Вступ

1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу.
1.1. Аграрно-промисловий комплекс.
1.2. Роль підприємництва в АПК.

2. Особливості функціонування підприємництва.
2.1. Сутність підприємництва.
2.2. Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в аграрній сфері.
3. Наявні недоліки, шляхи удосконалення та покращення роботи підприємств в АПК.
Висновки
Список використаної літератури

Аграрна праця - вихідне і визначальне, початок всього суспільного виробництва. По відношенню до суспільства вона цілком є необхідною працею, що створює продукт, який задовольняє первинні потреби.
Структура національного виробництва в усіх країнах у значній мірі визначається рівнем продуктивності праці, що створює продукти харчування, а приріст виробництва в аграрному секторі визначає основну частку річного приросту валового національного продукту.
Нині для всіх країн характерні структурні зміни в сфері виробництва продуктів харчування. Спостерігається зростання продуктивності праці в рослинництві та тваринництві, що веде до скорочення чисельності самодіяльного населення, зайнятого безпосередньо аграрним працею. Але це зовсім не означає зниження значення аграрного виробництва в житті людей.
У новій системі виробництва продовольства та інших товарів із сільськогосподарської сировини функцією власне аграрного виробництва стало створення первинного продукту. Причому лише незначна частина (приблизно 1 / 4) надходить кінцевому споживачеві в свіжому вигляді, а 3 / 4 піддається технічної обробки. Сільськогосподарське виробництво перетворилося із замкнутої самовідтворюваної системи в ланку нової відтворювальної системи.
Таким чином, завдяки новому суспільному поділу праці аграрне виробництво виявилося цілком втягнутим в загальну систему відтворення суспільного капіталу і стало розвиватися за законами цієї системи. Крім того, з галузі, що виробляє переважно предмети споживання, воно перетворилося на галузь, яка виробляє в основному засоби виробництва (сировина для переробної промисловості).

1. Богачов В. І., Кравченко К. В. .Економічна теорія ринкових відносин: Навч.посібник. – К.: Основа. -2003 р.- 566 с.
2. Вермеля Д. М. Типізація сільськогосподарських підприємств / /Економіка управління. – 2005 - № 12. – с.10-14.
3. Кулов А. Р. Державне регулювання інвестиційного розвитку сільського господарства // Досягнення науки і техніки АПК. – 2006 - № 2. – с. 5-10.
4. Мельник Л. Ю., Макаренко П. М., Кириленко І. Г. Економічна теорія на межі тисячоліть: Підручник . – К.: Знання. - 2003 р. – 494 с.
5. «Політична економія» Підручника/ За ред. Г. А.Оганяна. - К.: МАУП, 2003. - 520с.
6. Шабанін В. С.Стан та напрямки оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні //Економіка АПК. – 2009- №8. – с.13-16.

Сільське господарство України є складовою частиною економіки і займає важливе місце у відтворенні суспільного продукту, робочої сили, забезпечення продовольчої безпеки держави.
Галузі виробництва та переробки сільськогосподарської продукції країни мають можливість проводити певні види товарів у обсязі, що перевищує внутрішні потреби, при цьому зберігають експортну орієнтацію, ступінь реалізації якої визначається кон'юнктурою як внутрішнього, так і зовнішнього ринку.
У країні успішно впроваджуються ресурсозберігаючі технології сільськогосподарських культур, забезпечується пріоритетний розвиток промислового тваринництва, переоснащення машинно-тракторного парку технічними засобами нового покоління.
Реконструкція і технічне переозброєння підприємств м'ясо-молочної промисловості проводитися з урахуванням оптимізації їх кількості і асортименту продукції, що випускається.
На постійній основі проводиться комплексна робота з організації системи контролю за вмістом шкідливих речовин у живих тваринах, продукції тваринного походження при експорті її в країни ЄС.
Україна робить певні види продукції в обсязі, що перевищує внутрішні потреби, що дозволяє формувати істотний експортний потенціал.
Для продовольчого ринку Росії ми пропонуємо молочну продукцію - масло, сири, сухе молоко і молочні консерви, м'ясну продукцію - м'ясо яловичини, свинини, м'ясні консерви, ковбасні вироби, м'ясо птиці, яйце.
На європейському ринку найбільшим попитом користується сухе знежирене молоко, казеїн, льоноволокно, шкіряна сировина.
Експортована продукції виробляється з дотриманням світових стандартів.
Для здійснення ефективної зовнішньої торгівлі йде робота по створенню відповідної інфраструктури.
Сільське господарство є основною складовою аграрного виробництва. Аграрне виробництво відноситься до тієї сфери трудової діяльності, яка прямо пов'язана з виробництвом благ і життєвого фонду, що і визначає її особливу роль в еволюції людського суспільства.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною.
Економічний процес відтворення в сільському господарстві тісно переплітається з природним. Однотипність законів, які регулюють економічний розвиток промисловості і сільського господарства, не включає особливості їх дії в різних галузях виробництва, особливо в такій, як сільське господарство.
Сільському господарству притаманна ціла низка особливостей, пов’язаних з характером його виробництва, яке базується на здатності рослинних і тваринних організмів до природного відтворення, що залежить від клімату та ґрунту. Звідси випливає докорінна відмінність сільського господарства від інших галузей виробництва — у ньому економічний процес відтворення завжди тісно переплітається із природним. Тобто наслідки господарювання в цій галузі залежать як від працівника, його технічної озброєності, так і від природних умов.
До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як фактора виробництва. В інших галузях (у промисловості, на транспорті) земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. Вона є лише простором, на якому розміщується те чи інше виробництво. У сільському ж господарстві земля виступає як засіб виробництва, оскільки верхній шар ґрунту служить для розміщення рослин у процесі їх відтворення, містить воду та поживні мінеральні речовини, необхідні для їх розвитку. Ця властивість ґрунту називається родючістю. Отже, з одного боку, земля — це предмет праці, а з іншого — засіб праці, оскільки родючість ґрунту люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується.
Виходячи із сучасного рівня розвитку продуктивних сил у суспільстві та перспектив прогресу науки можна стверджувати, що сільське господарство в найближчій перспективі залишиться тією галуззю, яка задовольнятиме основні потреби населення в продуктах харчування.
Іншою особливістю сільського господарства є розбіжність робочого періоду з часом виробництва. Саме ця особливість зумовлює сезонність виробництва не лише в сільському господарстві, а й у суміжних з ним галузях, що спеціалізуються на переробці продукції. Сезонний характер виробництва у свою чергу зумовлює специфічну організацію праці в цій галузі (вищий рівень зайнятості працівників під час весняно-літніх польових робіт, ніж у зимовий період). З цим пов’язані також особливості реалізації продукції і надходження грошових коштів.
У сільському господарстві на відміну від промисловості поширені кооперативні форми організації виробництва, які повніше враховують тип виробництва, що склався історично в цій галузі, характер праці, потреби науково-технічного прогресу і т. ін.