Зміст
Вступ……………………………….………………………………………..3
1. Поняття системи…………………..………………………………….....4
2. Властивості системи……………………………………………………8
3. Класифікація систем………………………………..…………………12
Висновок…………………………………………………………………..18
Список використаних джерел…………………………………………....19
1. Поняття системи
Перші уявлення про систему як впорядкованість і цілісність буття виникли ще в античній філософії. Важливо те, що формування поняття «система» з терміна «система» йде через усвідомлення цілісності й розчленовування як природних, так і штучних об'єктів. Це і отримало вираз у тлумаченні системи як «цілого, складеного з частин». [4]
Саме в цьому сенсі розуміння системи, усвідомлення її як цілісних і одночасно структурованих об'єктів реального світу проходить від античних філософів і вчених через філософію Нового часу (Рене Декарт, Б. Спіноза), французьких матеріалістів і природознавства XIX століття як наслідок просторово-механістичного бачення світу.
Принципи системності знання розроблялися ще в старогрецькій філософії і науці. Евклід побудував свою геометрію як систему, і саме такий виклад їй додав Платон. Проте, стосовно знання, термін «система» античною філософією і наукою не використовувався. Серйозна розробка проблеми системності знання з осмисленням поняття «система» починається лише з ХVIII століття. Тоді під системою розумілося ціле, об'єднаність однією «ідеєю»; повнота системи як критерій правильності (достовірності) вхідних елементів; визначеність частин самим цілим. Важливо підкреслити, що гносеологічна лінія тлумачення системності знання, коли значно було розробивши сенс поняття «система» і низку його найважливіших ознак, переплелася в ХХ столітті з онтологічною лінією системних досліджень. А.Д. Хол один з перших зробив спробу методологічного узагальнення системних концепцій. [3]
Сприйняті від античності уявлення про системність буття розвивалися як в концепціях Б. Спінози і Р. Лейбніца, так і в побудовах наукової систематики ХVII – XVIII ст., які прагнули до природної інтерпретації системності світу.
Нові принципи пізнання «про систему, внутрішню складність і взаємну обумовленість сторін, частин, різних аспектів досліджуваних об'єктів були сприйняті природознавством Нового часу і отримали в його рамках конкретну природничо-наукову розробку. Особливо значний прогрес досягнуто в розробці конкретно-наукових методів опису систем різної природи і різного ступеня складності в науці другої половини ХIХ – початку ХХ .
Дивак М.П. Системний аналіз / М.П. Дивак.- Тернопіль, 2004.- 137с.
2.Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень / О.В. Кустовська.- Тернопіль, 2005.- 124 с.
3.Поняття системи, як наукового терміна [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/
4.Поняття та види системи в менеджменті [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://osvita.ua/vnz/reports/management/14999/
5.Філіпенко А. С.Основи наукових досліджень [Електронний ресурс] / А.С. Філіпенко.- Режим доступу: http://academia-pc.com.ua/product/297
6.Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень [Електронний ресурс] / Г. С. Цехмістрова.- Режим доступу: http://politics.ellib.org.ua/pages-cat-42.html
7.Шарапов О.Д. Економічна кібернетика / О. Д. Шарапов.- К.: КНЕУ, 2004.-231 с.
Об'єктивною тенденцією світового розвитку в умовах сьогодення є те, що наука стала провідним фактором прогресу. Вирішення економічних та соціальних проблем будь-якої держави, її стратегічний розвиток вимагають, перш за все, наукового обґрунтування.
На початку XX ст. наука піднялася на якісно новий щабель розвитку. Головним її надбанням стала проблема структурної організації та забезпечення функціонування складних системних об’єктів, тому в сучасній науці формуються та широко використовуються категорії системності. У результаті такого прогресу в процесах наукових досліджень центральне місце займає системний підхід.
Системний підхід − один із головних напрямків методології спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого полягають у дослідженнях певних об’єктів як складних систем. Системний підхід сприяє формуванню відповідного адекватного формулювання суті досліджуваних проблем у конкретних науках і вибору ефективних шляхів їх вирішення.
Методологічна специфіка системного підходу полягає в тому, що метою дослідження є вивчення закономірностей і механізмів утворення складного об’єкта з певних складових. При цьому особлива увага звертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи, на процес (процедуру) об’єднання основних понять у єдину теоретичну картину, що дає змогу виявити сутність цілісності системи.
Ключовим елементом системного підходу є поняття «система».
Система (від грец. systema - складене з частин, поєднання, складання) - це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство.
Отже, метою даного реферату є характеристика поняття «система» та дослідження властивостей систем.
В наш час наука піднялася на якісно новий щабель розвитку. У результаті такого прогресу в процесах наукових досліджень центральне місце займає системний підхід, ключовим елементом якого є поняття «система».
Перші уявлення про систему виникли ще в античній філософії, яка висунула ідею тлумачення систем як упорядкованості та цілісності буття (Евклід, Платон, Арістотель, стоїки). Пізніше системній методології приділяли увагу багато визначних вчених.
Термін «система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденному житті. Під системою розуміють сукупність об’єктів, розглядувану як єдине ціле.
Аналіз різних тлумачень терміна “система” свідчить, що можна виокремити такі головні групи властивих системам властивостей, які характеризують:
• сутність і складність систем;
• зв’язок систем із зовнішнім середовищем;
• цілеспрямованість систем;
• параметри розвитку та функціонування систем.
До основних властивостей системи відносять загальність та абстрактність, множинність, цілісність і подільність, еквіпотенційність, неадитивність (емерджентність), ієрархічність
В залежності від властивих їм ознак виділяють різні види систем ( замкнуті, відкриті, динамічні, штучні, природні, віртуальні, жорсткі, м’які, автоматичні, автоматизовані тощо). Кожен з цих різновидів відіграє надзвичайно важливу роль як в науці, так і в практиці, дає змогу краще пізнати досліджуванний об’єкт та зробити правильні висновки.
