ВСТУП
1. ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА ІВАНА БАГРЯНОГО
2. ТЕМА СУСПІЛЬСТВА В ТВОРЧОСТІ ІВАНА БАГРЯНОГО
3. ЛЮДИНА В АБСУРДНОМУ СВІТІ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Зображуючи тортури плоті й духу, приниження людини, всі різновиди страху, страждань, самотності, безсилля й духовного незадоволення, Іван Багряний прагнув пробудити в людях розуміння їхньої відчуженості та провини, закликаючи до змін і перетворення. Митець усе життя послідовно боровся з тоталітаризмом, стверджував свою віру в непоборність українського народу. “Нещадний до всіх поневолювачів і катів. Ворог усякої брехні, підступництва, облуди. Ворог рабської психології і покори. Ворог продажних і ницих, юд і фарисеїв, зрадників, перевертнів і донощиків. І водночас – возвеличник відважних і сильних, чесних і незрадливих, бентежних і гордих людей – носіїв української і вселюдської правди”, – так написав після смерті письменника Г.Костюк.
Одинадцять місяців допитів у харківській в’язниці (1932 р.), трирічне заслання на Далекий Схід, втеча й переховування в Зеленому Клину, знову арешт у Томську, суд і втеча з Бамлагу. За доносом сусіда у 1937 році в рідній Охтирці агенти ГПУ схопили й кинули до харківської тюрми, з якої був звільнений під так звану “беріївську зворотну хвилю”. Усі ці події закарбувалися в пам’яті, виплеснули згодом болем у “тюремній прозі” митця [10, с. 43].
Наприкінці 1943 року Іван Багряний, навідавши дружину й дітей в Охтирці, пробирається до Галичини, де працює у пропагандистському апараті ОУН (пише коломийки, листівки, малює агітаційні плакати, регулярно виїздить на Волинь і в Карпати у розташування бойових загонів УПА). У Моршині на нелегальній квартирі пише роман “Тигролови”. У 1947 році в емігрантському видавництві “Прометей” побачила світ драматична повість “Морітурі”, а в 1948–1950 роках письменник створив романи “Людина біжить над прірвою” і “Сад Гетсиманський”. У цих автобіографічних творах особливо відчутна реалізація положень експресіонізму.
Напружена основа сюжету роману “Людина біжить над прірвою”, емоційна наснаженість дії сприяють відтворенню гарячого пульсу жахливої доби, яку сам автор пережив у тюрмі, засланні чи на “волі” в комуністичній системі. Основні події розгортаються під час Другої світової війни в “апокаліптичному гуркоті чорної доби відчаю, що для багатьох була напророченим біблійним кінцем світу” [8, с. 113].
Напружена атмосфера страху і кризи, коли “світ зжирає сам себе й усе тепер лежить у руїнах, догори ногами, розтрощене остаточно й непоправно”, відтворює правду гігантської катастрофи, яка відбувалася в житті та у людських серцях і душах. Осмислення цієї травматичної події в історії країни дозволило письменнику підняти завісу над несвідомими психічними силами, потужна енергія яких вивільнилася під час війни.

Список використаних джерел


1. Багряний І. Вибрані твори /Упоряд., передмова та коментарі М.Балаклицького. Худож. оформл. У.Мельникова. – К.: Смолоскип, 2006. – 687 с.
2. Багряний І. Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе / Упоряд. О.Коновал. Передм. І.Дзюби. Післямова Г.Костюка. – 2 вид. – К.: Смолоскип, 2006. – 856 с.
3. Багряний І. Листування 1946-1963. Т.1. - К., 2002 р. - 705 с.
4. Багряний І. Публіцистика. - К., 2006. - 856 с.
5. Гаврильченко Олег, Коваленко Андрій. Штрихи до літературного портрета Івана Багряного // Багряний І. Сад Гетсиманський: Роман. - К.: Дніпро, 1992. - С.5-31
6. Дзюба І. Громадянська снага і політична прозірливість // Слово і час. - 1996. - № 10. - С.82 – 87
7. Жулинський М. Іван Багряний // Ґроно нездоланих співців: Літературні портрети українських письменників ХХ сторіччя, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм: Навчальний посібник для вчителів та учнів старших класів середньої школи. - К.: Український письменник, 1997. - С.240-255
8. Колошук Н. Іван Багряний в контексті європейського модернізму // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Ужгород, 2002. – Вип.5. – С.113-122
9. Костюк Г. Літературна спадщина І. Багряного // Слово і час. - 2001. - № 4. - С. 10 - 17
10. Нитченко Д. Фрагменти із життя І. Багряного. - Полтава, 1993. - 300 с.
11. Скиба М. Його ера починається завтра // Березіль. - 1994. - № 9-10. - С.122-123
12. Скорина Л. Література та літературознавство української діаспори: Курс лекцій: 2-е вид. - Черкаси: Брама-Україна, 2005. - 384 с.
13. Скрипка В. На хресному шляху // Березіль. - 1992. - № 5-6. - С.13-14
14. Шерех Ю. Третя сторожа. Література. Мистецтво. Ідеології. - Торонто, 1991. - 350 с.
15. Шлемкевич М. Новочасна потуга // Вехи життя і творчости. - Нью-Йорк; Торонто, 1958. - С. 109-146
16. http://journlib.univ.kiev.ua

Вступ


Актуальність теми. Постать Івана Багряного - одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі - його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, що погрожували йому розправою і вдавалися до засобів кримінальних.
Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на батьківщині. Тепер за його творами ставляться фільми, з'являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки держави - Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Отже Іван Багряний на сьогодні вже не є постаттю невідомою для читача в Україні.
Активна громадянська позиція, гнівний протест проти всієї радянської системи, прагнення продовжити національні ідеї доби УНР спонукали до того, що І. Багряний став відомим політичним діячем, якого Ю. Лавріненко назвав "найвидатнішим політичним речником першої еміграції з Радянського Союзу" [12, с. 118]. Саме в еміграції він активно розгорнув свою політичну діяльність, очолював УРДП, організував газету і видавництво "Українські вісті", був обраний головою Української Національної ради, згодом – віце-президентом Української Народної Республіки у вигнанні. Він згуртував українців різних політичних сил навколо однієї спільної ідеї – національної.
Тема: «Тема людини і суспільства в творчості І. Багряного».
Дослідженням даної теми займалось багато літературознавців, а в даній роботі використані дослідження таких літературознавців: Ю. Шереха, М. Братусь, І. Дзюби, Г. Багряної, А. Гак, Д. Нитченко, Г. Костюк .
Мета: розкрити тему людини і суспільства в творчості Івана Багряного
Завдання роботи:
- охарактеризувати літературну спадщину Івана Багряного;
- показати тему суспільству в творчості Івана Багряного;
- герої творів Івана Багряного в абсурдному світі тоталітарної системи.

Висновки


Постать Івана Багряного - одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі - його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, що погрожували йому розправою і вдавалися до засобів кримінальних. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на батьківщині. Тепер за його творами ставляться фільми, з'являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки держави - Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Однією з головних тем творчості Івана Багряного було викриття системи більшовицького терору, показ жорстоких і підступних методів роботи каральних, органів - тут він використав багатий матеріал особистих вражень. Його роман «Сад Гетсиманський» був чи не першим твором емігранта з СРСР, який розповів правду про жахливий катівський механізм більшовицької влади.
Напружена основа сюжету роману “Людина біжить над прірвою”, емоційна наснаженість дії сприяють відтворенню гарячого пульсу жахливої доби, яку сам автор пережив у тюрмі, засланні чи на “волі” в комуністичній системі. Основні події розгортаються під час Другої світової війни в “апокаліптичному гуркоті чорної доби відчаю, що для багатьох була напророченим біблійним кінцем світу”.
Напружена атмосфера страху і кризи, коли “світ зжирає сам себе й усе тепер лежить у руїнах, догори ногами, розтрощене остаточно й непоправно”, відтворює правду гігантської катастрофи, яка відбувалася в житті та у людських серцях і душах. Осмислення цієї травматичної події в історії країни дозволило письменнику підняти завісу над несвідомими психічними силами, потужна енергія яких вивільнилася під час війни.
Одночасно розробляється тема дегуманізованої та бюрократизованої держави (суголосно з експресіоністичним бунтом), яка вивершує “філософію жаху”.
Утілення експресіоністичної поетики спостерігаємо також у яскравій, емоційно вибуховій п’єсі Івана Багряного “Морітурі”, яка сюжетно нагадує роман “Сад Гетсиманський”. Автор показує спосіб переживання екстремальної ситуації, поведінку приречених на смерть.
Отже Іван Багряний на сьогодні вже не є постаттю невідомою для читача в Україні.