1. Поняття та види джерел римського приватного права
2. Рецепція римського приватного права
3.1. Бокова лінія спорідненості до шостого (включно) ступеня
3.2. Види шлюбу в Стародавньому Римі
4. Задача
Список використаних джерел

Рецепція римського приватного права – це важливе і складне явище суспільного життя, ланка, яка поєднує правовий розвиток Стародавнього світу, Середньовіччя і Нового часу [3, с. 213].
Receptio - термін латинського походження, стосовно римського права означає відновлення дії, запозичення, переробка, засвоєння. Внаслідок рецепції римське право відродилось і вдруге підкорило світ.
Історично процес рецепції права відбувався поступово. Перший етап рецепції характеризується переважно вивченням римського права в окремих міських центрах Італії. Для другого етапу типовим є розширення рецепції на території ряду держав і практичне застосування римського права в діяльності суддів-практиків. Третій етап - це більш повна переробка і засвоєння досягнень римського права. Треба мати на увазі, і це цілком ясно, що пристосування римського права до потреб практики частково мало місце і на першому етапі, а його вивчення - і на другому.
Початок рецепції відноситься до ХІ-ХІІ ст. Проте вже відомо, що дія римського права не припинялася. У кінці ХІ ст. у Болоньї засновано університет, який незабаром стає всесвітньо відомим центром відроджуваної юриспруденції. Юридична діяльність Болонської школи виявилася насамперед у викладанні римського права. Викладання полягало в читанні і коментуванні джерел, коментарі тлумачились викладачами і тлумачення під диктовку записувались слухачами. Такі тлумачення називаються глосами, тому звідси і сама школа називається школою глосаторів. Систематичний виклад усього цивільного права не був властивий школі.
Найбільшого обсягу рецепція досягла в Німеччині. У Швабському зерцалі 1275 року налічується близько 150 запозичень з кодифікацій Юстиніана. Зазнали впливу і такі пам’ятки німецького права, як Саксонське зерцало, Кароліна та ін. До кінця ХІХ ст. в Німеччині римське право було невичерпним джерелом і класичним зразком для створення норм німецького права. Зокрема, вплив римського права позначився на структурі німецького цивільного Уложення 1900 року. Його фундамент становило те німецьке право, в якому асимілювались досягнення римської правової форми. Та чи не найширше використали римське право укладачі класичного буржуазного кодексу Наполеона 1804 р. Кодекс, як і римське класичне право, містить чіткі, лаконічні формулювання, написаний простою мовою. Вирішуючи окремі питання права, зокрема права власності, договору, позовів, кодекс прямо повторює римське класичне право. Під час завойовницьких воєн у фургонах наполеонівської армії кодекс розвозили по всій Європі, він став частиною законодавства Рейнських провінцій, а також Польщі, Італії, Болгарії, Швейцарії, Румунії, Греції та інших держав. Найважливіші його положення були відтворені правом багатьох латиноамериканських держав і навіть Японії [3, с. 215].
Рецепційоване римське приватне право протягом тривалого часу було чинним у багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило глибокий слід у правосвідомості, цивільному законодавстві, в науці і практиці цивільного права.

Список використаних джерел

1. Агафонов С. А. Основи римського приватного права: Навчальний посібник. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. - 140 с.
2. Косарев А. И. Римское право. - М.: Юрид. лит., 1986. -157, с.
3. Макарчук В. С. Основи римського приватного права: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - 254, с.
4. Орач Є. М. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 269 с.
5. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підручник для студ. юридичних вузів і фак. - К.: Вентурі, 1997. - 335 с.
6. Підопригора О. А. Римське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 511 с.
7. Покровский И. А. История римского права. - СПб.: Летний сад: Журнал "Нева", 1999. - 531, с.
8. Римское частное право: Учебник. -М.: Юриспруденция, 1999. - 508, с.
9. Римське право : Інституції. - Харків: Одіссей, 2003. - 287, с.
10. Трофанчук Г. І. Римське приватне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - 245, с.