ВСТУП
1. Теоретичні основи дослідження грошово-кредитних систем країн третього світу.
1.1. Загальна характеристика економіки країн третього світу.
1.2. Сутність грошово-кредитної системи, її особливості в країнах третього світу.
2. Розвиток грошово-кредитних систем у окремих країнах третього світу.
2.1. Розвиток грошово-кредитної системи у Індії.
2.2. Розвиток грошово-кредитної системи у Бразилії та Мексиці.
2.3. Перспективи розвитку грошово-кредитних систем країн, що розвиваються
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

До країн, що розвиваються, можна віднести більшість усіх країн світу. До цієї підсистеми відносяться майже всі азіатські країни, майже усі країни Африки, а також країни Латинської Америки. Їх характеризують надзвичайно різноманітний вигляд, різні умови і рівні соціального й економічного розвитку. Разом з тим існує ряд ознак, що поєднують країни, що розвиваються, в особливу групу держав. Спільність цих ознак має соціальні, економічні й історичні корені. Один найважливіших критеріїв виділення країн, що розвиваються, в окрему світову підсистему - їх слаборозвиненість і відсталість.
Межа між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, досить умовна. У якості еквівалента зазвичай використовують ВВП на душу населення; проводиться також класифікація по паритетах купівельної спроможності валют. Крім того, беруться до уваги історичні й політичні умови розвитку країн. Країни, що розвиваються, іноді розглядають у рамках окремих географічних регіонів. Так в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) виокремлюють 22 країни, що розвиваються, у Латинській Америці і Карибському басейні -34 країни, на Середньому і Близькому Сході - 16 країн, у Південній Азії - 8 країн, в Африці - 52 країни [5, 118].
У економічному відношенні країни, що розвиваються, відрізняються значною різноманітністю, проте їх всіх об’єднує одна довгострокова стратегічна мета – економічний розвиток, яка й надала цій групі загальну назву.
У даний час країни, що розвиваються, зосередили більшість населення світу.
Загалом можна спостерігати у країнах третього світу за останні 50 років дещо більш високі темпи економічного росту у порівнянні з розвинутими країнами (у 2,5 рази).
Зокрема це викликано наступними чинниками:
- Різними мотивами перенесення ряду виробництв із розвинутих країн у ті, що розвиваються;
- Стабілізацією політичної ситуації в багатьох країнах третього світу;
- Сформованою в 90-х роках загальною сприятливою економічною ситуацією у світі;
- Проведенням структурних реформ в економіці країн;
- Переорієнтуванням виробництва зі стратегії розвитку імпортозамінної на експортоорієнтовану.
Істотною виявилася роль держави і державного сектора в економіці. У багатьох країнах Третього світу була реалізована концепція етатизму - широкомасштабного втручання держави в економіку, націоналізації промисловості й інфраструктури, державний контроль за цінами, курсом валют, зовнішньою торгівлею, промисловістю [5, 121].

1. Алексеев І. В. Гроші та кредит : навч. посібн. / І. В. Алексеев. – К. : Знання, 2009.
2. Антоненко С. В., Ялдін І. В., Кочетигова Т. В. Державна підтримка металургійної промисловості у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються // Проблеми економіки. – 2015. - № 1. – С. 7 – 15.
3. Борділовська О. Індія у сучасному геостратегічному балансі сил // Міжнародні відносини. – 2006. - № 33-34. - С. 67 – 72.
4. Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці: Монографія / За ред. д.е.н., проф. О.В.Дзюблюка. – Тернопіль: „Карт-Бланш”, 2007. – 309 с.
5. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник. Видання 4-е, перероб. та доп./ Козак Ю.Г. , Ковалевський В.В., Лебедева С.Н., Бикова М.Є., Логвінова, Н.С. Воронова О.В. –Київ: «Центр учбової літератури», 2013. - 292 с.
6. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник / А.П. Голіков, О.Г. Дейнека, Л.О. Позднякова, П.О. Черномаз; За ред. А.П. Голікова. – К.: Центр учбової літератури, 2008.
7. Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
8. Корабахіна А. Ю. Перспективи впровадження інфляційного тагерування в Україні // Економіка та економічні науки. – 2015. –№ 4.
9. Крапивний І.В., Прокопенко О.В., Школа В.Ю. Концептуальні моделі економіки знань / Механізм регулювання економіки. - 2015. - № 1. – С. 55- 67.
10. Круш П. В. Гроші та кредит : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів ІІI - ІV рівнів акредитації / П. В. Крущ. – К. : ЦУЛ, 2010.
11. Куліш Є.В., Телюк В. Китай і Індія: особливості стратегії наздоганяючого розвитку // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 117-129.
12. Маляров. О.В. Державний сектор економіки Індії. М .: ФГБУН. - Інститут сходознавства РАН, Інститут країн Сходу, 2014. - 360 с.
13. Мадиярова Д. М. Стратегия формирования внешнеэкономической деятельности. – Алматы: Экономика, 1999. – 184 с.
14. Международные экономические отношения / Под. ред. Е.Ф. Авдокушина. – М.: ИОЦ «Маркетинг», 1998. – С. 12.
15. Мунтиян В. І. Економіка ноосфери як інструмент подолання світової фінансово- економічної кризи / Валерій Іванович Мунтиян // Економічна безпека держави: міждисциплінарний підхід [колективна монографія] / за наук. ред. Є. В. Хлобистова. — Черкаси: 2013. — С. 105.
16. Ніколаєнко Ю. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навч. посіб. / Ю. В. Ніколаєнко. - Чернігів : Черніг. нац. технол. ун-т, 2015. - 187 c.
17. Робоча програма навчальної дисципліни "Гроші та кредит" для студентів напрямів підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030504 "Економіка підприємства" всіх форм навчання / укл. Л. Ф. Кондусова, М. О. Кіпа. – Х. : Вид. ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014. – 70 с.
18. Руденко Ю.М. Фінансові системи зарубіжних країн: навч.посіб / Ю.М. Руденко, В.В. Токар. – К. : КНЕУ, 2010. – 348 с.
19. Шпенюк О. Досвід використання валютно-курсової політики як інструменту впливу на національну конкурентоспроможність у країнах, що розвиваються // Вісник Національного банку України. – 2015. – квітень. – С. 48 – 55.
20. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://sites.google.com/site/globalniprobemi/home/podolanna-vidstalosti-kraien.
21. Список_країн_за_ВВП_(ПКС)_на_душу_населення за даними Міжнародного валютного фонду [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_країн_за_ВВП_(ПКС)_на_душу_населення за даними Міжнародного валютного фонду.
22. Coudert V., Dubert M. Does exchange rate regime explain differences in economic results for Asian countries? // Journal of Asian Economics. – 2005. – Vol. 16. Is. 5. – P. 874–895.
23. Polterovich V., Popov V. Accumu lation of foreign exchange reserves and longterm growth. New Economic School. 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/ 20069/1/MPRA_paper_20069.pdf
24. Unctadstat. Values and shares of merchandise exports and imports, annual,1948 – 2011, 2012. - Access mode: http://unctadstat.unctad.org/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=101.

Високий рівень розвитку грошово-кредитної системи у країні виступає необхідним елементом побудови ефективного механізму організації ринкових відносин.
Беручи до уваги те наскільки ефективно організований грошовий обіг в країні, наскільки дієво провадяться заходи монетарного регулювання з боку центрального банку, а також наскільки банківська система може задовольняти потреби громадян, значною мірою залежить становлення ринкових відносин і функціонування держави на міжнародному ринку.
Саме від ефективності функціонування грошово-кредитної системи країни залежить також дієвість інших заходів, спрямованих на ринкове реформування економіки, позаяк можливості ресурсного забезпечення господарської діяльності суб’єктів ринку вирішальною мірою визначаються ефективністю їхніх взаємин із банківськими установами, що створює базові засади для стійкого економічного зростання, а відтак підвищення життєвого рівня і добробуту населення як кінцевої стратегічної мети державної економічної політики [4, 5].
Гроші і кредит за умов ринку відіграють важливу роль у підвищенні ефективності економіки країни. Через кредитно-банківську систему проходить великий обсяг грошових розрахунків та платежів підприємств і населення, вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження і доходи юридичних та фізичних осіб, виконує різноманітні кредитні, страхові, посередницькі, інвестиційні та інші операції [17, 3].
Гроші не є товаром і не всякими товарами забезпечуються, а лише кінцевою продукцією, що постійно виробляється як результат витрат суспільного часу і постійно випадає з обміну в індивідуальне споживання. Не маючи власної вартості, крім вартості свого виготовлення, паперові гроші є засобом обміну лише тому, що вони позначають у грошових одиницях витрачений суспільством час на виробництво кінцевої продукції, а вся кінцева продукція обчислюється, розподіляється і визначається структурно як певна кількість вираженого у грошових одиницях часу [17, 4].
Таким чином, гроші є важливим елементом ринкової економіки. Завдяки грошам обмін між виробниками набув найбільш зручної та ефективної форми купівлі-продажу, перетворився у ринок, а ринок – у загальну форму економічних відносин. Гроші називають "мовою ринку", а грошові потоки – "кровоносною системою економіки" [17, 4].
Саме дані фактори визначають важливість дослідження проблем формування і розвитку грошово-кредитних систем, особливо тих країн, які недавно визначали ринкову трансформацію національної економіки і взяли курс на вихід на міжнародну арену.
Дослідженню різних аспектів функціонування грошово-кредитних систем країн третього світу приділяли увагу в своїх наукових працях такі представники економічної науки та спеціалісти-практики як: Алексеев І. В., Дзюблюк О.В., Козак Ю.Г., Іванов В.М., Софіщенко І.Я., Куліш Є.В., Телюк В., Руденко Ю.М. та інші.
Актуальною залишається проблема вивчення грошово-кредитних систем країн третього світу.
Усе вищезазначене підтверджує необхідність наукового дослідження грошово-кредитних систем країн, що розвиваються.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз теоретичних і практичних питань функціонування грошово-кредитних систем країн третього світу.
Реалізація зазначеної мети дослідження обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- розглянути загальну характеристику економіки країн третього світу;
- з’ясувати зміст поняття «грошово-кредитна система країн третього світу», її особливості;
- проаналізувати розвиток грошово-кредитних систем у окремих країнах третього світу на прикладі таких країн як Індія, Бразилія та Мексика;
- визначити перспективи розвитку грошово-кредитних систем країн, що розвиваються.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з функціонуванням грошово-кредитних систем країн третього світу, сукупність всіх інститутів, які охоплюють грошово-кредитні системи країн, що розвиваються.
Предметом дослідження є грошово-кредитна система країн, що розвиваються.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 2 розділів, що мають п’ять підрозділів, висновків. Обсяг курсової роботи складає 36 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 24 найменувань.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки:
1. До країн, що розвиваються, можна віднести більшість усіх країн світу. Один найважливіших критеріїв виділення країн, що розвиваються, в окрему світову підсистему - їх слаборозвиненість і відсталість.
2. Істотною виявилася роль держави і державного сектора в економіці. У багатьох країнах Третього світу була реалізована концепція етатизму - широкомасштабного втручання держави в економіку, націоналізації промисловості й інфраструктури, державний контроль за цінами, курсом валют, зовнішньою торгівлею, промисловістю.
3. Серед великого розмаїття економічних моделей країн Третього світу (країн, що розвиваються) можна виокремити певну спільність процесів формування їх грошово-кредитних систем. Розвиток і сучасний стан грошово-кредитних систем зумовлені колоніальним минулим та помітною економічною відсталістю переважної більшості цих країн
4. Грошово-кредитні системи країн, що розвиваються, є досить молодими та включають такі основні елементи:
• два сектори грошової системи;
• центральну банківську установу;
• іноземні комерційні банки, які, як правило, фінансують виробництва, що працюють на внутрішній ринок і на експорт;
• місцеві комерційні банки, банки розвитку;
• мережу неформальних кредитних установ, яка обслуговує сільських і неформальних міських виробників
5. Основною причиною нестабільності національних грошових одиниць є слабка їх контрольованість державою.
6. Кредитні системи країн з нерозвиненими ринками забезпечують необхідні фінансові послуги: мобілізацію заощаджень, розміщення кредитів, обмеження ризику, страхування та управління валютними коштами. Крім того, їх використовують для грошово-кредитного регулювання держави з метою подолання макроекономічної нестабільності, характерної, наприклад, для багатьох країн Латинської Америки (висока інфляція, великий бюджетний і торговий дефіцит). Кредитна система є основним інструментом здійснення політики стабілізації
7. Основною метою центрального банку є стабілізація національної грошової одиниці, що доведе надійності національної грошово-кредитної системи.
8. Через нездатність комерційних банків до такої діяльності в багатьох країнах Третього світу виникли нові фінансові установи - банки розвитку.
9. Банківська система Індії – одна з найбільш ефективно працюючих галузей господарства країни. Майже в 30 країнах світу працює 150 відділень індійських банків, що відіграють важливу роль в обслуговуванні індійської зовнішньої торгівлі, у першу чергу, у фінансуванні і розширенні індійського експорту. Особливе місце у банківській системі країни належить спеціалізованим банкам розвитку, які можна розділити на дві категорії – загально індійські та регіональні. Досвід Індії свідчить, що валютний курс є вагомим фактором формування вартісних пропорцій, які сприяють становленню експортного сектору. В Індії функціонує більше 20 фондових бірж. Управління активами знаходиться в зародковій стадії.
10. Бразилія – одна з найбільших країн світу як за розміром території (8,5 млн. км кв.), так і за кількістю населення. Бразилія послідовно реалізовує антиінфляційні програми, в рамках яких освоювала різні методи валютної політики. Загалом у Бразилії функціонують центральний банк та комерційні банки. У країні працює єдина Сан-Паульська фондова біржа.
11. Мексика (Мексиканські Сполучені Штати) – одна з найбільших за територією держав світу. Кредитно-грошова система Мексики складається з таких ланок як: центральний банк; державні банки; державні кредитні установи; приватні комерційні банки; приватні інвестиційні банки; позичково-ощадні асоціації; іпотечні банки. Банківські та фінансові послуги приваблюють близько 25 % іноземних інвестицій у країну. У Мексиці досить непогано функціонує фондовий ринок. Мексика має другий за обсягом страховий ринок у Латинській Америці після Бразилії.