ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. Книгодрук і книгрозповсюдження на Україні…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 2. Видавництво «Українська преса і Іван Тиктор……………………………………………………………………………42
ВИСОНОВКИ ………………………………………………………………….50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………51

РОЗДІЛ 1. Книгодрук і книгрозповсюдження на Україні
Становлення книгодpуку на Укpаїні донедавна пов'язувалося винятково з Росією, в склад якої вона частково входила з XVI ст. під назвою Малоpосія. Вважалося, що дpукаpень в Укpаїні не було до 1574 р. - часу видання "Апостола" І.Федоровим. Але дослідження останніх років піддають цю дату сумніву.
Так, І.Огієнко на основі вивчення архівних документів, говоpить, що друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, а з Заходу і задовго до виходу у Москві першої датованої друкованої книги І.Федорова. А О.Мацюк, на основі віднайдених в Центральному державному історичному архіві у Львові двох писаних латинською мовою документів, доводить, що вже в 1460 р. у Львові існувала друкарня, засновником якої був Степан Дропан. Науковець також віднайшов в архівах невідомий досі інвентар книг Словітського монастиря, датований 1826 р., в якому зафіксовано наявність в бібліотеці монастиря 6 видань, надрукованих тогочасною українською (народною) мовою. Ці видання датовані 1511, 1527, 1540, 1542, 1546 і 1566 рр. Отже є аргументовані підстави вважати, що І.Федоров, як і написано на його надмогильній плиті, "занедбане друкарство обновив".
Пpоте нечисленність таких видань і їхня недоступність шиpокому загалу, зумовила думку пpо відсутність книгодpуку в Укpаїні майже до ХIX століття. І взагалі, існуючі наукові джеpела з цього питання змушують думати, що на теpені Укpаїни, як і в Росії загалом, до кінця XVIII ст. і початку ХIX ст. хаpактеpною була відсутність значного інтеpесу до книги. З них слідує, що масовий інтеpес наpодів Російської імперії до книги, а відтак і до читання став пpоявлятися лише з початку ХХ ст..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про видавничу справу» — Закон України №318/97-ВР. - від 5 червня 1997 року.- (ВВР), 1997, N 32. - з змінами, внесеними згідно із Законами N 16, ст.238 N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429
2. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформаційної, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка: У 2 ч. Ч. 2. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної справи. - К., 2004. - 234с.
3. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи: Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21-22 квітня 2004 р. - К., 2004. - 120с.
4. Про захист національного ринку книговидання: Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності. - К., 2000. - 115с.
5. Видавнича справа в Україні. 1991-1996: Бібліографічний покажчик. - К., 2006. – 109с.
6. Родик К. Невивчені уроки Ситіна або "гоголізація" триває. - К., 2000. - 174с.
7. Тернопільський Юрій Л., Українська преса з перспективи 150-ліття, Спілка українських журналістів Америки, Джерсі-Сіті, 1974
8. Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. - 2007. - № 7. – 57с.
9. Тимошик М. Ситуація у видавничо-поліграфічній справі вселяє стриманий оптимізм: післямова до Всеукраїнських зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2005. - № 4. - 74с.
10. Тимошик М. Її величність - книга. - К., Друкарство. - 1999. - 308с.
11. Тимошик М. Українське друкарство у дзеркалі Харківського Міжнародного фестивалю "Світ книги-2001": набутки, тенденції, проблеми // Друкарство. - 2001. - № 3. – 47с.
12. Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави: післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2003. - № 4. – 74с.
13. Зелінська Н. Іван Тиктор: талан і талант [Текст] : моногр. / Н. Зелінська, Л. Сніцарчук, Е. Огар, Н. Благовірна та ін. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2007. — 240 с.

ВСТУП
Відомо, що видавнича справа у найпростішому вигляді бере свій початок з давніх часів. Ще в ХІ столітті на Русі, при княжому дворі та монастирях, були люди, які займались переписуванням книг. Випуск у світ таких книг був складною і трудомісткою роботою, а сфера їх розповсюдження дуже вузькою. Винайдення верстата для друкування книг стало визначною подією в історії світової цивілізації, оскільки воно значно полегшило роботу тогочасних видавців. Саме завдяки цьому книгодрукарська справа мала можливість розвиватися далі.
Актуальність теми. Висвітлення історичних і не тільки відомостей про видавницва та концерн «Українська преса»
Об’єкт дослідження Концерн «Українська преса»
Предмет дослідження: Видавнича та редакційна діяльність концерну «Українська преса»
Мета роботи повноцінно розкрити відомості про видавничу та редакційну діяльність концерну «Українська преса»
Структура роботи: Дана курсова робота складається з вступу, 2 розділів, висновку та списку використаної літератури.

ВИСНОВКИ
Частка вітчизняної книги на внутрішньому ринку за роки української незалежності продовжує скорочуватися. Якщо 1999 року у вільний продаж надійшло (без врахування видань за держзамовленням та відомчих для службового користування) близько 9 млн. примірників книг, то 2000 року - на мільйон менше. Для порівняння варто навести показники сусідів: у Польщі - 150, у Росії - 300 млн. примірників книг за один рік.
Зрозуміло, що внаслідок браку вітчизняної книги цей вакуум активно заповнюється книжковою продукцією, випущеною тими ж сусідами. А це, за даними лише митних органів, - майже 55 млн. книжок, які щороку завозять в Україну для перепродажу передусім з Росії та Білорусі.
І ще одна вражаюча цифра: щорічно з України відпливає близько 350 млн. гривень у кишені передусім російських видавців і поліграфістів, які надійно і не без підтримки доморощених владних меценатів окупували український ринок. Отож, ідеться про пряме інвестування закордонного виробника, і це за умов, коли вітчизняна поліграфія задихається від нестачі інвестицій.
Занепокоєння викликають, власне, не самі ці цифри. Насторожує інше: послідовна й настійлива тенденція щодо консервації цього становища. Маємо, так би мовити, проблему з довгою бородою, яку нікому не вдається за останні десять років хоча б укоротити. Для глибшого розуміння ситуації, що склалася, варто бодай фрагментарно окреслити той суспільно-політичний фон, який визначав характер діяльності видавців і поліграфістів України в останнє десятиліття розвитку держави.