1. Праця і трудова діяльність як предмет психології.
2. Центрально-нервова регуляція трудової діяльності.
3. Фізіологія рухового апарату людини і раціоналізація трудових процесів.
4. Вступ в психологію праці.
5. Фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці.
6. Історія психології праці.
7. Поняття психологічного стану людини.
8. Становлення людини як суб’єкта праці. Прогнозування успішності діяльності.
9. Праця як основний вид людської діяльності та її фізіолого-психологічні особливості.
10. Особливості організації праці з урахуванням фізіологічних особливостей людини.
11. Психологічне вивчення професії. Професіографія.
12. Предмет та методи дослідження у фізіології та психології праці.
13. Працездатність людини та закономірності її динаміки.
14. Виробнича втома і заходи запобігання перевтомі працівників.
15. Регуляція трудової діяльності на рівні центральної нервової системи.
16. Проблеми психології спільної трудової діяльності.
17. Психологія конфлікту у виробничій діяльності.
18. Активізація психічних процесів людини у трудовій діяльності.
19. Професійна компетентність.
20. Професійні деформації особистості.
21. Психофізіологічна суть монотонності та шляхи підвищення змістовності праці.

6. Історія психології праці.
Психотехніка – один із ранніх періодів розвитку психології праці та інженерної психології. Цей напрям виник на початку ХХ ст. Засновниками психотехніки вважають німецьких психологів та філософів Вільяма Штерна та Гуго Мюнтсберга. Відповідно до методологічних принципів, виділених А. Біне, Г. Мюнтсбергом, В. Штерном, Ф. Парсоном, психотехніка займалася дослідженнями у кількох напрямках: вивчення професійно важливих якостей, які необхідні для успішного виконання професійних обов’язків; раціоналізація виробничого процесу, оптимізація професійного середовища та покращення продуктивності праці; проблеми управління трудовим колективом, мотивації праці, стимулювання професійної активності; рекламна діяльність організації, формування споживацького попиту на товари і послуги.
Формування вітчизняної психології праці пов’язано з іменем І. М. Сченова, який працював в Одеському університеті. Зацікавившись рефлекторною природою психічних процесів, І. М. Сеченов почав вивчати ролі цих процес (передусім відчуттів і сприймань у трудових актах). Праці І. М. Сєченова – «Фізіологічні критерії для встановлення довготривалості робочого дня» (1897), «Норма робочих рухів людини» (1901) – поклали початок досліджень раціональної організації праці і проектування трудової діяльності. Його дослідження і сьогодні не втратили актуальності для теорії практики.