ВСТУП
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи
2. Поняття, місце та види нагляду в системі способів забезпечення законності
3. Адміністративний нагляд як спосіб забезпечення законності у публічному управлінні
4. Прокурорський нагляд
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законність − це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень в суспільстві.
Забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні досягається в процесі повсякденної діяльності державних органів і знаходить своє зовнішнє відображення в припиненні порушень законів і дисципліни; здійсненні заходів щодо ліквідації причин і умов, які їх породжують; відновленні порушених прав і законних інтересів громадян, громадських організацій; притягненні до відповідальності та покаранні осіб, винних у порушенні законності й дисципліни; створенні атмосфери невідворотності покарання за порушення вимог законності й дисципліни; вихованні працівників апарату управління в дусі суворого додержання наявних правил. Цим забезпечують додержання законності кожною ланкою державного управління, кожним службовцем з метою організації їх чіткої роботи, підтримання державної дисципліни, а також охорону й захист прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб у повсякденній діяльності апарату управління. Таким чином законність, по-перше передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірності суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, застосування, безумовне та чітке виконання законів і основаних на них інших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями, а також усіма іншими суб'єктами суспільних відносин [15, с. 23].
Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких основних принципах:
1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому виявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні та застосуванні законів на всій території держави;
3) неприпустимості протиставлення законності та доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності [15, с. 24].
У діяльності державного апарату законність виявляється у тому що:
- всі рішення, що приймаються державним органом, мають відповідати чинному законодавству
- рішення, що приймаються державним органом, мають не виходити за межі повноважень цього органу, тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції;
- усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;
- взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органи самоорганізації населення) здійснюються у межах взаємних прав та обов'язків, які визначені на законних підставах [15, с. 24].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
3. Адміністративне право : навчальний посібник / Олексій Остапенко, Зоряна Кісіль, Мирослав Ковалів, Роман-Володимир Кісіль ; М-во освіти і науки України, Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. − К. : Правова єдність, 2010. − 533 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво "Юридична думка", 2009. − 584 с.
5. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. − К.: Юрінком Інтер, 2012. − 544 с.
6. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. − Х., 2008. − 35 с.
7. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України: адміністративно-правовий аспект : навч. посіб. / М-во освіти і науки України ; В. П. Пєтков [та ін.] ; ред. В. П. Пєтков (голова) [та ін.]. − К. : КНТ, 2011. − 644 с.
8. Клочков В. Г. Об’єкт, предмет, межі нагляду прокурора за додержанням прав і свобод людини та інтересів держави / В. Г. Клочков // Міліція України. − 2012. − № 5-6. − С. 23-24
9. Колотило О. Історичний аспект участі прокурора у справах про адміністративні правопорушення / О. Колотило // Юридична Україна. − 2012. − № 4. − С. 25-31
10. Колотило О. Прокурорський нагляд за додержанням законів про адміністративні правопорушення: проблемні питання / О. Колотило // Право України. − 2011. − № 6. − С. 212-217
11. Компетенція місцевих органів виконавчої влади, регіональних і міських органів місцевого самоврядування у сфері господарювання / НАНУ, Ін-т економіко-правових досліджень ; за заг. ред. В. К. Мамутова. − К. : Юрінком Інтер, 2010. − 319 с.
12. Корнякова Т. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення / Т. Корнякова // Юридический вестник. − 2013. − № 1. − С. 91-97
13. Майданник О. Конституційне право України : навчальний посібник / Олена Майданник ; М-во освіти і науки України. − К. : Алерта, 2011. − 379 с.
14. Муніципальне право України: підручник / В. Ф. Погорілко [та ін.] ; ред. М. О. Баймуратов ; М-во освіти і науки України. − 2-ге вид., доп. − К. : Правова єдність, 2011. − 714 с.
15. Нижник Н., Машков О., Мосов С. Контроль у сфері державного управління // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. − 2013. − № 2. − С. 23-31
16. Ославський М. І. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади: навч. посібник / Михайло Ославський. − К. : Знання, 2009. − 215 с.
17. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України. − 2012. − № 9. − С. 21-25
18. Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / М-во юстиції України ; за заг. ред. А. П. Зайця ; укл.: О. М. Семьоркіна, І. І. Чипенко, Л. В. Нефедова. − К. : Ін Юре, 2009. − 927 с.

ВСТУП

Дисципліна і законність в державному управлінні забезпечується завдяки трьом основним способам − проведення контролю, здійснення нагляду та за допомогою звернень громадян. Проте цим конкретним юридично значущим діям передує утворення певного економічного підґрунтя правомірної поведінки членів суспільства, переконання, яке виявляється в попередженні, роз'ясненні, вихованні, а також в утворенні певних моральних стимулів законослухняної поведінки суб'єктів державного управління. Їх також слід розглядати як способи забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні.
Діяльність яка забезпечує законність має державно-правовій характер, а органи, що її здійснюють (органи виконавчої влади, міліція, прокуратура, різні державні інспекції, служби, суди, деякі громадські утворення тощо), наділяють юридично-владними повноваженнями. Таку діяльність вважають способами забезпечення законності. Всі ці способи мають притаманні тільки їм риси, закріплені відповідними нормативними актами, проте, вони пов'язані між собою єдністю мети − забезпечення суворого додержання вимог законності й дисципліни всіма суб'єктами державного управління.
Тема курсової роботи: «Нагляд як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні».
Об'єкт курсової роботи − нагляд як спосіб забезпечення законності.
Предмет курсової роботи нагляд як спосіб забезпечення законності, саме, у публічному адмініструванні.
Мета курсової роботи − вивчення нагляду як способу забезпечення законності у публічному адмініструванні.
Структура роботи. Дана курсова робота складається з чотирьох розділів, вступу, висновків та списку використаної літератури.

ВИСНОВКИ

Чинне законодавство знає випадки, коли контролюючі органи мають наглядові повноваження, а в діяльності прокуратури виявляються елементи контролю. Наприклад, органи внутрішніх справ, здійснюючи адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, не можуть самостійно притягати до відповідальності особу, яка порушує правила адміністративного нагляду (притягає суд (суддя). До речі, в ст. 1 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" законодавець, всупереч назві цього нормативного акта, визначає адміністративний нагляд як систему тимчасових профілактичних заходів спостереження й контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюють органи внутрішніх справ. Це свідчить про те, що законодавець нечітко проводить межу між цими двома видами діяльності державних органів.
У свою чергу, письмовий припис прокурора про усунення порушень закону згідно зі ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" [1] підлягає негайному виконанню, тобто прокурор у цьому разі фактично втручається в оперативну діяльність підприємства, організації, установи, перериваючи протизаконний перебіг подій. Тут законодавець виключає свободу вибору поведінки адресата, що можливо під час застосування прокурором інших форм реагування. Але прокурор, як і раніше, самостійно не може притягти винну посадову особу до відповідальності за невиконання припису.
У спеціальній літературі згадують адміністративний нагляд, до якого відносять діяльність державних інспекцій і служб, виходячи з того, що ця діяльність, на відміну від прокурорського нагляду, має за мету не тільки попередження протиправних дій, усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням, а й застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, в разі виявлення порушень загальнообов'язкових правил у сфері діяльності відповідної інспекції чи служби.
Підсумовуючи, можна з впевненістю сказати, що наявність такого способу як нагляд відіграє досить значну роль для забезпечення законності у публічному адмініструванні. Можливо це відбувається завдяки усвідомленню суспільством негативних наслідків, які спроможні створити для них наглядові органи, у разі порушення ними нормативних установлень в суспільстві. А може завдяки контролю, якому притаманне більш жорстке ставлення до порушників законності і дисципліни, нагляд стає окремим, у більшості випадків, саме "попереджувальним", способом забезпечення законності у публічному адмініструванні. Однак хотілося б вірити що у подальшому розвитку суспільства і правової системи, наявності лише одного нагляду буде достатньо для забезпечення організації і функціонування суспільства і держави на правових засадах.