ВСТУП 3
1. ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 5
1.1. Сутність принципи і поняття системи безготівкових розрахунків 5
1.2. Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аудиту безготівкових розрахунків 16
1.3. Форми та облік безготівкових розрахунків 20
2. ОБЛІК ТА АУДИТ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ НА ПРИКЛАДІ ПП «СПОРТ-ЦЕНТР» 38
2.1. Економічний аналіз приватного підприємства «Спорт-центр» 38
2.2. Облік безготівкових розрахунків на приватному підприємстві «Спорт-центр» 65
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ 76
3.1. Проблемні питання обліку безготівкових розрахунків та шляхи їх вирішення 76
3.2. Контроль за безготівковими розрахунками, як один з видів запобігання зловживань та нераціонального використання коштів підприємства 82
ВИСНОВОК 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 90
ДОДАТКИ 94

1.1. Сутність принципи і поняття безготівкових розрахунків.

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.
Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду , тощо).
Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (постачальником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.
В юридичній літературі періоду до кредитної реформи 1930-1932р.р. права і зобов’язання сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію, виконанні роботи, надані послуги ніколи не розглядались в якості самостійних правовідносин, незалежних від договору, з якого вони виникають.
В період після вказаної реформи в літературі з’явилось поняття розрахункових правовідносин. Прихильники цієї точки зору доказували, що безготівкові розрахунки, що здійснюються сторонами через банк, відокремлюються від договору, з я кого вони виникли і набувають самостійності, тобто перетворюються в самостійні правовідносини. Вони пояснюють це слідкуючим чином. Так як банк не включається в правовідношення по наданню відповідних послуг, то в той же час стає одним із суб’єктів розрахункових правовідносин, суб’єктивний склад розрахункових по наданню послуг, за які здійснюються розрахунки.
Розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги відокремлюються від своєї основи - відповідного договору і перетворюються в самостійні розрахункові правовідносини тільки завдяки посередництву банка. Якщо розрахунки здійснюються безпосередньо, минаючи банк, особливих самостійних розрахункових правовідносин не виникає.
Теорія розрахункових правовідносин була народжена існуючими після кредитної реформи 1930-1932р.р. адміністративно-командними методами управління економікою, особливим правовим положенням банку, який є одночасно органом управління і господарюючим суб’єктом, що об’єктивно потребувало спеціального правового регулювання і виділення самостійних розрахункових правовідносин.
Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковій формі розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в юридичній літературі так і в законодавстві України.
Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.
Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.
Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.
Велике значення має встановлення ринкових розрахунково-платіжних відносин між господарськими суб’єктами. Суть таких відносин можна передати формулою “Перш ніж продати продукцію, слід зважати, кому продаєш”.
Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається.
Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів.
Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.
Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро -, так із макроекономічної точок зору.
Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.
Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків впливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу платника, одержувача грошових коштів банку.
Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).
Принципи безготівкових розрахунків - це вихідні положення які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.
Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:
1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.
2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.
3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту

Список використаних джерел

1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 20 березня 1991 р. №872 – XII.
2. Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності. Указ Президента України від 14.09.94р.
3. Про розширення сфери обігу векселів. Указ Президента України від 26.07.95р.
4. Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України та оформлення простроченої заборгованості векселями. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 ро¬ку №379.
5. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України. Інструкція №7, затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204.
6. Порядок проведення банками операцій з векселями. Положення, затверджене Правлінням Національного банку України від 25.02.1993 р.
7. Про переказний і простий вексель. Положення, прийняте відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. № 528.
8. Андрійчук О. Міжнародний кліринговий центр як альтернативна модель розрахунків // Вісник Національного банку України. – 1998. – №1 – с.30-32.
9. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: Дис, 1997. – 128 с.
10. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства : Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.
11. Банковское дело / Под ред. проф. В.И. Колесникова и проф. Л.П. Кроливецкой. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 476 с.
12. Банковское дело : Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 576 с.
13. Бервено С. Особенности вексельного обращения // Бизнес информ. – 1996.– №14 – с.36-39.
14. Бервено С., Соболев В. Посредники в вексельном обороте // Бизнес информ. - 1996.– №23 – с.51-55.
15. Бухвальд Б. Техника банковского дела. Справочная книга и руководство к изучению банковских и биржевых операций. Пер. с нем. А.Ф. Каган-Шабшай. – М.: АО «ДИС», 1994. – 234 с.
16. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. – М.: Перспектива, 1996. – 799 с.
17. Введение в банковское дело: Учебное пособие. – М.: Научная книга, 1996. – 530 с.
18. Вексель – 100 вопросов и ответов : метод. Пособие. – М.: Менлтеп-информ, 1995. – 180 с.
19. Возможности использования векселей в практике хозяйствования в Украине. Материалы к семинару. – К.: Кортеск, 1997. – 400 с.
20. Войтюк Д. Денежные потоки: классификация и влияние на денежную массу и денежную базу // Экономика Украины. – 1999. – №5. – с.15-19.
21. Вступ до банківської справи: Навчальний посібник /Під ред. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 344 с.
22. Грицин Ю.Н. Проблемы дефицита денег и особенности вексельного кредитования // Финансы. – 1996. – №12. – с.20-22.
23. Деньги, кредит, банки : Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: финансы и статистика, 1998. – 448 с.
24. Иванов Д.Л. Вексель. – М.: АО«Консалтбанкир», 1994. – 111 с.
25. Івасів Б.С., Івасів І.Б. Проблеми формування ринку векселів в Україні // Фінанси України. – 1997. – №2. – с.15-19.
26. Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 512 с.
27. Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх // Банківська справа. – 2000. – №1. – с.49-52.
28. Кочетков В.Н. Современная система денежных расчётов. – К.: Либра, 1998. – 192 с.
29. Красько И.Е., Жушман В.П. Справочное пособие по вексельному обороту. – Х.: Консум, 1997. – 76 с.
30. Крисевич С.О. Вексельний обіг в Україні // Вісник Національного банку України. – 1996. – №3 – с.21-23.
31. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг : Навчальний посібник. – К.: Знання, КОО, 1998. – 169 с.
32. Лысенков Ю.М. и др. Вексельное обращение. – К.: ТОО «Задруга», 1996. – 324 с.
33. Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычислений. – М.: Финансы, Юнити, 1998. – 400 с.
34. Макеев А.В., Савенко В.Н. Вексель. Практическое пособие по применению. – М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1997. – 240 с.
35. Макеев А.В. Применение векселя в финансово – хозяйственной деятельности. Санкт-Петербург: Университет экономики и финансов, 1995. – 87 с.
36. Маркова О.М. Коммерческие банки и их операции. – М.: Банки и биржи, Юнити, 1996. – 288 с.
37. Моргачев В. Очарование аккредитива //Бизнес. – 1997. – №3. – с.8-10.
38. Мороз Ю.Н. Вексельное дело. – К.: Наукова думка, Лад, 1996. – 471 с.
39. Морозов Ю. Вексельные операции, их характеристика // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 1997. – №34. – с.29-31.
40. Основы банковского дела / Под ред. А.Н. Мороза. – К.: Либра, 1994. – 330 с.
41. Павлова Л.Н. Финансы предприятий : Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 639 с.
42. Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України // Вісник Національного банку України. – 1997. – №11 – с.18-22.
43. Романченко Е. Вексель в электронных системах // Экономика Украины. – 1999. – №6. – с.8-11.
44. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: Справ. пособие. – Мн.: Выш. шк., 1997. – 309 с.
45. Савін К. Платіжні картки як сучасний інструмент банківського маркетингу // Банківська справа. – 2000. – №1. – с.40-46.
46. Свистович М. Аккредитив // Бизнес. – 1997. – №5. – с.4-12.
47. Селиванов Д. Финансовый вексель // Бизнес. – 1997. – №11. – с.25-28.
48. Справочник финансиста предприятия. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 368 с.
49. Федоренко В. Бартер в економіці України // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – №3. – с.49-52.
50. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – М.: Перспектива, 1999. – 656 с.
51. Фінанси підриємств : Підручник / Під ред. А.М.Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 1998. – 368 с.
52. Харченко В.І. Безготівкові розрахунки в господарському обороті України // Вісник Національного банку України. – 1996. – №3 – с.24-26.
53. Яковлев В.И. Некоторые особенности вексельных отношений // Финансы. – 1998. – №2. – с.24-25.

ВСТУП

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами – безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.
Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахунків платників на рахунку одержувачів, а також переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.
Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях.
Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень.
Об’єктом дослідження моєї роботи є форми та умови безготівкових розрахунків підприємств. Щоб зрозуміти і осмислити безготівкові розрахунки треба визначити кожен вид цих розрахунків, їх особливості, реквізити та ін.
Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов’язані із підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої форми розрахунків підприємство може виграти або програти.
Метою моєї роботи являється вивчення форм безготівкових розрахунків в системі народного господарства України і як вони здійснюються, їх облік, організація та методика аудиту безготівкових розрахунків, ведення робочих документів аудитора.
В першому розділі розглядаються поняття, принципи і система безготівкових розрахунків, тобто теорію – те на чому базуються безготівкові розрахунки між підприємствами, їх народногосподарське значення, спосіб безготівкових розрахунків, визначення структурно - функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аудиту безготівкових розрахунків.
В другому вивчається практичне використання різних форм безготівкових розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, схема документообігу. їх облік, нормативно-правові акти, які регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків, загальні принципи організації безготівкових розрахунків та їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу. Також вивчається облік кожної з форм безготівкових розрахунків.
Третій розділ роботи буде присвячений аудиторській перевірці операцій з безготівковими розрахунками та шляхи покращення безготівкових розрахунків. Для того щоб установити законність і доцільність використання різних форм безготівкових розрахунків та правильність їх відображення в обліку.
Важливою складовою аудиторської перевірки підприємства є аудит грошових коштів на рахунках в банках, який проводиться за такими напрямками: аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

ВИСНОВОК

Кризисний стан економіки України при переході до ринкових відносин супроводжується руйнуванням взаємних торгових та платіжних відносин між підприємствами.
Ситуація, яка склалася в економіці потребує прийняття конструктивних заходів для формування ефективної системи розрахунково-платіжних відносин між підприємствами. Щоб вийти з цієї ситуації, необхідно модернізувати безготівкову систему розрахунків, зробити її більш надійною і різноманітною.
В першому розділі розглянуті принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України, котрі регулюються Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України". Розглянуті форми системи безготівкових розрахунків, наведені схеми розрахунків по цим формам.
В другому розділі подана організаційна характеристика підприємства“Спорт-центр”, зроблений аналіз його фінансово-майнового стану. Було встановлено, що дане підприємство останні роки збиткове, але виявлене поступове, хоча й не значне поліпшення стану. Запропоновано більш активно запроваджувати в “Спорт-центр” вексельну форму розрахунків як засіб зменшення його дебіторської заборгованості. Також були детально розглянуті види векселів та операції з ними.
В третьому розділі вказуються шляхи вдосконалення безготівкових розрахунків в господарському обороті України: запровадження відродження системи заліків взаємної заборгованості підприємств, так як становлення в нашій країні розгалуженої системи клірингових палат потребує великих матеріально-технічних і фінансових механізмів; обновлення розрахунків між підприємствами чеками з лімітованих чекових книжок, які гарантують здійснення оплати; більш активне використання акредитивної форми розрахунків як більш цивілізованої в порівнянні з передоплатою, яка витиснула інші форми розрахунків; підприємства повинні вибирати оптимальні форми безготівкових розрахунків; вводити в розрахунки простий та переказний вексель, як найбільш перспективну форму безготівкових розрахунків в даній ситуації.
Запропоновані рекомендації можуть сприяти налагодженню цілісного розрахунково–платіжного механізму і покращенню фінансового стану підприємств України.