ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 5
1.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання 5
1.2. Продуктивність організації 15
1.3. Операційна діяльність підприємства 23
РОЗДІЛ 2 АНАЛІТИЧНЕН ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА 46
2.1. Загальна характеристика підприємства та аналіз виробництва 46
2.2. Фінансовий аналіз діяльності підприємства 53
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 66
3.1. Управління продуктивністю операційної діяльності на підприємств 66
3.2. Розробка заходів і вдосконалення операційної системи на підприємстві 75
ВИСНОВОК 82
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 83
ДОДАТКИ 86
Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції.
Тобто вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [15, c. 94].
Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.
У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.
Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.
Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
Основна:
1. Аакер Дэвид А. Стратегическое рыночное управление: Бизнес-стратегии для успешного менеджмента / (Пер. с англ. С. Жильцова). - 6-е изд., междунар. - Мн.: Питер, 2002. — 542 с.
2. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.-520 с.
3. Армстронг М. Стратегическое управление человеческими ресурсами / (Пер. с англ. Н.В. Гринберга). — М.: ИНФРА-М, 2002. - 328 с.
4. Білорус Т. В. Стратегічне управління кадровим потенціалом підприємства. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2007. — 174 с
5. Боумэн Клифф. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997. — 174 с.
6. Василенко В. О. Стратегічне управління. Навчальний посібник. І В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко - К.: ЦУЛ, 2003. - 396 с
7. Веснин В. Р. Стратегическое управление. - М.: Проспект, 2006. -328 с.
8. Виханский О. С. Стратегическое управление. - М.: Экономисть 2004.-296 с.
9. Гончарова С. Ю. Стратегічне управління. Навчальний посібник І С. Ю. Гончарова, І. П. Отенко - Харків: Вид. ХНЕУ, 2004. - 164 с
10. Забродська Л. Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. - Харків: Консум, 2004. -208 с
11. Круглое М. И. Стратегическое управление корпорацией: Учебн. для вузов. — М.: Русская деловая литература, 1998. — 768 с.
12. Ляско В. И. Стратегическое планирование развития предприятия: Учебное пособие. — М.: Экзамен, 2005. — 288 с.
13. Мармаза О. І. Стратегічний менеджмент: траєкторія успіху. Навчально-методичний посібник — Харків: Основа, 2006. — 156 с
14. Мартиненко М. М. Стратегічний менеджмент: Підручник для студ. вищ. навч. закл. — К.: Каравела, 2006.-^.320 с
15. Немцов В. Д. Стратегічний менеджмент / В. Д. Немцов, Л. Є. Довгань - К: ДП "Експрес-Поліграф", 2001. - 560 с.
16. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. — К: Основи, 1998. —392 с.
17. Район Б. Стратегический учет для руководителя: Пер с англ. / Под ред. В. А. Микрюкова. — М.: Аудит; ЮНИТИ, 1998. - 148 с.
18. Стердш А. Стратегическое планирование в промышленных корпорациях США / А. Стердш, В. Тулин - М.: Наука, 1990. - 262 с.
19. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегии. Учебник для вузов: Пер. с англ. /А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2006. - 736 с.
20. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегии. Учебник для вузов: Пер. с англ. /А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998. - 576 с.
21. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент. Учебник для студ. высш. учебн. заведений. — М.: ЗАО "Бизнес-школа", 1998. — 416 с.
22. Шелегеда Б. Г. Стратегічне управління потенціалом підприємства. — Донецьк: ДонУЕП, 2006. — 220 с
23. Шершньова 3. Є. Стратегічне управління: Навчальний посібник / 3. Є. Шершньова, С В. Оборська - К.:КНЕУ,1999. - 384 с
24. Экономическая стратегия фирмы I Под ред. А. П. Градова. - 2-е изд. — СПб.: Специальная литература, 1999. — 588 с.
Додаткова:
25. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. / И. Ансофф, Макдоннел Эдвард Дяс. - СПб.: ПитерКом, 1999. -416 с.
26. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. — К: Вища школа, 1995. - 348 с
27. Инновационный менеджмент: Справочное пособие I Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. - 2-е изд. перераб. и доп. -М.: Центр исследований и статистики науки, 1998. - 544 с.
28. Карлофф Б. Деловая стратегия. - М.: Экономика, 1991. - 184 с.
29. Козлов С. Ю. Создание, реорганизация и ликвидация предприятий. - М.: Современная экономика и право, 1999. - 144 с.
30. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Дело, 1992. - 580 с.
31. Мурашко М. I. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник-3-тє вид. - К: Знання, 2008.-436 с.
32. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. - М.: Закон и право, 1996. - 328 с.
Операційна система виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці і має здатність самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольняти потреби потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг. Все більша насиченість сучасних ринків, постійно зростаюча конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про управління як жорстко заданий перелік функцій спрямованих на створення "споживчих характеристик" в товарній продукції і значно розширити тлумачення цього поняття.
Успішність та швидкість вирішення завдань визначальною мірою залежать від ефективності управлінської діяльності, що зумовлює необхідність постійного вдосконалення усіх складових операційної системи підприємства. У цьому і полягає актуальність цієї теми.
Метою курсової роботи є аналіз і вдосконалення управління продуктивністю операційної системи на прикладі підприємства СГ ТОВ «Хлібопродукт». З цього випливають наступні завдання:
• Дослідження загальнотеоретичних аспектів продуктивності операційної системи;
• Робота за практичними підходами до формування та функціонування продуктивності операційної системи;
• Внесення пропозицій щодо вдосконалення продуктивності операційної системи підприємства.
Інформаційною базою роботи є наукові розробки вітчизняних та закордонних вчених, практичні дані з досліджуваного в роботі підприємства СГ ТОВ «Хлібопродукт».
Практична цінність курсової роботи полягає у можливості її використання у майбутньому як вказівок щодо покращення управління продуктивністю операційної системи розглянутого підприємства.
Об’єктом дослідження є операційна система підприємства. Предмет дослідження – це окремі складові операційної системи підприємства.
Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції.
Тобто вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [15, c. 94].
Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.
У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.
Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.
Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі.