Вступ
Розділ І. Загальнотеоретичні засади адміністративної реформи
1.1. Поняття, суть, принципи адміністративної реформи в Україні
1.2 Причини проведення адміністративної реформи в Україні.
Розділ ІІ. Адміністративна реформа та ЦОВВ
2.1. Суть адміністративної реформи
2.2. Перспективи розвитку ЦОВВ
Висновки
Список використаних джерел

Адміністративна реформа – це комплекс заходів, що мають на меті підвищення ефективності системи публічного управління у державі.[ 1 c. 1]
Серед найважливіших проблем суспільного розвитку України особливе місце займає становлення й розвиток сильної та ефективної державної влади як необхідної передумови трансформації суспільства на засадах ринкової економіки, прав людини і політичного плюралізму. Положення нової Конституції України визначили потребу істотних змін в організації та функціонуванні державної влади і місцевого самоврядування, їх правовому забезпеченні та відповідних перетворень у правовій державі взагалі. Основна їх мета - прискорення переходу від авторитарної до демократичної системи державного управління, модернізація державно-управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення апарату управління до населення, пристосування його до потреб сьогодення.[2 c. 3]
Таким чином, метою адміністративної реформи є побудова раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості наданих соціальних та адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій , здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики.[3 c.4 ]

1.Управління Головдержслужби. Публікація: Реалізація адміністративної реформи в Україні :загальний огляд та практичні аспекти. 6 стр.
2. Вісник державної служби України №2. К 2003 Г. Ніколенко, К. Старєв, В. Апанасевич. Залучення молоді до державної служби як засіб підвищення ефективності регіонального управління.
3. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ. ПРОЕКТ. Міністр регіонального розвитку
та будівництва України Василь КУЙБІДА К. с 28. «18» листопада 2008 р.
4.К. «План розвитку країни» . Редакція Інна Богословська, Ігор Дідковський, Олександр Чалий.
5. Конституція України 1996 р. Юрінком Інтер, 2007. – 96 с
6. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. Юрінком інтер, 2012.- 15 с
7. Адміністративне право України: Підручник // Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук,
О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
8. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – Вид. 2–ге, перероб. та доп. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.
9. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
10. Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 р. за № 2591-17
11. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
12. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України; Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с
13. Полешко А. Хід адміністративної реформи в Україні (з науково-практичної конференції) // Право України. – 2003. – № 4 – С. 104
14. Федоренко В.Л., Система центральних органів виконавчої влади у механізмі державного управління: нормо проектні та організаційно-правові аспекти // Державне управління: удосконалення та розвиток. – http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=58
15. . Бабенко К. Адміністративна реформа як невід’ємна складова процесу реалізації Конституції України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1. – С. 51
16. Кривицька Ю. Адміністративна реформа: необхідність і перспективи проведення // Юридична газета. – 2011. – № 24. – С. 17
17. Адміністративна реформа для людини / За ред. І. Коліушка. – К.: Факт, 2010. – 72 с.
18. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції. Збірник наукових праць. – К., 2008. – 322 с.
19. Пахомов І. Адміністративна реформа і предмет реформування // Право України. – № 3. – 2004. – С. 24

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що в умовах динамічного розвитку суспільних відносин у сфері внутрішнього управління, об’єктивно виникає потреба розробки новітніх напрямків реформування державно-правової дійсності, зокрема, на основі адміністративно-правових норм, оскільки успіх адміністративної реформи в цілому залежить від вдало визначених шляхів діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування , громадських організацій та підприємств при здійсненні делегованих ним державних функцій.
Проведення адміністративної реформи є нагальною потребою сучасного вітчизняного державотворення , а реформування системи органів виконавчої влади та організації державної служби є одними з найголовніших її напрямків.
Метою даної курсової роботи є:
1.Дослідити поняття, суть та принципи адміністративної реформи в Україні.
2. Визначити причини проведення адміністративної реформи.
3. Проаналізувати стан адміністративної реформи в Україні і надати рекомендації щодо її перспектив через призму центральних органів виконавчої влади.
Адміністративна реформа — вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з органами місцевого самоврядування.
Існуюча в Україні система державного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися у період незалежності України. Ця система є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.
Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному стану держави.
Зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого - у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Сьогодні багато політиків, учених, публіцистів досить критично оцінюють стан і темпи проведення адміністративної реформи . І ця негативна критика є виправданою, бо попри зрушення, які мали місце внаслідок реформування, попри реорганізацію і ліквідацію багатьох міністерств, скорочення їхнього штату, гостро стоять чимало проблем, які були породжені недосконалістю, нечіткістю, неузгодженістю як основної правової бази реформи з чинним законодавством, так і заходів, що здійснювались на втілення реформи. Можливо, недосконалість реформи була спровокована і тим, що вона була відірвана від загалу. Цілком очевидно, що мета будь-якої адміністративної реформи – це покращення управління з метою надання якісних послуг громадянину. Саме тому, потрібно й надалі дотримуватись проголошеної мети, адже вона є справедливою для всього суспільства. Але і заходи, що застосовуються під час проведення реформи мають бути виправданими. Звісно, до побудови чіткої та раціональної адміністративної реформи а тим паче для отримання дієвого результату від неї Україні потрібно пройти ще великий шлях. При цьому, реалізовуючи всі заходи реформи потрібно неухильно дотримуватись Конституції України і впроваджувати всі новації у легітимній формі. Але, на мою думку, Україна пройшла такий величезний і тернистий шлях до здобуття незалежності, що вдосконалення адміністративної системи лише питання часу та професіоналізму тих осіб, що безпосередньо до неї залучені. І останнє, для побудови громадянського суспільства і кращої адміністративної системи управління в цілому потрібна участь всіх громадян, їхня зацікавленість і розуміння того, що саме від них і буде залежати якість і покращення їхнього життя вже сьогодні.