Вступ……………………………………………………………………….….
Розділ 1.Передумови виникнення іконописання в Київській Русі………...
1.1. Виникнення мистецтва іконопису……………………………………….
1.2. Вплив християнства на появу іконопису в Київській Русі …….……..
Розділ 2. Становлення іконописних шкіл в Київській Русі……… …...….
2.1. Перші і найвідоміші іконописці……………………………………
2.2. 3аснування шкіл іконопису………………………………… ………
Розділ 3. Пам’ятки іконопису Київської Русі у скарбниці української
та світової культур.……………………………………………………
3.1. Характеристики іконопису того часу………………………………
3.2. Особливості зображення лику святих на іконах…………………
Висновки…………………………………………………………………
Список використаних джерел та літератури……………………..……..…

Ікони та іконопис представляють собою дивовижне поєднання найвищого з мистецтв – живопису із релігійними сюжетами, зображеннями Ісуса Христа, Богоматері, ангелів та святих. Однак ікони та картини далеко не одне і те саме. Будь-які картини (зокрема і на релігійну тему) – завжди мали вільну авторську інтерпретацію тих чи інших подій та образів. Ікони – зовсім інше, згідно вчення церкви (як католицької, так і православної) святий образ, зображений на іконах, не просто так собі зображений (як на картині), а ніби безпосередньо присутній, втілений в самій іконі, немов живий Дух, невидима Божественна сила. Ікона – місце благодатної присутності, явлення Христа (чи діви Марії, святих, ангелів, взагалі тих, хто зображений на іконі) для молитви Йому. Підтвердженням тому служать чудеса, які стаються навколо найбільш сакральних ікон, такі ікони ще називають чудотворними.
Перші ікони стали з’являтись на самих початках виникнення християнства, коли християни ще перебували у підпіллі шифруючись від римської влади (яка вбачала в християнстві небезпечну секту, і часом вельми полюбляла погодувати християнами голодних левів на арені Колізею). Але і в ті далекі небезпечні часи серед молодих новонавернених християн було чимало талановитих творчих людей, яким треба було кудись спрямувати свій такий кипучий творчий потенціал. І вони спрямували його не куди не будь, а на Бога.
Художня творчість ранніх християн була буквально пронизана ідеями перемоги духу над плоттю, яку здійснив Ісус Христос своїм чудесним воскресінням. Та потрібно було знайти таку форму, щоб ідеально передати ту велику перемогу. І її знайшли. Знайшли у специфічних надгробних портретах, що існували на той час в античній культурі. В єгипетському місті Єль-Фаюм сучасними археологами була знайдена найбільша кількість таких портретів, які в честь того і прозвали – «фаюмські портрети». Такі ж зображення зустрічаємо посудинах, лампах, кільцях і інших предметах.

1. Александрович В. Шедеври українського іконопису 12 – 19 ст. // Київська церква. – 2001. – № 1. – С. 155-157.
2. Александрович В.С. Джерела до історії монументального малярства та іконопису Волині 12 – 16 ст. // Родовід. – 1994. – № 8. – С. 20-26.
3. Асеев Ю.С. Джерела: Мистецтво Київської Русі – К.: Мистецтво, 1980. – 214 с.
4. Барская Н.А. Сюжеты и образы древнерусской живописи. – М.: Просвещение, 1993. – 221 с.
5. Верещагіна Н. Найдавніша чудотворна київська ікона // Родовід. – 1995. – №12. – С. 80-85.
6. Верещагіна Н. Печерська святиня в іконописі північно-руського мистецтва // Могилянські читання 1998 року: Матеріали щорічної наукової конференції. – К., 1999. – С. 26 – 37.
7. Гординський С. Українська ікона 12 – 18 ст. – Філадельфія, 1973. – 76 с., іл.
8. Гординський С. Українська ікона на тлі універсалізму візантійського стилю // Науковий конгрес 1000-ліття хрещення Русі-України. – Мюнхен, 1989. – С. 678 – 695.
9. Горовий А.В. Перший іконописець Київської Руси – Аліпій. – К.: Наш час, 2008. –140 с.
10. Истомин М.П. Описание иконописи Киево-Печерской лавры // Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца. – 1898. – т. 12, отд. 3. – С. 34-90.
11. Історія української культури /За загал. ред. Г.Крип'якевича. – К.:Либідь, 1994. – 656 с.
12. Котляр М. Запровадження християнства в Давньоруській державі // Український історичний журнал. – 2007– №3. – С.14–25.
13. Коць-Григорчук Л. Нове про найдавніші зразки українського іконопису. – Народна творчість та етнографія. – 1991. – № 4. – С. 59 – 68.
14. Кралюк П. Іконопис у Київській Русі: за літописними джерелами. – Пам’ятки сакрального мистецтва Волині. – Луцьк, 1999. – С. 35 – 36.
15. В. Н. Лазарев. История византийской живописи. М.: Искусство, 1986. – 194 с.
16. Мельник А. Український іконопис XII – XIXст. з колекції НХМУ. Альбом. // Галерея. – Артанія Нова, 2005. – С. 56 – 67.
17. Могилевський В. Мова іконопису // Дивослово. – 1994. – № 9. – С. 54 – 59.
18. Овсійчук В.А. Збереження українських ікон – нагальна справа сучасності. // Старожитності. – 1991. – № 2-3. – С. 4 – 5.
19. Огієко І. Українська церква: У 2-х т. – К.:……., 1993. – 380 с.
20. Пещанський В., Свєнціцький І.С. Іконописна техніка та її джерела. – Львів, 1932. – 180 с.
21. Ременяка, Оксана Сергіївна Український іконопис ХV – XVI століть на землях Холмщини та Підляшшя., Автореф. дис….канд. наук з мистецтвознавства. – К., 2004. – 20 с.
22. Свенцицкая В.И. Древнеукраинская икона // Творчество. – 1964. – № 2. – С. 20 – 24.
23. Семчишин Мирослав. Тисяча років української культури: Історичний огляд культурного процесу. – 2-ге вид.,фототип. – Київ: Друга рука; Ростов на Дону: Феникс: Грампус Эйт, 1993. – 550с.
24. Смирнова Э. С. Живопись древней Руси. Находки и открытия. – Л.: Аврора, 1970. – 112 с.
25. Стерлигова И. А. Драгоценный убор древнерусских икон IX – XIV веков. – М: Прогресс-Традиция, 2000. – 264 с.
26. Толочко П. П. Київська Русь. – Київ: Альтернативи, 1998. – 352 с
27. Український іконопис XII-XIX ст. з колекції НХМУ.- К.; Хмельницький: Артанія Нова; Галерея, 2005. – 256 с.

Дуже цікавою і важливою для нас являється така галузь дослідження як історія української культури, і коли йдеться про вивчення цієї історії, то науковці перш за все звертаються до часів Київської Русі. Це був час великих звершень і подій, великих перетворень і змін, активного обміну і запозиченнями цінностей одного народу в іншого. Коли ми є свідками сформованості нашої культури, то виникає непоборне бажання поглянути на витоки і початки всього того, чим ми можемо сьогодні пишатися.
Актуальність даної теми полягає в тому, що аналіз давніх українських цінностей дає можливість глибше пізнати свою країну і зокрема її культуру. Ця тема неабияк пов’язана з нашим сьогоденням і всім, що нас оточує тепер. Релігія була і залишається одним із основних рушіїв, що ведуть країну до розквіту і спроможності вистояти на міжнародній арені. Коли українці співпрацюють з іноземними країнами, то неодмінно згадують про тисячолітню співпрацю, про суспільну, культурну та ідеологічну близькість між народами.
Так і багато особливостей нашої культури були запозичені у християнської держави – Візантія. Ця держава змогла вплинути на нашу культуру, подарувати нову релігію і збагатити культурне життя. Зокрема, з переходом на новий релігійний лад, давньоруське ремесло поширилося на будівництво і оздоблення християнських святинь – храмів, що були осередками освіти, мистецтва, архітектури. Мистецтво іконопису, що було перебране у візантійського народу, глибоко укорінилося на Русі. Причиною цього було те, що на відміну від візантійських храмів, основним будівельним матеріалом було дерево, тому більшість руських церков були дерев’яними. Відтак, ні мозаїці, ні фресці не судилося стати на Русі загальнопоширеним живописним вбранням храмового інтер’єру. Своєю декоративністю, зручністю, розташуванням у храмі, яскравістю фарб, ікони, написані на дошках , найбільше підходили для вбрання руських дерев’яних церков.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати важливість вивчення такого процесу в українській культурі, як іконопис та його розвиток. Неодмінно розглянути на прикладах історію основних чинників цього розвитку і ознайомитися з головними пам’ятками іконописної культури часів Київської Русі, що дійшли до наших днів.
Для досягнення даної мети, було окреслено головні завдання дослідження:
 проаналізувати теоретичні засади досліджуваної теми у працях науковців;
 з’ясувати роль попередніх досліджень даної тематики;
 визначити передумови виникнення іконописання в Київській Русі.
 визначити специфіку іконопису в різні періоди свого розвитку та існування;
 обґрунтувати важливість і велику цінність пам’яток іконопису для вивчення української культури.
Об’єкт дослідження – розвиток культури в Київській Русі.
Предмет дослідження – виникнення іконописання та створення іконописних шкіл в Київській Русі.
Для розв’язання поставлених завдань було використано такі основні методи: описовий, аналітичний, порівняльний.
Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, у кожному з яких два підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури.

У період Київської Русі відбувався бурхливий розвиток культури: самобутньої і неповторної. Із запровадженням християнства, на всі структурні елементи культури мала вплив візантійська культура, зокрема на храмобудівництво та іконопис.
Становлення давньоруського іконопису відбувалося у другій половині XІ – на початку XІІ ст. До цього ікони були, переважно, візантійські та грецькі.
Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита Іларіона. У Києво-Печерському Патерику міститься інформація про перших відомих іконописців Київської Русі – Алімпія та Григорія. Зокрема, наголошується на майстерності останнього, ніби «йому допомагали янголи»: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).
Іконописні зображення створювались за певними суворими правилами. Умовність письма мала чітко розмежовувати божественний світ від земного і підкреслювати у ликах Христа, Богоматері та святих їх неземну сутність. Для цього фігури зображувались пласкими й нерухомими, застосовувалась оборотна перспектива, виключалися будь-які часові прояви (пора року чи доби). Умовний золотий фон ікон символізував божественне світло.
Жодна складова українського мистецтва не може похвалитися такою древньою і релігійно-наповненою історією пам'яток, як давньоруський іконопис. Ікони XІ-XІІ ст., виконані київськими майстрами, майже не збереглися, але літописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком для інших іконописців.

Іконопис Київської Русі - це свого роду книга, якою ми можемо як милуватися, так і отримати інформацію, що дає нам уявлення про життя давньої держави, її народу, і навіть їх моралі, порядків і канонів. Мені здається, нам дуже пощастило, що наші предки залишили таку неповторну культурну спадщину, оскільки велич народу і навіть країни залежить не тільки від її економічного чи політичного становища, але й від культурного розвитку, адже поки існує своя культура, створювана століттями, є що захищати та за що боротися. Але культура дуже тендітна, тому все створюване предками, ми повинні прагнути зберегти і донести її до своїх дітей,яких також маємо навчити поважати свою культуру.
І основою для такого виховання є саме вивчення історії нашої культури: періодів, коли наші предки жили в величній і могутній державі і всіма своїми силами намагалися залишити свій слід на землі. І ми, маючи таку спадщину, просто зобов’язані глибше пізнавати все, що нам залишила історія, зокрема мистецтво іконопису, яке овіяне релігійністю, творчістю, мисленнями і безцінною філософією.