ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І. «ГЕПТАМЕРОН» У СВІТЛІ КРИТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ……….5
1.1. Нарис життя і творчості Маргарити Наварської………………………..5
1.2. Мотив маски та перевдягання в культурі……………………………….8
РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІЇ ПЕРЕВДЯГАННЯ ТА МАСКУВАННЯ В «ГЕПТАМЕРОНІ» НАВАРСЬКОЇ………………………………………………..12
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….25

Маргарита Наварська (1492-1549) – французька принцеса, донька Генріха ІІ Валуа та Катерини Медічі, королева Навари і «єдина та кохана сестра короля Франциска І» (як її називали в тогочасних документах), одна з перших жінок-письменниць Франції.
Вона жила і творила в період раннього Відродження. Ця епоха була переломною в культурі, адже разом із середньовічними рисами співіснували риси доби Відродження, які приходили у Францію з Італії. Підтвердженням цьому є слова дослідника А.Михайлова: «несмотря на стойкую живучесть средневековых черт, культура эпохи была культурой открытой, то есть заинтересованно и жадно воспринимала многообразные творческие импульсы, идущие извне, прежде всего из Италии» [21, с. 766]. Тому світогляд Маргарити відображає перехідний та переломний характер епохи.

1. Boucher J. La cour de Henri III. Rennes: Quest - France, 1986. - 213 p.
2. Brantôme, Pierre de Bourdeille. Les dames galantes. Paris: Ed. Garnier frères, 1955.-558 p.
3. Febvre L. Amour sacré, amour profane. Autour de l'Heptameron. - P.: 1944, p. 216-275.
4. Febvre L. Au cœur rehgieux du XVI-e siècle. Paris: Sevpen, 1957. - 388 p.
5. Jourda P. L'Heptaméron, livre pré-classique // Studi in onore di Carlo Pellegrini. Torino, 1963. – P. 133-136.
6. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. лит., 1975.- 504 с.
7. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. — 2-е изд. — М.: Худож. лит., 1990. — 543 с.
8. "Гептамерон" Маргариты Наваррской и традиция ренессансного новеллистического сборника : дис. канд. філ. наук : 10.01.05 / . – Воронеж, 1998. – 187 с.
9. Гринштейн А. Л. Карнавал и маскарад в художественной литературе / А. Л. Гринштейн., 1999. – 119 с.
10. Гуревич А. Я. Средневековье как тип культуры // Антропология культуры. — М.: ОГИ, 2002. — В. 1. — С. 39-55.
11. Гуревич А.Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников. - М.: Искусство, 1989. - 366 с.
12. Давиденко Г. І. Історія зарубіжної літератури Середніх віків та доби Відродження / Г. І. Давиденко, В. Л. Акуленко. – Київ: Центр учбової літератури, 2007. – 248 с.
13. Иванов В. В. Маска как элемент культуры / Избранные труды по семиотике и истории культуры. Т. 4: Знаковые системы культуры, искусства и науки. - М.: Языки славянских культур, 2007. - С. 333-344.
14. История всемирной литературы / Отв. ред. Х.Г. Короглы, А.Д. Михайлов. М.: Наука, 1984. - Т. 2 - 672 с.
15. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М. П.Алексеев, В. М. Жирмунский, С. С. Мокульский, А. А. Смирнов. 4-е изд., испр. и доп. – Москва: "Высшая школа", 1987. – 415 с.
16. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. Львів: "Вища школа", 1982. С. 232-275.
17. Клод Леви-Строс. Путь масок // Леви-Строс К. Путь масок. Пер. с фр. А. Б. Островского. М., 2000, с. 20-97.
18. Колязин В. Ф. От мистерии к карнавалу. Театральность немецкой религиозной и площадной сцены раннего и позднего Средневековья / В. Ф. Колязин. – М: Наука, 2002. – 205 с.
19. Софронова Л. С. Маска как прием затрудненной идентификации // Культура сквозь призму идентичности. М.: Индрик, 2006, С. 343—359.
20. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. М.: Мысль, 1982. - 624 с.
21. Михайлов А. Д. «Гептамерон» Маргариты Наваррской и французская новелла эпохи Возрождения // Декамерон. Гептамерон – Харьков: Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга", 2014. – С. 765–791.
22. Михайлов А. Д. Некоторые черты французского Возрождения // Литература эпохи Возрождения и пробл. всемир. лит, М., 1967. - С. 286-314.
23. Михайлов А. Д. От Франсуа Вийона до Марселя Пруста. Страницы истории французской литературы Нового времени (XVI-XIX века). Том I / А. Д. Михайлов. – Москва: Языки Славянских Культур, 2009. – 564 с.
24. Наваррская М. Гептамерон / Маргарита Наваррская // Декамерон. Гептамерон / Маргарита Наваррская. – Харьков: Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга", 2014. – С. 781–1299.
25. Тимчук Ю. М. Сущность «маски» в культуре народов мира / Ю. М. Тимчук. // Аналитика культурологии. – №26. – 2013. – С. 23-28.
26. Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст.: Іст.-естет. нарис. - К.: Вид. дім «KM Академія», 2004. – С. 120-166.

Збірка новел «Гептамерон» Маргарити Наварської містить доволі багато протиріч, адже будучи створеною в добу раннього Відродження, вона поєднує в собі середньовічні та ренесансні риси. Обрамлення твору подає справжню картину французьких салонів ХVI століття, а новели відображають життя того часу та різноманітні ідейні й моральні прагнення. Саме тому, «Гептамерон» є надзвичайно цікавим для культурологів та літераторів, адже в ньому можна прослідкувати взаємозв’язок двох епох, який призвів до переосмислення цінностей.
Багато художніх аспектів «Гептамерона» отримали глибоке та всебічне висвітлення. Серед них – мета написання твору (Л. Февр, Дж. Джерлент, П. Журда), історико-культурні умови, у яких створювався збірник, його тематика (Е. Мелетинский, А. Михайлов, А. Смирнов), розгорнута характеристика «рамочних» героїв (А. Михайлов, Дж. Буше), зіставний аналіз «Гептамерона» та «Декамерона», питання про вплив Бокаччо на творчість Маргарити (П. Казоран, Дж. Джелернт, Л. Февр, А. Михайлов). Однак деякі проблеми лишились недостатньо вивченими. Зокрема, питання про вплив карнавального світогляду та сміхової культури на використання Маргаритою Наварською мотивів маски та перевдягання у новелах.
Тому актуальність обраної нами теми полягає у потребі поглибленого вивчення функцій мотиву перевдягання та маски у творчості Наварської.
Предмет дослідження – мотив маски та перевдягання у «Гептамероні».
Об’єкт дослідження – новели 1, 3, 4, 12, 14, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 31, 35, 43, 56, 58, 69, 70 збірки «Гептамерон» Маргарити Наварської.
Мета роботи: визначити функції мотиву перевдягання та маскування у новелах Маргарити Наварської.
Для реалізації даної мети були поставленні такі завдання:
- дослідити історико-культурні умови, у яких створювався твір;
- проаналізувати художню своєрідність «Гептамерона»;
- виявити специфічне уявлення письменниці про людину і світ, яке поєднує в собі середньовічні та ренесансні риси;
- прослідкувати вплив придворного життя Маргарити та сміхової культури Середньовіччя на тематику «Гептамерона»;
- ознайомитися з мотивом маски та перевдягання в культурі, та віднайти його у новелах Наварської;
- проаналізувати функції маски та перевдягання у «Гептамероні».
Основними методами є культурно-історичний, біографічний, описовий, аналіз та синтез, зіставний.
Джерелознавча база включає роботи дослідників на тему сміхової культури, маски та карнавального світогляду (М. Бахтин, А. Гринштейн, А. Гуревич, В. Іванов та інші), а також дослідження вчених про Маргариту Наварську, зазначені вище.
Практичне значення даної роботи полягає у тому, що вона може адресуватися студентам і науковцям, для застосування спостережень у лекційних і спеціальних курсах, при підготовці курсових і дипломних робіт, а також семінарських занять, присвячених творчості Маргарити Наварської.
Структура роботи включає вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (26 позицій), загальна кількість сторінок у роботі – 26.

У ході курсової роботи, ми дослідили історико-культурні умови, в яких створювалась збірка новел «Гептамерон». Можна зробити висновок, що значний вплив на творчість Маргарити Наварської становили часи, коли вона жила, адже її світогляд відображає перехідний та переломний характер епохи. Королева Наварська була дуже обдарованою та освіченою жінкою-меценатом, яка підтримувала гуманістів, цікавилась античною та італійської літературою. Відомо, що книга «Гептамерон» написана під впливом Бокаччо. Королева також збиралась написати 100 новел, але за життя встигла лише 72, звідки й походить назва збірки.
Також ми встановили, що прототипом діалогів у книзі становили розмови з придворними та друзями у салоні Маргарити, а піренейські мінеральні води, куди вона помістила своїх «рамочних» персонажів, письменниця відвідувала особисто.
Аналізуючи художню своєрідність «Гептамерона», варто підкреслити художню майстерністю письменниці, яка вдало відобразила у творі мораль, почуття та ідейні протиріччя раннього Відродження. Стиль збірки має змішаний та компромісний характер, груба відвертість мови співіснує із вишуканістю та делікатністю.
В ході дослідження ми встановили, що ренесансні принципи та ідеї в новелах переплітаються із середньовічними світоглядними стереотипами, визначаючи цим складність гептамеронівського світу та своєрідність втіленого в ньому ідеалу людини.
Ми визначили, що значний вплив на тематику новел становила приналежність письменниці до королівської родини. Саме тому, вона зображувала дворянське середовище, у якому вбачала ренесансний ідеал особистості. Крім того, у її новелах відображені такі елементи придворного життя, як бал, маска, перевдягання, які становили сміхову культуру епохи Середньовіччя.
Очевидно, що у центрі новел – людина закохана, яка, прагнучи зберегти власну честь перед собою і перед Богом, не може не піддатися спокусі кохання, і тому змушена використовувати різні хитрощі заради зустрічей із коханою людиною, не заплямувавши при цьому свою доброчесність. Адже важливим елементом у моральній концепції Маргарити є возвеличення жіночої честі, чистоти дівчини та гідності заміжньої жінки.
Ми дослідили, що письменниця приділяє значну увагу сукупності причин і мотивів вчинків, які здійснюють її персонажі. Велика кількість новел описує адюльтер або спробу його здійснити. Ми прослідкували, що зваблення жінок супроводжується крутійськими (пікарескними) вчинками, в тому числі перевдяганням, підміною одної особи іншою на побаченнях. Перевдягання, не пов’язане з еротичними цілями трапляється тільки у п’ятдесят шостій новелі.
Досліджуючи мотив маски та перевдягання в культурі, ми виявили, що особливе місце серед розваг людини того часу займали карнавали, які на відміну від офіційної церковної культури, подавали абсолютно новий спосіб світовідчуття, підкреслено неофіційний. Однією з найбільш суттєвих ознак карнавалу була зміна вертикалі ієрархічних стосунків. Велике значення у цьому відігравала маска, яка була перш за все засобом створення нового образу і нової сутності.
Проаналізувавши дослідження науковців стосовно мотиву маски та перевдягання, ми дійшли висновку, що він виконує п’ять основних функцій: приховування від інших, стаючи невпізнаним; підміна, створюючи образ конкретної людини; розвага, як елемент карнавалу; вираження душевного стану, спроба нового способу життя; вражання людей красою своєї маски чи костюму, зовнішнім виглядом.
Під час дослідження ми проаналізували мотив маски та перевдягання у «Гептамероні» і виявили, що він є присутнім у двадцяти із сімдесяти двох новел. Маска як елемент карнавалу присутня у новелах 3, 14, 15, 16, 69. Маскування для приховування власної сутності ми бачимо у новелах 1, 4, 21, 25, 31, 43, 58, 70. Застосування перевдягання для створення підміни - у 4, 15, 35, 56 новелах. Перевдягання як засіб вражання людей зовнішньою красою є присутнім у 4, 12, 24 новелах. Перевдягання заради вираження емоцій та спроби нового способу життя – 15, 16, 19, 22 новели.
Ми дійшли висновку, що сміхова культура Середньовіччя та властивий їй карнавальний світогляд залишили свій відбиток на новелах, зокрема там присутній мотив маски та перевдягання як засіб створення нового образу заради індивідуальних цілей.
Таким чином, придворне життя, гуманістичні погляди на людину та середньовічна сміхова культура становили значний вплив на творчість Маргарити Наварської, яка у своїй творчості відобразила протиріччя епохи, в яку вона жила – епохи «переоцінки цінностей».