1. Методичні підходи і цілі аудиту запасів
2. Регулювання аудиторської діяльності в Україні.
3. Процес планування аудиту, його необхідність та основна мета.

Методичні підходи і цілі аудиту запасів
Аудиторська перевірка операцій з матеріальними цінностями включає дослідження стану складського господарства та збереження запасів, матеріальних цінностей, нормування витрачання, оприбуткування, правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві, перевірка операцій з МШП. Основна мета перевірки – встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, правильності їх відображення в обліку.
На більшості підприємств обсяг операцій з матеріальними цінностями буває досить значним, тому їх перевірка є трудомістким процесом. Завдання аудитора полягає в тому, щоб виявити та попередити появу порушень у різних запасах.
Основну роль в аудиті матеріальних цінностей відіграє інвентаризація. Присутність аудитора під час інвентаризації необхідна. До проведення інвентаризації потрібно впевнитись у тому, що на підприємстві чітко організовані складське господарство та контрольно-пропускна система. Для отримання впевненості в тому, що операції за рухом запасів, матеріальних цінностей (МЦ), які були проведені до інвентаризації, обліковані правильно, аудитор знімає копії останніх документів за надходженням та вибуттям цінностей.
Аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи її дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу звертають на дорогоцінні, застарілі та пошкодженні запаси. Аудитор мусить звертати увагу на перевірку подій після дати складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.
Після закінчення інвентаризації важливо, щоб аудитор зняв копію інвентаризаційної відомості. Результати інвентаризації порівнюють з даними бухгалтерського обліку.
Рух запасів, матеріальних цінностей аналізується в тих випадках, коли є дані про те, що на підприємстві (у клієнта) всі операції документуються. Перевіряючи рух цінностей, запасів, потрібно виявити підробки в документах за операціями з витрачання товарів, у тому числі необґрунтоване підвищення цін.
Важливий спосіб бухгалтерської перевірки - порівняння даних прибутково-видаткових документів з даними інших документів, які фіксують ці самі операції, але в інших аспектах. Його застосовують тоді, коли є підозра, що під час здійснення деяких операцій були допущені помилки, а документально ці операції зафіксовано правильно.
Використовуються також такі прийоми і способи, як зіставлення даних, що відображають надходження та витрачання матеріальних цінностей, з даними документів, якими оформлені інші операції, обумовлені першою операцією; даних про переміщення МЦ - з даними про тару, в якій вони перевозились; даних бухгалтерського обліку - з даними оперативного обліку; перевірка фактичного виконання робіт у натуральних показниках, оплачених за грошовими документами; перевірка об'єктивної можливості виконання операцій, відображених у документах.
Безпосередній огляд бухгалтерських документів здійснюється для перевірки правильності арифметичних підрахунків у них, їх правильного оформлення. Зіставлення даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку використовується для вивчення господарських операцій. Дані оперативного обліку не можуть бути основою для облікових записів, тому бухгалтери й аудитори їх не використовують. За документами оперативної звітності можна визначити справжній характер та обсяг операцій, пов'язаних з матеріальними цінностями, запасами. Однак це не може бути достовірною інформацією для висновку аудитора. Вони лише допомагають вибрати правильний напрямок дослідження.
Стандарт 9 "Запаси" пропонує шість можливих методів оцінки вибуття матеріальних цінностей:
• метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• метод середньозваженої собівартості;
• метод ФІФО;
• метод ЛІФО;
• метод нормативних затрат;
• метод вартостей реалізації (ціни продажу).
Для одиниць запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Отже, підприємство може обрати, наприклад, для дорогих товарів метод ідентифікованої собівартості, а для решти товарів - метод середньозваженої собівартості.
Але, обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що зміна облікової політики має бути обґрунтованою і можлива лише у тому разі, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати специфіку діяльності підприємства. Неефективна облікова політика щодо оцінки матеріальних цінностей може призвести до сплати великих сум податків та погіршення фінансового стану підприємства. 
Регулювання аудиторської діяльності в Україні
В Україні регулювання аудиту здійснюється на базі другого (громадсько-орієнтованого) підходу.
Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:
1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:
• Закон України "Про аудиторську діяльність",
• Закони, які визначають обов'язковість проведення аудит;
• Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики), Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти.
2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:
• проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів;
• веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності;
• здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту.
Аудиторська Палата України створює на території України регіональне відділення. Введення поточної справи здійснює секретаріат, який очолює завідувач. Термін повноваження членів АПУ не перевищує 5 років і виконують свої обов’язки на громадських засадах.
Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності.
Основний нормативний документ, який регламентує здійснення аудиту в Україні - Закон України "Про аудиторську діяльність" (надалі Закон про аудит). Перша його редакція була прийнята 22 квітня 1993 року. З цього моменту вважається офіційне визнання аудиту, як професійної діяльності у сфері незалежного економічного контролю.
Держава, як один із користувачів фінансової звітності, не може прямо регулювати через свої виконавчі органи аудиторську діяльність, інакше буде втрачено незалежність аудиторського контролю. Отже, аудиторська діяльність є саморегулюючою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації.
Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.
Положення Закону "Про аудиторську діяльність" діють на території України і поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності.
Аудитори України об'єдналися в професійну громадську організацію - Спілку аудиторів України, яка має фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілці аудиторів України надано право відкривати місцеві осередки. Нині Спілка аудиторів України налічує у своїх рядах 1600 членів, 12 аудиторських фірм - колективних членів САУ. Спілка має свої відділення в усіх обласних центрах України — 25 відділень.
На засідання Ради Спілки аудиторів України постійно запрошуються керівники територіальних відділень Спілки.
Для подальшого розвитку аудиторської діяльності в Україні Спілка аудиторів України:
• забезпечила підготовку нормативної бази сертифікації аудиторів;
• розробку та впровадження в практику стандартів аудиту;
• постійне удосконалення професійних знань аудиторів.
Особливу увагу Спілка приділяє питанням забезпечення незалежності діяльності аудиторів, дотриманню аудиторами норм і стандартів аудиту та вимог Кодексу етики аудитора.
 
Процес планування аудиту, його необхідність та основна мета
Для успішного функціонування будь-якого підприємства обов'язковою умовою його діяльності є планування. Це стосується роботи не тільки аудитор¬ських фірм, а й окремих аудиторів, котрі зареєстровані у державних органах влади та в податковій службі, як підприємці без статусу юридичної особи.
Основними вимогами до процесу планування є:
• набуття знань про облікову систему клієнта, політику і процедури внутріш¬нього контролю;
• визначення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю суб'єкта пе¬ревірки;
• визначення і прогнозування змісту, часу проведення й обсягу аудиторських процедур;
• координація роботи молодших аудиторів, експертів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки.
Обсяг робіт з планування аудиту залежить від таких факторів:
• масштаб і складність аудиту;
• кваліфікація аудитора, його практичний досвід, бізнес клі¬єнта, наявність постійних замовників, чинне законодавство та ін.
Аналізуючи думки українських і зарубіжних вчених стосовно плану та програми аудиту, можна зробити висновок, що серед українських і закордон¬них вчених спостерігаються різні погляди щодо вирішення цього питання. Біль¬шість економістів правильно стверджують, що основним елементом побудови програми є сукупність аудиторських процедур.
Загальний план аудиторської перевірки складається із:
• за¬вдань;
• переліку робіт на основних етапах аудиторської перевірки;
• очікуваних те¬рмінів виконання;
• витрат часу;
• виконавців.
Програму аудиту доці¬льно розробляти на кожний об'єкт аудиторського контролю. Цей документ має включати такі реквізити: конкретні процедури перевірки, обсяг вибірки, терміни проведення і виконавці, посилання на робочі документи, примітка.
На основі огляду української і закордонної економічної літератури, досвіду роботи аудиторських фірм у питаннях планування аудиту зроблені насту¬пні висновки:
• процес планування аудиторської діяльності доцільно розмежувати на два ви¬ди:
 планування аудиторської діяльності аудитора (аудиторської фірми) як виду бізнесу;
 планування аудиту та інших видів послуг як конкретне виконання робіт на замовлення суб'єктів господарювання;
• процес планування аудиторської діяльності можна поділити на стратегічне, поточне й оперативне;
• до стратегічного планування належать розробка і складання бізнес-плану ау¬диторської фірми на перспективу (не менше, ніж на 2-3 роки);
• поточне планування передбачає розробку бізнес-плану аудиторської фірми на поточний рік, а оперативне планування включає розробку загального плану і програми безпосередньо в процесі конкретної аудиторської перевірки;
• на процес планування й обсяг робіт впливають такі фактори: масштаб і склад¬ність аудиту;
• до основних показників процесу планування аудиту можна віднести: обсяг робіт (аудиторських послуг); чисельність задіяного персоналу до аудиторсь¬кої перевірки; кількість людино-днів або людино-годин, відведених на пере¬вірку; витрати на аудит (аудиторські послуги); вартість аудиторських послуг; очікуваний дохід;
• на зміст загального плану і програми перевірки впливають методологія і під¬ходи до аудиту (підтверджувальний, системний, ризико-орієнтований).

-

-

-