Вступ.
1. Європейський Союз та його концепція добросусідства.
2. Євроінтеграційні устремління України та нова роль транскордонного співробітництва.
3. Транскордонне співробітництво на західному прикордонні України.
3.1. Специфіка сучасних транскордонних процесів на заході України.
3.2. Транскордонне співробітництво зі Словаччиною.
3.3. Транскордонне співробітництво з Угорщиною.
3.4. Транскордонне співробітництво з Польщею.
3.5. Транскордонне співробітництво з Румунією.
Висновки.
Список використаної літератури.

3.4. Транскордонне співробітництво з Польщею (фрагмент).

...На українсько-польському прикордонні традиційно склалися дві основні форми транскордонного співробітництва: а) співробітництво між регіональною та місцевою владою (наприклад, українськими областями та польськими воєводствами) та між меншими самоврядними одиницями на рівні громад; б) співробітництво в контексті єврорегіонів.
Відкриття кордону на початку 1990-х рр. мало найбільший вплив на неіснституціалізовані або незначною мірою інституціалізовані контакти, що призвело до бурхливого розвитку контактів між приватними особами та малими (часто сімейними) фірмами. У прикордонних регіонах почали інтенсивно розвиватися міжособистісні зв'язки, відновлювалися родинні зв'язки, почала зростати кількість змішаних шлюбів, встановлювалися активні зв'язки між культурними, релігійними, освітніми організаціями та інституціями (культурні центри, спортивні клуби, окремі приходи), часто без залучення місцевої влади. Інституціалізовані форми зв'язків не досягли такого успіху навіть і сьогодні.
Щодо останніх, то вони здійснюються переважно в рамках єврорегіонів. Україна та Польща входять до складу двох єврорегіонів: північні території обох країн входять до складу єврорегіону "Буг" (який також включає частину Білорусі), а західна Україна та південно-східна Польща – до складу Карпатського єврорегіону (разом з територіями Словаччини, Угорщини та Румунії). Співпрацю в єврорегіоні "Буг" було ініційовано ще на початку 1991 р. в Угоді про співробітництво прикордонних воєводств та областей; ідеться про наші Волинську та Львівську області, а з боку Польщі – про Хелмське, Кросненське, Пшемисльське та Замойське воєводства. Оскільки білоруський уряд відмовився від участі у співпраці, з 1995 р. склалася двостороння схема відносин, до якої 1998 року приєдналися білоруська Брестська область та польське Бяльсько-Подляське воєводство.
На специфіку транскордонного співробітництва в цьому регіоні впливає те, що кордони тут абсолютно різного типу: між Польщею та Україною до ІІ світової війни кордону не було взагалі, а потім він перетворився на неприступний кордон; державний кордон між Україною та Білоруссю до
1991 р. також не існував. Транскордонне співробітництво в цьому регіоні традиційно зосереджується на регіональному розвитку, розвитку торгівлі, туризму, захисту довкілля, запобіганні природним катастрофам, культурному обміні, освіті. Враховуючи складність міжетнічних відносин, на українсько-польському прикордонні намагаються уникати питань, які стосуються етнічної ідентичності; замість цього концентруються на економічному розвитку. Сучасне транскордонне співробітництво ефективно сприяє подоланню етнічних бар'єрів.
На українсько-польському прикордонні поширене співробітництво між окремими містами, співробітництво самоврядних територіальних одиниць на нижчому рівні (польських містечок, повітів, гмін та українських громад і районів). Так, Львів та Івано-Франківськ на засадах партнерства традиційно співпрацюють з Жешувом, Львів і Кам'янець-Подільський – з Пшемислем, територіальна громада Старого Самбора – з гміною Ярослава, Ужгород укладав партнерську угоду з Глоговом Малопольським, а Луцьк – із Любліном. Львів також успішно розвиває співробітництво з Любліном. Між університетами та іншими закладами вищої освіти у Львові, Луцьку й Любліні діють програми обміну. Можна сказати, що польські прикордонні міста Жешув і Люблін сперечаються за лідерство в регіональних економічних контактах з західними (і не лише західними) регіонами України, значну роль у цьому відіграють місцеві відділення Фундації розвитку місцевої демократії.
Зі вступом Польщі до ЄС зміст транскордонного співробітництва дещо змінюється. Поставлено завдання підвищити на українсько-польському прикордонні рівень економічного розвитку та урбанізації, вирішити проблеми безробіття й бідності, реалізувати нові молодіжні програми, екологічні проекти. Отримавши безпосередній кордон з Україною, ЄС в рамках політики добросусідства до програми TACIS, яка раніше погано координувала з програмою PHARE (для країн-кандидатів на вступ до ЄС, до яких належала Польща), додав прямі інструменти сусідства, зокрема Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП). Програми сусідства внаслідок змін правил управління програмами фінансування надають кошти на здійснення проектів по обидва боки зовнішнього кордону ЄС, наприклад, дозволяють подавати одну заявку та брати участь в одному відбірному процесі для ініціатив, які здійснюються по обидва боки кордону. Новий підхід ЄС спрямований передусім на подолання розрізнення між внутрішнім і зовнішнім фінансуванням, спрощення процедур подання заявок та здійснення процесу управління. Особливо це стосується сфери розвитку місцевих ініціатив, безпосередніх контактів між людьми. За допомогою ЄС підвищується інституційна спроможність на регіональному рівні в Україні.
З іншого боку, вступ Польщі до ЄС створив на кордоні певні незручності для неіснституціалізованих контактів та окремих громадян України, основною роботою яких до того була приватна транскордонна торгівля. Ці незручності пов'язані з введенням візового режиму на кордоні та скасуванням спрощених правил його перетину. По-перше, ці незручності призвели до громадських акцій протесту (блокування доріг), які завдали значних збитків перевізникам різних країн, по-друге, вони створили додатковий бар'єр і для інституціалізованого транскордонного співробітництва.
В цілому українсько-польське транскордонне співробітництво навіть зараз перебуває ще на ранній стадії свого розвитку, якщо брати до уваги історичні зв'язки між прикордонними регіонами. За своєю інтенсивністю воно сильно поступається аналогічному співробітництву на кордонах Польщі з Чехією та Словаччиною, не говорячи вже про Німеччину [7, с. 109-116].

1. Беме М., Фукс А., Раппенглюк Ш., Штох С., у співпраці з Тіле Я. Європа майбутнього. Європейський Союз перед наступним розширенням. – Мюнхен / Швальбах, 2005. – 296 с.
2. Вступ до ЄС не світить Україні до 2020 року? // Європа-Центр. – 2008. – № 38 (456), 20 вересня. – С. 3.
3. Європейський Союз. Словник-довідник / Ред. М. Марченко. – К.: "К. І. С.", 2006. – 140 с.
4. Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин в контексті розширення / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіо Україна". – К.: "К. І. С.", 2003. – 206 с.
5. Мусис Ніколас. Усе про спільні політики Європейського Союзу / Пер. з англійської. – К.: "К. І. С.", 2005. – ХІV с., 466 с.
6. План дій Україна-Європейський Союз. – К.: ТОВ "Компанія Лік", 2005. – 40 с.
7. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіо Україна". – К.: "К. І. С.", 2004. – 360 с.
8. Рябчук Микола. "Четверта свобода": вільний рух людей між Україною та Європейським Союзом – проблеми і перспективи. – К.: "К. І. С.", 2006. – 84 с.
9. Україна на шляху до Європейського Союзу. Vademecum. – Варшава (Warszawa): Управління Комітету Європейської Інтеграції (Urząd Komitetu Integracji Europejskej), 2006. – 189 с.
10. Як працює Європейський Союз: Довідник інституцій ЄС. – Пер. з англ. – К.: ТОВ "Компанія ЛІК", 2006. – 52 с.

Важливість транскордонного співробітництва в новій геополітичній ситуації, що склалася після розширення Європейського Союзу (далі ЄС) на Схід, важко переоцінити, адже вся загальна ідея європейської інтеграції реалізується, фактично, двома шляхами: завдяки об'єднанню держав навколо спільних норм і через просування транскордонної співпраці задля ефективного соціально-економічного розвитку європейських регіонів. Розширення ЄС та останні зміни в його політиці щодо України вимагають аналізу низки питань стану співпраці між прикордонними громадами України та її західних сусідів, окреслення напрямків змін традиційних поглядів, що панували до розширення ЄС.
Мета реферату – дати всебічний аналіз транскордонного співробітництва на кордонах України з новими країнами-учасницями ЄС в контексті європейської політики добросусідства. Предметом нашого дослідження є аналіз сучасного стану і перспектив транскордонного співробітництва громад західних регіонів України з відповідними громадами Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. При цьому ми враховуємо, що приєднання названих країн до ЄС означає отримання ними значних повноважень у сферах управління регіонами, в т. ч. права використання інструменту транскордонного співробітництва з країнами-сусідами.

Розвитку європейської інтеграції притаманні дві тенденції – поглиблення і розширення. Завдяки останній хвилі розширення ЄС Україна отримала з ним спільний кордон. З огляду на це ЄС розробив нову концепцію добросусідства з метою створити на південь і схід від нових кордонів розширеного ЄС зону стабільності, миру й добробуту через налагодження тісних довготривалих відносин із сусідніми країнами, надання сусідам можливості брати участь у різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої економічної, політичної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки.
Транскордонне співробітництво на західному прикордонні України полягає в контактах на місцевому рівні українських громад з відповідними громадами Словаччини, Угорщини, Польщі, Румунії. Їхня специфіка полягає в тому, що вони розгортаються на територіях, охоплених інституціоналізованими єврорегіонами ("Буг", "Верхній Прут", "Нижній Дунай", Карпатський регіон), сформованими в Центральній і Східній Європі в минулому десятиріччі.
Разом з новими реаліями транскордонне співробітництво отримало нові перспективи, які полягають у новому рівні кооперації між місцевими громадами, встановленні нових економічних зв'язків, врегулюванні легальної міграції та руху осіб через кордон ЄС, посиленні культурних і міжетнічних контактів, застосуванні нових фінансових інструментів з боку ЄС, виробленні нових програмних і фінансових механізмів для сприяння сталому економічному й соціальному розвитку прикордоння, поступовому налагодженні нових ринків збуту, децентралізації управління на місцевому рівні, застосуванні європейського принципу субсидіарності влади, співпраці в реалізації транскордонних економічних і гуманітарних проектів з опорою на традиційні зв'язки тощо.