ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Місце і роль векселя в сучасній ринковій економіці 5
1.1. Поняття векселя. 5
1.2. Класифікація векселів та їх функції. 7
1.3. Властивості векселя 13
РОЗДІЛ ІІ. Сучасний стан ринку векселів в економічно розвинених країнах 19
2.1. Роль простих та переказних векселів у світовій економіці 19
2.2. Основні емітенти векселів та новітні види вексельних паперів в економічно розвинених країнах. 22
2.3. Вексельний ринок США 26
РОЗДІЛ ІІІ. Вексельний обіг в Україні 30
3.1. Вексельне законодавство в Україні 30
3.2. Динаміка розвитку обсягів ринку векселів в Україні та його характерні особливості. 35
3.3. Перспективи розвитку вексельного ринку в Україні 37
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) [5]. Розрізняють два види векселів прості й переказні.
Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов’язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці. Простий вексель містить такі реквізити:
а) найменування «вексель»;
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення терміну платежу;
г) зазначення місця, де має здійснюватись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Розглянемо найпростішу схему обігу простого векселя (рис. 1.1) [17, с. 201]. Наступна схема показує, що кредитор поставив партію товару, а в розрахунок стримав боргове зобов’язання (1). Після збігу терміну платежу векселетримач пред’являє простий вексель до оплати (2). Векселедавець платіжним дорученням переказує вказану у тексті векселя суму на банківський рахунок кредитора (3). Кредитор, переконавшись, що гроші отримано, повертає погашений вексель боржникові і він вилучається з фінансового обороту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28.06.1996 / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3480-15/page.
3. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001р. № 2374-ІІІ. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2374-14.
4. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80/page
5. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі. – Ліга Націй; Конвенція, Міжнародний документ від 07.06.1930 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /995_009/page1.
6. Указ Президента України «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 23.11.2011 року №1063/2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1063/2011 .
7. Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності» від 14 вересня 1994 року № 530/94 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/530/94.
8. Указ Президента України «Прo інвестиційні фoнди і інвестиційні кoмпанії» від 19 лютoго 1994 року №55/94 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55/94.
9. Постанова Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17 червня 1992 року № 2470-XII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2470-12.
10. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про розрахункові палати для пред’явлення векселів до сплати» від 25.09.2001 р. №403 Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0934-01.
11. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи //Банківська справа. – 2007. – № 6. – C. 14-22.
12. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 37-42.
13. Галенко О. Вітчизняний ринок цінних паперів:досвід минулого //Вісник Національного банку України. – 2008. – № 8. – C. 30-31.
14. Гарбар Ж.В., Андрущенко В.О. Етапи становлення та розвитку ринку цінних паперів в Україні // http://intkonf.org/ken-garbar-zhv-andruschenko-vo-etapi-stanovlennya-ta-rozvitku-rinku-tsinnih-paperiv-v-ukrayini/.
15. Годзюр У.В. Становлення організованого ринку цінних паперів в Україні // http://libfor.com/index.php?newsid=69.
16. Гуткевич С.О., Корінько М. Д. Вексель в системі цінних паперів: проблеми становлення та розвитку: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2004. – 119 с.
17. Демківський А.В. Вексельний обіг в Україні: Навч. посібник. – К.: ВІРА-Р, 2003. – 512 с.
18. Ємельянов А. Шляхи вдосконалення вексельного законодавства України // Право України. – 2008. – № 3. – С. 52-56.
19. Косик С. Становлення ринку цінних паперів //Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - № 3. - C. 32-33.
20. Куценко Ю.Ю., Шепель Д. О. Проблеми використання векселів на ринку України. – К., 1998. – 60 с.
21. Лепейко Т. Інструменти ринку цінних паперів в Україні //Банківська справа. - 2010. - № 4. - C. 11-14.
22. Мінакова Д. Г. Механізм функціонування вексельного обігу в Україні // Держава та реґіони. Серія: Економіка та підприємництво.– 2007. – № 2. – С. 315-317.
23. Мошенський С.З. Вексель. Базові концепції. – К. – Рівне, «Планета-друк», 2007. – 1201 с.
24. Назарчук М. Про заходи щодо розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні //Економіка України. - 2005. - № 12. - C. 19-24.
25. Ніконова М. В. Методичні аспекти побудови інфраструктури вітчизняного вексельного обігу // Академічний огляд. – 2007. – № 2. – С. 61-65.
26. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. Вид. 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2004. – 400 с.
27. Попов В. Ринок цінних паперів у відтворювальному процесі перехідної економіки //Фінанси України. - 2008. - № 8. - C. 118-122.
28. Портфельне інвестування. Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2009. — 408 с.
29. Рудненко Т. Вексель і поточні проблеми економіки // Цінні папери України. – 2006. – № 12. – С. 12-14.
30. Рудненко Т. Закон України «Про обіг векселів в Україні» та національне вексельне законодавство // Юридичний журнал. – 2003. – № 9 (15). – С.28-32.
31. Рудненко Т. Проблеми і перспективи розвитку вексельного обігу в Україні // Фінансовий ринок України. – 2005. – № 8. – С. 16-19.
32. . Статистичний щорічник України за 2011 р. – К.: Консультант, 2011.– 551с.
33. Терещенко Г.М. До питання ринкового регулювання руху цінних паперів //Фінанси України. - 2008 . - № 12. - С. 79-87.
34. Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. – 2010. – № 6. – С. 24-27.
35. Фещенко Н. М. Вексельний обіг в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 3. – С. 22-25.
36. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Підручник. -К.: Знання , 2006. -535 с.
37. Шулежко М. Нормативне регулювання ринку цінних паперів //Економіка АПК. - 2010. - № 7. - С.89-92.
38. Офіційний інтернет-сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nssmc.gov.ua/.
39. Офіційний інтернет-сайт Кабінету Міністрів України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/.
40. Офіційний інтернет-сайт Національного банку України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/.
Структурні зрушення, що виникли в Україні в умовах загострення фінансової кризи – падіння реального ВВП, зростання темпів інфляції та безробіття, зниження кількості обігових коштів та залучення інвестиційних проектів, невизначеність стосовно повернення депозитних вкладів, нестабільність валютного регулювання обумовлюють функціонування ринку цінних паперів, зокрема вексельного ринку, здатного подолати не лише організаційні труднощі, а й забезпечити вирішення складних господарських та фінансових проблем. Вексель стає невід’ємним елементом в господарській діяльності підприємств та альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів.
Проте використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать такі дані: питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями в загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і складає 4,2 та 7,7%, у тому числі простроченої – 0,6 та 1,9% дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно, в той час як питома вага простроченої заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить 55,3 та 56,4%, що значно вище, ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать про необхідність формування вексельного ринку в Україні.
Проблеми становлення та розвитку вексельного ринку в Україні вже протягом тривалого часу знаходяться в полі зору як зарубіжних так і вітчизняних вчених-економістів. Серед зарубіжних науковців, які здійснили вагомий внесок у вирішення даної проблеми на різних історичних етапах, слід відзначити Батіщєва Т., Гудкова Ф., Звєрєва В., Тарасова В. та інших.
Питанням формування ефективного вексельного ринку в Україні присвячено багато наукових праць і таких вчених-економістів: Гуткевича С., Демківського А., Дем’яненка М., Єфімова О., Корінька М., Куценка Ю., Рудненко Т. та інших, в яких чітко описано економічну сутність векселя, його форми та види, концептуальні основи становлення та розвитку вексельного ринку в Україні на різних етапах його розвитку.
Незважаючи на значний науковий доробок вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, залишається багато питань, які є дискусійними і вимагають подальших досліджень, глибокого вивчення та формування нових підходів і напрямків їх вдосконалення.
Вагомість та багатогранність досліджуваних питань підтверджує необхідність поглиблення теоретичних та організаційно-методичних розробок у вирішенні проблем становлення та розвитку вексельного ринку в Україні для суб’єктів підприємницької діяльності.
Метою даного дослідження є розгляд проблем становлення вексельного ринку в Україні в умовах загострення фінансової кризи та розробки заходів щодо їх вирішення.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Використання векселя в національній економіці та формування професійного вексельного ринку в Україні в умовах загострення фінансової кризи дало змогу сформувати такі висновки:
1. Ринок векселів є одним з найскладніших питань в теорії та практиці управління, адже вексель будучи його інструментом дає змогу підприємству, по-перше продовжити термін платежу за векселем щодо потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню вартості фірми, за рахунок зниження обсягів простроченої заборгованості та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської заборгованості, по-третє, заборгованість за векселем є більш надійною, оскільки він є найбільш ліквідним фінансовим інструментом (може бути реалізований в будь-який момент часу).
2. Формування цивілізованого вексельного ринку в Україні у сучасних умовах є надзвичайно важливим напрямком не тільки теорії, але й практичної діяльності усіх його учасників, оскільки це дасть можливість:
– знизити рівень ризиків банків при проведенні активних операцій з векселями, а також розширити обсяг операцій з векселями клієнтів та збільшити величину прибутку від них;
– оцінювати та враховувати вплив векселів в обігу на монетарну політику та підвищити ефективність рефінансування Нацбанком України під заставу векселів;
– вирішити проблему реалізації векселів із податкової застави, яка існує на цей час завдяки рішенню НКЦПФР №103 (заборона торгувати векселями на організованому ринку);
– зменшити обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості, що сприятиме підвищенню кредитного та інвестиційного іміджу суб’єктів підприємницької діяльності, платіжної дисципліни, пожвавить рух капіталу та прискорить фінансові розрахунки у країні, що, у свою чергу, приведе до підвищення вартості компаній і рівня капіталізації фондового ринку;
– забезпечити суб’єктів господарювання додатковими обіговими коштами для розвитку виробництва та розширення бізнесу, а також знизити вартість залучених ресурсів, що сприятиме реалізації планів уряду щодо розвитку економіки України;
– здійснювати достовірну оцінку впливу обсягів векселів в обігу на економічні і макроекономічні показники та прогнози на перспективу тощо.
3. Правильно організований вексельний обіг дає змогу гарантувати повноту і своєчасність оплати зобов’язань, встановлює правову взаємозалежність покупця і продавця продукції (товарів, робіт, послуг) та передбачає їх взаємоконтроль, а також цивілізоване вирішення спорів в разі невиконання зобов’язань. Застосування векселя також дозволяє залучати до розрахунків, не лише осіб, пов’язаних з операціями купівлі-продажу продукції, а й інших, в тому числі й фінансових посередників, що, в свою чергу, прискорює сам процес вексельних розрахунків, підвищує ступінь взаємовідповідальності за здійснення угод.
4. До основних причин, які гальмують розвиток вексельного ринку в Україні слід віднести наступні:
недосконалість вексельного законодавства з питань обігу векселів; неорганізований вексельний ринок, оскільки торгівля векселями на організованому біржовому ринку заборонена рішенням НКЦПФР;
брак практичного досвіду в його організації; відсутність умінь та навиків грамотного оформлення бланків вексельних зобов’язань, а також правових знань щодо умов обігу та погашення векселів;
немає в достатній кількості належної юридичної та економічної літератури; відсутня будь-яка реєстрація випуску векселів суб’єктами підприємницької діяльності та порядок їх обігу, зокрема і контроль за їх емісією; немає налагодженої інфраструктури вексельного ринку, а також відсутні відповідні організаційно-правові інститути та консультаційні центри з цих питань;
заборона випуску банками фінансових векселів унеможливлює додаткове залучення ресурсів до банківської системи;
відсутність статистичних даних, на основі яких можна було б оцінювати вплив виданих векселів на макроекономічні показники та розвиток економіки, а також здійснювати прогнози тощо.
Вирішення цих проблем сприятиме активізації вексельного ринку в Україні, залученню дешевих ресурсів з внутрішнього ринку для фінансування короткострокової заборгованості, що в свою чергу стимулюватиме функціонування фінансового ринку, а відтак сприятиме розвитку економіки країни загалом.