ВСТУП…………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1.ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ДІЛОВОДСТВА Й АРХІВНОЇ СПРАВИ……………………………….
5
1.1.Наукові дослідження в сфері діловодства й архівістики
другої половини XIX ст.- першої половини XXст…………….
5
1.2. Історія діловодства та архівних установ як об’єкт новітніх студій………………………………………………………………..
24

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ДІЛОВОДСТВА В УКРАЇНІ: ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ……………………………………………..
29
2.1. Еволюція актового діловодства……………………………… 29
2.2. Становлення та розвиток міністерського діловодства…….. 33
2.3. Проблеми сучасного діловодства …………………………… 40

РОЗДІЛ 3.ЕВОЛЮЦІЯ АРХІВНОЇ УСТАНОВИ……………………… 48
3.1. «Відомчий» архів: розвиток, функції, значення в системі забезпечення управління ………………………………………..
48
3.2. Централізація архівної справи та створення державних архівів ……………………………………………………………….
53
3.3. Сучасна мережа архівних установ в Україні та перспективи перебудови………………………………………………………….
58

ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 71
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 75

РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ДІЛОВОДСТВА В УКРАЇНІ: ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

2.1. Еволюція актового діловодства

З давніх часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми маємо можливість дізнатися історію своєї країни, її героїчне минуле, особливості побуту свого народу, правові форми та етичні норми співвідношенні між суспільством і державою, а також між людьми.
Необхідність створення документів виникла одночасно з появою писемності. Більш того, вважають, що саме потреба у створенні різних документів і спричинила появу писемності як способу викладення інформації не тільки особистого, але і державного значення.
Вже в V до н.е. давньоримський плебс вимагав запровадження чітких "писаних" законів. Створення зафіксованих на папері законів і правил було також головною вимогою середньовічних повстань. Коли ж з'явилися закони, від діловода була потрібна абсолютна точність формулювань і бездоганне знання форми викладу, інакше документ втрачав силу [5,c.43].
З розвитком писемності документи стали способом спілкування та передачі інформації. Дійшли до нас лист про філософське вчення Епікура, листи давньоримських державних діячів Цицерона і Плінія.
Після утворення давньоруської держави писемність стала необхідню для ведення листування з іншими країнами, а також для укладання договорів. В умовах формування класового суспільства виникла необхідність складання заповітів, записів про борги, укладення торгівельних контрактів, в написах на вазах про їх призначення і т.ін. Важливі документи давньоруські князі зберігали пильніше, ніж коштовності. Відомо, що в часи Ярослава Мудрого збори найбільш давніх грамот і договорів Русі зберігалися в Михайлівській будові Софіївського собору. Вчені припускають, що саме тут були зосереджені і документи до володимирських часів. Одним з найбільш відомих сховищ є також Києво-Печерський монастир, заснований вихідцем з Чернігівщини преподобним Антонієм ще за часів Ярослава Мудрого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бездрабко В.В. Діловодство у переддень народження документознавства: особливості побутування та вплив на еволюцію науки про документ // Наукові праці: науково–методичний журнал. Історичні науки. – Миколаїв: Вид–во МДГУ ім. П. Могили, 2008. – Т.88. Вип.75. – С.156–165.
2. Бездрабко В. Діловодство у контексті державного управління Російської імперії ХІХ ст. як чинник становлення документознавства / В. Бездрабко // Істор. журн. – 2008. – № 5. – С. 62–72.
3. Бездрабко В. Трансформації тлумачення діловодства як віддзеркалення становлення документознавства / В. Бездрабко // Вісн. Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2008. – № 2. – С. 105–110.
4. Бездрабко В. Формування єдиної державної системи діловодства і розвиток управлінського документознавства: залежності й інвазії / В.Бездрабко // Вісн. ДАКККіМ. – 2008. – № 2. – С. 80–86.
5. Бездрабко В.В. Зародження теорії діловодства і гносеологічні ракурси формування документознавства // Вісник ДАКККіМ: наук. журнал. – 2008. – № 1. – С.78–83
6. Бездрабко В.В. Історіографічні зауваги про еволюцію джерелознавства та науку про документ // Грані: науково–теоретичний і громадсько– політичний альманах. – 2008. – № 3. – С.54–61
7. Бездрабко В.В. К.Г. Мітяєв і становлення документознавства // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С.8–22.
8. Бездрабко В.В. Московський державний історико–архівний інститут як центр становлення документознавства (1930–1960–і рр.) // Університет: історико–філософський журнал. – 2008. – № 3. – С.48–54.
9. Бездрабко В.В. Сучасні історичні студіювання документа: en bloc et en detail // УІЖ. – 2009. – № 3. – С. 157–184.
10. Боряк Г.В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр «Археографічна Україніка»: архівні документальні ресурси та науково– інформаційні системи / Г.В. Боряк. – К., 1995. – 342 с.
11. Введенский А.А. Лекции по документальному источниковедению истории СССР (дипломатика) / А.А. Введенский. – К.: Изд–во КГУ, 1963. – 220 с.
12. Введенський А. Допоміжні історичні дисципліни / А. Введенський, Дядиченко, В. Стрельський . – К.: Рад. школа, 1963. – 208 с.
13. Введенський А.О. Зародження і розвиток документознавства в Росії в XV–XVIII вв. / А.О. Введенський // Вісн. Київ. ун–ту. Серія : Історія та філософія. – 1958. – Вип. 1. – С. 87–94.
14. Вавричин М.Г. Семінар з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін у ЦДІА УРСР в м. Львові // Архіви України. – 1975. – № 2. – С.93–94.
15. Виноградова Л.В. Основные виды документов Сената и организация его делопроизводства // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.111–132
16. Ганелин Р.Ш., Шепеляв Л.Е. Предпринимательские организации в Петрограде в 1917 г. К истории буржуазной контрреволюции // Октябрьское вооруженное восстание в Петрограде: сб. статей. – М., Л.: Изд–во Акад. наук СССР, 1957. – С.259–317
17. Гапонова А.В. Документы аппеляционных департаментов Сената как источник для изучения поместного хозяйства дореформенной России // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.133–146
18. Гиндин И.Ф. Балансы акционерных предприятий как исторический источник // Малоисследованные источники по истории СССР ХІХ–ХХ вв. (источниковедческий анализ): сб. статей / Отв. ред. А.А. Новосельский. – М.: Наука, 1964. – С.74–147
19. Горфейн Г.М. Основные источники по истории высших и центральных государственных учреждений XIX – начала XX в. // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.73–110.
20. Давлетбаев Б.С. К методике анализа жалоб и прошений крестьян Башкирии (начало ХІХ в.) // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин: сб. статей и материалов. – М.: Наука, 1984. – С.55–61
21. Дашкевич Я.Р. Адміністративні, судові й фінансові книги на Україні ХІІІ–ХVІІІ ст. : проблематика, стан і методика дослідження / Я.Р. Дашкевич // Історичні джерела та їх використання. – К.: Наук. думка, 1969. – Вип. 4. – С. 129–171.
22. Дашкевич Я.Р. Стан і завдання української дипломатики / Я.Р. Дашкевич // Третя республік. наук. конф. з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. Друга секція. Спеціальні сторичні дисципліни. –К., 1968. – С. 113–137.
23. Дубровіна Л.А. Кодикологія та кодикографії української рукописної книги / Л.А. Дубровіна. – К., 1992. – 372 с.
24. Дейч Г.М. Об уставных грамотах как историческом источнике (по материалам Псковской губернии) // Исследования по отечественному источниковедению: сб. статей, посвящ. 75–летию проф. С.Н. Валка / Редкол. Н.Е. Носов (отв. ред.) и др. – М., Л.: Наука ЛО, 1964. – С.231–237.
25. Дятлова Н.П. Отчеты губернаторов как исторический источник // Проблемы архивоведения и источниковедения. Материалы науч. конф. архивистов Ленинграда, 4–6 февраля 1964 г. [Ред. коллегия В.В. Бедин (отв. ред.) и др.]. – Л.: Наука ЛО, 1964. – С.227–246.
26. Єдлінська У.Я. Питання історичного синтаксису української мови. На матеріалі листів Богдана Хмельницького / У.Я. Єдлінська. – К.: Вид–во АН УРСР, 1961. – 107 с.
27. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России: учеб. пособие для вузов по специальности «Историко– архивоведение». 2–е изд., испр. и доп. – М.: Высш. школа, 1968. – 368 с.
28. Ерошкин Н.П. Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России: пособие для учителя. – М.: Учпедгиз, 1960. – 395 с.
29. Ерошкин Н.П., Куликов Ю.В., Чернов А.В. История государственных учреждений России до Великой Октябрьской социалистической революции: учеб. пособие. – М., 1965. – 417 с.
30. Завдання архівних установ Української РСР у світлі рішень ХХІІ з’їзду КПРС // Архіви України. – 1962. – № 1. – С.3–7.
31. Захарчишина П. П’ята наукова конференція з питань архівознавства і спеціальних історичних дисциплін // Архіви України. – 1966. – № 4. – С.102.
32. Захарчишина П. Семінари з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін: Львів // Архіви України. – 1967. – № 3. – С.98.
33. Исследования по отечественному источниковедению. – М., Л., 1964.
34. Кабузан В.М. Материалы ревизий как источник по истории населения России XVIII – первой половины XIX в. (1718–1858 гг.) // История СССР. – 1959. – № 5. – С.128–140.
35. Коробков Н. Русская дипломатика : краткий очерк / Н. Коробков // Арх. дело. – 1940. – № 1. – С. 25.
36. Костинская Н.С. Документоведение / Н.С. Костинская // Специальные исторические дисциплины. – К., 1992. – С. 119–123.
37. Кулешов С. Документознавство / С. Кулешов // Українська архівна енциклопедія : робочий зошит : Д–М / Держкомархів України, УНДІАСД. – К., 2006. – С. 128–131.
38. Кулешов С. Документознавство : Історія. Теоретичні основи / С. Кулешов. – К.: ДАКККіМ, 2000. – 163 с.
39. Кулешов С. Документологія як навчальний курс та наукова дисципліна // Студії з арх. справи та документознавства. – 2006. – Т. 14. – С. 58–61.
40. Кулешов С. З історії документознавства в Україні / С. Кулешов, О. Загорецька // Студії з арх. справи та документознавства. – 2008. – Т. 16. – С. 77–83.
41. Кулешов С. Історичне документознавство : зміст та основні завдання наукового напряму (до постановки проблеми) / Сергій Кулешов // Арх. України. – 1998. – № 1–6. – С. 9–18.
42. Кулешов С. Перспективні напрямки наукових досліджень у спеціальному документознавстві // Студії з арх. справи та документознавства – 2004. Т. 12. – С. 115–120.
43. Кулешов С. Проект концепції розвитку документознавства в Україні (матеріал до обговорення) / Сергій Кулешов // Архівознавство.Археографія. Джерелознавство : міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 9. – К., 2007. – С. 80–100
44. Кулешов С. Українське документознавство : сучасний стан та перспективи розвитку / С. Кулешов // Студії з арх. справи та документознавства. – 1999. – Т. 4. – С. 95–99.
45. Кулешов С.Г. Документальні джерела наукової інформації : поняття, типологія, історія типологічної схеми / С.Г. Кулешов. – К., 1995. – 191 с.
46. Купчинський О. Акти та документи Галицько–Волинського князівства ХІІІ – першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти / О. Купчинський. – Львів: НТШ, 2004. – 1283 с.
47. Купчинський О. Земські та гродські судово–адміністративні документальні фонди Львова / О. Купчинський / НАН України; Ін–т української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. – К., 1998. – 99 с.
48. Кушнаренко Н.М. Документоведение : учеб. / Н.М. Кушнаренко. – К.: «Знання», 2000. – С. 11–15.
49. Кушнаренко Н.М. Концептуальні засади підготовки наукових кадрів у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства в Україні / Н.М. Кушнаренко // Вісн. ХДАК. – Х., 2002. – Вип. 9. – С. 85–90.
50. Кушнаренко Н.М. Навчальна дисципліна «Документознавство» в системі підготовки бібліотечно–інформаційних кадрів / Н.М. Кушнаренко // Вісн. Кн. палати. – 1997. – № 12. – С. 21–22.
51. Кушнаренко Н.М. Новый этап институционализации науки о документе // Науч. и техн. б–ки. – 2005. – № 11. – С. 35–42.
52. Кочаков Б.М. Русский законодательный документ XIX–XX веков // Вспомогательные исторические дисциплины. – М., Л., 1937. – С.319–344.
53. Кудрявцева З.И. Документы высших и центральных учреждений по истории удельных крестьян (1797–1863 гг.) // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.176–203.
54. Лившин Я.И. «Представительные» организации крупной буржуазии в России в конце ХІХ – начале ХХ в // История СРСР. – 1959. – № 2. – С.431
55. Литвак Б.Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в XVIII–XIX вв. (к постановке вопроса) // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин: сб. статей и материалов. – М.: Наука, 1984. – С.48–55
56. Малкова З.И., Плюхина М.А. Документы центральных учреждений ХІХ – начала ХХ в. как источник биографических сведений // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в. .: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.204–208.
57. Малоисследованные источники по истории СССР ХІХ–ХХ вв. (источниковедческий анализ): сб. статей / Отв. ред. .А. Новосельский. – М., 1964.
58. Мацкина Р.Ю. К вопросу об определении состава архивных фондов высших и центральных учреждений ХІХ – начала ХХ вв. // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.26
59. Мацкина Р.Ю. Министерские отчѐты и их особенности как исторического
60. источника // Проблемы архивоведения и источниковедения. Материалы науч. конф. архивистов Ленинграда, 4–6 февраля 1964 г. [Ред. коллегия В.В. Бедин (отв. ред.) и др.]. – Л., 1964. – С.209–226.
61. Митяев К.Г. Делопроизводство и архивы // Труды Московского государственного историко–архивного института (далее – МГИАИ). – 1954. – Т. 5. – С. 155–182.
62. Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела: учеб. пособие / МГИАИ. Под ред. И.Л. Маяковского. – М., 1946. – 248 с.
63. Митяев К.Г. История и организация делопроизводства в СССР: учеб. пособие / МГИАИ. – М., 1959. – 359 с.
64. Никитин С.А. Источниковедение истории СССР ХІХ в. – М., 1940. – С.6– П. З–на. Семінар з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін // Архіви України. – 1968. – № 4. – С.97.
65. Паина Э.С. Сенаторские ревизии и их архивные материалы (ХІХ – начала ХХ в.) // Некоторые вопросы изучения исторических документов ХІХ – начала ХХ в.: сб. статей / Отв. ред. И.Н. Фирсов. – Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1967. – С.147–175.
66. Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої половини XVII ст. (на матеріалах Лівобережної України). – К.: Наук. думка, 1974. – 111 с.
67. Проблемы архивоведения и источниковедения. Материалы науч. конф. архивистов Ленинграда, 4–6 февраля 1964 г. [Ред. коллегия В.В. Бедин (отв. ред.) и др.]. – Л.: Наука ЛО, 1964. – 284 с.
68. Программа курса «История и организация делопроизводства в СССР» (для Московского государственного историко–архивного института) / Министерство высшего образования СССР; Московский гос. историко–архивный институт. Отв. ред. А.В. Чернов, сост. К.Г. Митяев. – М., 1954. – 19 с.
69. Рыбаков Ю.Я. Ведомости фабрик и заводов России как исторический источник (на материале ведомостей по Владимирской губернии за 20–50–е годы XIX в.) // Труды МГИАИ. – 1961. – Т.16. – С.333–348.
70. Рыбаков Ю.Я. Своды законов Российской империи первой половины ХІХ в. // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин: сб. статей и материалов. – М.: Наука, 1984. – С.61–68.
71. Сербина К.Н. Указные книги Земского приказа второй половины XVI и первой половины XVII в. // Исследования по отечественному источниковедению: сб. статей, посвящ. 75–летию проф. С.Н. Валка / Редкол. Н.Е. Носов (отв. ред.) и др. – М., Л.: Наука ЛО, 1964. – С.337–344.
72. Сокова А.Н Современные исследования в области документоведения / А.Н. Сокова // Сов. архивы. – 1978. – № 4. – С. 42–50.
73. Сокова А.Н. Документоведение как научная дисциплина : объект, предмет, основные задачи / А.Н. Сокова // Документирование управленческой деятельности : сб. науч. тр. – М., 1986. – С. 5–30.
74. Стрельский В.И. Джерелознавство історії СРСР. Період імперіалізму. Посібник для студентів іст. фак–тів ун–тів УРСР. – К.: Рад. школа, 1958. – 480 с.
75. Стрельский В.И. Источниковедение истории СССР. Период империализма. Конец ХІХ в. – 1917. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 603 с.
76. Стрельский В.И. Теория и методика источниковедения истории СССР. – К.: Вища школа, ГИЗ, 1976. – 130 с.
77. Стрельський В. Нове в роботі кафедри архівознавства та допоміжних історичних дисциплін Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка // Архіви України. – 1971. – № 5. – С.14–15.
78. Троицкий Н.А. Судебно–следственные материалы как источник по истории освободительного движения в России на разночинском этапе // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин: сб. статей и материалов. – М.: Наука, 1984. – С.69–78.
79. Улащик Н.Н. Отчеты губернаторов Литвы и Западной Белоруссии как исторический источник (1804–1861 гг.) // Проблемы источниковедения: сб. статей / АН СССР. Ин–т истории. – М., 1961. – Т. ІХ. – С.15–55.
80. Устюгов Н.Г. «Сколок» – разновидность платежного документа ХVII в. // Исследования по отечественному источниковедению: сб. статей, посвящ. 75–летию проф. С.Н. Валка / Редкол. Н.Е. Носов (отв. ред.) и др. – М., Л.: Наука ЛО, 1964. – С.354–358.
81. Учреждения Западной Украины до воссоединения еѐ в едином Украинском социалистическом государстве. – К., 1955.
82. Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI – початку XVII ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського братства) / М.Л. Худаш. – К.: Вид–во АН УРСР, 1961. – 164 с.
83. Шандра В.С. Генерал–губернаторства в Україні: ХІХ – початок ХХ століття / В.С. Шандра. – К.: НАН України. Ін–т історії України, 2005. – 427 с.
84. Швецова–Водка Г.М. Документознавство : навч. посіб. / Г.М. Швецова– Водка. – К.: Знання, 2007. – 398 с.
85. Швецова–Водка Г.М. Об’єкт і предмет документознавства / Г.М. Швецова–Водка // Студії з арх. справи та документознавства. – 2007. – Т. 15. – С. 89–95
86. Швецова–Водка Г.М. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін / Г.М. Швецова–Водка // Студії з арх. справи та документознавства. – 2004. – Т. 12. – С. 120–125.
87. Швецова–Водка Г.М. Типологія документа : навч. посіб. / Г.М. Швецова– Водка. – К.: Кн. палата України, 1998. – 79 с.
88. Швецова–Водка Г.М. Типологія книги : навч. посіб. / Г.М. Швецова– Водка. – К.: Кн. палата України, 1999. – 68 с.
89. Шандра В.С. Генерал–губернаторства в Україні: ХІХ – початок ХХ століття. – К.: НАН України. Ін–т історії України, 2005. – 427
90. Шандра В.С. Организация и функционирование делопроизводственной службы Управления Киевского учебного округа (1832–1917 гг.): автореф. дисс. … канд. ист. наук / Всесоюзный научно–исследовательский институт документоведения и архивного дела. – М.: ВНИИДАД, 1988. – 23 с.
91. Шепелѐв Л.Е. Изучение делопроизводственных документов ХІХ – начала ХХ в. // Вспомогательные исторические дисциплины. – 1968. – Т. I. – С.119–138
92. Шепелѐв Л.Е. Изучение персональных титулов в системе историко– вспомогательных дисциплин // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин: статьи и материалы / Редкол.: И.Д. Ковальченко (отв. ред.) и др. – М.: Наука, 1984. – С.162–169.
93. Шепелѐв Л.Е. Источниковедение и вспомогательные исторические дисциплины: к вопросу о их задачах и роли в историческом исследовании // Вспомогательные исторические дисциплины. – 1982. – Т. XIII. – С. 184.
94. Шепелѐв Л.Е. Царизм и акционерное учредительство в 1870– 1910 // Проблемы крестьянского землевладения и внутренней политики России. Дооктябрьский период. [Сб. статей. Ред.коллегия: Н.Е. Носов (отв. ред.) и др.]. – Л.: Наука ЛО, 1972. – С.274–318.
95. Шепелѐв Л.Е. Частнокапиталистические торгово–промышленные предприятия России в конце ХІХ – начале ХХ в. и их архивные фонды // Инф. бюллетень Главн. арх. управления МВД СССР. – М., 1958. – № 10. – С.76–102.
96. Шепелѐв Л.Е. Некоторые проблемы источниковедческого и историко– вспомогательного изучения делопроизводственных документов ХІХ – начала ХХ в. // Вспомогательные исторические дисциплины. – 1983. – Т. XV. – C.31–61.
97. Щетинина Г.И. Классификация и анализ основных источников по истории университетской контрреформы 1884 года // Малоисследованные источники по истории СССР ХІХ–ХХ вв. (источниковедческий анализ): сб. статей / Отв. ред. А.А. Новосельский. – М.: Наука, 1964. – С.148–174.
98. Яцунский В.К. Отчеты Департамента мануфактур и внутренней торговли Министерства финансов дореформенной эпохи как исторический источник // Археографический ежегодник за 1958 г. – М., 1960. – С.187– 209.

ВСТУП

Актуальність теми. Система діловодства та архівний установ України, як невід'ємна частина духовного життя суспільства, державного будівництва і управління, сприяють збереженню історичної пам'яті, культурнонаціональному відродженню українського народу.
Демократизація вітчизняної архівної системи, забезпечення доступу до інформації є суттєвими передумовами входження України у світовий інформаційний простір.
Розвиток системи діловодства та архівної справи об'єктивно потребує розроблення теоретико-методологічних і практичних проблем, пов'язаних з осмисленням історичного досвіду, удосконаленням підходів до відбору, експертизи цінності документів, їхньої класифікації, описування, зберігання та використання, підготовки висококваліфі- кованих архівістів.
В.В.Бездрабко, Г.В. Боряк, Я.Р.Дашкевич, Л.А.Дубровіна, Г.М, Дейч, Н.П.Єрошкін, П.В. Захарчішина, С.Г.Кулєшов, З.И. Кудравцева, Р.Ю. Мацкіна, Ю.А, Рибаков, А.Н. Сокова, Г.М, Швецова-Водка, В.С. Шандра, Л.Е. Шепелєв, Г.І.Щетиніна займалися вивченням одного з важливих питань успішного розв’язання суперечливих завдань теоретико–методологічного характеру властивих сучасному документознавству та архівній справі, - це всебічне, раціонально вмотивоване дослідження історії науки. Вивчення в історичній ретроспекції фактів, подій, явищ, що є значущими для її розвитку, завжди залишалося прерогативою історії.
Спробуємо в даному дослідження акумулювати теоретично-методичну базу історичних та новітніх студій, визначити роль та місце сучасної системи діловодства та архівної справи в системі забезпечення управління.
Предмет та об’єкт дослідження. Об'єкт дослідження - процес управління документаційними процессами та оптимізація роботи сучасної мережи архівних установ.
Предмет дослідження - система документознавства та архівних установ Україні.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження – вивчити та систематизувати основні положення історичного та сучасного розвитку документознавства та системи архівів в Україні.
Для досягнення поставленої мети у роботі необхідно вирішити такі завдання:
1) розглянути наукові дослідження в сфері діловодства й архівістики другої половини XIX ст.- першої половини XXст;
2) проаналізувати історію діловодства та архівних установ як об’єкт новітніх студій;
3) вивчити історію виникнення та розвиток актового діловодства;
4) охарактеризувати процес становлення та розвитку міністерського діловодства;
5) виділити та проаналізувати проблеми сучасного діловодства;
6) розглянути «відомчий» архів: розвиток, функції, значення в системі забезпечення управління;
7) охарактеризувати централізацію архівної справи та створення державних архівів;
8) виділити сучасну мережу архівних установ в Україні та перспективи перебудови.
Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення рівня викладання предмету діловодства в ВНЗ. Матеріали дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчальних програм і підручників, у практиці викладання вузівського курсу «Діловодство».
Для вирішення вищеназваних завдань застосовувалися такі методи дослідження: метод порівняння та узагальнення, метод вивчення науково-методичної літератури та періодичних видань.
Структура роботи обумовлена логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел у вигляді посилань (98 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 74 сторінках.

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
1) У дослідженнях другої половини XIXст. – першої половини XX значне місце займали історія діловодства й історія державних установ, які досить швидко набирали популярності і згодом зусилля вчених увінчалися поважними результатами. З’явилися ґрунтовні монографії, перші навчальні видання з джерелознавства, що містили розділи, присвячені історії діловодства, управлінській документації як історичному джерелу, здобули поширення тематичні наукові статті, що розкривали еволюцію окремих видів документів, формування систем документації, їх зміст і характеристику. Історичний аспект діловодства оприсутнюється у працях дослідників ХІХ ст. – М.В. Варадінова, В.О. Вельдбрехта, М.Л. Магницького, В.В. Бездрабко , Б.М, Кочакова, С.А, Нікітіна та ін.
Вивчення документа у контексті історії установ, діловодства відбувається за умов залучення широкого методичного арсеналу, а саме історико– типологічного, порівняльного, статистичного, хронологічного методів, методів абстрагування та моделювання. Студії з історії діловодства мають важливе значення для розвитку документознавства, серед завдань якого зустрічаємо вивчення історії документа, його форми і змісту, особливостей функціонування у певну історичну епоху, систем документації, залежностей від інших спеціальних історичних дисциплін. Необхідність продовження теми історичних досліджень у контексті документознавства – очевидна, оскільки це відкриває нові грані історії науки про документ.
2) Короткі історико–документознавчі дослідження як органічна частина історії наук документально–комунікаційного напряму з’являються в другій половині ХХ ст., коли документознавство як наука та навчальна дисципліна переживає утвердження, що виявляється на рівні суттєвих когнітивних і соціальних зрушень. Характеризуючи тематику сучасних досліджень з історії документознавства вкажемо на те, що в українській історіографії переважають праці, які стосується ґенези, початкового етапу формування документознавства, модерних трансформацій науки під впливом книгознавства, бібліотекознавства й інформаційних наук: Г.М. Швецова-Водка, С.Г.Кулєшов,Н.М.Кушнаренко,Г.В.Боряк та ін. Праці з історії діловодства й архівної справи увиразнили образ документознавства на початковому етапі його розвитку. Незначній кількості студій притаманно розроблення історії окремих комплексних 11 документознавчих тем із класифікації, уніфікації документів, термінології документознавства, освоєння зарубіжного досвіду.
Упродовж другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. помітним є істотне просування в галузі спеціальних історичних досліджень, що розробляють різні аспекти документа та середовища його створення й «життя».
3) Як зазначали в своїх роботах відомі українські історики О.І. Левицький та В.О. Романовський , актове діловодство виникло в другій половині XIV століття. Я.Р. Дашкевич вважає, що при вивченні проблеми генези цієї форми діловодства не можна ігнорувати наявність актових книг в італійських, західнонімецьких і чешско-моравських центрах, як можливі шляхи їх проникнення в Україну. Великий масив актових книг з'явився в результаті діяльності гродських (польськ. grod - фортеця) і земських судів.
Все, що відбувалося в судах, заносилося в актові книги. Залежно від характеру цих справ вони ділилися на: декретні, записні і поточні. Свій подальший розвиток актове діловодство в судах отримало згідно зі Статутом 1566 р., який передбачав ведення всіх документів "словом російським". Враховуючи значимість актових книг, завжди приймалися заходи для їх збереження. Актове діловодство проіснувало на території Правобережної України до кінця XVIII століття.
4) Початок нового періоду розвитку російського діловодства, що одержав назву “міністерський”, традиційно пов’язують із реорганізацією органів влади й управління. Особливістю “міністерського” періоду стало оновлення його технологій, що позначилося на підготовці управлінських документів та організації роботи з ними, поглиблення спеціалізації діяльності канцелярій. Відбувається виокремлення функцій “загального діловодства”, пов’язаного з управлінням, остаточно складаються види спеціального діловодства, на підставі сформованості відповідних систем документації. Нормативно й законодавчо модернізується порядок ведення справ, підготовки текстів, їх оформлювання із застосуванням методів уніфікації форм і змісту документів.
5) Розглянувши суть і значення поняття “архівна система”, можна зробити висновок про те, що воно включає сукупність основоположних принципів організації архівної справи у тій чи іншій державі, способів і технологій її ведення. Разом з тим архівна система не є чимось незмінним, її характер значною мірою визначається державним устроєм, організацією суспільного життя. Для сучасних архівних систем визначальними ознаками є централізація і децентралізація, причому провідною тенденцією є децентралізація, що зумовлено процесами демократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. і архівної галузі.
Функціонування архівної системи невіддільне від систем архівних установ як сукупності архівів, інших установ та структурних підрозділів, що забезпечують формування НАФ, здійснюють управлінські, науково-дослідні та інформаційні функції архівного будівництва. З відновленням незалежності України почався глибинний процес реформування архівної системи, визначальною рисою якого є її демократизація, децентралізація, відкритість, перехід усіх ланок системи архівних установ на правові засади. Діяльність системи архівних установ України регламентовано Конституцією, Законом “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, нормативними актами Президента, КМ України, а також Головархіву України як спеціалізованого управлінського органу виконавчої влади.
Визначальними критеріями класифікації архівних установ є їхня
видова приналежність і форма власності, на якій вони засновані. Основними ланками системи архівних установ України є державні архіви (центральні, обласні, міські, архівні відділи райадміністрацій), галузеві (державних органів управління або громадських об'єднань), архівні установи, засновані на колективній або приватній власності.
7)Таким чином архівна справа в Україні має давню історію, національні традиції, які тісно пов'язані з світовими тенденціями розвитку архівістики. За багатовікову історію нагромаджено великий досвід збирання, зберігання та використання архівних документів, удосконалення технологій та методик. Творче використання цього досвіду разом із позитивними змінами, які відбуваються в архівній галузі в сучасних умовах, є важливим чинником зростання ролі архівів у духовному і державному житті, підвищення соціального статусу архівістів.