період, що тривав до подій 1917-1918 рр., виявився найбільш продуктивним. Протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. з’явилися ґрунтовні фактографічні праці, де автори – історики із числа колишніх військових, об’ємно розглядають події Кримської війни . Фахові військові описують масштабні сутички та окремі операції до найменших дрібниць, тому спорадично звертаються і до опису дій пластунів в бойових епізодах війни . У другій половині ХІХ ст. опублікували свої дослідження і офіцери – безпосередні учасники конфлікту. У своїх роботах Е. Тотлебен , К. Вейгельт та ін. компонують особисті спогади про події та історичні джерела.
Негативна атмосфера в науковому та політичному житті Радянського Союзу спричинила тривалу перерву у вивчені істориками Кримської війни. Дослідження відновилися аж у 1950-х р., коли влада прагла продовжити розпочатий у роки Другої світової війни процес героїзації ведених Російською імперією кампаній. Попри це, більшість робіт – компілятивного характеру, самостійними ґрунтовними дослідженнями їх можна вважати з певною часткою умовності. Зміщення «центру ваги» до провадження авторських наукових пошуків здійснив Є. Тарле, праця якого стосувалася, головним чином, політичних подій війни . Бойові дії, описані в його книзі, доповнюють панно попередніх масштабних досліджень, але не є провідною темою його роботи. Починаючи з неї, полюс дослідження змістився до критики політики Англії і Франції, до військових студій звертаються ситуативно, віддаючи перевагу політичним перипетіям, що відбувалися протягом збройної кризи .
Дослідження військових дій було фоновим в історіографії до 90-х років, коли очевидною стає тенденція до опису військових баталій, серед яких знаходиться місце і для фрагментарного опису служби пластунів у Криму . До початку ХХІ ст. вивченням військових та політичних реалій Кримської війни займалися, як правило, у наукових центрах Російської Федерації. Однак останнім часом кількість праць російських істориків скоротилася до мінімуму. Пов’язано це із політичним табуюванням тем, що є невиграшними для амбітних політично-пропагандистських проектів у соціумі сусідньої держави. На початку ХХІ ст. центр дослідження проблем Кримської війни змістився у Севастополь, де вивченням конфлікту займалися місцеві краєзнавці та історики військової справи . Розглядаючи проблеми локальної історії, фахівці «севастопольської школи» у роботах спорадично згадають і про козаків Чорноморського війська як учасників оборонної операції .
Важливою компонентною історіографії для вивчення Кримської війни є іноземна література, у першу чергу – англійська. Як і в Російські імперії, події «східного» конфлікту стали цікавити англійців уже у другій половині ХІХ ст. Історики «Туманного Альбіону», як і їхні російські колеги, писали праці фактографічні, описового характеру, з претензією на охоплення усіх проблем конфлікту . Не дивлячись на те, що кількість англійської літератури не поступається російській, перша є менш значимою для вивчення бойового шляху чорноморців у ході Севастопольської кампанії. Якщо навіть у дослідженнях російських істориків бойовий шлях пластунів описується надто фрагментарно, то британські фахівці приділяють ще менше уваги козацькому контингенту, що брав участь у конфлікті. Англійські історики концентрують свою увагу на бойовому шляху полків своєї країни , а проблеми участі частин російської армії в операціях Кримської війни почали розробляти лише останнім часом .
Важливою групою робіт, що необхідні для вивчення бойового комплексу Чорноморського козацтва, є зброєзнавчі студії, де акцент зроблено на дослідженні зразків холодної та вогнепальної зброї, що знаходилася на озброєння горських народів , армії Російської імперії, у тому числі – іррегулярних козацьких військ .
Доповнюють історіографічну базу роботи військових теоретиків, ідеї яких залучалися для пояснення бойових ситуацій військового конфлікту .
Наукова новизна здобутих результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв'язання:
застосовано культурологічний підхід до вивчення проблем мілітарної історії – для дослідження процесу формування бойової культури Чорноморського козацтва, інкультураційних процесів та міжетнічних відносин як чинників впливу на модернізацію козацького збройного комплексу;
уперше досліджено причини, специфіку, динаміку трансформації традиційно-козацької бойової культури та комплекту озброєння протягом кінця XVІІІ – першої половини ХІХ ст.;
виявлено специфіку формування пластунських мілітарних корпорацій, їх бойової культури, військової підготовки та виховання, цінностей та психології;
уперше досліджено участь чорноморських козаків у Кримській війні 1853-1856 рр., вивчено бойовий комплекс чорноморських пластунів, тактику, стратегію ведення бою, визначено роль козаків у реалізації тактичних схем «рівного протиборства» та позиційної війни, охарактеризовано основні напрямки і специфіку служби пластунів у системі оборони Севастополя;
проаналізовано взаємодію козацьких підрозділів та частин регулярної армії, охарактеризовано впливи козацького бойового комплексу і методів ведення бою на озброєння і тактичні дії солдат гарнізону.
Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані для розробки спеціальних курсів, присвячених мілітарній історії українського козацтва в ХІХ ст., історії козацького озброєння, військової справи, а також – участі українців у військових конфліктах Російської імперії.
Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, переліку додатків, списку джерел та літератури, резюме.
Розширення векторів експансивної політики Російської імперії на рубежі ХVIII – ХІХ ст. викликало необхідність реанімації козацьких військових організацій, зокрема, Чорноморського війська. У результаті переселення останнього до кубанського фронтиру виник контакт козацтва із носіями кавказької військової культури та збройного комплексу, що принципово різнилися із успадкованими чорноморцями мілітарними традиціями Запорізької Січі. Сусідство із глибоко воєнізованою цивілізацією, що швидко набуло гостро конфліктних форм, спричинило трансформацію козацького бойового комплексу та військової справи, що здійснювалася шляхом запозичень надбань мілітарної культури горських етносів та адаптації їх досвіду на козацькому ґрунті. Мілітарна інкультурація, об’єктивно необхідна з огляду на невідповідність козацького озброєння, екіпірування природнім умовам і тактиці ведення війни на Кавказі, супроводжувалася адміністративною регуляцією збройного комплексу Чорноморського козацтва, націленого на збереження традиційних козацьких форм мілітарної культури та уніфікацію озброєння та екіпірування іррегулярних військ імперії. Опозиційні тенденції (необхідності та регулятиву) спричинили поєднання традиційних козацьких зразків зброї, тактики і методів ведення бою, екіпірування та оснащення із горськими, в результаті чого сформувалася козацько-горська бойова культура та синкретичний комплект озброєння. З обережністю слід говорити про апробацію більшістю підрозділів Чорноморського війська елементів горської тактики. Козацька військова справа залишилася оборонною, що було необхідно для забезпечення контролю над кордонною лінією, тоді як горська – орієнтувалася на проведення наступальних дій, «набігової війни».
Високим рівнем мілітарної адаптації відзначаються пластунські загони, що стихійно виникли на порубіжжі Кубанської та Кавказької етносфер. Професіоналізація військової служби, її безперервність, відсутність стабільного адміністративного контролю у прикордонній зоні, а також безпосередній та стабільний контакт із носіями ефективної воєнізованої культури, зумовили порівняно більший об’єм мілітарних запозичень та системність проникнення горського бойового досвіду у середовище пластунів. Пластунська військова служба, збройний комплекс, бойова психологія, прийоми ведення бою – мілітарний феномен, виникнення якого в структурі козацької військової спільноти фронтирного типу є закономірним. Його не варто ідеалізувати, тим більше, що пластунські корпорації формувалися як спільноти воїнів не стільки для служби на кордоні, як для розбійницьких нападів на поселення адигів.
Динаміка еволюції бойового комплексу чорноморського козацтва, його мілітарної справи стабілізувалася у 40-х р. ХІХ, що було закріплено у військових статутах. Наступний виток трансформації озброєння та мілітарної справи співпав із утворенням Кубанського козацького війська, тому Кримську війну 1853-1856 рр. доцільно вважати конфліктом, у боях якого козаки продемонстрували «еталонну» мілітарну культуру Чорноморського козацтва, результати адаптації горського збройного комплексу і тактичних схем його використання. Чорноморські козаки, перейнявши горську тактику дій і прийоми володіння зброєю, доповнивши їх стрілецькими уміннями, у ході оборони Севастополя спеціалізувалися виключно на веденні розвідки і реалізації диверсійних місій. Наслідком поєднання високої індивідуальної майстерності та ініціативності став невеликий коефіцієнт втрат і успішність реалізації більшості місій в системі захисту Севастополя.
Однозначну оцінку ролі чорноморських козаків в оборонних боях дати складно. Розвідувальні дії пластунів сприяли успішності реалізації тактики «рівного протиборства», а диверсійні – деморалізували англійських та французьких солдат облогового корпусу. Але неодноразові спроби повторити реалізовані пластунами операції солдатами регулярної армії, які не мали високої бойової підготовки, закінчувалися провалом і супроводжувалися збільшенням втрат особового складу регулярної армії.
У ході Кримської війни було подолане критичне ставлення солдат армії до іррегулярних бійців. У середовищі армійських полків севастопольського гарнізону виник феномен наслідування козацькому збройному комплексу, екіпіруванню та тактиці ведення бою. Це можна вважати пошуком шляху виходу із статичності устрою та відсталості оснащення регулярної армії Російської імперії, що диктувалося тенденціями модернізації стрілецького озброєння європейських армій і схем його використання у середині ХІХ ст. Тактичні дії, озброєння регулярної армії, розвиток яких був штучно загальмований абсолютним державним контролем, поступалися козацькому збройному комплексу і військовій справі, що були результатом динамічного процесу трансформації та синтезу різних бойових культур.
